Вірш до ювілею школи " Вже осінь закружляла у танку"

 Вірш до ювілею  школи

Вже осінь закружляла у танку,               

Танцює то гопак, то вальс мінливий.

А я хотіла б в мить таку

Сказати всім: «Цей день щасливий!»

 

Мов птах, крилатий ювілей,

Святкує радо наша школа,-

Своїх стрічає і гостей,

Усіх згуртовує у коло.

 

У ювілярки гідний вік,

І хоч літа ми не рахуєм,-

Що рік, то краща. Часу лік…

У юне джерело спрямуєм.

 

Нехай проб’ється потічок,

І рине в знань бурхливі ріки,

Щоб в чуйних душах діточок,

Квіти добра зросли навіки.

 

Квіти пізнання розцвіли,

Розкрили пелюстки любові,

Й у слові дружно ожили,

Вказавши горизонти нові.

 

Біжать роки… Не спиниш їх.

Щось втрачено, а щось здобуто.

Випускників стріча своїх,

Події згадуєш забуті.

 

Здавалось, зошита б дістать,

І все переписати знову,

Щоб не повзти, а щоб літать,

І на дванадцять знати мову.

 

 

Нелегкі будні вчителів,

Невдячною буває праця.

Хто не журився, - не радів,

А впевненість – це плід завзяття.

 

Кружляє осінь…. Вальс звучить,

Вже й школа в позолоту вбралась.

Не зупиняйся щастя мить,

Я хочу, школа щоб всміхалась!

                       (Михальчук А. Б.)