Науково-мистецький екоперформанс "Екологія Азовського моря", виступ агітбригади.

          Врятуємо Азовське море.

1 Ведучий:

Ми ще в дитинстві добре знали,

Що кожна казка то омана –

Та залюбки казки читали,

Бо є в них мудрість несказанна.

2 Ведучий:

Там біля моря дуб зелений -

Так починався мамин сказ.

Вночі і в день там кіт учений

Вів в світ казок за руку нас.

1 Ведучий:

Час не спиняється ніколи,

За роком пролітає рік,

І все змінилося навколо,

Настав вже 21 вік.

2 Ведучий:

Тепер і казка вже не казка,

А трилер вже, чи детектив.

Ти що не віриш? Так будь ласка –

Поглянь в таємний об'єктив.

1 Ведучий:

Встати,суд іде, я честь йому віддам,

Ось лава тих, у кого є провина.

І хто ж сидить тепер на лаві там,

Невже вершина еволюції – Людина?

2 Ведучий:

Хто звинувачує її, чому, й за що?

Вона природи цар і світу пан.

Що буде потім – бач їй все одно,

Бо після неї хоч потоп чи ураган.

1 Ведучий:

Вершити суд сама Природа Мати

Прийшла, щоб звинувачення сказати.

І постраждалий є – Азовське море,

Що від людей зазнало стільки горя.

2 Ведучий:

Хоч мешканці його весь час мовчали,

За що собі і приказку придбали:

«Німий як риба», «не почуєш слів».

Та хочуть, щоб хоч хтось їх захистив.

1 Ведучий:

Мовчати вже вони не мають змоги

І молять всі суддю про допомогу.

Суддя:

Так чим же провинилася людина?

І чим вона зашкодила природі?

Щоб прояснити злочину картину,

Заслухаємо свідків при народі.

Бичок:

Я – бичок, і нас багато видів,

Несу людині користь я значну.

Завжди допомагав людині жити

І виживати в голод і війну.

Але людина жадібною стала

І тралами все море геть зорала.

А ще густі наставила сітки –

І гинуть в них дорослі і мальки.

Дельфін:

У морі я раніш любив плескатись,

Із вітерцем та хвилями погратись.

Та більш не можу, адже скрізь кульки

Бруд і відходи, з пластику пляшки.

Нас давить всіх антропогенний прес,

У морі лиш сукцесія й регрес.

Білуга:

Із Осетром ми тут найстарші в морі,

Колись я підростала на просторі

До тони аж, але пройшли роки

І зникли осетрові малюки.

Нема де більше нереститись нам:

Будують люди греблі тут і там.

Замулились малесенькі річки,

У них вже не ростуть мої мальки.

Якщо людина нас не хоче втратить, Повинна збудувати інкубатор.

Щоб нам було ікру де відкладати,

І щоб  мальки могли там підростати.

Адвокат:

О, люди, звісно, знають ваше горе,

І те, що стало солонішим море,

І те, що ніде нереститись більше,

Що кожній інкубатор дай скоріше.

І спроби є допомогти природі:

І пеленгаса, той що жив на Сході,

Ми вам в Азовське море завезли

Аби ви разом їли і росли.

Щоб врешті стало в морі риби більше…

Пеленгас:

Щож, думка гарна, але вийшло гірше.

І так, мені сподобалось у вас,

Удосталь їжі, море просто клас.

Знайшов я край, де можна нереститься,

І там пристосувався, як годиться.

Проте отримав лиш розчарування –

Це не життя, а просто виживання.

Бо браконьєри не дають прожити,

Я не встигаю навіть нереститись.

Якщо і далі буде так, то скоро

Я знову повернусь в Охотське море.

Мідія:

Я представник фільтраторів-молюсків,

Та діють з нами люди не по людські.

Зробили з моря звалище сміття

І наше вкоротили цим життя.

Феноли, роданіди та нітрати –

Ми вимушені все це фільтрувати.

Мазут усюди і важкі метали.

Цей злочин люди  дампінгом назвали.

А це приносить нам одні страждання.

Бо ми для риб – основа харчування!

Вже вміст отрути в нас – катастрофічний,

А ми початок ланцюгів трофічних.

Отрута ця раніше чи пізніше,

Люди, попаде і в вашу їжу.

Тюлька:

Я тюлечка і хочу теж сказати:

Нам жити в морі стало важко, люди.

Бо в водах пестициди і нітрати,

І не працюють очисні споруди.

Бичок:

Так, все це правда! Влітку, як годиться,

Від витоку нечистої водиці

Для дихання нам кисню всім бракує,

Ніщо нас від задухи не рятує.

Тюлька:

Мені хоч і сказати заважають,

Та я і ще одну проблему знаю –

У нашім морі Гребневик з'явився,

І він одразу сильно розплодився.

Він хоч маленький, та страшний проглот,

Усе, що бачить, зразу тягне в рот.

Тож перспектива зовсім не весела –

Бо після нього море як пустеля.

Адвокат:

Я перепрошую, шановний суд,

Скажіть, вина людини в чому тут?

Судак:

Запитуєте, в чім  вина людини?

У тім, що привезла без карантину

У трюмних водах цих страшних злодюг.

Їм жоден з нас, скажу я вам, не друг.

А ось тепер ми маємо проблему –

І можемо загинути, напевно.

Адже колись нас так було багато,

Що люди взимку ввечері завзято

Як хуга за віконцем люто вила –

Було, що судаками піч топила.

Адвокат:

Ви знову розвели свої дебати,

А люди, я кажу, не винуваті.

Бо в них уже закінчилися гроші,

А разом з ними і діла хороші.

У всіх людей завжди проблем багато:

Їм треба гроші на тепло для хати,

Ще на напругу, газ, зв'язок та воду.

Нема що їсти та вдягти народу.

Судак:

Ніяк,  ми не закінчимо дебати.

Скажіть, ну а  навіщо депутати?

Ми кандидатів також врахували –

У них є гроші, і грошей чимало!

Отож, нехай закінчують змагання,

І гроші всі від виборчих компаній

Для подолань проблеми віддадуть.

І цим лиш користь людям принесуть.

Тюлька:

Ми, люди, вас усіх попереджаємо:

Що вже за себе не відповідаємо.

Не зміните жахливу ситуацію –

Тоді ми всі відправимось в міграцію.

Суддя:

Спокійно, риби, не потрібні сльози,

Ми віримо, що здійсните погрози.

Нас до проблем обличчям повернули,

Щоб ми, в байдужості геть всі не потонули.

Нам без надії неможливо жити.

Ми можемо на краще все змінити.

Дельфін:

Хай наше море завжди чистим буде,

Не виливайте бруд, сміття, відходи.

Будуйте краще очисні споруди –

Вони врятують матінку природу.

Мідія:

Для розв’язання даної проблеми

Не економте більше гроші ваші,

Адже зруйновану екосистему

Вам відновити буде дуже важко.

Пеленгас:

Та дайте рибам все ж спокійно жити,

А браконьєрство треба зупинити.

Судак:

І вам контролювати треба часто

Всі небезпечні грузи пароплавства.

Білуга:

Ще не один потрібно, а багато,

Нам для нересту сучасний інкубатор.

Тюлька:

Забороніть нарешті нас ловити

У час, коли нам треба нереститись.

Бичок:

І приберіть на березі сміття

Бо нам від нього вже нема життя.

Дельфін:

Та на науку гроші не жалійте –

Лиш по науці прогнозуйте й дійте.

 

 

Перед вами виступали,

Казочки розповідали,

Про Білугу і Бичка,

Пеленгаса й Судака.

Пригадали Тюльку теж.

Казка – то брехня, та все ж…….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.

Ми ще в дитинстві добре знали,

Що кожна казка то омана –

Та залюбки казки читали,

Бо є в них мудрість несказанна.

…………………………………….

Час не спиняється ніколи,

За роком пролітає рік,

І все змінилося навколо,

Настав вже 21 вік.

…………………………………….

Встати, суд іде, я честь йому віддам,

Ось лава тих, у кого є провина.

І хто ж сидить тепер на лаві там,

Невже вершина еволюції – Людина.

……………………………………..

Вершити суд сама Природа Мати

Прийшла, щоб звинувачення сказати.

І постраждалий є – Азовське море,

Що від людей зазнало стільки горя.

………………………………………

Мовчати вже вони не мають змоги

І молять всі суддю про допомогу.

………………………………….

Перед вами виступали……

2.

Там біля моря дуб зелений -

Так починався мамин сказ.

Вночі і в день там кіт учений

Вів в світ казок за руку нас.

………………………………..

Тепер і казка вже не казка,

А трилер вже, чи детектив.

Ти що не віриш? Так будь ласка –

Поглянь в таємний об'єктив.

………………………………….

Хто звинувачує її, чому, й за що?

Вона природи цар вона і світу пан.

Що буде потім – бач їй все одно,

Бо після неї хоч потоп, чи ураган.

…………………………………….

Хоч мешканці його весь час мовчали,

За що собі і приказку придбали:

«Німий як риба», «не почуєш слів».

Та хочуть, щоб хоч хтось їх захистив.

…………………………………………

Казочки розповідали……

Суддя:

Так чим же провинилася людина?

І чим вона зашкодила природі?

Щоб прояснити злочину картину,

Заслухаємо свідків при народі.

……………………………………. Спокійно, риби, не потрібні сльози,

Ми віримо, що здійсните погрози.

Нас до проблем обличчям повернули,

Щоб ми в байдужості геть всі не потонули.

Нам без надії неможливо жити.

Ми можемо на краще все змінити.

 

Бичок:

Я – бичок, і нас багато видів,

Несу людині користь я значну.

Завжди допомагав людині жити

І виживати в голод і війну.

Але людина жадібною стала

І тралами все море геть зорала.

А ще густі наставила сітки –

І гинуть в них дорослі і мальки.

……………………………………

Так, все це правда! Влітку, як годиться,

Від витоку нечистої водиці

Для дихання нам кисню всім бракує,

Ніщо нас від задухи не рятує.

……………………………………

І приберіть на березі сміття

Бо нам від нього вже нема життя.

 

Дельфін:

У морі я раніш любив плескатись,

Із вітерцем та хвилями погратись.

Та більш не можу, адже скрізь кульки

Бруд і відходи, з пластику пляшки.

Нас давить всіх антропогенний прес,

У морі лиш  сукцесія й регрес.

………………………………….

Хай наше море завжди чистим буде,

Не виливайте бруд, сміття, відходи.

Будуйте краще очисні споруди –

Вони врятують матінку природу.

………………………………………

Та на науку гроші не жалійте –

Лиш по науці прогнозуйте й дійте.

Білуга:

З Осетром ми тут найстарші в морі,

Колись я підростала на просторі

До тони аж, але пройшли роки

І зникли осетрові малюки.

Нема де більше нереститись нам:

Будують люди греблі тут і там.

Замулились малесенькі річки,

У них вже не ростуть мої мальки.

Якщо людина нас не хоче втратить, Повинна збудувати інкубатор.

Щоб нам було ікру де відкладати,

І щоб  мальки могли там підростати.

………………………………………….

Ще не один потрібно, а багато

Нам для нересту сучасний інкубатор.

 

Адвокат:

О люди, звісно, знають ваше горе,

І те, що стало солонішим море,

І те, що ніде нереститись більше,

Що кожній інкубатор дай скоріше.

І спроби є допомогти природі:

І пеленгаса, той що жив на Сході,

Ми вам в Азовське море завезли

Аби ви разом їли і росли.

Щоб врешті стало в морі риби більше…

…………………………………..

Я перепрошую, шановний суд,

Скажіть, вина людини в чому тут?

……………………………………

Ви знову розвели свої дебати,

А люди, я кажу, не винуваті.

Бо в них уже закінчилися гроші,

А разом з ними і діла хороші.

У всіх людей завжди проблем багато:

Їм треба гроші на тепло для хати,

Ще на напругу, газ, зв'язок та воду.

Нема що їсти та вдягти народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Пеленгас:

Щож, думка гарна, але вийшло гірше.

І так мені сподобалось у вас,

Удосталь їжі, море просто клас.

Знайшов я край, де можна нереститься,

І там пристосувався, як годиться.

Проте  отримав лиш розчарування –

Це не життя, а просто виживання.

Бо браконьєри не дають прожити,

Я не встигаю навіть нереститись.

Якщо  і далі буде так, то скоро

Я знову повернусь в Охотське море.

…………………………………

Та дайте рибам все ж спокійно жити,

А браконьєрство треба зупинити.

 

Мідія:

Я представник фільтраторів-молюсків,

Та діють з нами люди не по людські.

Зробили з моря звалище сміття

І наше вкоротили цим життя.

Феноли, роданіди та нітрати –

Ми вимушені все це фільтрувати.

Мазут усюди і важкі метали.

Цей злочин люди дампінгом назвали.

А це приносить нам одні страждання.

Бо ми для риб основа харчування!

Вже вміст отрути в нас – катастрофічний,

А ми початок ланцюгів трофічних.

Отрута ця раніше чи пізніше,

Люди, попаде і в вашу їжу.

…………………………………….

Для розв’язання даної проблеми

Не економте більше гроші ваші,

Адже зруйновану екосистему

Вам відновити буде дуже важко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тюлька:

Я Тюлечка і хочу теж сказати:

Нам жити в морі стало важко, люди.

Бо в водах пестициди і нітрати,

І не працюють очисні споруди ………………………………..

Мені хоч і сказати заважають,

Та я іще одну проблему знаю –

У нашім морі Гребневик з'явився,

І він одразу сильно розплодився.

Він хоч маленький, та страшний проглот,

Все, що бачить, зразу тягне в рот.

Тож перспектива зовсім не весела –

Бо море після нього –  як пустеля.

………………………………………..

Ми, люди, вас усіх попереджаємо:

Що вже за себе не відповідаємо.

Не зміните жахливу ситуацію –

Тоді ми всі відправимось в міграцію.

…………………………….

Забороніть нарешті нас ловити

У час, коли нам треба нереститись.

 

Судак:

Запитуєте, в чім  вина людини –

У тім, що привезла без карантину

У трюмних водах цих страшних злодюг.

Їм жоден з нас, скажу я вам, не друг.

А ось тепер ми маємо проблему –

І можемо загинути, напевно.

Адже колись нас так було багато,

Що люди взимку ввечері завзято

Як  хуга за віконцем люто вила –

Було, що судаками піч топила.

……………………………

Ніяк  ми не закінчимо дебати.

Скажіть, ну а  навіщо депутати?

Ми кандидатів також врахували –

У них є гроші, і грошей чимало!

Отож, нехай закінчують змагання,

І гроші всі від виборчих компаній

Для подолань проблеми віддадуть.

І цим лиш користь людям принесуть.

………………………………………

І вам контролювати треба часто

Всі небезпечні грузи пароплавства.

 

              Всі:

Перед вами виступали,

Казочки розповідали,

Про Білугу і Бичка,

Пеленгаса й Судака.

Пригадали Тюльку теж.

Казка то брехня, та все ж…….