З яких творів ці рядки:
1.І заплакала лілея,
А цвіт королевий
Схилив свою голівоньку
Червоно – рожеву...
2.Кохайтеся, чорнобриві,
та не з москалями,
бо москалі – лихі люди,
роблять лихо з вами...
3. Реве та стогне Дніпр широкий,
сердитий вітер завива...
4. Отакий-то Перебендя,
старий та химерний –
заспіває веселої,
а на сумну зверне...
5. Козак іде, подивиться,
та й голову схилить,
чабан вранці з сопілкою
сяде на могилі.
6. Поховайте те вставайте,
кайдани порвіте,
і вражою злою кров’ю
волю окропіте.
7. Одне-однісіньке під тином
сидить собі в старій ряднині...
8. Якби ви вчились так, як треба,
то й мудрість би була своя...
9. Та не однаково мені,
як Україну злії люди
присплять лукаві...
10. За горами гори, хмарами повиті,
засіяні горем, кровію политі...
11. Село неначе погоріло,
неначе люди подуріли...
12. За що, не знаю, називають
хатину в гаю тихим раєм...
13. Сім’я вечеря коло хати,
вечірня зіронька встає...
14. – А я в попа обідала, - сирітка сказала...
15. Мені так любо-любо стало,
неначе в Бога...
16. І сниться їй той син Іван...
17.Шука козак своєї долі,
а долі немає...
18. Чом вас вітер не розвіяв
в степу, як билину,
чом вас лихо не приспало,
як свою дитину...
19. Хто ж викохав струнку, гнучку
в степу погибати?
20. Любо-любо стало,
пташечка зраділа...
21. Якби знала, що покине, –
Була б не любила;
Якби знала, що загине, –
Була б не пустила...»
22. Як сніг три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленому хресті
На старій церкві.
«Бог простить:
Ми тепер душі, а не люди...»
23. Якби ви з нами подружились,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світла як на те –
Одна Сибір несходима,
А тюрмі А люду!..
24. Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
25. Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине
От де, люде, наша слава,
Слава України!
26. Ще треті півні не співали,
ніхто ніде не гомонів...
28.«...у Дніпра веселочка воду позичає...»
29.«...сам Бог витає над селом»
30. «...хлюпочуться качаточка помеж осокою»