Випускна робота «Використання інноваційних методів навчання на уроках технології»

 

Полтавська академія неперервної освіти

ім. М.В. Остроградського

 

 

Відділ природничо-математичних дисциплін та технологій

 

 

 

 

 

 

Випускна робота

«Використання інноваційних методів навчання

на уроках технології»

 

Виконав(ла):  Гула Світлана Леонідівна

Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6

Вчитель трудового навчання (І категорія)

 

 

 

 

 

 

 

ПОЛТАВА – 2022

ЗМІСТ

 

ВСТУП ................................................................................................................... 3

І. Теоретична частина……………………………………………………………...5

1.1.Пасивна модель………………………………………………………………………5

1.2.Активна модель………………………………………………………………………6

1.2.Інтерактивна модель…………………………………………………………………6

1.2.1.Технологія кооперативного навчання…………………………………………….7

1.2.2.Технологія колективно-групового навчання……………………………………..8

1.2.3.Технології ситуативного навчання………………………………………………..9

1.2.4. Проектна технологія ……………………………………………………………..10

1.2.5. Інформаційно-комунікаційна технологія………………………………………..12

ІІ. Практична частина……………………………………………………………. 14

ВИСНОВКИ............................................................................................................18

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................19

    ДОДАТКИ................................................................................................................20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

«Якщо бажаєш людині щастя,

навчи її працювати»

К. Ушинський

 

Важливою умовою отримання інформації з вивчення динаміки формування компонентів навчальної діяльності є здатність вчителя цілеспрямовано спостерігати за діяльністю кожного учня, робити позначки, записувати, співвідносити реальну діяльність учнів з описом рівнів. Вивчити динаміку можна за допомогою спеціальних методик, завдань. Саме різноманітність методів у навчанні дозволяє домогтися педагогу певних результатів.

Мета роботи: виявити інноваційні методи навчання в процесі викладання «Технології» 5 класу ».

Завдання:
·   Визначити інноваційні методи навчання та їхню реалізацію в навчальному процесі.
·    Розробити урок із застосуванням методу інноваційного навчання та його реалізацію в процесі викладання «Технології» 5класу ».

Актуальність теми. Інтеграція України в європейське і світове співтовариство, відмова від застарілих методів управління і побудова демократичного суспільства визначають основні пріоритети, які передбачають орієнтацію на Людину, духовну культуру. Відповідно це визначає основні напрямки реформування навчально-виховного процесу. Питання творчого розвитку школярів на сучасному етапі набуває особливої актуальності, оскільки пов’язане з формуванням різносторонньої, активної, дієвої особистості.

Необхідно ретельно проаналізувати можливості різних навчально-виховних засобів, звільнитися від накопичення ілюзій і стереотипів, дати  простір пошукові найкращих і найдоцільніших шляхів формування творчої особистості. У “Національній доктрині розвитку освіти в Україні” зазначено, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, яке здатне навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства. Система освіти має забезпечувати розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, їх підтримку і формування навичок самоосвіти і самореалізації. У світлі нових концепцій навчально-виховного процесу перевага надається формуванню покоління, що здатне творчо активно включатися в життєдіяльність, самостійно знаходити вихід у нестандартних ситуаціях.

Праця - основа людського існування. Без праці неможливе життя людей, неможливий розви­ток людського суспільства. В процесі трудової діяльності формуються найкращі якості людини: працьовитість, дисциплінованість, колективізм, товариська взаємодопомога, наполегливість у подоланні труднощів. Технології включене в навчальний план школи насамперед для трудового вихова­ння учнів, психологічної підготовки їх до праці.

Технології  є важливим засобом всебічного розвитку учнів. У процесі технології фізична діяльність поєднується з розумовою. Учням доводиться розв'язувати ряд творчих завдань, включаючи такі, як конструювання виробів, розробка технології їх виготовлення. При цьому учні застосовують свої знання з основ наук і технології матеріалів також набувають нових знань.

Я часто ставлю собі питання: «Як зробити урок не тільки цікавим, а й захоплюючим, творчим, результативним?».

Ці питання спонукали мене до пошуку найефективніших прийомів і методів, які б допомогли з найбільшою силою і повнотою донести до моїх учнів знання і вміння.

Для того щоб організувати пізнавальну і творчу діяльність на уроках, застосовую у своїй роботі технологію інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу, де прагну використати сигнальні загадки, ребуси які можуть призвести до складання конспекту у вигляді схем і знаків, складанню опорних схем.

Інтерактивні технології ефективно впливають на формування цінностей, умінь та навиків, створення атмосфери співпраці, взаємодії.

 

 

І. Теоретична частина

 1. Використання інноваційних технологій на уроках трудового навчання

     Методи  навчання – це сукупність прийомів та підходів, які відображають форму взаимодії  учнів та вчителя в процесі навчання.

  З перших днів існувавання навчання та до сьогоднішнього дня  склалися, затвердилися та отримали широке розповсюдження в загальному дуже прості  три форми взаємодії учнів та вчителів під час навчального процесу. Для наочності представимо їх наступними схемами (додаток№1).

 З поданих схем бачимо, що методи навчання можна  розподілити на три групи:

1. Пасивна модель.

2. Активна модель.

3. Інтерактивна модель.

Кожна з них має свої особливості. Розглянемо їх більш детально.

1.           Пасивна модель

     Пасивна модель (схема 1) – це форма взаємодії учнів та вчителя, за якої вчитель є головною дійовою особою, яка керує ходом уроку, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, що підкоряються директивам вчителя. Зв’язок між учасниками такого уроку здійснюється за допомогою питань та відповідей, самостійних, контрольних робіт, тестів, опитування тощо.

     З точки зору сучасних педагогічних технологій та ефективності засвоєння учнями навчального матеріалу, пасивний метод не є ефективним, але не зважаючи на це він всеж таки має деякі позитивні ознаки. Це відносно легка підготовка до уроку з боку вчителя та можливість подати відносно більшу кількість навчального матеріалу за чітко окреслені часові межі уроку. До відповідних методів навчання належать - лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація, відтворювання.

      З урахуваням цих переваг багато вчителів обирають пасивний метод. Дійсно, в деяких випадках цей підхід успішно спрацьовує в руках досвідченого вчителя, особливо, якщо учні мають чіткі завдання, спрямовані на грунтовне вивчення предмету. Лекція-монолог – це самий розповсюджений вид пасивного уроку. Змістова насиченість навчальних програм інколи не залишає вибору для вибору іншої форми уроку, крім лекції. Але лекція може стати для учня не тільки засобом отримання нових знань, а й цікавим пошуком відповідей на попередньо поставлені на початку таких уроків проблемні питання.

1.2. Активна модель

     Активна модель (схема 2) – це форма взаємодії учнів та вчителя, за якої вони взаємодіють один з другим, та учні не є пасивними слухачами, а активні учасники уроку. Учені виступають в ролі «суб’єкта навчання», виконують творчі завдання, вступають в діалог з вчителем. Основні методи навчання: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (частіше домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення. Тобто такий метод навчання передбачає застосування завдань, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів.

     Якщо при пасивній формі уроку головною дійовою особою та менеджером уроку є вчитель, то при активному методі вчитель та учні є рівноправними. Якщо пасивний урок передбачав автократний стиль взаємодії, то при активному методі стиль спілкування буде більш демократичним.

     Багато педагогів ототожнюють активні та інтерактивні методи. На перший погляд це справедливо, вони дійсно мають багато спільного, але є і певні відмінності, адже інтерактивні методи можна розглядати , як найбільш сучасну форму активних методів.

1.3. Інтерактивна модель навчання

     Інтерактивна модель (схема 3). Інтерактивний («іnter» - це взаємний, «act»- діяти ) - означає взаємодію, знаходження в режимі діалогу, бесіди з будь-якою людиною. Іншими словами, на відміну від активних методів, інтерактивна модель зорієнтована на більш широку взаємодію учнів не лише з вчителем, а й один з одним, та на домінування активності учнів під час навчання.

Дослідженням проблеми інтерактивного навчання займалися такі вчені, як О.Пометун, Л.Пироженко, М.Нєчкіна, О.Мокрогуз. Як засвідчує аналіз довідкової літератури, інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету – створити сприятливі умови навчання, за яких кожен учень має змогу відчути свою успішність, інтелектуальну спроможність. Школярі мають можливість рефлексувати з приводу того, які історичні факти і закономірності вони пізнають. При цьому інтерактивне засвоєння матеріалу передбачає, що кожен учень робить свій особистий внесок у вирішенні поставленого завдання, висловлює свою думку в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що дозволяє якомога швидче засвоювати матеріал.

     Місце вчителя на таких уроках зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення мети уроку – розробити такий план (інтерактивні завдання), виконання яких допоможе учням опанувати навчальний матеріал. Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання; учень розуміє, що він робить, рефлексує з приводу того, що знає, вміє і здійснює. Навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. При цьому відбувається співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці). Організація  інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставини та відповідної ситуації.

1.2.1.Технології кооперативного навчання

     Співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідууми прагнуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий варіант його організації, при якому учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Даний тип інтерактивних технології підрозділяється на роботу в малих групах, ротаційні трійки, два-чотири-всі разом та інші. Форму організації навчальної діяльності учнів вчитель визначає з урахуванням мети та теми уроку.

      Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об’єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане завдання — доти, поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають його успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди. У результаті виграють усі («Твій успіх йде на користь мені, а мій — на користь тобі»). Успіхи кожного визначаються не тільки ним самим, але й зусиллями його товаришів («Ми не можемо обійтися без тебе»). Усі члени групи пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу, коли один із членів групи удостоюється похвали за особливі досягнення («Ми всі поздоровляємо тебе з успіхом!»).

     Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, але й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів в парі, у порівняні з групою, має свої особливості, які відбиваються на організації діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей є значною мірою подібною до групової діяльності. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання (метод «Діалог»), і як підготовчий етап до роботи в групах (метод «Синтез думок»), який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички (метод «Акваріум», «Коло ідей», «Карусель») тощо.

     Така групова навчальна діяльність сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до умов роботи в групи і забезпечує високу загальну активність учнівського колективу.  

      Парна і групова робота організовується на уроках як засвоєння так і застосування знань, вмінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку, замість опитування,  на застосування знань, умінь та навичок. 

1.2.2.Технології  колективно-групового навчання

     У сучасній середній школі все частіше застосовуються інтерактивні технології  колективно-групового навчання. Вони передбачають одночасну, спільну (фронтальну) роботу всього класу і поділяються на аналіз історичних ситуацій, обговорення сучасних історичних проблем, використання методик «дерево рішень», «мікрофон», «мозковий штурм», «займи позицію» тощо.

     Ефективність навчально-виховного процесу помітно зростає, коли в ньому органічно поєднується колективна та індивідуальна робота учнів. Власний досвід проведення уроків показує, що групова робота може бути успішною за умови поетапної підготовки  до неї учнів.

     На першому етапі організовується індивідуальна робота з навчальним матеріалом, на другому - учні працюють у парах постійного складу, на третьому - організовуються групи.

Після вивчення найбільш актуальних питань теми 2 години виносяться на підсумковий урок, де робота вже відбувається у групах і відповідно оцінюватиметься по темі. Даний варіант роботи передбачає не письмове тематичне оцінювання, а проведення його  в усній формі. Такі уроки ще можна назвати громадським оглядом знань, який стимулює учнів до ґрунтовного вивчення найбільш важливих тем. Після індивідуальної роботи та роботи в парах учні отримують необхідну підготовку до роботи в групах, які нараховують 4-6 учнів. При формуванні груп необхідно враховувати досвід і вміння роботи в парах та індивідуальні особливості учнів.

     Ефективність вивчення трудового навчання учнями підвищується, якщо  при організації колективно-групової роботи застосовувати інтерактивні методи дискусії, семінари, лабораторні роботи, екскурсії. Саме такі форми  уроків дозволяють зробити навчальний процес не тільки цікавим для учнів, а й мають значні резерви для якісного засвоєння школярами  історичних знань.

     Вивчення навчального матеріалу за допомогою речових джерел не тільки стимулює пізнавальний інтерес учнів, а й вчить їх бути уважними при роботі з першоджерелами, вміти аналізувати, систематизувати, узагальнювати самостійно набувати знання.

1.2.3.Технологія ситуативного навчання

     Технологія гнучкого введення ситуативного навчання(casestudy) у систему має свої теоретичні основи та дидактичні функції. Ситуативне навчання передбачає активну участь учнів у навчальному процесі. Це така форма навчальних занять, за якої учні, попередньо отримавши знання з певної теми - «кейс», ведуть колективний пошук нових ідей, а також визначають оптимальні шляхи їх розв'язання. Мета  цієї технології полягає в тому, що основний акцент робиться не на оволодінні готовими знаннями, а на їхньому самостійому здобутті. Результатом дослідження casestudy є не тільки отримані знання, а й навички пошукової, дослідницької, аналітичної діяльності, виховання професійно значущих якостей особистості. Найважливішою функцією вчителя при застосуванні цієї технології, є розробка моделі конкретної ситуації у всій її різноплановості, неоднозначності оцінки, наявності внутришньго протиріччя. Технологія ситуативного навчання дає змогу гнучкого занурення у зміст навчального матеріалу, збагачує дидактичне суб'єкт- суб'єктне спілкування, на основі якого учні самі активно здобувають та глибоко засвоюють нові знання.

     Ситуативна дія на інтерактивній основі передбачає, що за допомогою зорової, комунікативно- зорової спрямованості екранного образу можна створити візуальну та вербальну  інтерактивність.   Технологія ситуативного навчання також предбачає створення ситуативної гри з індивідуальною участю чи ситуативної гри з участю класу. Саме ці форми організації навчального простору краще застосовувати переважно для розвитку творчих здібностей. Адже імітаційна гра є позитивним джерелом емоційного збудження учнів.

     На мою думку, за умов інтерактивного навчання, учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв'язування певних історичних проблем, оцінки історичних подій, діяльності історичних постатей. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. У результаті застосування інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного розвитку особистості, а також ефективного  процесу соціалізації.

      Слід зазначити, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії, практику.

1.2.4. Проектна технологія

Це особистісно орієнтована модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Сутність проектної технології  у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів ( змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування.

Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якого лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного.

Методи, що застосовуються у процесі навчання дітей проектуваню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традииційних відносяться: вербальні методи; демонстрація; спостереження; метод вправ; метод самостійної роботи. До нетрадиційних -метод творчих проектів; метод фантазування; морфологічний аналіз; метод мозкової атаки; метод фокальних об'єктів; метод алгоритмів; метод зразків; метод створення ідеального об'єкту; основи теорії розв'язування винахідницьких задач; конкурси творчих проектів та інші.

     У процесі виконання проектів можуть бути застосовані різні види технологій обробки конструкторських матеріалів, елетротехніки, інформаційних технологій, графічних і дизайнерських робіт, технології ремонтно-оздоблювальних робіт технології сільського господарства і міського озеленнення, домашньої економіки, підприємництва, народних ремесел тощо.

1.2.5. Інформаційно-комунікаційна технологія

Сучасне інформаційне суспільство має такі особливості:

•              обсяг знань, що породжується у світі, подвоюється кожні два-три роки;

•              щодня у світі публікується 7000 наукових і технічних статей;
•              обсяг інформації, що пересилається через штучні супутники Землі протягом двох тижнів, достатній для заповнення 19 млн. томів;
•              у індустріально розвинутих країнах учні під час навчання в середній школі одержують більше інформації, ніж їхні бабусі й дідусі за все життя;
•              у наступні три десятиліття відбудеться стільки ж змін, скільки їх було за останні триста десятиріч.

Тому від освіти вимагається не лише нових умінь і знань для учнів, але й урахування цих особливостей. Потрібно підготувати школяра до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Наявність знань та вмінь з інформаційних технологій стає базовою вимогою для випускника школи. Молода людина, яка не володіє сучасними ІКТ, яка не ознайомилася з технологіями Інтернет у ЗНЗ, буде неминуче відкинута за межі сучасного інформаційного суспільства.

До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться: Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання (системи комп'ютерного супроводу навчання).

1.Інтернет - це джерело інформації, корисної з точки зору навчальної діяльності, її аналізу та оцінювання.

У будь-якому варіанті доступ в Інтернет для вчителя підвищує і рівень підготовки самого вчителя, і рівень проведення занять, і якість знань учнів. При цьому інтерес більшості учнів до комп'ютера й Інтернету підвищує мотивацію навчання.

2.Мультимедійні програмні засоби дозволяють мені поєднувати текстову, графічну, анімаційну, відео- і звукову інформацію. Одночасне використання кількох каналів сприйняття навчальної інформації дозволяє підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу. Мультимедійні програмні засоби я використовує для  імітації складних  реальних процесів, ситуацій, візуалізації абстрактної інформації за рахунок динамічного представлення процесів, демонструє фрагменти передач, фільмів, віртуальних екскурсій тощо. Використовує готові мультимедійні засоби, а також створює власні додатки до уроків трудового навчання.

3. Офісні програмні продукти (текстові та графічні редактори, програми підготовки презентацій електронні таблиці тощо (тобто те, що входить в пакет програм комп'ютера) використовую для підготовки навчально-методичного матеріалу (шаблонів, діаграм, таблиць, презентацій) та для подання учнями результатів виконання завдань в електронній формі.

4.Електронні підручники та посібники, системи дистанційного навчання є корисними для організації дистанційної форми навчання та електронної методичної підтримки навчання у класі.

На сучасному етапі комп'ютеризації дидактичні можливості використання обчислювальної техніки пов'язують із підвищенням інтенсифікації процесу навчання, але для цього потрібно мати навчальні програми, які б відповідали високим педагогічним вимогам. Одним із ефективних засобів використання комп'ютера в навчанні є його можливість керувати навчальним процесом тих, хто навчається. Він може забезпечити індивідуальне навчання, самостійну роботу, допомогти учневі у разі необхідності при розв'язуванні різноманітних задач. Школяр при спілкуванні з ПК відіграє роль дослідника, тому можливості комп'ютера для реалізації проблемного навчання дуже великі.

Значною перевагою ПК у порівнянні з іншими технічними засобами навчання є можливість індивідуального навчання.

 

ІІ. Практична частина

Трудове навчання  6 клас

Розділ 1.Основи матеріалознавства та технології обробки.

Об’єкт проектної діяльності №4:брелок.

Основна технологія:технологія виготовлення виробів з фанери. Додаткова технологія: технологія обробки деревинних матеріалів (ДВП, фанера, ДСП, дошка)

Тема. Технологія обробки деревинних матеріалів. Особливості виготовлення виробів з бісеру та деревинних матеріалів.

Компетентності, що формуються.

     Предметні: знання про технологію обробки деревинних матеріалів, уміння коментувати та висловлювати свою відповідь; розуміння складності і особливості процесу виготовлення виробу.

     Ключові: спілкування державною мовою-уміння висловлюватися державною мовою власного судження; математична-уміння представляти текстову та цифрову інформацію; інформаційно-цифрова- уміння діяти за алгоритмом; соціальна та громадянська-утвердження права кожного на власну думку.

     Емоційно-ціннісне ставлення: прагнення до самоосвіти.

Обладнання, матеріали та наочність: роздатковий матеріал (буклет див. дотадок 2), зразки різних порід деревини, експериментальні зразки фанери і ДВП, верстак,презентації  з теми про деревину.

Ключові поняття:  фанера, ДВП, шпон, різання

Тип уроку:  комбінований.

Очікувані результати: у результаті цього уроку учні познайомляться з видами та призначенням деревинних матеріалів, фанери та ДВП; навчаться розрізняти за текстурою породи деревини, вдосконалять навички роботи в групах, отримають досвід виконання практичних та лабораторних робіт.

Хід уроку

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП УРОКУ

Перевірка зовнішнього вигляду учнів, призначення чергових, перевірка готовності учнів до уроку.

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Які ви знаєте породи дерев? Що таке шпон? Назвіть вироби, виготовлені з фанери та ДВП.

Групова робота з картками

Міні маркетингове дослідження: Хто користується брелками? Чи потрібні вони? З якого матеріалу можна виготовити брелки? Яким повинен бути мій майбутній виріб?

Учням демонструються зразки  шпону, фанери, ДВП.

Проблемне питання

          Як виготовляють ці матеріали?

Учні пропонують свої гіпотези, ідеї вирішення проблемного питання.

Завдання

Намалювати майбутній виріб за допомогою методів фантазування та біоформ. Перевірка виконання завдання.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й ЗАВДАНЬ УРОК.

 Тема сьогоднішнього уроку «Деревинні  матеріали. Особливості виготовлення виробів з деревинних матеріалів.

Сьогодні на уроці ви ознайомитесь з різними типами деревини, навчитеся відрізняти види деревних конструкційних матеріалів, що у подальшій роботі допоможе проектувати вироби. Після уроку ви зможете: розповісти про способи виготовлення виробів з деревини, будову фанери та ДВП, технологію виготовлення фанери та ДВП, навчитеся визначати породи дерев за текстурою, будову дерева за трьома розрізами.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота в групах. Види деревних конструкційних матеріалів

Учитель. Усі деревні породи поділяють на дві групи: хвойні та листяні.

Робота в групах. Одна команда(ряд) — «хвойні», друга(ряд) — «листяні». Завдання кожної команди — по рядах на листочках написати по одному виду дерева які знаєте.

Орієнтовний перелік видів дерев: ялина, сосна, , кедр, модрина, ялиця ,піхта,дуб, бук, граб, вільха, липа,ясень

2. Робота з наочністю. Будова дерева, види пиломатеріалів.

1.Ознайомлення учнів з будовою дерева(плакат).

2.Ознайомлення з видами пиломатеріалів(плакат).

3.Відтвори  будову дерева та види пиломатеріалів (гра проводиться по рядах,кожен учень записує на листочку лише одну відповідь)

3. Випереджувальне домашнє завдання.

Знайти та виписати визначення таких понять: «хлист», «трелювання», «колода», «розкряжування».

4. Міні-лекція. Поняття про виготовлення шпону, фанери, деревоволокнистих плит      (Презентація «Технологія виготовлення шпону, фанери, ДВП» )

5. Лабораторно-практична робота «Ознайомлення з породами та текстурою деревних матеріалів»

Обладнання і матеріали: плакат, стенд «Породи дерев», презентація «Деревина. Породи дерев»

Послідовність виконання  роботи

1.Переглянути  презентацію «Деревина. Породи дерев»

1. Розглянути зразки різних порід деревини, представлені на стенді майстерні.

2. Порівняти текстуру зразків  порід деревини, зображених на стенді.

3. Визначити породу деревини за зразками. Заповнити таблицю за зразком.

№ зразка	Група деревини	Порода деревини
1
2
3
4

 

6. Лабораторно-практична робота «Ознайомлення з видами деревних матеріалів»

Обладнання і матеріали: зразки деревних матеріалів фанера, ДВП, ДСП

Послідовність виконання

1.Ознайомитися зі зразками деревних матеріалів (фанера, ДВП,ДСП).

2.За зразками визначити назви і вид деревних матеріалів.

3.Визначити спосіб виготовлення.

4. Дані досліджень записати в зошит.

7. Підбиття підсумків практичної роботи:

- оцінювання результатів практичної роботи

- аналіз недоліків у результатах роботи

V. ПІДСУМКИ УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

•   Що нового я дізнався про фанеру і шпон на уроці?
•   Що мені було не зрозуміло?
•   Чи є у мене бажання більше дізнатися про властивості фанери? Чому?
•   Як я можу розповісти батькам про здобуті знання на уроці?

VІ. ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ УЧНІВ, ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1.Підібрати  заготовки з фанери і ДВП для майбутніх  виробів.

2.Учні приводять у порядок робоче місце та одяг, з дозволу вчителя виходять із майстерні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Використання інноваційних методів навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути відповідних результатів.

У сучасній педагогіці часто йдеться про використання інноваційних методів навчання як складової частини інноваційної педагогічної технології. Сучасна педагогіка відмовляється від жорсткого «авторитарного управління», де учні виступають «об’єктом» навчальних дій, переходить до системи організації підтримки і стимулювання пізнавальної самодіяльності об’єкта навчання, створення умов для творчості, до навчання творчістю, педагогіки співпраці. На це спрямована ідеологія активного навчання, в якому «школа пам’яті» поступається місцем «школі мислення». Одним із способів створення таких умов є застосування вчителем методів інноваційного навчання як складової частини сучасних інноваційних технологій, що широко впроваджуються останнім часом у практику школи. За результатами впровадження методичної розробки спостерігалася зацікавленість учнів, підвищення пізнавального інтересу, стимулювання позитивних емоції та можливість інтелектуального зросту.

      Отже, застосування інноваційних технологій є системним, тривалим та багатоаспектним процесом навчання школярів. Він передбачає напружену, організовану та систематичну розумову діяльність учнів, їх внутрішню мотивацію.  На власному досвіді переконалася, що методично коректне використання інноваційних технологій на уроках технології, розширює палітру базових засобів навчання та виховання школярів, сприяє розвитку творчих здібностей учнів.

     Кожний новий урок – це сходинка до нового знання і розвитку учня. А наскільки цікавим буде це сходження, наскільки ґрунтовними будуть набуті знання , наскільки особистісним буде формування кожного школяра, залежить від учителя, від його творчості і бажання зробити свій урок сучасним не тільки за формою, а й за наповненням.

 

 

Список використаних джерел

1. Білоконна Н.І., Білоконний С.П. До проблеми використання інформаційних технологій у навчальному процесі / ІІ Славянские педагогические чтения: Тез. докл. Междунар. конф., 16-18 окт. 2003 г. – Тирасполь, 2003. – С. 49-53. – На тит. арк. помилк. 2002.
2. Ващук О.В. Використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі учнів 5-7 класів / Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. / Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне, 2003. – Вип. 25. – С. 98-103.
3. Енціклопедія педагогічних технологій та інновацій.- Х.: Вид. група  

«Основа»,   2009.

4. Замліла Н.С. Мультимедійні проекти – одна з форм роботи з обдарованою молоддю в школі / Обдар. дитина. – 2004. - №9. – С. 32-35.
5. Коберник О. Дидактичні основи сучасного уроку трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003 - №2 – С. 3-7.
6. Коберник О.М., Ящук С.М. Методика організації проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання: Навчально-методичний посібник. – Умань, 2001. – 82 с.
7. «Комп’ютерно-інформаційні і комунікаційні технології у навчальному процесі середньої та вищої школи»: [Матеріали міжнар. наук. конф., м. Косів Івано-Франківської обл.] //Освіта. – 2003. – 23-30 лип. (№34). – С.

 1-7.

8. Навчання дорослих. Активні методи навчання. – К., 2000.
9. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К,     2000. – 368 с.
10. Організація навчального процесу в сучасній школі: навчально-методичний посібник для вчителів, керівників навчальних закладів, слухачів ІПО /М. В.Пєхота О. М. Освітні технології. – К.: «А.С.К.», - 2002.