Виховний захід "Українські обереги"

                  РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ У 3 КЛАСІ ЗА ТЕМОЮ:

«Українські обереги»

із проведенням майстер-класу з виготовлення оберегу з природніх матеріалів

Тип уроку: усний журнал

Мета: Виховати  любов, шану, повагу до стародавніх символів наших предків, сформувати бережливе ставлення до традицій  і духовних надбань народу, збагатити уявлення вихованців про народні обереги, традиційні родинні реліквії, заохочувати дітей до пізнання історії та культурної спадщини українців, виховувати почуття патріотизму та національної гідності;

Забезпечення: зразки вишитих рушників та сорочок, обереги, писанки, образи, ікони, кравай, наглядний матеріал із українськими прислів’ями, ребусами, кросвордом, презентація PowerPoint, матеріали-заготовки для майстер-класу з виготовлення оберегу (підкова, насіння, квасоля, горіхи, шипшина, копійки) проектор, комп’ютер, аудіо магнітофон.

Перебіг виховного заходу

І. Учні зустрічають гостей із хлібом-сіллю і рушником.

Учень:

Гостей дорогих

Ми вітаєм щиро,

Стрічаємо хлібом,

Любов'ю і миром!

Учениця:

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку (слайд №1).

Вчитель: Діти, погляньте на екран і ознайомтеся із епіграфом до нашого уроку.

У рідному краї – серце співає

Одна Україна, і двох – не буває

Місця, де вродились ми – завжди святі

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті

Вчитель: Як, на вашу думку, звучить тема нашого сьогоднішнього заняття? Чому буде присвячена наша з вами подорож?

Учні діляться думками та своїми очікуваннями від заходу.

Вчитель: так, дійсно, розмова піде про нашу рідну землю, про український народ, а особливу увагу ми приділимо стародавнім символам наших пращурів, які досі займають вагоме місце у нашому сучасному світі. Отже, тема звучить наступним чином (слайд № 2): «Оберіг як символ любові та незрадливості українського народу»

Вчитель: Послухайте вірш і скажіть: де найкраще?

 Учень:                                                               Облітав журавель

Сто доріг, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля

Де найкраща земля?

Журавель відповідає:

Краще рідної немає.

Вчитель: Отже,  і мама, і тато, і ваш дім, школа, клас, я і ви – все це наша Батьківщина. А як називається наша Батьківщина? (Україна)

Вчитель: Чи знаєте ви звідки походить слово Україна??

      Учень: Існує старовинна легенда. Якось на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння своїх рук і, дуже сильно втомившись, він вирішив перепочити. Земля, де він зупинився зі своїми супутниками – ангелами, його дуже вразила, оскільки була багатою на сонце, звірів, птахів та рослини. А що найбільше сподобалося Богові – так це люди того краю. До якої хати б він не зайшов  - усюди його гостинно приймали хлібом та сіллю. Йому так сподобалася ця місцина, що він часто став навідуватися сюди зі словами «Рушаймо у край», звідки і пішла назва Україна.

Вчитель: Сьогодні завдання кожного із нас, кожного свідомого громадянина України – знати і поважати символи своєї Вітчизни та не дати нікому глумитися над ними.

ІІІ. Стимулювання пізнавальної діяльності

Вчитель: Ще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, рушник, паляниця, вогонь у печі, а також слова «З Богом», «Бувайте здорові» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть. Діти, пригадайте свою оселю і назвіть свої власні обереги, обереги вашої родини та повідайте, що вони значать для вас?

Учні наводять зразки: батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванки, портрет на стіні найдорожчою людини.

Вчитель: Обереги – наші прадавні символи-захисники, знаки віри у вище заступництво, вони втілювалися у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди. А чи знаєте ви, звідки походить слово ОБЕРЕГ?

Учень: слово «оберіг» походить  від слова «берегиня», що рівнозначне грецькому «земля», тобто богиня землі, її берегуша, охоронниця. Берегиня- мати всього живого, богиня родючості, природи та добра. Образ Берегині дійшов до нас у вишиванці, на обрядових рушниках -  це такі добрі охоронці нашої хати. Колись рушники вішали не тільки над образами, але й над вікнами, дверима. 1 ось ці обереги стерегли хату від злих духів.

Учень:                                              Обереги мої українські,-

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Нам любов’ю серця зігрівають –

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

Й образи, що на стінах у хаті,

Наставляють на істинну путь.

Українці – душею багаті,

Крізь віки у майбутнє ідуть.

ІV. Виконання завдань заходу. Рушаймо сторінками усного журналу.

Вчитель: Подивімось на екран та прочитаймо назву  першої сторінки нашого журналу.  (слайд № 3 «Хата моя, біла хата»)  І ось зараз ми побуваємо в українській хаті, або, як ще кажуть, в  українській світлиці.

Учень:                                              На зеленому горбочку,

У вишневому садочку

Притулилася хатинка,

Мов малесенька дитинка. (Л.Українка)

Вчитель: Рідна хата – наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської любові, мудрим успіхом батька. Що особливого ви помітили на зображенні? Що є характерним саме для української оселі?

Учень: Починалася хата з порогу. Пороги були завжди високими.

Учень: Особлива урочистість –  заселення нової хати. Її засипали зерном - на багатство, та маком – проти нечистої сили. Проти злих сил також вносили кропиву, освячені вербові гілочки, мазали поріг часником.

Учень: Традиційно українська хата мала троє вікон: покутнє, застольне та навпроти печі. У багатьох було ще маленьке віконце над піччю. Вікна - "очі" хати, що освітлюють житло.

Учень:                                       

                                                                            Я люблю свою хату,

І подвір'я, й садок,

Де є сонця багато

І в жару - холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

Вчитель: (слайд № 5) Діти, без якої важливої споруди важко уявити собі українську оселю? Даю вам підказку: це символ материнського  початку, святості; непорушності сім'ї; неперервності життя українського народу; рідної хати, батьківщини; поетичний символ народної обрядовості.

Учні: Українська піч (слайд № 6)

Вчитель: Якщо з сіней увійти до світлиці, то з одного боку можна побачити піч. Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь. Піч - це вогонь, вогнище. Вогнище було символом непорушності сім`ї, його збірним пунктом і святинею. У печі жив цвіркун - дух предків. У хаті не можна було лихословити. Народне прислів`я переконує: "Сказав би, та піч у хаті". Вогонь із печі вважався священним. Люди поклонялися йому, звеличували його.

Учень: Піч — це святе родинне вогнище. Скіпочка, жаринка, попіл з печі — усе це були дієві ліки для тяжкохворих.

Учениця: Піч. Тут господиня готувала їжу, навчала доньку поратись біля горщиків. У печі пеклися паляниці духмяного хліба з шишками, весільний коровай. Як символ добробуту, чулися запахи борщу, каші. В печі не тільки готували їжу. Господиня охайно білила піч, а в окремих регіонах України її розмальовували. До неї завжди ставились як до священного предмета, тримали в чистоті. Піч – мати – головна в хаті берегиня, бо хліб народжувала. Багато є загадок, віршів, прислів’їв  про піч:

В лінивого піч до плечей пристала.

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

Вчитель: Діти, як і нині зустрічають почесних гостей в українських оселях? Із чим ми сьогодні зустрічали наших найдорожчих гостей на нашу виховну годину?

Учні: хлібом-сіллю (слайд №7)

Учениця: На столі завжди лежав хліб і був на почесному місці.  За старим і гарним звичаєм хлібом святим зустрічали, щастя й радості бажали. Час народження хліба вважався справжнім священнодійством. Перед тим, як пекти хліб, чепурили світлицю, чистим рушником витирали руки зі словами: «Бог на поміч» готували тісто. Розчиняли тісто в четвер, а пекли у жіночий день – п’ятницю. У цей день у сім’ї не повинно було бути сварок. Святим правилом було не залишати недоїдків хліба.

Вчитель: На обід зі свіжим хлібом, як на свято, збиралася вся сім’я.
Ніколи хліб не клали догори – бо це був великий гріх. Святим правилом було не залишати недоїдків хліба.

Учень: «Доїж, дитино, хліб – у ньому залишилася вся твоя сила» - учать батьки своїх дітей і донині. Коли народжується  дитина, йдуть з хлібом, виряджає мати сина – зав’язує у рушник хлібину. У нову хату чи квартиру теж йдуть з хлібом.

Учень:                                                    Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Вчитель: …На чому вишита доля вашої родини?

Учениця: Рушник... Як багато промовляє це слово! Український рушник! На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.

Учень: Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті узорами рушники. Недаремно склав народ такі прислів'я : " Хата без рушників, що родина - без дітей "," Рушник на кілочку - хата у віночку ".

Учень:                                                      Хліб-сіль, рушник – гостинності ознака

Це культові і обрядові знаки.

Чудовий український наш рушник!

На щастя, він ще з побуту не зник.

Є звичай: рушником сватів в’язати,

Дорогу молодятам вистеляти.

Прекрасні візерунки рушників

Несуть красу із глибини віків.

Учитель: Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати - вони були оберегами. Він пройшов через віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові. А чи знаєте ви, що рушники бувають різними за назвами? (слайд № 9)

Учитель: Слово "Рушничок" і "Мати" завжди йдуть разом. Я зараз вам, діти, розповім легенду про те, як мати рушничком стала.

...Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати, і мала вона трьох синів-красенів. На все були здібні хлопці, одне лише не вміли - вишивати, як 'їх мати. Сядуть було біля неї та й кажуть : "Ви, матусю, шийте-вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжуються у ваших руках квіти та птахи".

Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила : "Долю я вам вигаптую, а пам'ять про себе в рушничках залишу, тож бережіть їх". Багато рушників вишила за своє життя мати і всі між синами розділила. А даруючи говорила : "Сини мої, мої голуби! Пам'ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не поїхали, куди б не йшли, а рушник у дорогу беріть. Хліб в нього загортайте та інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров'я береже".

Померла мати, а її слова і пам'ять про неї в рушничках залишилась і передаються з покоління в покоління. З тих пір існує звичай, пов'язаний з цими рушниками.

Учень: Рушник – це символ чистоти почуттів, безмежна любов до ближнього. Виряджаючи в дорогу– дарують рушник, як побажання щастя і добра.

Учень: У кожній оселі були свої рушники, свої узори на них. Це був своєрідний календар, книга родоводу.

Учитель: (слайд № 11) Кожний колір нитки має певне значення. Чи знаєте ви значення ниток на рушникові?
Учні:  Червоний колір – це любов. Зелений – вишневий, чепурненький садочок з червоною калиною. Чорний – сум, журба.

Учениця: На рушниках часто бачимо голубину пару, символ миру, злагоди, щастя, ніжності. На весілля дарують вишиту голубину пару, щоб подружжя було все життя в купці, як голуб з голубкою.
 

Учень:                                                                  Вишивала мати,

Рушничок до свята,

Вишивала гладдю

Хрестиком квітки.

Золотом-пшеницю,

Синім-мирне небо,

Щоб були щасливі

Завжди я і ти.

Учитель: Пісня України!  Хто не зачарований нею. Адже вона пахне весняними дощами, синіми льонами,материнськими теплими долонями.

Учитель: Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи: у канадців – клен, у росіян – берізка, а у нас?

Учні:  Верба і калина. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України». (слайд № 13)

Учень:

Є багато рослин запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніше завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Учениця:

Верба – одвічний символ України,

Також відома культова рослина.

Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.

Учень: Це теж національний символ, оберіг України. Про неї можна говорити дуже багато. Раніше рідко, та й зараз, не можна було побачити криницю без калини. Вона прикрашає криницю, оберігає її від спеки, і від усього злого.

Учитель: А чи знаєте ви, чому кущ калиною назвали?

Учень: Калина-це ім'я дівчини. Ішла вона якось повз городи, луки і натрапила на криницю. Задивилася Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалась дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на калину-прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей, до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені мою дівочу красу»,- але ніхто її слухати не хотів. Минали часи. Пролітав мимо журавель, задивився на калину-сумну та самотню-накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так стоїть вона до цього часу гарним кущиком—калиною.

Учитель: А що ж є символом національного відродження. Що на подвір’ї  символізує достаток, невичерпну людську доброту, щирість і привітність. Це чисте джерело наших душ.

Учень: Це- криниця. Криниці копалися ще прадідами, дідами, батьками, а п’ють з них воду і бережуть пам’ять родоводу їхні діти, онуки, правнуки – прийдешні покоління нашого народу.

Учениця:

Криниця, журавель і кущ калини –

Безсмертя символ, символ Батьківщини,

Це символ вірності, це символ чистоти.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси.

І чистої дівочої коси.

Учитель: Які ще прислів’я ви чули від своїх родичів про калину?

Учень: Говорила мати: «Не забудься, сину, як будуєш хату, посади калину».

Учениця: З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

Учитель: Кажучи про рослини, символічні нашому народові, не можна оминути жито, яке навіть символічно відображено жовтим кольором на національному прапорі України. (слайд № 14)

Учень:                                                                                  Жито.

І жито також – символ України.

Це обрядова культова рослина.

Це знак добробуту і злагоди в сім’ї.

І довгого життя на цій землі.

Народна мудрість стверджує – без жита

Людина не могла б на світі жити.

Тож, на достаток і на довгий вік

Тоді, коли новий надходить рік,

Ходили хлопці житом засівати!

І наречених також посівати.

На щастя, на добро обряд велів

Цим життєдайним символом полів.
 

Учитель: Український народ відомий у світі як дуже працелюбний, тому не дивно, що кожна родина мала худобу. Про кого піде мова? Це дуже розумні тварини .У них чудово розвинуті  нюх ,  слух, добра пам'ять . Вони можуть самі повернутися додому за десятки чи сотні кілометрів .Не раз виручали своїх господарів з біди : знаходили їх у снігах  під час бурану. Ці тварини неабиякі чепуруни. Із брудної калюжі вони не питимуть води.

Учні: Кінь. (слайд № 17)

Учитель: А яка тварина уособлює материнські сили годувальниці Матінки-Землі. За українськими повір’ями, коли купуєш її, треба брати  з налигачем, інакше – без прибутку  буде. Кажуть, перед доїнням треба давати їй шматок відламаного хліба, а не відрізаного, бо молоко відріжеш.

Учні: Корова. (слайд № 17)

Учитель: Він є улюбленим птахом . Його назвали на честь божества добра і кохання . Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки.

Учні: Лелека. (слайд № 18)

Учитель: Символом матері є саме цей птах. У слов’ян- символ весни і домовитості. Вона на своїх крилах приносить сонячні дні. Часто згадувана  в колядках, щедрівках. У народі вірили, що 14 березня –на Явдохи  вона повертається з вирію.

Учні: Ластівка.

Учитель: Ключі від Вирію Бог доручив  саме її , - говориться в легенді. Відкриває вона  ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив  її лічити  довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про неї в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, якапобивається за своїми дітьми.

Учні: Зозуля.

Учитель: А зараз пропоную подорож нашою чарівною країною. Подорожуючи, ми будемо з вами доповнювати вірш римами. (під пісню «Закарпатськая мелодія», звучить мелодія)

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна - найкраща ... (у світі).

Моя Україна - це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні... (джерельця).

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки ... (глибокі).

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже.. (сучасні).

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна — це пісня ... (весела).

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна,... (чудова!)

Її обереги - верба і калина,

Найкраща у світі - моя ... (Україна).

Бо нам найрідніша, Вітчизна і мати,

То як же нам, дітям, її ... (не кохати).

Моя Україна - козацькая слава,

Така волелюбна і мирна ... (держава).

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати,... (відкрила).

Вітчизна свята, дорога Україна,

Для кожного з нас ти у світі... (єдина).

Учитель: Пропоную згадати українські прислів’я.  (слайд № 19). Співвіднесіть 2 частини прислів’я.

 Ключі:

V. Проведення майстер-класу із залученням учнів

З сивої давнини прийшов до нас звичай прикрашати оселі оберегами. Найчастіше їх виготовляють з природних компонентів, що символізують для людини здоров'я, затишок в родині, любов