Вінок сплітаю із звичаїв і традицій рідного краю

 

 

Тема. Вінок сплітаю із звичаїв і традицій рідного краю.

Мета. Розширювати уявлення учнів про традиції, обряди та свята українського народу. Розвивати творчі здібностей дітей,  бажання вивчати  звичаї. Виховувати в дітей бажання відроджувати і оберігати  народну спадщину.

Обладнання. Вишиті рушники, серветки, піч, гончарні вироби, предмети побуту, мішечки, хліб, підкова, квіти та ін.

Сценарний хід

 

                            (Заходять 3 учнів з хлібом)

Учень1.     За доброю традицією,  низенько вклоняємось,

                    хлібом-сіллю  вітаємо,

                    жити в злагоді та достатку бажаємо.

Хлопчик. Ми гостей своїх стрічаєм

                  Круглим, пишним короваєм,

                  З рушником берем таріль,

                   Коровай кладем і сіль.

Учень2.      Даруємо цей оберіг, щоб добро пливло до вас на поріг.

      (кладуть хліб і сіль).(виходять)   (заходять діти з мішечками)

Учень3.       Принесли ми вам мішечок гречки,

                      Щоб не було між вами суперечки.

Учень4.       А ще принесли мішечок вівса,

                      Щоб родина була здорова уся.

Учень5.        Даруємо вам підкову на щастя і долю.

Учень6.        Даруємо вам ці квіти,

                      Щоб весело було жити

Учень7.         Дарую вам мед оцей,

                       Щоб завжди приймали гостей

                                      (кладуть на стіл)

                                       (Танець)

Ведучий.     

    

 

Є скарби, заховані глибоко в землю, є розташовані на поверхні, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належать: пам'ять роду, його звичаї, традиції, мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – вся наша родовідна пам'ять, наші символи, наша історія.

Ми маємо пам’ятати й шанувати їх, адже це означає знати свій народ, хто ми, чиїх батьків діти. Сьогодні ми перенесемося в минуле і переглянемо звичаї і традиції українського народу. Маємо знати своє минуле, щоб бути гідними майбутнього.

Ведучий1. Українські звичаї, пов’язані із народженням дитини, насичені обереговою обрядністю.

Ведуча2. Народженню дитини надавали великого значення: сім’я набувала чинності тільки тоді, коли у ній були діти.

Ведуча1. Дітей обов’язково хрестили. Проводився обряд хрещення:

спочатку дитину хрестили у церкві, а потім у родині влаштовували гостину.                                                                                                     Ведучий2. В обряді хрестин важливу роль відігравали куми, або другі батьки новонародженого (у церковному варіанті — хрещені батьки), яких запрошував батько немовляти.                                                                                                      Ведучий. У родині велика радість коли народилася дитина. Мама міцно притискала  до серця, до душі маленький згорточок, приносила додому і клала в новеньку колисочку.
(Матір виходить і кладе дитину в колиску, сідає поруч і заколисує)
Ведучий1. Колись немовлят клали в колисочки, які плели з лози, або робили з дерева. Колиску чіпляли на мотузок, прикріплювали до стелі, та й гойдала мати дитин, співаючи пісні.
Мати (співає)Люлі, люлі, мій синочку,
Зроблю тобі колисочку –
Мальовані бильця,
Срібні коло кільця.
Та нову колисоньку
Повішу на калиноньку.
Будуть гулі прилітати,
Дитиноньку годувати.
Будуть вітри повівати,
Калиноньку колихати,
Колишися, колисонько,                                                                                                Засни, моя дитинонько.

Мати: Ой спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці!
Буде вітер повівати
Та й горошком колисати.  (виходить)

(На сцену вибігають дівчата в українському одязі в руках  тканина, нитки.)

1 дівчина

Ой, дівчатка мої, ой подружечки.
Де ж ми вечір проведем, мої душечки?

2 дівчина

У сусідки, моя мила,
В неї хата чиста й біла.
Вона всіх пригріє нас.
То ж ходімо! В добрий час !

3 дівчина

Посиденьки ж ті не марні.
Вечорниці будуть гарні,
Є у всіх у нас робота —
Вишивати нам охота.

4 дівчина

В край до нас прийшла зима,
В полі вже робіт нема.
Дівкам вдома ж не сидиться,
Всі спішать на вечорниці.

(Виконується весела українська народна пісня)

 

(До дівчат виходить вечорнична мати і запрошує в оселю).

Вечорнична мати

Запрошую, дівчата, вас до хати.
Я рада запросити на поріг.
Роботи, бачу, є у вас багато.
То ж хай удача стелеться до ніг.

Всі дівчата. Дякуємо. Ми будемо поводити себе чемно, а поспівати можна буде?

Вечорнична мати. Звичайно, дівчата, співайте! Що то за вечорниці без пісень та жартів. От і в мої роки ми теж на вечорницях пісень співали та жартували. Ох і весело ж було! Ой, роки-роки, так швидко пролітають і вже не доженеш... То ж заходьте, сідайте, та роботу починайте.

(Дівчата розміщаються по лавках, починають вишивати і затягують пісню.)

(Виконується українська народна пісня)

Ведуча. Довгими зимовими вечорами збирались дівчата гуртом, лунали пісні, веселилися,  вишивали рушники, в  яких перепліталися людська радість і біль, щастя і горе. На них вишита доля нашого славного народу,

Ведуча1. На українських рушниках багато червоного кольору. Він часто переплітається з чорним. Символ журби – поряд з символом радості.                                                    

Ведуча2. Чорного кольору завжди менше. Це свідчить про високу мистецьку майстерність вишивальниць і про їх любов до життя, віру в радісне майбутнє.

 

Пісня  «Два кольори»

Учень1.   З народного напившись джерела,

Як із Дніпра бере веселка воду.

О рідна пісня, знову ти прийшла

До матері, до батька – до народу.

Учень2.  О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій – правдою повитий.

 

 

Ведуча. Пісня! Як багато вона значить у житті людини! Це голос народу, це поетичний вияв його працелюбної вдачі, мрій і прагнень. Народна пісня - це, насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного, це світ надій, сподівань, які не залишають людину протягом усього життя.

Учень3.   Коли співають – пісня ще жива,

Співуче серце й душу зігріва!

 Співайте всі, щоб весело було,

Співайте хором, що б там не було!

 

(Хор)

Ведуча1.

     Українська пісня не існує без запального українського народного танцю. Його невичерпна енергія та магічні рухи дивували і зачаровували всіх.

.Ведучий2.  Танець народився в глибоку давнину, так як і пісня він пов'язаний з побутом свого народу, його думками, почуттями, звичаями.

Ведучий1.  Звичаї...саме вони передають з покоління в покоління краще, чого досягли наші батьки, діди. Завдяки звичаям не загубився у часі такий вид мистецтва як танець.

(Танець)

Ведучий1.  Кожен народ має свою мову, історію, культуру і традиції.

Ведучий2.  Після  прийняття християнства народні звичаї і традиції не були відкинуті народом, а тісно переплелися з новим віруванням.

Ведучий1. Сьогодні ми не уявляємо собі Різдва без куті, Великодня - без писанок, Святої Трійці - без зеленні.

Вкдучий2. І усе це наші традиції, які багато століть сповнюють наш український народ могутньою, невмирущою силою.

Ведуча1.  Зиму можна назвати порою свят. Цикл цих свят відкриває свято Катерини.

Ведуча. День святої Катерини є святом дівочої долі. Саме 7 грудня дівчата ворожать і закликають долю. Вранці, до схід сонця, дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. Ставить її у воду і чекає свята Меланки.

 

 

Дівчина. Зацвіти, моя вишенько, мій білий цвіте!

 Нехай щасливою буде моя доленька,

 Красивою, як вишня у цвіті.   (ставить у воду)

Ведуча. Якщо до цього дня вишня зацвіте, то й доля дівчини буде цвісти. Засохне гілочка – не буде весілля у цьому році.

Ведуча2. Цикл зимових свят продовжує свято Андрія, яке святкуємо 13 грудня.

Учень 4.  Влаштовували на Андрія вечорниці

Спритні хлопці та дівчата – чарівниці.

Веселощі по хатах лунають,

Усі один одного розважають.

Учень5. Печуть калиту геть усі дівчата,

Щоб смачненький корж кусали хлоп’ята.

Усіх розважає жартами «Калетинський»

На коцюбі верхи скаче «Коцюбинський».

Коцюбинський: - Добрий вечір, пане «Калетинський»!

Калетинський:   - Доброго здоров’я, пане «Коцюбинський»

Коцюбинський:  - Я йду калиту кусати!

Калетинський:    - А я буду писок писати!

Ведуча. Так розважалися наші дідусі і бабусі і цей звичай зберігся і відроджується у наші дні.

Хто не знає про святого Миколая? Всі знають про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці. Виростають діти — і добра казка зникає, а Миколай залишається.

Учень6  Дні бувають незабутні…

               Отже, хоч би як було,

                Пам’ятай, що є у грудні

                Де’ятнадцяте число.

Учень7   І Святого Миколая

                Цього дня повсюди ждуть,

                І зима йому встеляє

 

Свіжим білим снігом путь…

   (заходить Миколай співає пісню)

 Св. Миколай. Вітаю вас, діточки! Мені розказали мої янголи, що всі ви розумні і чемні були: у школі вчи­лись, батькам допомагали і рідною мовою скрізь розмов­ляли. Хоч часом на зле вас чорти підмовляли, та ви їх молитвою повідганяли і чемно зустріли мене цього року. Ви діти чудові, чудові нівроку. Тож пильно учіться, до шко­ли ходіть, свою Україну шануйте й любіть. Прийдете додому  ви там не баріться, швиденько під подушку свою подивіться.

(збоку сидить дівчинка  до неї підходить Миколай)

Св. Миколай. Ти, дитинко моя мила, маєш те, що заслужила, — Я до тебе загостив і дарунок тут лишив. Ти не слухала ні тата, ані мами, ані брата, тому різку ти тримай, дає тобі Святий Миколай.

                                            (дає різку і виходить)
Ведуча Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, Доброти, Прощення, Любові до ближніх.

 

Ведуча1.  Різдво найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому світі. Ми, українці, найбільше очікуємо його приходу.  Воно припадає на 7 січня і  приносить нам тепло,  радість у кожну родину.
Ведуча 2.   Різдво — особливе свято. Все у ньому чарівне, казкове і таємниче.

                                    (стук у двері, заходять колядники)

Хлопець1.    Виходьте з хати

                      прийшли коляду співати

                                     (колядують)

Хлопець2.    Хай здоров'я з вами буде,

                      Хай Господь вас не забуде,

Хлопець3.     Хай смачна кутя вдається,

                       І добро в сім'ї ведеться,

Хлопець4.    Щоби весело й багато

                       Провели Різдвяні свята.

                                           (виходять)

 

Ведуча1.         Господарі колядників пригостили,

                        На наступний рік запросили.

Ведуча2.        Адже диво – щедра Коляда

                        На рік уперед загляда.

 

Ведуча.  За тиждень після коляди святкуємо  Щедрий Вечір. За християнським календарем - це День преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки що припадає на 13січня.

Ведуча1.«Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини.                          

                                      (пече оладки )

Дівчинка1.  А на Маланки печуть оладки,

                      Та не ламайте – цілі давайте!

                                       (миє посуд)

                       Наша Маланка господиня,

                       На ополонці ложки мила.

 Ведуча1. На Меланки відганяли злих духів аби  забезпечити людям врожай  та здоров’я.

Ведуча2. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати.

Ведуча1. Для цього одяга­ли чудернацький одяг, пере­вертали кожухи, розмальову­вали обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки і гуртом бігали від хати до хати. Щедрували під вікнами.   

 (забігають переодягнені щедрувальники і щедрують)

Ведуча2. Щедрівники нагадували стародавніх веселих скомарохів, що звеселяли хату піснями, танцями, грою на музичних інструментах.

Ведуча. Останнім святом Різдвяного періоду є Водохреще.  18 січня, на Водохресний вечір, українці, коли засяє вечірня зоря, збиралися              

 ( стіл, родина) за столом всією родиною. На вечерю подавали пісні страви – вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю, узвар.

 

 

Ведучий1. Існували звичаї, що господар або хлопчина, малювали хрести на кутах будинку.

Ведучий2. В деяких регіонах України існувала традиція "виганяти кутю". Господар стукав ложкою по столі і промовляв

Господар: "Тікай, кутя, із покуття,  а узвар — іди на базар,

                  паляниці, лишайтеся на полиці.

Учень1. У домі оберегів є багато,

             Насамперед - цілющая вода.

             Щоб кожен день, у будень і у свято

            Дім оминало горе і біда.

Ведучий.  На Водохреще  після опівночі і до сходу сонця набирають воду. Весь день 19 січня вода є освяченою.

Учень2.  На Водохреще вода стає живою,

               На всій поверхні сонячній земній.

               Тож дім окроплюють водичкою святою,

               Вода цілюща – диво-сила в ній.

Учень3.А як у свято за столом сідають,

              Свячену воду випити дають.

             А потім вже гостинно пригощають,

             Бо від води завжди спасіння ждуть.  

      Ведуча. Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв. Ми переглянули з вами лише частинку їх.  Багатющий скарб  нашого народу ми отримали в спадок і маємо зберегти його та, нічого не втративши,

 

передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти  пам'ять нашого роду.   Отож, не біймося звертатися до скарбу нашого народу.

Ведуча1. Хай ллється пісня у моєму краї,

Хай рушниками вкривається земля.

А світла радість всюди процвітає,

І на добро усіх нас окриля.

Ведучий2.  Нехай живуть традиції чудові,

Що в Україні нашій збереглись.

І щирість та любов живе у мові,

І пісня  ллється, як давно колись.

(Пісня «Український звичай»)