18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Науково-мистецький екоперформанс "Екологія Азовського моря", виступ агітбригади.

Про матеріал
Пропоную виступ агітбригади в науково-мистецькому екоперформансі "Екологія Азовського моря"
Перегляд файлу

          Врятуємо Азовське море.

1 Ведучий:

Ми ще в дитинстві добре знали,

Що кожна казка то омана –

Та залюбки казки читали,

Бо є в них мудрість несказанна.

2 Ведучий:

Там біля моря дуб зелений -

Так починався мамин сказ.

Вночі і в день там кіт учений

Вів в світ казок за руку нас.

1 Ведучий:

Час не спиняється ніколи,

За роком пролітає рік,

І все змінилося навколо,

Настав вже 21 вік.

2 Ведучий:

Тепер і казка вже не казка,

А трилер вже, чи детектив.

Ти що не віриш? Так будь ласка –

Поглянь в таємний об'єктив.

1 Ведучий:

Встати,суд іде, я честь йому віддам,

Ось лава тих, у кого є провина.

І хто ж сидить тепер на лаві там,

Невже вершина еволюції – Людина?

2 Ведучий:

Хто звинувачує її, чому, й за що?

Вона природи цар і світу пан.

Що буде потім – бач їй все одно,

Бо після неї хоч потоп чи ураган.

1 Ведучий:

Вершити суд сама Природа Мати

Прийшла, щоб звинувачення сказати.

І постраждалий є – Азовське море,

Що від людей зазнало стільки горя.

2 Ведучий:

Хоч мешканці його весь час мовчали,

За що собі і приказку придбали:

«Німий як риба», «не почуєш слів».

Та хочуть, щоб хоч хтось їх захистив.

1 Ведучий:

Мовчати вже вони не мають змоги

І молять всі суддю про допомогу.

Суддя:

Так чим же провинилася людина?

І чим вона зашкодила природі?

Щоб прояснити злочину картину,

Заслухаємо свідків при народі.

Бичок:

Я – бичок, і нас багато видів,

Несу людині користь я значну.

Завжди допомагав людині жити

І виживати в голод і війну.

Але людина жадібною стала

І тралами все море геть зорала.

А ще густі наставила сітки –

І гинуть в них дорослі і мальки.

Дельфін:

У морі я раніш любив плескатись,

Із вітерцем та хвилями погратись.

Та більш не можу, адже скрізь кульки

Бруд і відходи, з пластику пляшки.

Нас давить всіх антропогенний прес,

У морі лиш сукцесія й регрес.

Білуга:

Із Осетром ми тут найстарші в морі,

Колись я підростала на просторі

До тони аж, але пройшли роки

І зникли осетрові малюки.

Нема де більше нереститись нам:

Будують люди греблі тут і там.

Замулились малесенькі річки,

У них вже не ростуть мої мальки.

Якщо людина нас не хоче втратить, Повинна збудувати інкубатор.

Щоб нам було ікру де відкладати,

І щоб  мальки могли там підростати.

Адвокат:

О, люди, звісно, знають ваше горе,

І те, що стало солонішим море,

І те, що ніде нереститись більше,

Що кожній інкубатор дай скоріше.

І спроби є допомогти природі:

І пеленгаса, той що жив на Сході,

Ми вам в Азовське море завезли

Аби ви разом їли і росли.

Щоб врешті стало в морі риби більше…

Пеленгас:

Щож, думка гарна, але вийшло гірше.

І так, мені сподобалось у вас,

Удосталь їжі, море просто клас.

Знайшов я край, де можна нереститься,

І там пристосувався, як годиться.

Проте отримав лиш розчарування –

Це не життя, а просто виживання.

Бо браконьєри не дають прожити,

Я не встигаю навіть нереститись.

Якщо і далі буде так, то скоро

Я знову повернусь в Охотське море.

Мідія:

Я представник фільтраторів-молюсків,

Та діють з нами люди не по людські.

Зробили з моря звалище сміття

І наше вкоротили цим життя.

Феноли, роданіди та нітрати –

Ми вимушені все це фільтрувати.

Мазут усюди і важкі метали.

Цей злочин люди  дампінгом назвали.

А це приносить нам одні страждання.

Бо ми для риб – основа харчування!

Вже вміст отрути в нас – катастрофічний,

А ми початок ланцюгів трофічних.

Отрута ця раніше чи пізніше,

Люди, попаде і в вашу їжу.

Тюлька:

Я тюлечка і хочу теж сказати:

Нам жити в морі стало важко, люди.

Бо в водах пестициди і нітрати,

І не працюють очисні споруди.

Бичок:

Так, все це правда! Влітку, як годиться,

Від витоку нечистої водиці

Для дихання нам кисню всім бракує,

Ніщо нас від задухи не рятує.

Тюлька:

Мені хоч і сказати заважають,

Та я і ще одну проблему знаю –

У нашім морі Гребневик з'явився,

І він одразу сильно розплодився.

Він хоч маленький, та страшний проглот,

Усе, що бачить, зразу тягне в рот.

Тож перспектива зовсім не весела –

Бо після нього море як пустеля.

Адвокат:

Я перепрошую, шановний суд,

Скажіть, вина людини в чому тут?

Судак:

Запитуєте, в чім  вина людини?

У тім, що привезла без карантину

У трюмних водах цих страшних злодюг.

Їм жоден з нас, скажу я вам, не друг.

А ось тепер ми маємо проблему –

І можемо загинути, напевно.

Адже колись нас так було багато,

Що люди взимку ввечері завзято

Як хуга за віконцем люто вила –

Було, що судаками піч топила.

Адвокат:

Ви знову розвели свої дебати,

А люди, я кажу, не винуваті.

Бо в них уже закінчилися гроші,

А разом з ними і діла хороші.

У всіх людей завжди проблем багато:

Їм треба гроші на тепло для хати,

Ще на напругу, газ, зв'язок та воду.

Нема що їсти та вдягти народу.

Судак:

Ніяк,  ми не закінчимо дебати.

Скажіть, ну а  навіщо депутати?

Ми кандидатів також врахували –

У них є гроші, і грошей чимало!

Отож, нехай закінчують змагання,

І гроші всі від виборчих компаній

Для подолань проблеми віддадуть.

І цим лиш користь людям принесуть.

Тюлька:

Ми, люди, вас усіх попереджаємо:

Що вже за себе не відповідаємо.

Не зміните жахливу ситуацію –

Тоді ми всі відправимось в міграцію.

Суддя:

Спокійно, риби, не потрібні сльози,

Ми віримо, що здійсните погрози.

Нас до проблем обличчям повернули,

Щоб ми, в байдужості геть всі не потонули.

Нам без надії неможливо жити.

Ми можемо на краще все змінити.

Дельфін:

Хай наше море завжди чистим буде,

Не виливайте бруд, сміття, відходи.

Будуйте краще очисні споруди –

Вони врятують матінку природу.

Мідія:

Для розв’язання даної проблеми

Не економте більше гроші ваші,

Адже зруйновану екосистему

Вам відновити буде дуже важко.

Пеленгас:

Та дайте рибам все ж спокійно жити,

А браконьєрство треба зупинити.

Судак:

І вам контролювати треба часто

Всі небезпечні грузи пароплавства.

Білуга:

Ще не один потрібно, а багато,

Нам для нересту сучасний інкубатор.

Тюлька:

Забороніть нарешті нас ловити

У час, коли нам треба нереститись.

Бичок:

І приберіть на березі сміття

Бо нам від нього вже нема життя.

Дельфін:

Та на науку гроші не жалійте –

Лиш по науці прогнозуйте й дійте.

 

 

Перед вами виступали,

Казочки розповідали,

Про Білугу і Бичка,

Пеленгаса й Судака.

Пригадали Тюльку теж.

Казка – то брехня, та все ж…….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.

Ми ще в дитинстві добре знали,

Що кожна казка то омана –

Та залюбки казки читали,

Бо є в них мудрість несказанна.

…………………………………….

Час не спиняється ніколи,

За роком пролітає рік,

І все змінилося навколо,

Настав вже 21 вік.

…………………………………….

Встати, суд іде, я честь йому віддам,

Ось лава тих, у кого є провина.

І хто ж сидить тепер на лаві там,

Невже вершина еволюції – Людина.

……………………………………..

Вершити суд сама Природа Мати

Прийшла, щоб звинувачення сказати.

І постраждалий є – Азовське море,

Що від людей зазнало стільки горя.

………………………………………

Мовчати вже вони не мають змоги

І молять всі суддю про допомогу.

………………………………….

Перед вами виступали……

2.

Там біля моря дуб зелений -

Так починався мамин сказ.

Вночі і в день там кіт учений

Вів в світ казок за руку нас.

………………………………..

Тепер і казка вже не казка,

А трилер вже, чи детектив.

Ти що не віриш? Так будь ласка –

Поглянь в таємний об'єктив.

………………………………….

Хто звинувачує її, чому, й за що?

Вона природи цар вона і світу пан.

Що буде потім – бач їй все одно,

Бо після неї хоч потоп, чи ураган.

…………………………………….

Хоч мешканці його весь час мовчали,

За що собі і приказку придбали:

«Німий як риба», «не почуєш слів».

Та хочуть, щоб хоч хтось їх захистив.

…………………………………………

Казочки розповідали……

Суддя:

Так чим же провинилася людина?

І чим вона зашкодила природі?

Щоб прояснити злочину картину,

Заслухаємо свідків при народі.

……………………………………. Спокійно, риби, не потрібні сльози,

Ми віримо, що здійсните погрози.

Нас до проблем обличчям повернули,

Щоб ми в байдужості геть всі не потонули.

Нам без надії неможливо жити.

Ми можемо на краще все змінити.

 

Бичок:

Я – бичок, і нас багато видів,

Несу людині користь я значну.

Завжди допомагав людині жити

І виживати в голод і війну.

Але людина жадібною стала

І тралами все море геть зорала.

А ще густі наставила сітки –

І гинуть в них дорослі і мальки.

……………………………………

Так, все це правда! Влітку, як годиться,

Від витоку нечистої водиці

Для дихання нам кисню всім бракує,

Ніщо нас від задухи не рятує.

……………………………………

І приберіть на березі сміття

Бо нам від нього вже нема життя.

 

Дельфін:

У морі я раніш любив плескатись,

Із вітерцем та хвилями погратись.

Та більш не можу, адже скрізь кульки

Бруд і відходи, з пластику пляшки.

Нас давить всіх антропогенний прес,

У морі лиш  сукцесія й регрес.

………………………………….

Хай наше море завжди чистим буде,

Не виливайте бруд, сміття, відходи.

Будуйте краще очисні споруди –

Вони врятують матінку природу.

………………………………………

Та на науку гроші не жалійте –

Лиш по науці прогнозуйте й дійте.

Білуга:

З Осетром ми тут найстарші в морі,

Колись я підростала на просторі

До тони аж, але пройшли роки

І зникли осетрові малюки.

Нема де більше нереститись нам:

Будують люди греблі тут і там.

Замулились малесенькі річки,

У них вже не ростуть мої мальки.

Якщо людина нас не хоче втратить, Повинна збудувати інкубатор.

Щоб нам було ікру де відкладати,

І щоб  мальки могли там підростати.

………………………………………….

Ще не один потрібно, а багато

Нам для нересту сучасний інкубатор.

 

Адвокат:

О люди, звісно, знають ваше горе,

І те, що стало солонішим море,

І те, що ніде нереститись більше,

Що кожній інкубатор дай скоріше.

І спроби є допомогти природі:

І пеленгаса, той що жив на Сході,

Ми вам в Азовське море завезли

Аби ви разом їли і росли.

Щоб врешті стало в морі риби більше…

…………………………………..

Я перепрошую, шановний суд,

Скажіть, вина людини в чому тут?

……………………………………

Ви знову розвели свої дебати,

А люди, я кажу, не винуваті.

Бо в них уже закінчилися гроші,

А разом з ними і діла хороші.

У всіх людей завжди проблем багато:

Їм треба гроші на тепло для хати,

Ще на напругу, газ, зв'язок та воду.

Нема що їсти та вдягти народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Пеленгас:

Щож, думка гарна, але вийшло гірше.

І так мені сподобалось у вас,

Удосталь їжі, море просто клас.

Знайшов я край, де можна нереститься,

І там пристосувався, як годиться.

Проте  отримав лиш розчарування –

Це не життя, а просто виживання.

Бо браконьєри не дають прожити,

Я не встигаю навіть нереститись.

Якщо  і далі буде так, то скоро

Я знову повернусь в Охотське море.

…………………………………

Та дайте рибам все ж спокійно жити,

А браконьєрство треба зупинити.

 

Мідія:

Я представник фільтраторів-молюсків,

Та діють з нами люди не по людські.

Зробили з моря звалище сміття

І наше вкоротили цим життя.

Феноли, роданіди та нітрати –

Ми вимушені все це фільтрувати.

Мазут усюди і важкі метали.

Цей злочин люди дампінгом назвали.

А це приносить нам одні страждання.

Бо ми для риб основа харчування!

Вже вміст отрути в нас – катастрофічний,

А ми початок ланцюгів трофічних.

Отрута ця раніше чи пізніше,

Люди, попаде і в вашу їжу.

…………………………………….

Для розв’язання даної проблеми

Не економте більше гроші ваші,

Адже зруйновану екосистему

Вам відновити буде дуже важко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тюлька:

Я Тюлечка і хочу теж сказати:

Нам жити в морі стало важко, люди.

Бо в водах пестициди і нітрати,

І не працюють очисні споруди ………………………………..

Мені хоч і сказати заважають,

Та я іще одну проблему знаю –

У нашім морі Гребневик з'явився,

І він одразу сильно розплодився.

Він хоч маленький, та страшний проглот,

Все, що бачить, зразу тягне в рот.

Тож перспектива зовсім не весела –

Бо море після нього –  як пустеля.

………………………………………..

Ми, люди, вас усіх попереджаємо:

Що вже за себе не відповідаємо.

Не зміните жахливу ситуацію –

Тоді ми всі відправимось в міграцію.

…………………………….

Забороніть нарешті нас ловити

У час, коли нам треба нереститись.

 

Судак:

Запитуєте, в чім  вина людини –

У тім, що привезла без карантину

У трюмних водах цих страшних злодюг.

Їм жоден з нас, скажу я вам, не друг.

А ось тепер ми маємо проблему –

І можемо загинути, напевно.

Адже колись нас так було багато,

Що люди взимку ввечері завзято

Як  хуга за віконцем люто вила –

Було, що судаками піч топила.

……………………………

Ніяк  ми не закінчимо дебати.

Скажіть, ну а  навіщо депутати?

Ми кандидатів також врахували –

У них є гроші, і грошей чимало!

Отож, нехай закінчують змагання,

І гроші всі від виборчих компаній

Для подолань проблеми віддадуть.

І цим лиш користь людям принесуть.

………………………………………

І вам контролювати треба часто

Всі небезпечні грузи пароплавства.

 

              Всі:

Перед вами виступали,

Казочки розповідали,

Про Білугу і Бичка,

Пеленгаса й Судака.

Пригадали Тюльку теж.

Казка то брехня, та все ж…….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Екологія, Позакласні заходи
Додано
22 січня
Переглядів
85
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку