Звертаюсь я до Вас…
Мовчіть усі! Замовкніть люди!
Земля здригається від болю.
Вам нецікаво! Смішно чути!
Бо кожен з вас, живе з собою!
І ваше серце не здригнеться
Від викинутого папірця чи сигарети!
І біль землі вас не торкнеться?
Та що там! Вам би з вами, лиш з собою.
Життя мина… роки біжать.
А що залишим ми по собі?!
Гору сміття… Чистий парк,
Чи озеро, з блакитною водою?!
Ми днем за днем за днем отруюєм себе,
Ми нищим те, що маєм в подарунок.
В думках про себе, забули головне:
Земля – єдиний наш притулок.
Звертаюсь я до вас! Поки не пізно,
Почнімо цінувати те, що маєм.
Щоб через роки не шкодувати слізно,
Щоб через роки пишатись земним раєм.