Інноваційні форми роботи з молодшими школярами

    Інноваційні форми роботи з молодшими школярами

Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів і педагогів. Орієнтація на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона навчається, творчо освоює світ речей, створюючи нову гру, казку, малюнок.

   Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитися і самореалізуватися серед інших особистостей як індивідуальність. Для цього потрібно, щоб учитель створював доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині можливість висловлювати власні думки без оцінних суджень, забезпечував плюралізм думок і суджень, толерантність до поглядів інших під час творчої діяльності та оцінки її результату, давав кожному учню право на помилку.

   Для досягнення цієї мети пріоритетними є технології, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки, різноманітних систем розвивального, індивідуального і диференційного навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізація навчального процесу. Вони сприяють створенню таких умов, за яких учень займає позицію суб'єкта навчально-виховної діяльності; внаслідок цього у нього розвиваються якості творчої особистості: ініціативність, прагнення до самоосвіти, самонавчання.

     Формування особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови:

•      Створення позитивного настрою до навчання.
•      Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
•      Можливість висказувати свою думку і вислуховувати товаришів.
•      Учитель - це друг, радник, старший товариш.

   Всі ці умови здійснюють інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах і групах.

    Навчання - це праця, а не розваги. Але ця праця може бути різною: примусова і нецікава, добровільна і розвиваюча творчій потенціал, коли навіть важке діло дає учням радість. Учнівська праця залишиться працею, але ефективність її буде більшою. В сучасній практиці дуже часто використовую  фронтальні і індивідуальні форми роботи.

Найбільш уживаними стали:

       при фронтальній формі роботи : мікрофон, "мозковий штурм”, ажурна пилка, "незакінчене речення”;

       при кооперативній формі: робота в парах ("Облич до обличчя”, "Один – удвох – усі разом”), робота в малих групах, акваріум;

Диференційний підхід в навчанні при фронтальних формах організації навчальної діяльності фактично не може бути здійснено. При індивідуальній роботі використання диференційованого навчання здійснюється важко. Опит праці в школі підказує, що саме групова і парна робота найкраще допомагає розвитку комунікативних здібностей учнів. Але треба розрізняти "діяльність в колективі" і "колективну діяльність". Колективна діяльність дітей на перших стадіях носить формальний характер. Групова робота - це перш за все гра, гра в організацію, гра в навчання. Гра допомагає учням зрозуміти навчальну тему, знайти незрозумілості.

   Головна мета групової і парної роботи - розвиток мислення учнів. Як в кожній грі, тут існують свої правила. Правила можуть бути опрацьовані заздалегідь і використовуватись в подальшій роботі. Правила можуть опрацьовуватись тут і зараз, тобто тільки для роботи над конкретним завданням. Правила можна доповнювати, змінювати. Але складати і опрацьовувати їх треба разом з учнями. «Положення про групову і парну роботу» затверджуються колективно і потім вся робота підпорядковується цім правилам. Наведу приклад таких правил:

• Починайте висловлюватись спочатку за бажанням, а потім по черзі.
• Дотримуйтесь правил активного слухання, головне - не перебивайте один одного.
• Обговорюйте ідеї, а не особистості, які висловили цю ідею.
• Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
• Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

     На початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах особливо ефективна технологія роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота а парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити це перед класом. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не дає можливості ухилитись від виконання завдання.

    Найчастіше на уроках  використовую такі види роботи в парах:

• Гра "Незнайко" (один учень читає, інший виправляє помилки);
• "Інтерв'ю" (узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т.д.);
• Гра "Кіт і мишка" (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного);
• "Взаємні запитання" (протестувати та оцінити один одного);
• "Щоденник подвійних нотаток" (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії уроків; дати відповіді на запитання учителя).

     Для організації роботи в парах  використовую  такий алгоритм:

• Запропоновую учням завдання (запитання для невеличкої дискусії чи аналізу ситуації).
• Об'єдную учнів в пари, визначаю, хто з них буде говорити першим, і прошу обговорити свої ідеї один з одним Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.
• По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

       Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи в групах. Групова робота - це унікальна організація уроку. Вона забезпечує взаємодію між учнями і робить непрямим керування вчителя. Він виступає організатором початку і кінця роботи: формулює завдання, спільну інструкцію по його виконанню, разом з учнями приймає участь оцінки  результатів. Етап спільної оцінки допомагає формуванню самооцінки і самоконтролю школярів. Дуже важливо, що оцінюється робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки дітей обговорюються тільки в групі. Робота учнів перетворюється із індивідуальної діяльності кожного учня в співпрацю. Учні вимушені навчитися домовлятися швидко, не враховуючи особисті інтереси. Поступово учень починає відчувати клас частиною свого світу, він зацікавлений в підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, учень має можливість проявляти ініціативу (вибрати завдання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду.

       Велике значення має процес розподілу дітей класу на групи. Дуже часто  об'єдную дітей в групи з урахуванням їх особистих можливостей. Відомо, що слабкому учню потрібні не стільки сильні, скільки терплячі і доброзичливі партнери. Школяру з високою активністю потрібен партнер здібний слідкувати за ходом міркувань. Об'єднання дітей "по бажанню" не завжди дає продуктивний результат. Тому що особисті відношення стають головними в розподілі доручень і організації роботи.

        Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.

       Виділяю головні напрямки при організації групової форми навчання:

      1. Завдання  формулюю ясно і чітко. На початку роботи  даю учням інструкції по виконанню роботи.

    Наприклад, можна порадити учням розглядати предмет з різних точок зору. Або записати на дошці ключові слова для обговорення теми та інше.

    2.  Визначаю, хто буде головуючим, посередником,  доповідачем. Розподілення  вчителем ролей в групі має особливе значення на перших етапах формування груп. Пізніше це можуть робити самі учні.

    3.  Учитель, працюючий з малими групами може:

• контролювати,
• організовувати,
• оцінювати роботу учнів,
• пропонувати учням різні варіанти рішення,
• бути наставником, джерелом інформації.

     Кожен педагог використовуючи роботу в групах повинен пам'ятати:

• Недоцільно приділяти свою увагу тільки одній групі, забувши про інші.
• Виправляти помилки (окрім тих випадків, коли учні самі звертаються по допомогу).
• Недоцільно виправляти або критикувати перші висловлювання, навіть, якщо припущено грубу помилку. Цю роботу повинні виконати учні в доброзичливій формі.
• Непотрібно давати відповідь на запитання, якщо на нього може відповісти будь хто з учнів.

       Педагогу не слід ходити по класу або стояти біля однієї парти. Учні дуже часто соромляться висказувати думку в присутності учителя. Але ближче до кінця роботи, коли учасники вже ведуть розмову, педагог може прийняти участь в обговоренні: слухати, направляти, відповідати на питання.

     За технологією застосувань парну і групову роботу можна поділити на слідуючи види:

• Збирання інформації з певної теми.
• Інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань.
• Розвиток вмінь аргументувати власну позицію.

  Найчастіше використовую роботу в парах, в групах, карусель, розігрування ситуацій за ролями, мікрофон, незакінчене речення, мозковий штурм, дерево рішень, займи позицію, дебати.

Наведу декілька прикладів форм групової роботи на уроках:

    Карусель
   Розставте стільці для учнів у два кола. Учні, які сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центра, а ті, які сидять у зовнішньому - обличчям до них. Таким чином, кожен сидить навпроти іншого. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мета: пройти все коло, виконуючі поставлене завдання.

    Акваріум
    Слід об'єднати учнів у групи по 4-6 учнів і запропонувати їм ознайомитися із завданнями. Одна із груп сідає в центрі класу. Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії. Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується впроголос упродовж 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, які перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення. По завершенні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а учитель ставить класу запитання:

• Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
• Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

   Така бесіда може тривати 2-3 хвилини. Після цього місце в «акваріумі» займає група, котра обговорює наступну ситуацію.

     Наприкінці вчитель має обговорити з учнями перебіг групової роботи, прокоментувати міру оволодіння навичками дискусії в малих групах.

       Мозаїка

   Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

   Цей метод можна застосовувати під час вивчення теми «Корисні копалини» на уроці природознавства у 3 класі.

   На одному уроці вивчаються такі корисні копалини, як граніт, вапняк, пісок, глина. На початку уроку дітям необхідно чітко поставити завдання про те, що вони повинні занотувати:

• властивості корисної копалини;
• де її видобувають і як;
• як її використовують.

Разом слід накреслити таблицю, яку діти заповнюватимуть під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією.

Кінцевий результат цього уроку - складена таблиця в кожної дитини

       Мікрофон

 «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:

• говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;
• подані відповіді не коментуються і не оцінюються;
• коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця;

• усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;
• після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам.

       Мозковий штурм

 Мозковий штурм є прекрасний метод для використання досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідей. Мозковий штурм спрацьовує найкраще в  групах по 5 –7 осіб.

  Основні пункти

   Чітко визначте проблему або тему для мозкового штурму. Працюйте в колі.

    Виберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей.

     Правила мозкового штурму є такі.

1.     Жодної критики!

2.     Запозичення інших ідей є нормальним явищем.

3.     Бажана велика кількість ідей.

4.     Оцінка приходить пізніше.

Щоб вдосконалити якість ідей, надайте час дітям, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.

     Ажурна пилка
  Такий   вид   діяльності на   уроці   дає   можливість    працювати разом, щоб вивчити   значну   кількість інформації  за  короткий  проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

     Під час роботи за допомогою технології «Ажурна пилка» учні повинні бути готовими працювати в різних групах.

• Спочатку учень працюватиме в «домашній» групі.
• Потім він в іншій групі буде виступати в ролі експерта з питання, над яким він працював в «домашній групі» та отримає інформацію від представників інших груп.
• В останній частині заняття учень знову повертається в свою „домашню" групу, для того щоб поділитися тією інформацією, яку йому надали учасники інших груп.

"Домашні" групи
    Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює цей матеріал.

"Експертні" групи
     Після того, як учитель об'єднав учнів у нові групи, вони стають експертами  з тієї теми, що вивчається в їх "домашній" групі.

     Гра – бесіда – форма  роботи, яка проводиться із метою донесення до відома дітей норм і правил спілкування, поведінки в різних життєвих ситуаціях, суспільних місцях ( транспорті, театрі,музеї, крамницях, на вулиці тощо ). Обираю тему бесіди та проводить її у вигляді гри. Гра проводиться за обраними правилами. У цій грі може приймати участь школярі із старших класів, які виконують певну роль. Вступна частина бесіди складається із опису подій ( читання оповідання, вірша, казки).  Основна частина складається із питань, направлених на аналіз і оцінку поведінки, роз’яснення виховних норм, розповідь-загадки, вирішення моральних норм, створення життєвих ситуацій тощо.

   Задаю запитання ( всьому класу або адресне – окремому учневі ).

 Учні  обмірковують і відповідають, висловлюючи власну думку.

Завдання вчителя – змоделювати гру таким чином, щоб граючи учні запам’ятовували головну думку, норми і правила життя, життєві цінності, їх значення у особистому житті кожної людини. Учні навчаються граючи пізнавати себе, оточуючих, жити поруч з близькими,вмінню товаришувати, приймати власне рішення тощо.

Гра домінує, але тема бесіди повинна розкритися за допомогою правил проведення бесіди ( влучні запитання – обміркування - відповідь ).

Наприклад:

1 клас „Будьмо здорові, або пригоди маленьких зубчиків”, “Якщо хочеш бути здоровим – загартовуйся”,   2 клас “Про справжню дружбу”,“Дерево міцне корінням, а людина – друзями”, “Найвища моральна цінність – людська гідність”, “Вихована людина. Яка вона?”, “Друг – це другий я”.

Робота  в групах – форма організації  роботи під час проведення якої учні працюють у групі, виконуючи певне завдання, отримане від вчителя.

Об’єднує учнів у групи ( за кольором або за допомогою дитячої лічилки) та за певний час дає можливість виконати невелике практичне завдання.

   Вчитель слідкує за виконанням завдання, подає практичні поради, прямо керує процесом підготовки.

Учні  готують завдання та презентують свою роботу, розповідають учням про те, що вони створили разом.

Наприклад:  Групова справа “Шлях до перемоги над собою”, 3 клас "Правила нашого життя" (колективне складання правил товаришування).

Розповідь – форма колективної роботи в класному колективі при проведенні якої проходить знайомство учнів із якимсь невідомим раніше об’єктом або прикладом чи історією із життя реальних або вигаданих героїв.

  Веду розповідь від 1 або 3 особи, супроводжую розповідь уривками із літературних творів чи статтями із газети, журналу.

Учні уважно слухають розповідь, задають по закінченню запитання або відповідають на питання вчителя.

Наприклад:  “Чужого горя не буває”, “Друг – це другий я”.

„Якби зорі говорили”, “Себе я бачу в дзеркалі природи”.

      Тренінг – це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем.

Тренінг є ретельно спланованим процесом надання чи поповнення знань, відпрацювання умінь і навичок, зміни чи оновлення певних ставлень, поглядів і переконань. Отже, у педагогіці співробітництва і розвивального навчання тренінг – це:

1.     Нові підходи (співпраця, відкритість, активність, відповідальність).

2.     Нові знання (інтенсивне засвоєння, уточнення).

3.      Позитивні цінності, ставлення, ідеали).

4.     Нові уміння і навички (ефективної комунікації, самоконтролю, лідерства, роботи в команді, уміння надавати й отримувати допомогу, аналіз ситуацій і прийняття рішень.

     Парна і групова робота мають значні переваги. Невеликі групи дозволяють учителю бачити кожного у процесі практичної діяльності, сприяють виникненню стійких зв'язків між усіма присутніми, стимулюючи процеси глибокого осмислення діяльності. полегшують результативності процесу. Парна і групова діяльність - це спільна діяльність учителя й учнів, що дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та розвитку творчості. В. Сухомлинський зазначав, що "...без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини". Саме творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.

      Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інноваційні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інноваційні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.