Вірші для ліквідаторів аварії на ЧАЕС із села Червоний Кут

 

Вірші для ліквідаторів аварії на ЧАЕС села Червоний Кут

 

Весна чарівна, квітне вся земля,

Навколо все в природі розцвітає.

Йде підготовка до Травневих свят-

Та невблаганне лихо підступає.

 

У квітні, двадцять шостого, у ніч,

Четвертий вибухнув в Чорнобилі реактор.

Смертельний пил понісся врізнобіч,

Але було приховано цей фактор.

 

Страшна пожежа почалась тоді,

Горів реактор і пальне палало.

Аж цілий місяць знадобивсь на те,

Щоби пожежу всю ліквідували.

 

Сосновий бір враз миттю порудів,

Чарівні сосни хвою поскидали,

Лише гілками ліс той шарудів,

Його Рудим відтоді і назвали.

 

Містечко Прип’ять опустіло за два дні.

П’ятдесят тисяч місто залишили.

І хоч казали, що повернуться вони,

Життя у місті вже не відновили.

 

На тридцять кілометрів ні душі:

Такий наказ був відданий жорстокий.

Залишили тварин, бо в їх шерсті

Фонила радіація висока.

 

Але реактор ще не загасав,

І сіяв радіацію навколо.

Тому, щоб більше він не вибухав,

Прислали рятувальників в це коло.

 

 

Із кожного району та села

Відправили людей тут працювати.

Поїхали з Червоного Кута

Чорнобильський реактор рятувати.

 

Васькевич, Хромов та Бовкун Павло,

Ткач, Лісовий і Журавель, Тертичний.

Лиш вони знають, як усе було

І хронологію подій тих історичних.

 

Бовкун Павло Іванович, такий

Красивий, молодий, завзятий.

Возив азот, щоби реактор той

Гасити, ще й цементом посипати.

 

А дома у Павла двоє синів:

Півроку Саші, три роки Сергію.

Сім’я, дружина залишились тут.

Чотири місяці він про родину мріяв.

 

Хромов Микола Іванович, естет

Чарівний, компетентний, вмілий, строгий.

Відпрацював він зміни на швидкій

Та рятував всіх хворих від знемоги.

 

Василь Васильович Васькевич.

Він забезпечував порядок дуже строго.

У цьому хаосі й перебігу подій

Трудилися усі без вихідного.

 

Журавель Леонід Іванович.

В Чорнобилі він розбирав завали.

Про шкоду для здоров’я ще не знав,

А може й спеціально не казали.

 

Ткач Олексій Іванович разом

Із кумом, другом Лісовим був нерозлучно.

Спочатку теж завали розбирав,

А потім прав спецодяг власноручно.

 

А лісовий Василь Наумович,

Як будівельний розбирав завали.

Разом із Олексієм він Ткачем

Потім у пральні разом працювали.

 

Тертичний Іван Миколайович

Був поварем, варив всім їсти смачно.

Теж молодий, красивий та гучний,

Та доля склалася така невдячна.

 

Уже два роки в нас іде війна,

І наші теж загинули солдати.

Але історики говорять нам про те,

Що всім минуле треба пам’ятати.

 

Тому що кожен з них і всі разом

Історію Чорнобиля писали.

Лишили там здоров’я і життя,

А нас із вами тут урятували!!!