Виникнення Запорізької Січі

__________________________

              Дата проведення уроку

 8 клас. Історія України

Урок № 7

Тема. Виникнення українського козацтва та перших січей.

Мета: з’ясувати, як і чому виникло українське козацтво; розповіда­ти про появу перших січей і діяльність Дмитра Вишневець­кого; характеризувати життя й побут козаків; продовжити формування навичок критичного мислення учнів; вихову­вати почуття поваги до історичного минулого Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нових знань.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний і дидактич­ний матеріал.

Основні поняття й терміни: козак, Дике Поле, Дніпровський Низ, Вели­кий Луг, Запорожжя.

Основні дати: 1489, 1492 рр. — перша писемна згадка в історичних дже­релах про українських козаків; 50-ті рр. XVI ст. — споруд­ження Дмитром Вишневецьким замку на о. Мала Хортиця.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виникнення українського козацтва.

Актуалізація знань учнів

1) Якими були основні стани українського суспільства на початку XVI ст.?

2) За картою визначте, із якими державами в середині XVI ст. ме­жували українські землі на півдні.

3) Чи можна вважати, що українське південне прикордоння було центром протистояння християнського й мусульманського світів? Обґрунтуйте свою думку.

Розповідь учителя

Кінець XV ст. став часом появи на історичній арені українського козацтва. Перша згадка про українських козаків у писемних джере­лах датована 1489 р.

Робота з термінами та поняттями

Козацтво — із XV—XVI ст. збірна назва козаків в Україні й по­рубіжних державах. Слово «козак» тюркського походження, що означає «вільна людина», «страж», «конвоїр», «воїн-найманець», «шукач пригод» тощо. Воно вживалося стосовно вільних людей, які населяли південноукраїнські степи. Унаслідок Національно-визволь­ної війни українського народу середини XVIІ ст. козацтво стало при­вілейованим станом.

Розповідь учителя

Передумови виникнення козацтва були пов’язані з історичною ситуа­цією на українських землях наприкінці XVI ст. У той час південно-східна межа розселення українців досягала так званого Дикого Поля — необ­житих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими протоками Десни та Дніпра. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були надзвичайно сприятливі для господарської діяльності людини.

Робота з документом

Опис природних багатств Дикого Поля Михайлом Литвином

Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м’ясо через велику їх кількість вики­дають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вжива­ють. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиці така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір’я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.

Запитання до документа

1) Яким є ставлення автора до того, про що він розповідає? Чому ви так вважаєте?

2) Чим приваблювало Дике Поле українців?

3) Яким видам господарювання сприяли природні багатства Ди­кого Поля?

Розповідь учителя

Охочі міщани, бояри й селяни створювали ватаги уходників, які виру­шали до Дикого Поля займатися степовими промислами (мисливством, рибальством, бджільництвом). Освоєння українською людністю цих територій майже одразу наштовхнулося на схоже явище з боку васалів Кримського ханства та Османської імперії ногайських татар, улуси (ко­чові стійбища) яких були розташовані в південній частині Дикого Поля. Заняття промислами в необжитих степах вимагало від уходників відваги й певних військових навиків, оскільки досить часто виникали сутички між ними та татарськими ватагами. Тому уходники об’єднувалися в за­гони, обирали досвідчених ватажків і відповідно озброювалися.

Численні конфлікти між уходниками й татарами загострювали сто­сунки між ними. У 1475 р. Кримське ханство стало васалом Османської імперії й активізувало свою боротьбу із сусідніми християнськими державами. Першими жертвами татарських погромів стали мешканці півдня Київського й Брацлавського воєводств. Нечисленні гарнізони в місцевих замках не могли зупинити нападників. Місцеве населення змушене було самостійно об’єднуватися перед татарською небезпекою.

Із часом тих, хто в уходницьких ватагах вирушав до Дикого Поля, здійснював походи в степ проти татар або захищав від них власні оселі, стали називати козаками. До середини XVI ст. більшість із них козаку­вали лише певний час, а потім поверталися до своїх основних занять.

Основними причинами виникнення українського козацтва стали процеси, пов’язані з освоєнням українцями степів Дикого Поля, і не­обхідність організації захисту населення Південної Київщини і Схід­ного Поділля від набігів татар.

2. Поява перших козацьких січей. Діяльність Дмитра Вишневець­кого.

Розповідь учителя

Від кінця XV ст. татарські набіги на українські землі стали регу­лярними й досягали навіть Волині й Північної Київщини. Щоб ут­риматися в Дикому Полі, козаки-уходники стали будувати дерев’яні укріплення — «городки» й «січі». У них мешкали уходники й пе­ребували загони козаків, які могли дати відсіч ворогу. Переважна більшість козацьких січей була розташована на Дніпровському Низі. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські кочові стійбища, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запо­рожжя.

Робота з термінами та поняттями

Дніпровський Низ — терени з обох боків Дніпра, розташовані за його порогами.41

Великий Луг — заплава Дніпра, що простягалася з обох його боків від о. Хортиця приблизно на 100 км й завширшки від 3 до 25 км. За­гальна площа — понад мільйон десятин землі. Нині майже вся тери­торія Великого Лугу затоплена штучним Каховським морем.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від Дніп­ровських порогів.

Цікаво знати

Назва «Січ» походить від слова «сікти», «рубати» і використовувалася спочатку для позначення оборонного укріплення з дерева і хмизу. Відомі на сьогодні історичні джерела не дозволяють остаточно визначити, коли виникла перша Січ. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з’являється в 1551 р. у хроніці польського історика Мартина Бельського, де міститься повідомлення, що в першій половині ХVІ ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і боротьби з татарами. Для пізнішо­го часу джерела дозволяють вважати першою з відомих Запорозьких Січей козацьку фортецю, зведену в 50-х рр. ХVІ ст. на острові Хортиця відомим українським князем Дмитром Вишневецьким.

Розповідь учителя

У середині XVI ст. литовський уряд вирішив використати досвід козаків і розпочати на південному прикордонні будівництво фортець для відсічі татарських нападів. Проте реалізувати цю ідею через брак коштів удалося лише князеві Дмитру Вишневецькому.

Постать в історії

Дмитро Вишневецький (1516—1563) — нащадок великого литовського князя Ольґерда, один із перших відомих в історії ватажків українського козацтва. Народився в м. Вишневці на Волині. На початку 50-х рр. XVI ст. він уже був черкаським і канівським старостою і став організовувати відсіч турецьким нападникам. У цей час під керівництвом Д. Вишневецького на о. Мала Хортиця було збудовано замок-«городок», який вважається передте­чею Запорозької Січі. Поява козацької фортеці в татарських володіннях ста­ла неприємною несподіванкою для кримського хана. Закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь узяв під захист козаків-уходників на Великому Лузі й почав здійснювати сміливі рейди проти татарських і турецьких фортець у пониззі Дніпра й Південного Бугу. 29 червня 1556 р. Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і командою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року фортецю Іслам­кермень. Захоплені у ворога гармати князь установив у Хортицькому замку.

На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу крим­ського хана. Проте восени цього ж року об’єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити о. Мала Хортиця.

На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Героїзм та мученицька смерть князя уславлені в народній думі «Про козака Байду».

Із загибеллю Вишневецького козацька організація не розпалася: у 1580-х рр. з’являється термін «січові козаки». Поступово вони стали відчувати себе самостійною військово-політичною силою і вести неза­лежну від Польщі політику: укладати договори з Москвою, Кримом, Молдовою, здійснювати військові походи без дозволу польського уряду.

Умовами прийому на Січ були: знання української мови, право­славна віра, уміння володіти зброєю. Січовий козак мав дотримувати­ся традицій товариства і клятви на вірність йому, бути неодруженим. Сімейні козаки могли мати своє господарство та сім’ю і проживати в містах та містечках, у селах за межами Січі.

Козаки здійснювали походи Чорним морем, на турецькі й татарські міста, у яких визволяли полонених, захоплювали трофеї і здобич: зброю, гроші, цінні речі, коней, худобу тощо.

3. Життя та побут козаків.

Учні самостійно опрацьовують § 4, стор. 28-30.

Додатковий матеріал

У першій половині XVI ст. в соціальній структурі населення України поступово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося в окремий міжстановий прошарок. Козакування як побутове явище ставало звичним для українського суспільства XVI ст. Із південноукраїнських замків і сіл рушали до степу ватаги шукачів легкої здобичі. Спочатку «ходити в козац­тво» означало, насамперед, рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здо­бич. Пізніше, коли козацтво стало перш за все протидіяти в українському прикордонні набігам татарів, «козацьким хлібом» стали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів.

Умови життя козаків-уходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими й простими, вимагали фізичної витривалості, здатності витриму­вати холод і спеку, нестатки воєнного життя. Мешкали вони в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі шаровари, сорочку, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підпері­зувалися поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — шапка.

Козацька їжа була невибагливою, але поживною. Вони готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, уживали в їжу смажену дичину і в’ялену рибу. Козацьке життя було дуже насиченим, адже все вони робили своїми руками. Заняття різноманітними промислами поєднувалися з воєнною службою, лагодженням зброї і спорядження, приго­туванням їжі, запасів для походів. Проте в короткі хвилини дозвілля козаки любили заспівати пісню, послухати гру на кобзі або затанцювати.

По завершенні воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те, що козаки захищали прикордоння від татарських нападів, литовська й польська влада часто не схвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, вони створювали чимало проблем великому князеві литовсько­му й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського і Брацлавського воєводств покладалися обов’язки контролювати козаків, щоб не допускати їх збору й самостійних походів проти татар.

Робота з документом

Із листа кримського хана Сагіб-Гірея до польського короля Сиґізмунда І

 (початок 40-х рр. XVI ст.)

…Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вам про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажає­те зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й прися­гу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.

Запитання до документа

Як козацькі походи ускладнювали стосунки між польським коро­лем і кримським ханом?

­

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Експрес-опитування

1) Яким роком датується перша писемна згадка про українських козаків?

2) Що таке Дике Поле?

3) Якими були причини виникнення українського козацтва?

4) Що таке Великий Луг?

5) На якому острові заснував свій замок-«городок» Д. Вишневецький?

6) Коли козацтво стало окремим станом українського суспільства?

Історична задача

Відомий український історик І. Крип’якевич писав про українське козацтво, що «у степах виробився оригінальний тип господар­ки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами повстала нова козацька суспільність, зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Чи поділяєте ви наведену думку? Наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.

ІV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Від кінця XV ст. в історичних свідченнях з’являються відомості про появу козацтва на теренах південноукраїнського степу. В умовах прикордоння формується своєрідний тип козака — людини, харак­терною рисою якої було поєднання в одній особі воїна і трудівника.

Значення діяльності Д. Вишневецького для становлення ко­зацтва полягає в тому, що він, на відміну від інших старост 44

південноукраїнських міст, уперше розгорнув діяльність на Запорожжі.

Формування своєрідного життя й побуту козаків сприяло поступо­вому його перетворенню з міжстанового прошарку на окремий стан українського суспільства, що виник у 70—80-х рр. XVI ст.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати §4 підручника, стор.26-30. Дати відповіді на запитання в кінці підручника.