Використання засобів етнопедагогіки на уроках у початкових класах.

      Управління освіти

Голосіївської  районної в місті Києві  державної адміністрації

         Районний науковий методичний центр

 

 

 

 

«Використання  засобів

 етнопедагогіки

на уроках у початкових класах»

    

 

 

 

Методична розробка

вчителя початкових класів

        спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів                                                           

 з поглибленим вивченням французької

         мови №110 імені К. Гапоненка

         міста Києва

Дідух Інни Олександрівни

 

 

2020

 

     

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І Результативність застосування етнопедагогіки на уроках в початковій школі.

1.         Актуальність методичної розробки.
2.         Теоретичне обґрунтування.
3.         Мета та завдання.

Розділ ІІ Алгоритм застосування методичної розробки.

2.1. Новизна методичної розробки.

2.2. Результативність методичної розробки.

2.3. Додатки.

Висновки.

Джерела інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

      «Немає мудріших, ніж народ, учитель:

       У нього кожне слово – це перлина,

           Це праця, це натхнення, це людина»

  М. Рильський 

Людина починається з дитинства. Саме в початкових класах засобами народної педагогіки школа, вчителі закладають життєдіяльний грунт на майбутнє чесне й благородне життя. Використання в початкових класах етнопедагогіки, вивіреної часом, сприяє не лише формуванню знань, умінь і навичок, а й розвиває доброту, вміння пізнавати світ, рідну мову. Краса народних пісень, поезій, колядок, щедрівок, веснянок збагачує лексику дітей, розвиває мовлення, викликає інтерес до предметів. В народних традиціях, звичаях, святах, іграх, правилах громадської поведінки, піснях, казках, обрядах знаходимо багатющий матеріал, який становить неоціненний скарб, для навчання, виховання і розвитку  школярів. У них прославлялися праця і мужність людей, їх допитливий і глибокий розум, відображались багатства природи, видатні події з історії країни і народу, через них передавався досвід виховання дітей, поширювалась народна педагогіка. Щоб народ не зник, кожне наступне його покоління повинно виховуватися в народному дусі, на основі національних духовних і культурних традицій. Власне, справжнє виховання є глибоко національним за суттю, змістом і характером.               Закономірно, що різні якості людей, залежно від національної приналежності потрібно виховувати неоднаковими чи уніфікованими засобами і методами, які виробились в кожній нації протягом віків і які є складовою частиною й невід’ємною частиною її самобутньої матеріальної і духовної культури.

Наукою та багатовіковою практикою переконливо доведено, що українська школа справді національна тоді, коли вона ґрунтується на українській етнопедагогіці, національній системі впливу на формування особистості. Такої точки зору дотримувались провідні українські педагоги, зокрема О.Духнович, Г.Ващенко, В.Сухомлинський, М. Стельмахович та інші. 

Говорячи про це, видатний класик української педагогіки М.Стель­ма­хо­вич так визначає виховний ідеал «продукту» української  етнопедагогіки:  «Це високо свідомий українець, сформований у дусі чеснот народної моралі, який з повагою ставиться до народу, роду, до рідної природи, до оточуючого світу, тобто, це ідеал людини, що зрісся з душею народу, увійшов у плоть і кров його і став керівним в особистому й громадському житті народу».

 

РОЗДІЛІ І.

Результативність застосування етнопедагогіки на уроках в початковій школі.

 

1.1.Актуальність методичної розробки.

 

Надзвичайно важливим фактором у  навчально-виховному процесі учнів початкової школи має стати його національна спрямованість, що полягає у невіддільності освіти від національного ґрунту, її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу.

Державні національні програми   «Освіта»  і  «Діти України», «Концепція національного виховання»,  «Закон України про освіту», «Національна Доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» орієнтують  сучасну школу на духовний розвиток особистості, необхідність національної спрямованості освіти і виховання. Право на формування особистості в умовах рідного національного культурного середовища гарантоване Конституцією України та  Конвенцією про права дитини.

Одним з головних завдань сучасної освіти, визначених Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення морально-духовного, культурного розвитку дітей та молоді, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу.  Таке виховання можливе тільки завдяки правильно організованій системі вивчення національних ідеалів, традицій та звичаїв. Система має ґрунтуватися на національному світогляді, національній ідеології та філософії власного народу. Отже, основою національної системи виховання дітей безперечно є українська етнопедагогіка.

Засобами  народознавства реалізовується цілий ряд соціальних та навчально-виховних функцій. Народознавство, як  і весь зміст навчання та виховання в школі повинно сприяти національно-культурному відродженню і розбудові нашої держави. При цьому загальновизнаною стала думка, що без використання у навчально-виховному процесі живлющих джерел історичного досвіду народу не можна прищепити учням високу духовність.

У педагогіці  початкової школи вивчення українського народознавства – це втілення в навчання і виховання школярів засобами народної педагогіки ідей, почуттів  і прагнення рідного народу, ознайомлення учнів із народними звичаями і традиціями, усною народною творчістю, дитячим фольклором.

 Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції та інновації до яких належить і компетентнісний підхід.

 Формуванню першооснов у школярів, плеканню творчого, національного, свідомого покоління молодших школярів засобами художнього слова, покликана сприяти соціокультурна компетенція, а тому передбачає:

• знання про свою державу Україну;
• здатність використовувати в мовленнєвій практиці знання про особливості української національної культури, звичаї, традиції, свята;
• знання і використання у власному мовленні найбільш відомих малих українських фольклорних форм;
• уміння успішно користуватися мовою під час виконання різноманітних соціальних ролей;
• знання формул національного мовленнєвого етикету і вміле використання їх під час спілкування;
• дотримання етикетних правил спілкування з представниками різних вікових груп і статусів;
• здатність вирішувати за допомогою мови різні навчальні та життєві проблеми.

Моє завдання як вчителя початкової школи  передати своїм учням усю красу і багатство, самобутність народних звичаїв і традицій, сприяти розвитку дитячого мислення, вчити чітко висловлювати думку… Тому й доцільним є впровадження у навчально-виховний процес ключових компетенцій, для формування яких є необхідні умови. З огляду на свою специфіку, початкова школа  спроможна забезпечити формування і розвиток таких ключових компетенцій, як: комунікативна, соціальна; загальнокультурна, уміння вчитись.

Український народ як передбачливий педагог засобами словесного мистецтва розробив цілісну систему виховання підростаючого покоління. Неважко переконатися, що, використовуючи засоби українського фольклору, здебільшого виходять не стільки з виховної концепції народу, скільки добирають певні твори для підтвердження з тими, які виробив сам народ. Інша річ, що в умовах школи, загалом навчального закладу, досить непросто зберігати цілісність виховної народної думки, оскільки вона реалізується через значну кількість її засобів, у даному випадку творів фольклору.

Серед різноманіття сучасних засобів навчання і виховання я б хотіла звернути вашу увагу на використання етнопедагогіки на уроках в початковій школі.

Відомо, що вчитель початкових класів – найголовніша людина для молодшого школяра, яскравий приклад для наслідування. Мудрість вчителя полягає в тому , щоб зуміти розкрити перед свідомістю та серцем школярів ту величезну книгу, яка називається пам'яттю народною.

 

 

1.2.Теоретичне обґрунтування.

Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова.                                          

                               Василь Сухомлинський

Видатні педагоги  різних часів надавали особливе   значення народній педагогіці. В.О. Сухомлин­ський широко використовував казки, оповіді, приказки і прислів'я, пісні, народні традиції і обряди у повсякденній вчительській роботі, у своїх творах показував їх доцільність у духовному зро­станні учнівської молоді. Так, у праці "Серце віддаю дітям" він надає етнопедагогіці  важливу роль: «Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова.»                                          

 К. Д.Ушинський великого значення надавав усній народній творчості. Він писав, що це: «перші і блискучі спроби народної педагогіки», і ніхто не може змагатися з «педагогічним генієм народу».

 Казка як своєрідний жанр народної та літературної творчості посідає значне місце у фольклорі всіх країн світу. Як зазначив В. Гнатюк "казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія". Казка – невід’ємна складова народної педагогіки. "

  Б.Д. Грінченко був видатним педагогом, який з повагою ставився до народної педагогіки, вважаючи, що вона виховує людину чесною, працьовитою, сміливою та відданою народові. Слушними, є слова С. Русової: «Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли його творчі сили не будуть покалічені, а, навпаки, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу, воно через пошану до других народів виховуватиме в дітях пошану до других народів і тим приведе нас до широкого єднання й світового порозуміння між народами і націями»

Твердо переконана, необхідно впроваджувати в навчально-виховний процес здобутки української етнопедагогіки, виховувати соціально-творчу особистість на основі національного виховання.

Мною дещо розширено коло пропонованих учням початкової школи засобів українського фольклору розглядом тих творів, які поглиблюють уявлення дітей про гідні наслідування характерні риси соціокультурного простору України у його історичному, соціальному та культурному розвитку. Виходимо з того, що певна цілісна частина загального зберігає необхідні, найхарактерніші риси і якості загальної цілісності. У даному випадку обираємо ту частину українського фольклору, яка найповніше відображає перед власним дитинством поведінкові аспекти рідного народу – його суспільного й індивідуального життя.

Формування етнокультурної компетентності молодших школярів відбувається цілеспрямовано і стихійно в результаті впливу різних соціальних інституцій. Серед них: сім’я, школа, ЗМІ, неформальні дитячі об’єднання та ін. Не завжди дитина здатна відрізнити позитивні впливи від негативних, інформація, яку вона сприймає може сприяти або шкодити формуванню етнокультурної компетентності. На відміну від решти соціальних інституцій, в умовах навчально-виховного процесу у школі , я як вчитель маю змогу цілеспрямовано і систематично передавати учням знання про національну культуру та культуру інших народів, стимулювати відповідну поведінку, формувати позитивне ставлення до здобутків попередніх поколінь, народних звичаїв і традицій, розвивати бажання досліджувати і оберігати національні цінності.

Етнізація дитини починається в дошкільному та молодшому шкільному віці, з участі дитини у сімейних звичаях та обрядах, із народної пісні причетності до народної творчості. У цьому віці формується культ рідного дому, сім’ї, рідного міста чи села, що є основою щодо подальшого усвідомлення дитиною себе як частини нації.

У молодшому шкільному віці, згідно з результатами досліджень, отриманими О. Романовою (Білорусія), спостерігається суттєве зростання етнічних знань, не просте повторення, а систематизація інформації, отриманої від дорослих .

Отож, етновиховну діяльність необхідно інтенсифікувати в молодшому шкільному віці, тому що саме в цей час “…формується не лише відчуття себе представником певної етнокультурної групи, систематизуються знання про інші народи та їх культури, але й формуються ставлення до них, своєрідна їх “оцінка”, основи поведінкової моделі до своєї та інших етнічних груп”.

 

1.3. Мета та завдання

 

Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти, які відбуваються нині в усьому світі, і в Україні зокрема. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції та інновації: особистісно орієнтований підхід, інформатизація, інтеграція тощо. До них належить і компетентнісний підхід, поява якого пов'язана, насамперед, з кризою освіти, що полягає в протиріччі між програмовими вимогами до учня, запитами суспільства і потребами самої особистості в освіті. Адже довгий час у вітчизняній системі освіти домінував знаннєвий підхід, результатом навчання якого була сукупність накопичених учнем знань (як інформації) умінь і навичок.

Концепції нової української школи, громадянська компетентність визначена як ключова, яка передбачає оволодіння учнями усіма формами поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, в сім’ї, на роботі; уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів; повагу до закону, дотримання прав людини і підтримка соціокультурного різноманіття.

Формування ключових компетенцій реалізується в навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови.

Метою роботи є представлення досвіду розроблення компетентнісно- орієнтованих завдань для формування ключових та предметних компетентностей, впровадження компетентнісного підходу до навчання молодших школярів.

Доцільними  напрямками роботи, в використанні всіх жанрів фольклору(казок, легенд, загадок,скоромовок, лічилок, прислів’їв і приказок) з учнями молодшого шкільного віку на уроках  мають бути:

 

• тренування пам’яті;
• розвиток фонематичного слуху;
• формування самостійності;
• удосконалення образного мислення;
• збагачення словникового запасу;
• підвищенню інтересу до навчання;
• тренування уваги;
• розвитку логічного мислення;
• розширенню уяви та творчих здібностей.

Серед предметних компетентностей, якими має оволодіти молодший школяр, виокремлено загальнокультурну ключову компетенцію, яка стосується сфери розвитку культури особистості в усіх її аспектах. Реалізація цієї компетенції в процесі навчання  передбачає передусім формування:

• культури міжособистісних відносин;
• толерантної поведінки;
• моральних якостей,

а також ознайомлення з:

• культурною спадщиною українського народу;
• найважливішими досягненнями національної науки й культури;
• визначними подіями та постатями в історії України.

 

В зв’язку з цим важливого  здійснення  у процесі вивченні предметів «Українська мова», «Читання»,  «Я досліджую світ», а дуже цікаво і «Математика». Це зумовлено тим, що використання народознавчого матеріалу на уроках дає змогу сформувати, поглибити, розширити знання дітей про навколишній світ, розвивати дитячу допитливість і кмітливість, логічне мислення, пам’ять, відчуття прекрасного, вмінню радіти.

Чільне місце на своїх уроках я приділяю використанню малих фольклорних форм – загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв, народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок, колядок, веснянок, закличок тощо. Реалізуючи їх виховний потенціал, пояснюю дітям, що багатство і розмаїття народної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлення до них стане запорукою збереження цього багатства для майбутніх поколінь.

Скажімо відверто, що багато батьків – наших дітей просто не знають національних традицій: пісень. обрядів, вірувань, календарних свят. І тому мені,  як вчителю молодших школярів, просто необхідно заповнити той вакуум у душах наших вихованців. Саме ми, вчителі, можемо створити оце животворне підгрунтя. Та при цьому найголовніше, як на мене, слід прагнути до того, щоб знання з народознавства не стали обмеженими рамками одного якогось уроку чи свята: походили у вишиванках, поспівали пісень і все. Необхідно, щоб вони активізовувались, повторювались, розширювались у процесі вивчення усіх предметів початкової ланки. І тут надзвичайно важливим, на мій погляд, є вміння вчителя уникнути примітивності й надокучливості. Весь матеріал має бути представлений дітям цікаво, захоплююче, по-сучасному, він повинен зачепити за живе, пробити сльозу, якщо хочете. Тільки за цієї умови – при сплаві знань і почуттів – можна виплекати переконання. А етнопедагогіка дає для цього якнайширші можливості.

При цьому, зазначає О. Біда, молодші школярі вчаться не просто спостерігати, а й бачити, чути бентежний світ природи, відчувати потребу пильно придивлятися до навколишнього, помічати поруч дивне й загадкове. Змінювати на краще, досліджувати все, що їх оточує.

Крім того, народні знання відображають традиції шанобливого ставлення українського народу до природи, тому і розглядаються вченими як важлива умова ефективного формування екологічної культури молодших школярів. У численних приказках, обрядах відображено досвід багатьох поколінь, норми поведінки в сім’ї, суспільстві, з об’єктами природи тощо. Пісні, казки, легенди й повір’я, загадки засвідчують поетичне сприймання навколишнього світу, що є досить характерним для українського народу.

Як іти у ногу з часом та водночас не забути того, що дісталося нам у спадок від предків? Як зберегти, примножити та передати своїм дітям знання і вміння українського народу?

Безперечно, поєднуючи навчання та виховання підростаючого  покоління із систематичним використанням у цьому процесі найбагатшої спадщини українського народу.

 

Розділ ІІ Алгоритм застосування методичної розробки.

2.1. Новизна методичної розробки

Етнокультурна компетентність особистості набуває дедалі більшої значущості, адже шляхом занурення дитини у світ культури власного етносу та кращих зразків світової культури можна досягнути становлення духовного потенціалу дитини.

Формування духовного обличчя дитини, її культури залежить від того, як вчитель на своїх уроках зуміє розвинути в ній уміння знаходити красу в тому, що її оточує. Дітям властива виняткова безпосередність. Потрібно  навчити їх бачити прекрасне в оточуючому та насолоджуватись ним. Не один рік початкова школа  працює над метою впровадження образної етнопедагогіки на прикладах з рідного фольклору.

На мою думку добір учителем технологій формування етнокультурної компетентності молодших школярів перш за все залежить від особливостей навчального матеріалу, ступеня володіння учителем традиційними та інноваційними методиками, вміння вдало їх використовувати в навчально-виховному процесі. Це правильно підібрані методи навчання, форми організації навчальної діяльності учнів, дидактичний матеріал та зміст навчання.

Засоби етнопедагогіки виконують функцію єдності і взаємодії виховання та навчання зі стимулюванням розвитку всіх здібностей за допомогою таких чинників, як: сприймання, мотиваційна діяльність, усвідомлення через поєднання нового і старого в народних традиціях і обрядах, відтворення через неодноразове повторення обрядової діяльності за взірцем, творча діяльність через наукову дію та рольові дійства.

Працюючи з учнями початкових класів, я визначила напрями роботи по реалізації елементів етнопедагогіки.

Оскільки в молодшому віці у дітей переважає образне мислення, то основне місце я  відводжу таким ігровим методам і прийомам роботи з дітьми:

 

• методам аналізу життєвих ситуацій і привчання (ознайомлення із    звичаями та традиціями, пов’язаними з релігійними святами: «Різдвяна зірка», «За тиждень – Великдень» тощо);
• іграм - драматизаціям («Ой на Івана, на Купала»);
• інсценуванню казок, народних пісень, іграм-бесідам, іграм-мандрівкам (уявна подорож у часі «Запорозька Січ», «У бабусиній хатині»);
• екскурсіям до краєзнавчого музею, визначних місць рідного міста;
• ігровим вправам, колективним творчим проектам («Рідна пісня колискова», «Нашому роду нема переводу», «Джерело народної мудрості»);
• практичним акціям (творчі конкурси «Гуцульські соловейки»,

 «Рідний край у дитячих малюнках»; благодійні заходи: «Різдвяна колядка», «Великодній ярмарок»);

• мовним ярмаркам;

 

  Для якісного оновлення уроку в початкових класах у центрі уваги стоїть, на мій погляд, виховання любові до рідної мови, традицій українського народу, його культурної спадщини. Адже, час лине швидко, змінюється життя. Приходять до школи все нові й нові учні. Навчати і виховувати їх потрібно теж по – новому.

Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативності освіти дає змогу будувати навчальний процес на досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя. Я вважаю, що сьогодні вже недостатньо навчати традиційно: у центрі навчально–виховного процесу має бути учень. Забезпечити умови, щоб учень був суб’єктом навчальної діяльності, зобов’язаний кожен вчитель.

 Передумови для цього на уроці такі:

• не можна всіх навчити однаково ,треба створити належні умови , щоб кожний школяр зробив стільки кроків, скільки зможе;
• від полювання за помилками перейти до їх профілактики;
• створити комфортні умови для кожної дитини (вчитися без страху, охоче, із задоволенням);
• формувати вільну особистість.

 

У сучасних умовах учень повинен отримати в школі те, що допоможе йому утвердитися в житті: моральне ставлення до себе і людей, усвідомлення своїх громадянських почуттів, ключові компетентності, що дозволяють успішно функціонувати в будь-якій сфері діяльності.

Одним із головних завдань вчителя є зміна організації традиційного уроку, включення спеціально організованої діяльності учнів в освітній процес на основі використання компетентнісно-орієнтованих завдань.

Компетентнісно орієнтовані завдання (надалі КОЗ) покликані допомогти вчителям вияснити рівень сформованості тих або інших компетенцій.

Вимоги до структури завдань:

•         Чітке формулювання проблеми.

•         Вказівка на форми і види діяльності по вирішенню проблеми.

•         Посилання на джерела інформації.

•         Вказівка на конкретний продукт діяльності.

Вимоги до змісту завдань:

•         Інтеграція, складність джерел (використання не менше 2-3- джерел, різна форма джерел:текст, таблиці, малюнки, фото, цитати і т. і.).

•         Різний характер взаємовідношень джерел інформації, наданий формулюванням задачі (співпадання інформації, що міститься в одному джерелі, з інформацією, яка містить в другому джерелі, підкорення одної інформації іншій, перетинання одної та іншої інформації,протиріччя, протиставлення одної інформації іншою).

•         Тип інформації (пряма/ дотична).

Структура КОЗ

•         стимул,

•         задачне формулювання,

•          джерело інформації,

•          бланк для виконання завдання (якщо воно передбачає структуровану відповідь)

•         інструмент перевірки.

Стимул мотивує учня на виконання завдання, (включає в себе опис ситуації або інші умови задачі, які грають роль джерела інформації)

Стимул в компетентністно-орієнтованому завданні  виконує декілька функцій:

•         мотивує  учня  на виконання  завдання;

•         моделює практичну, життєву  ситуацію;

•         при необхідності може нести функцію джерела інформації.

Стимул повинен:

•          бути коротким;

•         НЕ відволікати учня від  виконання завдання.

Задачне формулювання розуміється однозначно, чітко співвідноситься з модельною відповіддю, відповідає віку учня, цікаве для нього. Ми не маємо права перевіряти те, чого не вимагали в задачному формулюванні. Ми зобов’язані перевіряти те, про що просили в задачному формулюванні.

Джерело інформації містить інформацію, необхідну для успішної діяльності учня для виконання завдання (Необхідна і достатня для виконання заданої діяльності, цікава. Відповідає віковим особливостям учнів). На одному джерелі (наборі джерел) може будуватися декілька завдань. Учень не повинен бути знайомим з джерелом для виконання завдання.

Перелічені форми і методи роботи використовуються мною у роботі з дітьми і спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості. Крім того, така діяльність дозволяє мені залучити до навчально-виховного процесу батьків та громадськість.

Реалізація етнопедагогічного підходу до формування етнокультурної компетентності молодших школярів передбачає використання у навчально-педагогічному процесі засобів народної дидактики. До прикладу, фольклором щедро насичені шкільні підручники,нової української школи, методичні посібники для вчителів та учнів-методичні розробки, дидактичний матеріал, збірники задач, вправ і завдань. Я вважаю, що багато чого залежить і від творчої ініціативи самого вчителя, який завжди може і повинен мудро й доречно вплести той чи інший елемент народної дидактики в свою роботу, як під час уроків, так і в позаурочний час.

На формування етнокультурної компетентності молодших школярів впливає виховний зміст народних казок, загадок, приказок, прислів’їв, колискових, які вивчаються в початковій школі.

Важливим завданням початкової школи є формування особистості молодшого школяра. Одним із шляхів розв’язання цього завдання є прилучення учнів до національної культури та народних традицій. Саме в школі прищеплюється повага до свого народу, його історії, культури, закладаються основи цілісного внутрішнього світу особистості, її національної самосвідомості, народного світогляду, емоційної культури.              Крім того, народні знання відображають традиції шанобливого ставлення українського народу до природи, тому і розглядаються мною як важлива умова ефективного формування екологічної культури молодших школярів. У численних приказках, обрядах відображено досвід багатьох поколінь, норми поведінки в сім’ї, суспільстві, з об’єктами природи тощо. Пісні, легенди й повір’я засвідчують поетичне сприймання навколишнього світу, що є досить характерним для українського народу. Прилучаючись до скарбів національної культури, учні переймаються особливим ставленням до природи – шанобливим, яке передбачає повагу до законів природи, до всіх форм життя, усвідомлення людства як частини, а не повелителя оточуючого світу.             

Звичаї, традиції, обряди є надзвичайно важливим засобом формування особистості. Їх використовують з метою досягнення певних цілей, збагачення і урізноманітнення методики навчально-виховної роботи школи народознавчим змістом.

У своїй роботі я широко використовую жанри усної народної творчості на уроках та у позакласній роботі, забезпечую дидактичні, виховні, розвивальні цілі. Тому  на своїх уроках постійно звертаюся до народної творчості. Особливо активно  на уроках української мови, читання, «Я досліджую світ», математики, використовуючи казки, загадки, прислів’я, приказки, народні прикмети тощо. Це дає змогу розширити уявлення молодших школярів про народну творчість.

2.2. Результативність методичної розробки.

З власного досвіду переконана в наступному: якщо учитель систематично, творчо, послідовно укладає завдання, використовуючи фольклорні твори в зв’язку із навчальними предметами, починаючи із перших днів навчання дитини в школі, учні навчаються чітко, логічно передавати думки, їхнє мовлення стає виразнішим, багатшим стилістично, розширюється словниковий запас, формуються читацькі інтереси, виховуються естетичні смаки, любов до народної творчості, пожвавлюється й стає цікавішим увесь навчальний процес.

Під час роботи з фольклорними формами у дитячій уяві виникають швидше на інтуїтивному, образно-конкретному, ніж на логічно-абстрактному, понятійному рівні, чуттєве прийняття навколишнього світу молодшими школярами.

Розвивальні творчі вправи спрямовані на розвиток:

 

• фонематичного слуху;
• мнемонічних процесів (пам'яті);
• уваги;
• творчої уяви;
• мислення;
• мовлення;
• комунікативних здібностей.

Для цього на уроках я застосовую нестандартні технології роботи з фольклорними формами:

• переплутування  сюжетів і героїв;
• змінювання характеру героя;
• змінювання місця, часу, події;
• змінювання кінцівки;
• складання  за схемою…

Така робота дає змогу уникнути стереотипів. Діти вчаться розв’язувати ситуацію, «використовувати чари» фантастичних та казкових істот, розв’язувати певне завдання, виходити зі складної ситуації. Непомітно для себе дитина розкриває свої потаємні бажання, поліпшує взаємини з оточуючими. Переконана, що така робота – один із дієвих засобів зробити мислення дітей продуктивнішим, не просто розвинути їхню творчу уяву, а скерувати її на добро.

Послідовно порушуючи серйозні проблеми, пов'язані з вихованням дітей, я враховую і таку психологічну рису, без урахування якої зазнавала закономірного краху не одна вивірена з точки зору дорослих педагогічна концепція, як дитяча безпосередність. Не імітацією зазначеної психологічної риси, а глибоким перейманням цим станом пройнята значна частина українських народних фольклору.

Пробуджуючи уяву та емоції, різні прийоми навчання активізують здібності, викликають захопленість діяльністю – якості які характеризують наявність творчого начала та активізують вольові зусилля для досягнення творчої мети. Зміна ставлення до навчання сприяє кращому засвоєнню матеріалу, розвитку творчості в будь-якій галузі діяльності.

Розглянемо, твори яких жанрів фольклору я раджу використовувати на  різних етапах уроку.

1. «Ґронування» 

а)Асоціативна  павутинка до слова у вигляді схеми (додаток 1).

Цей вид роботи доцільніше використовувати на такому етапі уроку   як  «Колективний  підсумок. Рефлексія  навчальної  діяльності. »

 б) Асоціативний кущ.  Урок-гра «Фольклор – таємниця народної душі».

За допомогою асоціативного куща на уроці  виховується спостережливість, розвивається фантазія, образне мислення; це допомагає учням опановувати особливості любого фольклорного жанру, виразно розповідати його зміст, прищеплюються навички грамотного письма, збагачується словниковий запас дитини.

Після виконаної  роботи, а саме, побудови асоціативного куща, у дитини  розвивається  вміння порівнювати, висловлювати свої думки. 

2.Психологічні ігри: (додаток2).

Цей вид роботи рекомендовано застосовувати на всіх етапах уроку. Особливо він актуальний при вивченні нового матеріалу. Використовуючи психологічні ігри на урока, пробуджую у учнів інтерес до теми, вчу  відповідати на запитання за змістом. Актуальність цього виду - розвити  у учнів критичне мислення, гра для дитини наділена дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою.

Головна мета гри - розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Кубування — це приклад ігрової методики, а також один із ме­тодів навчання, що полегшує всебічне розглядання теми. Учні мо­жуть виконувати кубування в парі, потім об'єднатися в групи. Слід провести через кубик слово. Це може бути літературний термін, ви­значення або якась інша назва. Дуже важливо застосовувати кубу­вання до того, що вже добре відомо учням. Його можна використо­вувати на стадії актуалізації чи рефлексії.

 

а) «Що таке добре, а що таке погано?»

б) «Прихована думка»

в) «Слово у прислів’ї»

г) «Блискавка»

  д) «Допоможи собі сам»

е) «Здобудеш освіту – побачиш більше світу»

є) «Кубування»

ж) «Плутанина»

3.а) Кросворди (додаток 3).

(Українська народна казка  «Котик і Півник»1клас)

            б)Робота над прислів’ями (додаток 3).   

(Дібрати рядочки з казки, які пояснюють зміст прислів’їв. )

Такий  вид роботи  як кросворд  і  робота над прислів’ями можливо використовувати на етапах уроку  «Засвоєння нових знань» як підсумок або «Актуалізація опорних  знань ». За допомогою кросворду  учні  напружують пам’ять,згадують прочитаний матеріал, збагачують  словниковий запас. За допомогою гри    прищеплюється  любов до книги як джерела знань,  до усної народної творчості,  розвивається  мовлення, пізнавальні інтереси, інтерес до  народних казок .

За допомогою  роботи над прислів’ями важливо своєрідного поєднання  малих  жанрів  усної народної творчості  з казкою. Змагаючись,  учні  проявляють ініціативу, розвивають навики спілкування, співробітництва та взаємодопомоги, ввічливості.

4.«РАФТ» (українська мова) (додаток 4).

Назва методики “Рафт (RAFT)” розшифровується як  роль (R-Role), аудиторія (A-Audience), формат (F-Forma), тема (T-Topic). Основне завдання учня в рамках цієї діяльності – висловити, описати та розповісти основні міркування на задану тему з точки зору певного обраного персонажа, вживаючись у роль. При цьому учень має врахувати особливості аудиторії, до якої він звертається та обрати потрібний формат тексту.

Основне завдання учня:

- висловити важливі для персонажа ідеї;

- врахувати особливості аудиторії;

- обрати для свого повідомлення відповідну літературну форму.

Ця стратегія включає в себе 3 основні стадії:

Стадія виклику – на цій стадії я мотивую  учнів, сповіщаю загальну тему уроку. Учні мають самостійно, аргументуючи, зазначити усі можливі ролі. Хто саме може висловлювати свої думки або адресувати повідомлення. Після цього слід визначитись з адресатами, до кого саме звертатимуться, до кого буде спрямоване повідомлення. Одразу обираються усі можливі форми (жанри тексту: лист, вірш, оповідання, ессе і т.д.).

 Звертаю увагу учнів, яким важливим є процес «приміряння» ролі на собі, і що слід пам’ятати про умови, в яких знаходиться персонаж.

Робота може бути індивідуальною чи груповою. Обираючи другий варіант, слід організовувати невеличкі групи.

Стадія осмислення – учні намагаються осмислити серйозніше отримані тексти, співвіднести з персонажами. Працюють з новою інформацією.

Стадія рефлексії – це вже процес аналізу, осмислення отриманої інформації. Діти обговорюють та порівнюють раніше відомі факти та нову для них інформацію, аналізують почуте на уроці.

Позитивно-емоційний стан який панує на уроці при виконанні цього виду роботи дуже ефективний. Він систематизує знання змісту найпопулярніших казок,заставляє дитину  визначати моральні проблеми, що розв’язуються у цих творах. Важливо  навчати  учнів при виконанні цієї роботи    узгоджувати свої дії з діями інших гравців,отримувати задоволення від виконання ігрових правил.

5.Урок-казка - математика 1клас (додаток 5).

Інколи учні не можуть засвоїти програмовий матеріал, бо не розуміють доцільності біль­шості правил і вимог, тому ефективним буде запропонувати близьку їм тему або завдання в казковій формі.

6. а)Складання казки за динамічно-малюнковим планом - українська мова 2клас  (додаток 6).

  б)Складання казки на основі спостережень за природою (інтегрований урок  розвитку зв’язного мовлення і предмету «Я у світі» 3клас) (додаток 6).

Пропоную вашій увазі різні види уроків, на яких  я намагалася  дослідити, як працює казка у якості засобу виховання та навчання, дослідити, як впливає казка та гра на дітей певного віку. Використовуючи гру на уроках я маю певну педагогічну мету, чітко знаю, що я виховаю на цьому уроці. Хороша гра потребує нескладного ігрового обладнання, яке ми з дітьми  робимо самі на уроках трудового навчання. Для цього використовуємо папір, картон, фанеру,природній матеріал  тощо. Таким чином ігри на моїх уроках допомагають учням  в більш доступній, цікавій формі опанувати програмовий матеріал.

7. Фрагмент уроку з використанням стратегії «Діаграма Вена»   (літературне читання клас4) (додаток 7)

Такі  види робіт рекомендовано  використовувати на  етапі  уроку  «Закріплення, систематизація знань » .Відходячи від традиційних методів і прийомів роботи з легендою і казкою (читання, розповідання, переказ, перегляд вистав, м/ф і кінофільмів за казками), використовуючи ці види робіт,  вчитель підводить учнів до використання отриманого матеріалу нетрадиційно. Важливо ініціювати у дітей уміння нестандартно, оригінально сприймати зміст легенд і казок, узагальнити поняття «легенда» та «казки», перевірити розуміння учнями різниці між цими літературними жанрами, вміння виділяти головні ознаки легенди та казки; вміти чітко аргументувати, чому той чи інший твір саме легенда, або ж казка, скласти порівняльну характеристику для узагальнення за допомогою «Діаграми Вена».

Доцільно не давати дитині готової  відповідь, а допомогти  знайти цю відповідь разом, вислухати  учня  використовуючи  м'які інтонації.  Обов’язково  потрібно перебувати  з учнем  у позиції «Очі - в - очі ».

8.Інтерактивне  навчання:  технологія  «Мікрофон». Урок  виразного  читання (Українські  народні  казки)  (додаток 8).

Цей вид роботи використовується  на всіх уроках в початковій школі. Матеріал, що складається із серії картинок, демонструється  учням і їм дається завдання  детально розглянути зображення, а потім описати те, що вони  бачить. Вчитель допомагає дитині навідними питаннями, або звертає увагу на деталі, які учень не помітив (запитує дитину, куди прямує герой на картинці, що він думає, хороший він чи поганий, що на це вказує).

Якщо виникають труднощі, учитель задає  учневі уточнюючі питання, спостерігаючи за реакцією дитини, і спонукаючи її обдумувати свою відповідь. В кінці можна навіть попросити дитину проілюструвати продовження історії. При використанні   технології  «Мікрофон», необхідна щира зацікавленість вчителя у зростанні творчого потенціалу дітей, посмішка і похвала. Під час  уроку  до оцінки  доцільно залучати саму дитину: Що тобі сьогодні вдалося? Що не зовсім вийшло?

Технологія «Мікрофон» тренує  в підборі синонімів і антонімів. Формує вміння узгоджувати прикметники з іменниками в роді, закріплює способи словотвору, розвиває здатність передавати інтонацією різні почуття. Розвиває художні і творчі здібності.

9. Використання скоромовок на уроках української мови (додаток 9)

У своїй шкільній практиці часто використовую скоромовки, особливо на уроках української мови і читання. Діти заучують їх колективно і індивідуально. Особливо цікавими для моїх учнів є скоромовки діалогічної форми. Школярі поділяються на групи залежно від кількості дійових осіб. Після дворазового промовляння міняються ролями.

Дуже подобаються дітям ігри – скоромовки з елементами змагання:

• хто краще промовить скоромовку?
• хто більше знає їх?
• хто виразніше?

Цей жанр найчастіше використовую на початку уроку мови як фонетичну «зарядку».

Дуже добре скоромовки підходять для уроків навчання грамоти при вивченні тієї чи іншої букви. Вони стануть у пригоді і в 2 класі під час роботи над розділом «Повторення вивченого в 1 класі».

10. Задачі на матеріалі народної творчості (додаток 10).

Важливою складовою частиною духовної спадщини народу є задачі на матеріалі народної творчості. Основною метою цих задач є розвиток логічного мислення дітей, рівень їх кмітливості й винахідливості, здібність до дотепних міркувань. У цих задач проявляється народна мудрість, вони вчать співставляти, проявляти спритність, із змісту задач можна дізнатись про побут людей в давні часи.

 В якості стимулюючого матеріалу рекомендовано   використовувати різноманітні геометричні фігури. Це сприяє розвитку  комунікативних якостей. На даному етапі учні з задоволенням працюють  в парах та групах, легко і невимушено засвоюють новий матеріал. Відстоюючи свою точку зору,аналізуючи виконану роботу,вони розвивають зв’язне  мовлення, увагу, мислення, дрібну моторику, виховують в собі працелюбність.

 

11. Урок красномовства різновиди кольорових казок (додаток 11).

 

На уроках розвитку зв’язного мовлення цікаво використовувати такий вид роботи, як «Складання казки за уявою, поданою схемою і планом». Але,щоб урок був  більш  дієвіший,  рекомендовано використовувати піктографічні зображення. Учень (спочатку разом з учителем) виділяє кількість картинок, які будуть планом  казки і за допомогою піктограми зображує їх. Також доцільно використовувати такий вид роботи на уроках образотворчого мистецтва. Учням пропонується  намалювати  казку - діти малюють ілюстрації до знайомих або своїх казок, використовуючи нетрадиційні способи (монотопія, пальцева живопис, малювання аквареллю по-мокрому), потім за допомогою малюнків розповідають казку.

Необхідно чергувати різні типи завдань, не грати в одну гру багато разів підряд. Починати потрібно  з завідомо легких завдань, враховуючи темперамент кожного учня, продумуючи варіанти однієї і тієї ж вправи.

 

12. Урок українського міфу (додаток 12).

Читаючи казки, ознайомлюючись із фольклорними творами, українськими народними традиціями та обрядами, діти стикаються з різними персонажами, символами й атрибутами, значення яких їм не завжди зрозуміле. Відповіді можна знайти у давніх українських міфах, які з глибини віків донесли до нас уявлення наших пращурів про світобудову й уклад життя людей.

У міфах, на відміну від легенд, живуть і діють створені багатою людською фантазією боги і демони. Цей фольклорний жанр виник у ті часи, коли уявлення людей про навколишній світ були ще дуже примітивними, тому перед силами природи вони почувалися беззахисними та безсилими. Тож у міфах наші далекі пращури передали нам своє бачення творення світу, його будови, походження людей та заснування міст. У міфах можна зустріти різних фантастичних істот, чудеса і чудовиськ.

Учні початкової школи сприймають міфи, що за програмою вивчають у 3-4-му класах, як чарівні казки. Я  пропоную опрацьовувати їх на уроках позакласного читання за такими темами і класами:

Клас      Тема

3-й

  Космогонічні міфи (про створення світу і людей):

  “Сокіл-Род”, “Прадуб”, “Білобог і Чорнобог”

  Календарні міфи (про зміну пір року):

  “Жар-птиця і Зимовий Холод”, “Зоря, ключі, роса і

  мед”, “Добро і Зло”

4-й

  Космогонічні міфи (про створення світу і людей):

  “Коляда і Мара”, “Божич”

  Антропогонічні міфи (про створення людини

  та її життя):

  “Золотий Плуг”, “Походження скіфів”

  Персонажі анімістичних міфів:

  лісовик, водяник

Додатки

 

1.  «Ґронування» 

а) - Асоціативна павутинка до слова у вигляді схеми. (Додаток1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

б) Асоціативний кущ.  Урок - гра «Фольклор – таємниця народної душі». (Додаток1)

 

 

 

- Сьогодні у нас в класі є незвичайний предмет . Що це? Скриня. Для чого вона призначена? Ще з давніх часів , з покоління в покоління кожен народ передавав свої скарби. Скриня – символ скарбів. Цікаво , які ж це можуть бути скарби?
 

(Виставляю намисто з жанрами фольклору) По-іншому можна сказати – усна народна творчість. (Діти називають і вписують жанри в намистинки)

 

Вікторина «Що це?»
Що ж належить до усної народної творчості?
 

   – Я зачитуватиму один із жанрів фольклору, а ви назвіть, що це?
 

1.Христя-мистя. Вуха – з листя!
Ніс – цибулька, зверху – булька! (Дражнилка)
 

         Народна дражнилка всім своїм ладом призначена для того, щоб поставити на місце кривдника, виказати своє ставлення до неприємних відхилень у поведінці, звичках, зовнішньому вигляді. Без дражнилки гра і життя дитини втрачають часом гармонійність, а часом і справедливість.

2. Котилася торба з високого горба,
    А в тій торбі хліб, паляниця –
    На кого потрапить, той буде жмуриться. (Лічилка)
 

3. Лежить колода серед болота –
    Хай яке сонце, то не висохне . Язик (Загадка)
 

4. Ходить котик по горі, носить сон у рукаві,
    Усім дітям продає, Максимкові так дає. (Колискова)
 

5. -Гуси, гуси, додому!
   – Чого?

   – Вовк за горою!
   -Що він робить?
   – Гуску скубе!
   – Яку?
   – Сіру, білу, волохату, тікайте ,гусоньки, у хату! (Гра)
 

6. Битися – не билися, трохи посварилися,
    Потім посміялися, друзями зосталися. (Мирилка)
 

Мирилки – невеличкі пісеньки, розраховані на те, щоб забути недавню сварку, відновити товариські стосунки:
 

7. Ой ви, дітоньки, козенятоньки,
   Відімкнітеся, відчинітеся.
    Ваша мати прийшла,
    Молочка принесла. (Казка)
 

8. В чаплі чорні черевички.
   Чапля чапа до водички. (Скоромовка)
   Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися(Прислів’я)
 

9. Ладусі, ладусі, а де були?
  -У бабусї.
-А що їли?
- Кашку.
- А що пили?
- Бражку.
-Кашку поїли, бражку попили.
- І знялися, полетїли на головку сїли. Шу! (Забавлянка)
 

– Все це і є жанри усної народної творчості.
 

 Психологічні  ігри - (Додаток 2)

 

а) «Що таке добре, а що таке погано?»

1. Погано не співчувати людині коли з нею трапилась біда. (Ні)
2.Погано хуліганити, бешкетувати. (Так)
3. Погано заздрити успіхам товариша чи однокласника. (Так)
4. Погано не дозволяти кривдити себе і не дозволяти собі кривдити інших. (Ні)
5. Погано користуватися результатами праці інших. (Так)
6. Погано не бути боягузом, не відступати перед труднощами. (Ні)
7. Погано не поважати думку іншого, хоч вона і відрізняється від твоєї. (Так)
8. Погано розкидатися обіцянками і не виконувати їх. (Так)
9. Погано перебільшувати свої здібності. (Так)
10. Погано бути жадібним, злим, зажерливим. (Так)
11. Погано радіти, коли в товариша радість. (Так)

б) «Прихована думка»

 Потрібно пояснити значення запропонованих прислів'їв і приказок.

• Заблукати в трьох соснах. (Не зуміти розібратися в чому-небудь простому, нескладному; не зуміти знайти вихід з невеликого утруднення.)

• Обіцяного три роки чекають. (Кажуть жартома, коли не вірять у швидке виконання чиїхось обіцянок або коли виконання того, що обіцяно, затягується на невизначений час.)

• Жити в чотирьох стінах. (Жити, не спілкуючись ні з ким, перебуваючи на самоті, не виходячи з дому.)

• Нових друзів шукай, а старих не забувай. (Кажуть, коли хочуть підкреслити вірність, відданість і незамінність старого друга.)

• Одна голова добре, а дві краще. (Кажуть, коли при вирішенні питання звертаються за порадою до кого-то, коли вирішують питання разом.)

• Двом смертям не бувати, а однієї не минути. (Так кажуть, коли вирішують зробити що-небудь, пов'язане з ризиком, небезпекою, і в той же час сподіваються, що небезпеки все-таки вдасться уникнути. Неминуче все одно станеться, ти ризикуєш чи ні.)

• Буде хліб - буде і пісня. (Хліб був раніше і, мабуть, залишається дотепер найважливішим продуктом. Раніше за врожаєм жита і пшениці судили про те, наскільки сприятливим буде рік, не доведеться жити впроголодь. Можна жити без багатьох продуктів, але хліб у домі повинен бути в першу чергу.)

 

в) «Слово у прислів’ї»

 

Згадайте прислів'я та приказки з наступними словами.

• Земля. (Своя земля і в жмені мила. Земля під ногами горить.)

• Книга. (Будеш книги читати - будеш все знати. Одна книга тисячу людей навчає.)

• Сани. (Готуй сани влітку, а воза-взимку. В чужі сани не сідай.)

• Коса. (Коси, коса, поки роса. Роса геть - і ти додому. Знайшла коса на камінь.)

• Перо. (Що написано пером, того не виволочиш волом. Перо завжди сміливіше мови.)

• Шапка. (На злодієві шапка горить. По Савці і шапка.)

• Мотузка. (Скільки мотузці не витися, а  кінцю бути. З нього хоч мотузки в’яжи.)

• Сокира. (Сказав, як сокирою відрубав. За комаром не ходять з сокирою.)

г)  «Блискавка»

 За фрагментами прислів'їв потрібно здогадатися, про який предмет, якості або явище йде мова.

• Розлітаються при заготівлі дров в лісі. (Тріски.)

• Приходить під час їжі. (Апетит.)

• Без праці з водойми не витягнеш. (Рибка.)

• Дорога до обіду. (Ложка.)

• По ньому проводжають. (Розум.)

• Благородна справа. (Ризик.)

• Породжує перемогу. (Хоробрість.)

• В щасті прикрашає, а в нещасті утішає. (Книга.)

• Запорука здоров'я. (Чистота.)

• Дзеркало душі. (Очі.)

• Дівоча краса. (Коса.)

• До місця йдеться. (Слово.)

• Знак згоди. (Мовчання.)

• Птах, з яким порівнюють слово. (Горобець.)

• Якщо своя, то не тягне. (Ноша.)

• Яка птиця краще в руці, ніж в небі журавель? (Синиця.)

• Усьому голова. (Хліб.)

• Путівник до Києва. {Язик.)

• Їм не можна зіпсувати кашу. {Масло.)

- Кого рахують по осені? {Курчат.)

• Мати навчання. (Повторення.)

• Знає свій припічок. (Цвіркун.) 

• Після її завершення марно махати руками. {Бійка.)

• Час року для приготування саней. (Літо.)

 

д) «Допоможи собі сам»

 У кожного учня конверт з розрізаними на частини прислів’ями  та приказками. Папір двох кольорів, отже, із кожного треба скласти речення. Складені прислів’я та приказки записати в зошити.

Зійшов сніжок,    берись за плужок.

Більше землю удобряй –           будеш мати урожай.

Один кує,                    другий псує.

Краще добре робити,   ніж гарно говорити.

Біда помучить,    але й жити научить.

За погані речі    треба бити в плечі.

Пішов кіт спати,    а миші танцювати.

У кожного солов’я   пісня своя.

Хто сміється,    тому не минеться.

То не козак,     що боїться собак.

На чужий коровай    очей не поривай.

У товаристві лад –    усяк тому рад.

е) «Здобудеш освіту – побачиш більше світу»

У кожного народу своя історія, тож у прислів’ях і приказках, немов у дзеркалі, відбивається досвід людей, їх життя. Проте фольклор у багатьох країнах дуже подібний. У вас є можливість у цьому переконатися.

На столах лежать 2  конверти, в 1 - українські прислів’я ,  в 2 - прислів’я народів світу.

 Завдання для групи: прочитати українські малі жанри  та прислів’я й приказки народів світу, утворити із них синонімічні пари.

         

  Українські                                                     Прислів’я народів світу

1.Друзі пізнаються в біді.                       1.Питали – Мекку розшукали

                                                                                                        (з перської).                                                                                                   

2.Язик до Києва доведе.                          2.Хто хоче мати майбутнє,                                                                                                                  мусить  добре знати минуле

                                   (з італійської)                                                                                                                                                         

3.Схожі, як небо й земля.                          3.Друга пізнають в скруті

                                                                                                  (з  французької)

4.Де два б’ються, третій не мішайся       4.Спільними зусиллями можна

                                                                  й  Тайвань  пересунути

                 (з китайської)      

5.Без минулого немає майбутнього.          5.Коли крокодили б’ються, не

                                                                      варто їх  мирити

            (народи Африки)                                  6.За двома зайцями поженешся –           6.Однією рукою двох жаб не

жодного не наздоженеш.                              впіймаєш (з китайської

7.Гуртом легко й батька бити.                  7.Схожі, як хмари й грязюка                                                                                                                                                            японської).                                   8.Літо збирає, а зима з’їдає.                     8.Сніжний рік – хлібний рік

кістьми лягти, ніж на чужині                                                (з баскської).

9.Хто робить кревно,                                 9. Хто працює на себе, той

   той робить певно.                                     робить за трьох (з італійської).                                                                                                    

10.Краще на своїй стороні                         10.Зима споживає, що літо

    славу здобути.                                                відкладає (з    англійської).

 

 11.Багато снігу – багато хліба.                  11.Доля сміливого любить

                                                                                                 (з англійської).

12.Сміливого і куля не бере.                        12.Дим рідної країни кращий 

                                                                 За вогонь на чужині

   (з англійської)

є) «Кубування»

 «Щасливе число»

 - Яке число з давніх пір вважалося священним?(Число – 7) Назвіть прислів'я з цим числом.

• Семеро одного не чекають.

• Сім раз відміряй - один раз відріж.

• У семи няньок дитя без ока.

• Цибуля сім хвороб лікує.

• Працювати до сьомого поту.

• Де одинець — хазяйству кінець, де сім — щастя всім.

• Семи печей хліб їдав.

• Сім п'ятниць на тижні.

• Семеро одну соломинку підіймають.

• У ледачого Омелька сім неділь на тиждень.

• Сім справ в одні руки не беруть.

• Семеро воює, а один горює.

•Сім літ мак не родив, і голоду не було.

ж) «Плутанина»

Склади прислів’я, які  розсипалися. Їх можна зібрати, правильно пройшовши всі нитки-павутинки (по одному із групи). Запишіть у зошит відгадані рядки, поясніть.
Робота у парах.

На столах лежить  1 листочок для двох учнів. На них написані прислів’я та приказки, які “погубили” свою другу половинку.
Завдання: знайти частини, записати пари цифр у зошит.
Які пари перші справляться, ті і матимуть право зачитати правильні відповіді.
(Підказка: один із жанрів має риму.)

1) Скрізь добре…                                                          що(б) не спотикався.

2) Не їздять довгою дорогою…                                 те(ж) до місця добереться.

3) Не (за)те кобилу б’ють, що ряба,..                      (про)те вдома –найліпше.

4) Хто їде волами…                                                      той дорога легка.

5) Треба йти до господи…                                         (не)мов старий кожух.

6) На те коня кують…                                                  (за)те твердо.

7) Ліс узимку…                                                              що(б) не було шкоди.

8) Рідко ступає…                                                           як(що) знають ближню.

9) Як(що) бажання добре…                                       а (за)те, що везти не

 хоче.

2. а)Кросворди. (Додаток3)

По горизонталі:

      1.Хто викрав Півника?

       ( Лисичка)

4. Що наказував Котик їсти Півникові?

( Калачі)

      5. Ким  були Котик і Півник?

              ( Друзі)

 

По вертикалі:

        2. Що пекла Лисичка?

             ( Палянички)

        3. На чому грав Котик?

              ( Бандурка)

          5. За чим ходив Котик до лісу?

              ( Дрова )

б) Прислів’я. (Додаток 3)

а) «Справжні друзі... нічого не вимагають один від одного в ім'я дружби, а роблять один для одного, що можуть».

 («Так дружили вони багато років»)

б) «З добрим дружись, а лихих стережись» («Змія розгнівалась і вкусила хлопця»).

в)  «У дружби багато крил, а закон у неї один — вірність».

( «Поки ти бачиш синову могилу, а я свого  відбитого хвоста, ми не можемо стати друзями».)

 

4. «РАФТ» (Додаток 4)

Фрагмент уроку

Предмет: Літературне читання (українське)

Тема: Легенди нашої землі. «Цвіркун»

Мета фрагменту: дати більш глибоке пояснення поняття літературного терміну «легенди» через зміст легенди «Цвіркун», вчити виявляти основні ознаки легенди у тексті, доводити свою думку, спираючись безпосередньо на зміст тексту; розвивати вміння виділяти головних персонажів тексту, аргументувати свій вибір; підготувати учнів до написання твору за технологією «РАФТ».

Хід фрагменту уроку

Стадія виклику

Вчитель. Ми з вами розібрали, що таке легенди та спираючись на зміст тексту, виділили основні його ознаки. Зараз, я пропоную вам виділити голову ідею легенди та життєві питання, які зачіпає саме ця легенда. (Вчитель заповнює разом з учнями таблицю «РАФТ», починаючи з теми).

Роль	Аудиторія	Форма	Тема
- хлопчик; - цвіркун; - люди; - володар; - злі вороги; - квіти, дерева; - птахи; - пісня.	- діти; - народ; - злі вороги; - раби; - каміння; - рідна земля.	- вірш; - пісня; - закличка; - казка; - оповідання; - лист; - повідомлення.	- Любити й славити рідний край. - Батьківщина понад усе. - Краса нашої землі. - Заздрість вбиває душу.

 

Вчитель. Молодці. А як ви гадаєте, хто саме міг підняти такі питання? Хто з героїв легенди міг говорити на такі важливі теми?

Чи може виконувати роль оповідача лише жива людина? Чи може це зробити представник природного світу?

А чи можливо, що певну роль у передачі повідомлення/інформації може зіграти, наприклад, пісня?

А до кого можуть звертатись: хлопчик, володар, злі вороги?

Якщо головну роль виконуватиме пісня, до кого вона звернеться в першу чергу? Як ви гадаєте? А якщо роль буде у дерев та квітів?

Вчитель. З ролями та аудиторією ми визначились. Теми підібрали. А от що саме ми будемо писати, що не визначились. У якій формі можна висловлюти свої думки?

У якій формі хлопчик висловлював свої почуття? (пісня) Добре. А ще як можна?

Стадія осмислення

Вчитель. Зараз я пропоную вам об’єднатись у невеличкі групи, обрати одну з ролей, до кого ви звертатиметесь, у якій формі і я з якого питання.

Стадія рефлексії

Вчитель пропонує учням прослухати виступ кожної групи та співвіднести почуте з власними роздумами. Обговорити. Зазначити пункти, на які слід звернути увагу.

Визначити, кому найкраще вдалось подати інформацію. Хто впорався зі своєю роллю найкраще та чому.

Приклад

Повідомлення від квітів, дерев та птахів для володаря чужих земель.

«Володарю, могутній ти, та чи отримав те, що хотів від звичайного хлопця? Чи потрібні тобі ще докази того, що не подарує він тобі той пісні щастя, якої ти прагнеш? Відпусти, благаємо тебе. Хлопчик не дасть тобі бажаного. Не вбивай його, адже він дарує щастя лише тим, хто прагне його отримати. А той, хто вбиває та тримає заздрість, жагу багатства у серці, ніколи не почує тої справжньої мелодії щастя.»

 

5. Урок-казка (математика 1клас-уривок).

 (Додаток 5)

 

- Діти!Півник приготував  для вас декілька завдань. Хоче дізнатися чи зможете ви чи ні дати відповіді на його запитання.

1.     Що більше? Що менше? Чого більше? Чого менше?

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

2.Як можна розділити 4 цукерки між двома дітьми?

Чим відрізняються числа 1,2,5 від 14,12,15.

(дівчатка напишуть одноцифрові, а хлопчики двоцифрові).

(Поки діти записують числа, на ширмі з’являється Колобок)

- Діти, впізнали цього героя? Назвіть казку, з якої він потрапив.

  Згадаємо, про що вона. Колобок теж прийшов не з порожніми руками, а приготував для вас казкові задачі. 

                                                               * * *

         а)  До теремка прибули звірі: Ведмідь-набрід, Кабан-іклан, Вовчик-братик,Лисичка-сестричка, Зайчик-побігайчик, Жабка-квакушка, Мишка-скрекотушка. Чи вистачить для всіх звірят 10 кімнат?

        б ) Скільки Цап та Баран побили всього вовків, якщо 3 висіло на дереві, а 2 лежало під кущем?

    в)  Бабуся спекла 8 колобків. Скільки колобків залишилось, у бабусі з дідусем, якщо Зайчик, Вовчик, Ведмедик,і Лисичка візьмуть собі по колобку?

•                   Колобок бажає вам успіхів в навчанні та поступається місцем

наступному герою. (На ширмі з’являється Пан Коцький. Діти згадують, з якої казки цей герой і які пригоди трапилися.) Пан Коцький пропонує вам погратися.

Гра «Цифра загубилась»

3+***=5          7+***=9         ***+1=4        ***+2=7

МОЛОДЦІ! А ви знаєте які найулюбленіші ласощі котів? Вірно, це рибка.

Гра – змагання «Хто більше спіймає рибин» (за кожний правильний приклад учні отримують рибку)

3+2                                      6+2                                    10-3

4. Розгадування кросворду.

    (На ширмі з’являється Котигорошко)

•                   Діти, а цей герой дуже сумний. Ви його впізнали? Хто знає хто написав цю казку? А сумний він тому, що не знає куди йому потрібно іти, щоб усьому навчитися. І ми йому допоможемо, якщо виконаємо наступне завдання.

4-2=***к 6-2=***л 2+1=***о

1+0=***ш 3+2=***а

 

6.

а) Фрагмент уроку за динамічно-малюнковим планом.

(Додаток 6)

Тема: Що за диво ці казки! Складання казки «Хлібом  земля сильна»  за динамічно - малюнковим планом.

Мета уроку:

Навчальна

•                   формувати уміння складати казки за динамічно-малюнковим планом,
•                   словесно описувати події, які збуджують уяву, добираючи виразні мовні засоби,
•                   вчити висловлювати припущення, здогадки про розгортання сюжету.

Розвивальна

•                   розвивати  творче, образне мислення, культуру мовлення, 
•                   літературні здібності дітей,
•                   вдосконалювати навички грамотного письма,
•                   комунікативні якості (навички роботи в парах та групах).

Виховна

•                   виховувати образне сприймання світу, моральні якості людини,
•                   вміння спостерігати, бачити прекрасне,
•                   бажання розмовляти рідною мовою.

Тип:  урок розвитку зв’язного мовлення

Обладнання:

•                   картки для роботи в групах, для індивідуальної роботи та роботи в парах;
•                   лист для творчих робіт;
•                   геометричні фігури ( трикутники, квадрати, кола), кольорові олівці  (зеленого, жовтого, червоного кольору) для об’єднання дітей у групи.

 

Сьогодні на уроці ви спробуєте  проявити свої творчі здібності, кожен з вас стане творцем,  а  олівчик  який зараз опиниться  у ваших руках перетвориться на чарівний  і  буде вашим надійним помічником.( Кожен учень обирає собі олівець). 

Актуалізація опорних знань

Робота в групах

( Учні об’єднуються в групи за кольором олівців.)

 (Тексти загадок записані на кольорових картках,  відповідних кольору олівців.) 

1.                                            Відгадати загадки

-  Прочитайте,  загадку відгадайте та  дружно групою «гостю» називайте.

Їх читають залюбки

І дорослі,  й малюки

Ви напевно здогадались?

Ну, звичайно ж, це …(казки)

      Дитина кожна

Завжди залюбки

Слухає в дитинстві

Диво …(Казки)

Чим  схожі ці тексти?

Як ви здогадались про що йде мова?

 

Ми мандруємо у казку

У цю радісну мить,

Щоб зрозуміти, як прекрасно

У казковому світі жить.

 

 Предметом нашої творчості,  нашою гостею буде казка.

2.Словникова робота

 Робота в парах

 - Згадаємо,  як слово «казка»  тлумачить словник

(Казка -1. Розповідний народно - поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події,   вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил.2.Те,  що не відповідає дійсності.)

•    Дібрати синоніми до слова казка

(Синоніми - байка, притча, фантазія, неправда, брехня, нереальність )

3.Робота з прислів’ями.

 

Поясніть значення  прислів’я

 

Казка вчить, як на світі жить.

Казки маленькі, а розуму в них багато.

Казка вигадка та в ній щось повчальне розумій.

4.Бесіда на усвідомлення

 

Як  кажуть про людину, яка пише казки? Із ким її порівнюють і чому?

Мотивація навчальної діяльності.

А чи схожі ви на казкарів?

     Яку роботу треба виконати?

Навіщо треба вчитися?

 

 Спостереження та постановка проблеми уроку

У подорож ми вирушаємо

В царство казки завітаємо.

Я запрошую вас на гостини до казки.

Казка – діло дуже серйозне.

1. Складання асоціативного куща

- Подумайте, з якими іменниками у вас асоціюється казка?

( Під час відповідей дітей учитель  із кружечків  вибудовує схему)

- Обговорення асоціацій дітей.

  2.Тож  переглянемо та пригадаємо,

  Які казки ми з вами знаємо.

 ( Показ уривків казок: Ш.Перо «Кіт у чоботях», українська народна «Колосок»,  російська народна казка «Курочка Ряба» ). 

Бесіда на усвідомлення

- Хто автор казки «Колосок»? То це казка?

- Хто автор казки « Кіт в чоботях»? То це казка?

Висновок. За авторством казки бувають народні та літературні.

•                                                Тепер пригадаємо, які казки  бувають за жанром.

3.Відновлення тексту.

Робота в парах.

 Найперші казки, які мандрували по світу - це казки про …. (тварин) Потім в подорож відправились - …(побутові), які й розповіли нам про життя - буття звичайних людей. Не дрімали й …(чарівні), або …(фантастичні),  швидко їх наздоганяли.

4.Відновити схему.

- Перед вами схема, але,  мабуть,  її відвідали герої казки «Колосок». Давайте  її реставруємо, як  інакше можна сказати?(Відновимо)

- Є безліч казок, але казки - це … продовжіть мою думку (діти продовжують «скарбниця народу, цілюще джерело, восьме диво світу,  безмежний океан творчості».)

 Робота в парах
Порадьтесь і запишіть  в лист для творчих робіт думку, яка найвлучніше, на ваш погляд, схарактеризувала  казку.

 

     Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів уроку.

•                                                А ви хочете  навчитись складати казки?
•                                                Спробуйте сказати  якою буде тема нашого уроку?
•                                                Сьогодні на уроці  ми будемо  вчитися складати казку за динамічно-малюнковим планом.
•                                                Давайте з’ясуємо, чого навчить нас цей урок?

               Цей урок навчить мене:

•                                                складати казку за динамічно – малюнковим планом;
•                                                працювати в парах, групах;
•                                                міркувати про життєві цінності;
•                                                відновлювати тексти,схеми.

 

VІ. Робота над новим матеріалом

Підготовка учнів до сприймання матеріалу

1.Словникова  робота

Казка – розповідний  народно – поетичний або  писемно-літературний твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил.

Динамічний – рухливий, який перебуває в дії.

2.Творчі завдання для груп

(Учні об’єднуються в групи за допомогою геометричних фігур)

 Можна навчитися складати казки за динамічно-малюнковим планом, а для  цього треба бути уважним, спостережливим.

Завдання 1

Назвати предмети  схожі на 

•                                                зернятко (намистинка, бісеринка, брунька, овал)
•                                                сонце   (коло, куля, колесо, млинчик, пательня, бублик)
•                                                паляницю ( овал, коло)

Завдання 2

Кожній групі, не називаючи подані предмети, (чоловік, сонце, колосок, паляниця) перелічити їх ознаки так, щоб інші змогли здогадатись, про що, або про кого йде мова.

Завдання  3. Вправа «Що у тебе?»

Учень отримує мішечок, в якому знаходиться предмет. Всі інші учні задають питання, описують предмет і намагаються  його вгадати.

•                                                Це кругле?           - Ні.
•                                                Їстівне?        - Ні
•                                                Жовтого кольору?         - Так
•                                                Вуса має?                - Так
•                                                Це колосок?          - Так. Це колосок.

 

А тепер спробуємо створити власну казку – мініатюру, головні герої якої  зашифровані у кросворді.

Завдання 5. Колективне складання казки 

                   Закріплення

Самостійне складання казки за динамічно-малюнковим планом.

 Спробувати самостійно скласти казочку про зернятко, користуючись пам’яткою та динамічно малюнковим планом.

Пам’ятка

 

	Назва казки
Зачин	Жили-були … Жив собі… В сто сьомому царстві … Йшли якось … Був у … Починається казка…
Основна частина	Розповісти про всі пригоди, які відбувались.
Кінцівка	І я там був… З того часу… Живуть вони… Так і повелось …

         Підсумок

•                                                Чи є різниця? Складати казку за планом і казку за динамічно-малюнковим планом?
•                                                Яка особливість таких казок?

 

б) Фрагмент уроку. (Додаток6)

Тема: Складання казки „останній листочок" на основі спостережень за природою.

Мета: Виховувати спостережливість, розвивати фантазію, образне мислення, допомагати учням опановувати особливостями казки, виразно розповідати її зміст, прищеплювати навички грамотного письма.

І. Робота над новим матеріалом.

1.  Вирішення проблемного питання.

Його називають онуком вересня, сином жовтня, зимі рідним братом. Він напівзимовик - він і колесо, і полозок любить.

-  Про який місяць йде мова?

 2. Відгадування ребуса (листопад)

3.  Поетична хвилинка

  Листопад вітром носиться,

  На землю листя проситься,

  Червоне, жовте падає

   І килим нам нагадує.

-  Про яку характерну ознаку листопада йде мова?

 Народні прикмети про листопад.

а)  Бесіда.

Пізньої осені - сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, каламутить, завиває, зверху ллє і знизу мете. Через це листопад строкатий: то дощ, то сніг, то мороз, то відлига. Де сніжком земля вкрита, а де ще гола. Зима з осінню бореться. Нехай собі воюють, а ми з вами перевіримо деякі народні прикмети.

б)  Розповіді учнів про народні прикмети.

-  У листопаді снігу намете - хліба прибуде

-  У листопаді води розіллється - сіна набереться

-  Пізній гриб - пізній сніг

-  Поява комарів у листопаді обіцяє м'яку зиму

в)   Перебудувати народну прикмету:

Ранній листопад - на теплу зиму.

-  Замінити    виділені    слова    на    протилежні,    тобто підібрати антоніми.    (Пізній листопад - на холодну (сувору) зиму).

Iв. - в хмарки помістити іменники.

IIв. - прикметники.

6. Робота над віршем.

-  Листопад завітав до нас в клас і стер останні слова в кожному рядки вірша:

Зграя журавлина відліта у... (вирій),

А берізка ніжна губить лист... (осінній),   

А вербичка сумно віти... (нахиляє),

І останнє листя з дерева... (спадає).

- Завдання: 

І в. - записати речення про берізку, виділити граматичну основу речення, визначити частини мови.

II в. - записати речення про вербичку, виділити граматичну основу речення, визначити частини мови.

 Робота за картиною.

-  А чи не може цей вірш бути підписом до нашого малюнку?

-  Де ще  ми спостерігали таку картину?

-  Коли ми спостерігаємо сумну картину пізньої осені, на думку приходять рядки із віршів.

Злітає листя зливою

І падає німе.

Вітрець пісні наспівує,

А сам все дужче дме.

 Бесіда.

У природі багато секретів, та вона розкриває їх тільки тим, хто ставиться до неї з повагою і любов'ю.

. Тиха „розмова" з листочком.

До речі, один із секретів природи є те, що листочки люблять  шепотіти.   Цей  шепіт  осіннього  листя  всі чують   щоосені,   та   чи   розуміють,   про   що   вони шепочуть?

-  Прислухайтесь уважніше - і ви почуєте чарівну казку останнього листочка.

-  Про що розповів листочок?

Другим   секретом   природи   є   те,   що   листочки   вміють танцювати. Листочки не витримують - літають, кружляють, падають, їх підхоплює вітерець і запрошує у танок. Уявіть собі, що ви, начебто, листочки, з якими, бавиться вітерець: зірвав   з   дерева,   підхопив   і   поніс,   кружляючи   -   і   ви затанцювали.

    Оголошення теми і мети.

    Самостійна робота учнів (написання казки).
Гр. „А" - за самостійно обраним планом.

Гр. „Б" - за початком.

Була весела сімейка зелених листочків. Гралися вони з вітром, сонцем, дощиком. Та ось прийшла осінь. Вітер зірвав все листя і розсипав по доріжках. Залишився на гілочці тільки один жовтий листочок.

 Читання та редагування казок.

. Читання казки В. Сухомлинського „Дівчинка і листочок".

Настала осінь. Моє деревце стало золотим. Листочки все падають і падають. А сьогодні відпав останній листочок. Підняла я його і запитала:

-  Листочку, скажи, тобі ж не хочеться вмирати?

-  Моє життя коротке, але цікаве. Весною я слухав спів пташок, влітку зустрічав схід сонця. Я пив дощову воду, дружив із сонцем і вітром. Я не вмер. Подивись, дівчинко, на те місце, де я був. Там залишилась брунька. Весною тут з'явиться мій брат.

ІІ. Підсумок уроку.

Дорогі діти, я думаю, що листочок, який лежить у вас на парті, залишився вами задоволений.

Добрий, гарний листочок! До побачення! Скоро прийде зима, всі листочки впадуть з дерев та сховаються під снігом. Але ми з тобою знову зустрінемося навесні, коли братики-листочки визирнуть з бруньок і зашепочуть на гілочках.

 

7.Фрагмент уроку з використанням стратегії «Діаграма Вена»  (Додаток 7)

 

Мета фрагменту: узагальнити поняття «легенда» та «казки»; перевірити роз уміння учнями різниці між цими літературними жанрами, вміння виділяти головні ознаки легенди та казки; вміти чітко аргументувати, чому той чи інший твір саме легенда, або ж казка; скласти порівняльну характеристику для узагальнення за допомогою «Діаграми Вена»

Хід фрагменту уроку

Вчитель. На минулих уроках ми з вами розглядали твори «Цвіркун» та «Як мати стала зозулею». До якого літературного жанру належать ці твори? (легенди).

Чому? Доведіть мені. (Діти виділяють: основа легенди – історична подію, у легенді наявні чарівні перетворення)

Які чарівні перетворення відбулись у згаданих легендах? (Хлопчик перетворився у цвіркуна, мати перетворилась у зозулю)

А навіщо потрібні ці перетворення, адже можна було просто розповісти історії з життя цих людей? (Можливі відповіді учнів: цікавіше, незвичайно. Завдання вчителя нагадати, що, по-перше, фантастичний зміст необхідний, адже легенди частіше оповідали дітям, по-друге, легенди створювались у давні не легкі часи і бажання людей мати краще майбутнє для дітей та онуків спонукали до додавання фантастичних елементів, для «позитивного настрою» майбутнього покоління чи навпаки, для повчання, адже мати не піде від дітей, яким вона потрібна)

Вчитель. Сьогодні ми з вами розглянемо ще один, вже відомий вам жанр – казка. Що ви пам’ятаєте про казку? Взагалі, що таке казка? (Відповіді учнів)

А чи схожі між собою легенда і казка?

Пропоную вам створити порівняльну діаграму. Давайте заповнимо її. Розподілимось на групи і кожна група запропонує свій варіант діаграми. Потім об’єднаємо усе в одно спільну діаграму.

 

 ЛЕГЕНДА                                       КАЗКА               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.Фрагмент уроку з використанням технології «Мікрофон»  (Додаток 8)

Тема: Урок  виразного  читання. Українські  народні  казки.

1.Інтерактивне  навчання:  технологія  «Мікрофон».

Пропонуємо  учням  продовжити  речення:

•                   Я  люблю  читати  казки,  тому  що… 
•                   Пригадайте  відомі вам  казки.
•                   Хто  найчастіше  є  героєм  народної  казки?
•                   Кого  висміюють,  а  кого  прославляють  казки?
•                   На  які  групи  поділяються  казки?  Які  з них  найдавніші?
•                   Які  особливості  побудови  казки?
•                   Що  таке  зачин  і  кінцівка?  Які  найвідоміші  зачини  і  кінцівки  ви  знаєте?
•                   Чим  казки  подібні  до  легенд  та  міфів,  а чим  відрізняються  від  них?
•                   Як  ви  розумієте   слова   «Казка – це  дитинство  людства  і  його  мудрість»?

Таким  чином  підводимо  учнів  до  думки,  що К А З К А — це  цікаве  усне  оповідання  про  вигадані  повчальні  події.

  

9.Скоромовки (Додаток 9)

1. Наприклад, «Когут каже»:

Когут каже:

- Вовки ідуть.

Баран каже:

- Де?

А пес каже:

- Онде, онде.

Квочка каже:

- Клопіт мій, клопіт мій,

Де курятка подіти?

А качка каже:

- Так і треба,

Так, так.

2.Гави просили на ганку сніданку.

1.                               Навчіться чітко і швидко промовляти скоромовку.
2.                               Вивчення правопису слова ганок (Ганок – це прибудова з площадкою і східцями біля входу в будинок).

•                                   Запишіть і запам’ятайте це слово.
•                                   Які слова – родичі є у цього слова? Запишіть їх (Ганочок, ганковий).

3. Впишіть у скоромовку пропущені слова.

Годувала _________ ґавенят на _____________.

Згодувала _________ гарну запіканку.

4. Виконайте та відпочиньте.

Ми на ганку спозаранку

Робимо зарядку.

Похитали головою

Раз – притупнули ногою.

Руки вгору, року вниз.

На сусіда подивись.

Два – присіли, піднялись.

Навколо себе обернись.

Гарно всі ми відпочили

Й до роботи приступили.

10. Задачі на матеріалі народної творчості (додаток 10).

 Надаю приклади математичних задач, які ознайомлюють учнів з народними звичками і обрядами.

1. Гончар продавав глечики. Бабуся купила один глечик, за який заплатила 1 карбованець і ще половину від ціни глечика. Скільки коштує глечик?

2. Зустрілися дві жінки, які продавали веретена, і повели таку розмову: «Дай мені 2 твоїх веретен, то моїх стане в 2 рази більше, ніж твоїх» - сказала перша. « У тебе і без того більше, краще ти дай мені 2 твоїх, то у нас веретен буде порівну» - сказала друга. Скільки веретен було у кожної?

3. Пастух гнав гусей. Один спереду трьох іде, один трьох підганяє і два посередині ідуть. Скільки всього гусей?

При вивченні тем, пов’язаних з вимірюванням величин  ознайомлюю дітей з народними способами вимірювання сипких речовин та рідин і визначаю співвідношення між старовинними й сучасними мірами.

«Виміряй по-народному». Обговорення: Що ви робили? Як називаються мірки, які ви застосовували? У народі є така мудрість: «Сім раз відміряй — один раз відріж». Як називається такий вислів? (Прислів’я.) Як ви його розумієте?

Зерно для продажу та інші сипкі речовини міряли пудами (1пуд —16кг), а в хатньому господарстві — міркою. У Подільській губернії зерно міряли «корцями», який мав у собі 8 пудів. На Україні застосовувалася ще такі міри, як цебер – 3 відра, корчак – 2 відра, відро – 8 кварт, кварта – ¼ л тощо.

 Пропоную дітям розглянути зображення предметів, які використовували в давнину та використовують нині. Відтак діти утворюють пари «давність — сучасність». Приміром, бриль — капелюх, віз — автомобіль, горщик — каструля, свічка — лампочка тощо. Спонукаю учнів називати предмети і пояснювати, за якими критеріями вони добирають пари.

11. Урок красномовства - різновиди кольорових казок. (додаток 9) - фрагмент.

 

         Робота в групах:

•                 Дослідження (в кожній групі є предмети, муляжі)

          Завдання: дослідити за формою, кольором та за смаком.

•                 На основі досліджень скласти загадки:

І група – про яблуко;

ІІ група – про картоплю;

ІІІ група – про виноград;

ІV група – про помідор.

•                 Робота з кольоровими казками

•                 Що таке казка?

Інтерактивна вправа «асоціативне гроно» (які асоціації виникають у вас з жовтим, червоним, зеленим кольорами?)

•                 Під час слухання казки, порахуйте, скільки разів повторюється «жовтий» колір.

ЖОВТА КАЗКА

Одного разу дівчинка пішла на галявинку за квітами. Сонце було ЖОВТЕ, веселе, тепле. Де-не-де на землі з’явилася травичка, але квітів ще не було. Дівчинка подивилася і сказала:

– Сонечку, сонечку, вже весна, я вдягла своє ЖОВТЕ пальто з ЖОВТИМ  капюшоном, чому ж немає жодної квіточки?

– Зараз з’являться, – відповіло сонце і жбурнуло на сонячний пагорб разом зі своїми промінчиками пригорщу ЖОВТИХ квітів. Пелюстки цих квітів настовбурчилися, як ЖОВТІ промінчики.

•     Чи знаєш ти, як вони називаються? – запитало сонце у дівчинки.
•     Знаю, – відповіла мала. – Кульбабки!

Сонечко посміхнулося.

•     А ось і ні! Вони називаються мати-й-мачуха.  Це найперші весняні квіти. Навіть листочків у них немає. Тільки самі квіточки жевріють на горбочку.
•     Чи вони злі, ці квіти? – запитала дівчинка. – Адже у казках усі мачухи злі.
•     Ні, – відповіло сонце. – Мати-й-мачуха – добра квітка. Просто листя у неї таке: з одного боку тепле, м’яке, як руки твоєї матусі. А з другого – холодне і блискуче.
•     Як у мачухи із злих казок, – підказала дівчинка.

Сонечко засміялося і жбурнуло на горбочок ще одну жменю ЖОВТИХ квітів.

Творча робота в групах

 

1 група: Скласти ЧЕРВОНУ казку за опорними словами:

 

 

ЧЕРВОНИЙ мухомор;

ЧЕРВОНА суниця;

ЧЕРВОНЕ сонечко;

ЧЕРВОНІ щічки;

ЧЕРВОНИЙ сарафан.

 

2 група: За малюнком скласти   ЗЕЛЕНУ казку.

 

3 група:  Підібрати опорні слова та скласти БІЛУ казку.

 

4 група: Скласти РІЗНОКОЛЬОРОВУ казку.

 

 

 

 

 

 

 

Вимоги щодо складання казки

1.   Послідовність викладу думок
2.   Вживання художніх засобів
3.   Обрання місця дії
4.   Визначення головної думки
5.   Виховна спрямованість казки

12. Урок українського міфу (додаток 12).

У міфах, на відміну від легенд, живуть і діють створені багатою людською фантазією боги і демони. Цей фольклорний жанр виник у ті часи, коли уявлення людей про навколишній світ були ще дуже примітивними, тому перед силами природи вони почувалися беззахисними та безсилими.

Міфи про створення світу і людей Космогонічні українські міфи найархаїчніші з-поміж усіх. Пропонуємо ознайомити учнів на уроці позакласного читання з такими міфами про створення світу в обробці Сергія Плачинди: “Сокіл-Род”, “Прадуб”, “Білобог і Чорнобог”*. Читати їх варто саме в такій послідовності, бо вони ніби виростають один з одного, і кожен наступний доповнює та поглиблює зміст попереднього.

Словникова робота

Перед читанням текстів проводжу словникову роботу.

Вирій — у сучасній мові теплі краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи. У міфах — острів у Всесвіті, земля, з якої постали боги і світ. Тут росте Першодерево — Прадуб з молодильними яблуками безсмертя. У Вирії панує вічне літо.

Волхви — чарівники, віщуни й мудреці (давні слов’яни так називали жерців). Були носіями релігійних знань, а також знахарями (лікарями). Вважалося, що волхви мали вплив на сили природи, могли провіщати майбутнє. Читаємо міфи і насамперед за допомогою репродуктивних запитань перевіряємо, як учні сприйняли їхній зміст.

Сокіл-Род

На початку була Пітьма, вічна й безмежна. Ні Землі, ні неба, ані Сонця. Тільки Око пронизувало холодну нескінченну ніч. З Вічності воно летіло у Вічність. Через безмір часу, так і не знайшовши краю пітьми, Око спинилося. І пустило Сльозу. З неї вродилося диво — Першоптах і Першобог Сокіл. Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч, він розправив крила і закружляв над Оком. І пустив Сокіл Золоту Сльозинку, і впала вона на Око. Вмить розрослося воно у великий острів серед мороку. І пустив Сокіл Срібну Сльозинку, і впала вона посеред острова, й утворилося озеро Живої Води. І пустив Сокіл Зелену Сльозинку, і проросли з неї дивовижні квіти та густі високі трави на берегах озера. Тоді Сокіл сів між квітами й став думу думати... Бесіда за змістом

— Що летіло у вічній і безмежній Пітьмі?

— Куди воно летіло й звідки?

— Яке диво вродилося зі сльози, що впала з Ока?

— Скільки сльозинок пустив Сокіл-Першобог? Які це були сльозинки?

— Куди вони падали, і що з них утворилося?

— З якої сльозинки утворилися “дивовижні квіти та густі високі трави на берегах озера”?

— Що утворилося зі Срібної Сльозинки?

Прадуб

Довго думав свою думу Сокіл. Багато часу минуло.

І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво — виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево, Дуб Стародуб. Неначе зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили молодильні яблука — плоди безсмертя. Стало довкола ясно й весело. Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: “Я створив Вирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ”.

Бесіда за змістом

— Упродовж якого часу Сокіл думав свою думу?

— Яке диво сталося, коли Сокіл зніс жолудь?

— Що у міфі названо плодами безсмертя?

— Як ви розумієте слова, сказані Соколом на вершині Першодерева?

Білобог і Чорнобог

І поринув у свою глибоку думу Сокіл-Род. І довгодовго він думу думав. І зніс він два яйця, біле і чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися. Тоді з вершини Дуба-Стародуба наказав їм Сокіл: “Зупиніться!”. І Лебеді перестали  битися. Промовив Сокіл: “Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба”. Вийшли Лебеді з води й одразу перетворилися на велетнів.

Висновки

Успіх у свідомому опануванні шкільної програми залежить від творчої активності учня на уроці, вміння доказово міркувати, обгрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з вчителем. «Може, маленька дитина повторює те , що було вже зроблено , створено іншими людьми, але якщо це діяння - плід її власних розумових зусиль, - вона творець; її розумова діяльність - творчість». Тому всі свої дії намагаюсь спрямувати на те, щоб дитячі роки були не лише підготовкою до життя, а власне життям. Тож визначальними рисами навчання у моїй роботі є: взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Відомо, що найкращий вчитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а викликати в неї пізнавальну та практичну активність.

Плануючи урок, чітко визначаю його навчальні завдання і заздалегідь готую необхідні для цього матеріали. Це дає змогу забезпечити активну діяльність усіх учнів класу. Постійно використовую на уроках коментування, обговорення, багато завдань виконуються самостійно. Для творчих робіт підбираю теми, які цікаві дітям, викликають певні емоції, торкаються струн душі і серця, будять розум, фантазію, уяву.

Особливо вдало і органічно такий народознавчий матеріал  поєдную з програмовим на уроках словесності. Наприклад, на уроці української мови при вивченні теми «Іменник»(4 клас), розповідаю про прадавній народний звичай вшанування рушника, пропоную учням ряд дидактичних завдань на основі текстового матеріалу про українські рушники. А при вивченні теми «Повторення вивченого матеріалу про прикметник як частину мови»(3 клас) доцільно використати дидактичну гру «Щасливий випадок», в якій поглиблюються знання дітей про рушник як народний символ.

У своїй роботі систематично звертаюся до народного календаря та народних  свят і використовую їх як фрагменти уроків до багатьох тем на уроках читання і мови. Для уроків розвитку зв’язного мовлення часто добираю такі теми, як:

-                     Зустріч весни в Україні;

-                     Складання казки «Пригоди великоднього яєчка»;

-                     "Писанка - душа народу";

-                     Складання різдвяного віршика;

-                     Написання листа до Святого Миколая, тощо.

У цікавій формі проходило свято на тему : "Козацькому роду-нема переводу", на якому діти знайомилися з чудовими традиціями життя козаків, їхніми піснями, побутом, історією рідного народу.

Народознавчий матеріал, який містить елементи народних традицій, використовую і на предметах природничо-математичного циклу. З власної практики  зауважила, наскільки якісно збагачується, урізноманітнюється навчальний матеріал. На уроці математики в 1 класі при вивченні теми «Порівняння за шириною» використовувала широкий гуцульський пояс для чоловіків і жіночий вузький пасок, застосовуючи прийом накладання. Часто, як унаочнення, презентую на уроці й різнокольоровий віночок зі стрічками, барвисті старовинні хустки, нашийні прикраси, вишиті сорочки і красиві рушники, а також глечики, куманці, неповторні українські писанки.

 На уроці з курсу «Я досліджую світ» при вивченні теми «Що таке Батьківщина?» (1клас) учні з великим зацікавленням виготовляли «родинне дерево». А чи й просто з ляльками в національних строях Іванком та Ганнусею діти заочно подорожують в різні регіони України на уроках природознавства, а також в різні куточки рідного краю.

 Елементи етнопедагогіки, які включають знання народних звичаїв і традицій, включаю в інтегровані уроки з різних предметів, а також при проведенні  інтегрованих днів. Паралельно із вивченням програмового матеріалу учні черпають цікаві і корисні відомості з невичерпної народної скарбниці.

  Легко і природно поєднуються елементи етнопедагогіки, що містять знання наших звичаїв і традицій, на уроках образотворчого мистецтва і трудового навчання.  На цих уроках було виготовлено композицію на тему "Розбитий глечик" , де діти ознайомились з різними видами декоративного українського посуду, ввилися розмальовувати посуд візерунками.                Невичерпним джерелом для виховання і навчання підростаючого покоління є усна народна творчість. Для цього було розроблено цикл уроків з теми "Усна народна творчість" 4 клас "Українські народні пісні", "До джерела народної мудрості", "Свято українського фольклору". Саме завдяки таким урокам молодші школярі одержують перші уявлення про культуру і побут свого народу, в них формуються почуття, які надалі стають фундаментом усього життя, формуються основні якості особистості. Залучення до народної культури очищає душу дитини, пробиває джерельця доброти і любові до світу, в якому, на жаль, ще так багато жорстокості, зла, ненависті. Діти люблять усну народну творчість. Вона є добрим супутником у навчанні, бо відповідає психофізіологічним особливостям молодшого шкільного віку.

 У своїй педагогічній роботі велику увагу приділяю використанню на уроках елементів української народної казки.

«Казка – животворне джерело дитячого мислення. Під впливом почуттів дитина мислить словами. В казкових образах - перший крок від яскравого до абстрактного. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем» - писав В.О. Сухомлинський. Для дітей справжнім святом стають уроки-мандрівки в ту чи іншу казку. Окрім того, на уроці створюється позитивний емоційний фон.

На уроках української мови практикую різноманітні завдання на основі уривків з народних казок. Наприклад, при вивченні теми «Змінювання дієслів за часами»(3 клас) пропонує уривок із казки «Коза-Дереза», при вивченні теми «Слова, протилежні за значенням»(2 клас) використовує уривки з казки «Лисичка-сестричка та вовк-панібрат», а при роботі над темою «Культура мовлення. Слова ввічливості»(2 клас) у пригоді стали рядки з казки «Лисичка та журавель».

 На уроках рідної мови  часто використовує роздаткові картки на основі українських народних пісень, одночасно звертаючи увагу на красу рідної мови. В цікавій формі було проведено уроки з теми "Українські народні пісні". На уроках читання учні часто створюють власні казочки за мотивами народних казок, тим самим реалізовуючи свій творчий потенціал.

На уроках математики використовую задачі на основі народних казок.

Наприклад:

Скільки Цап і Баран побили всього вовків, якщо троє висіло на дереві, а двоє лежало під кущем? 

 Дуже цікавими для учнів є і загадки з математичним змістом. Вони загострюють мислення, увагу дітей, є могутнім засобом розвитку мислення.

 Щоб уроки проходили емоційніше, жвавіше, щоб учні краще сприймали матеріал, широко використовую прислів’я та приказки.

 На уроках читання пропоную і нестандартні завдання.

 Наприклад: зобразіть приказку:

Діти розбиваються на підгрупи. Кожна підгрупа загадує якусь приказку й зображує її за допомогою міміки та жестів. Приказки вибираю прості, знайомі всім дітям. Друга група відгадує, яку приказку зображено. Ця гра сприяє розвитку вміння послуговуватися не тільки мовними, а й позамовними засобами спілкування.

На уроці з курсу «Я досліджую світ» (1 клас), працюючи над темою

 « Рідний край.», використовую орієнтовні завдання:

З якої професії?

- Назви, з якої професії прийшли в життя подані прислів’я та приказки:

З поганої вівці хоч вовни жмут (Чабан) і т. п.

Особливо ефективним було використання прислів’їв на уроці української мови в 2 класі з теми “Робота з деформованими реченнями». Тут застосувала гру «Плутанина», яка полягає в тому, що всі подані прислів’я переплутані. Перша частина одного прислів’я з’єднана з другою частиною іншого. Учні «розплутують»  їх.

 

 

Джерела інформації.

1.  Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти. - Київ, 2009.

2. Маляренко Л.Л., Морозова В.П. Українознавство в системі освіти та виховання. – Київ, 1996.

3. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. – Дрогобич: Коло, 2006.

4. Серія статей про народознавство в газетах «Початкова освіта», журналах «Початкова школа», «Початкове навчання».

5.Ємець А., Шапка О. Українські літературні загадки в початковій школі // Початкова школа. - 2006. - № 5. - С.42-46.

6.З перлин народної мудрості / Упоряд. В.А. Юрович, М.Ф. Бриняк, З.М. Кочмар. - Жидачів, 1997. - С.5-52.

7.Загрева В.Я. Народознавство в навчально-виховному процесі // Початкова школа. - 1995. - № 5-6. - С.13-19.

8.Клепач Н. Використання народознавчого матеріалу на уроках навчання грамоти // Початкова школа. - 2004. - № 11. - С.6-8.

9.Сивачук Н. Виховний потенціал українських народних колискових пісень // Початкова школа. - 2006. - № 1. - С.51-55.

10.Сидоренко Н., Веснянко Л. Уроки з курсу „Я і Україна" в 3 класі // Початкова школа. - 2007. - № 3. - С.36-37.

11.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.: Радянська школа, 1988. - 272 с.

12.Щур-Храплива Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті. - Львів: Фенікс, 1990.

13.Праць М.М.  Вірші та загадки на уроках навчання грамоти. «Початкова школа», 1990р., № 1

14.Савченко О.Я. Урок в початковій школі. К.: Освіта, 1993р.

15.Гра у становленні особистості дитини. «Початкова школа», 1997р., №3