Вірші про Київ- столицю України.

                                            Київ

Київ –місто історичне,

Йому багато літ.

А воно красиве вічно

Навесні каштанів цвіт.

 

З нього почалась держава

У прадавні ще часи.

З нього чутно все,

Навіть предків голоси!

                                  

 

                                            Києве мій

Стоїть він гордо, златоглавий,

На річці Славута із давних давен.

У світлій долі, у щасливій славі він виник,

Засновниками їх Кий, Щек, Хорив.

 

Три брати і сестра Либідь

Колись замріяли його,

І збудували й освятили,

На довгі роки встановили,

І боронить його веліли

Майбутнім послідовникам своїм.

                                     

 

 

 

 

 

 

                                           Київ-історичне місто

Київ-історичне місто,

Де багато давніх пам”яток.

Розмістився на могутній річці,

Яку ми називаємо Дніпро.

 

Це столиця, серце України!

Місто, де багато парків і садів.

Кожної весни квітуть каштани

І дарують свято мешканцям своїм.

 

Київ-моє любе місто,

В нім я народився і живу.

Тут навчаюсь стати я Людиною,

Берегти та захищати рідну сторону.

 

Та, поки-що, не зовсім розумію,

Коли я бачу сумну дивину:

Як знищують дерева під будівлю,

Руйнують схили та мурують під бетон ріку.

 

Ростуть багатоповерхівки в центрі міста,

Що змінюють міське обличчя й духовний стан.

Не реставрують добрії старі будинки

І такцікавий дітям зоопарк.

 

Хотів би я, щоб все змінилось,

Щоб стало менше байдужих киян.

Щоб рідне моє місто залишилось

Квітучим садом на далекий час!

 

                                           Місто Київ

Чарівне місто Київ-

Веселкою грай.

Щебетанням солов”їним

Землю прикрашай.

 

На Дніпро, ласкавий вітер,

Із світанком завівай.

Києве, теплом привітним

Сонця промінь зустрічай!

 

Твоє ім”я лунає світлом,-

Зелене місто-водограй.

І час для тебе непомітний

На серці радість ти- рідний край!

 

 

                                            Мій Києве

О мій Києве!

Ти-цвіт у віночку!

Ти- вода у живому струмочку!

Буду вічно тобою жити,

Буду вічно тебе любити1

 

О,Києве мій!

Для мене ти єдиний!

З тобою я у щасті й журбі!

І щохвилини я до тебе лину

Через роки всміхаюся тобі!

 

 

                                        Наш рідний Київ

Прийшла весна в велике шумне місто,

Всюди чутно дзвінкий галас птахів.

А теплий дощ говорить-скоро будуть квіти,

І Київ вже чекає каштанів цвіт.

 

Наш рідний, любий Київ!

Ти вказуєш дорогу в майбуття,

Своїм крилом ти можеш нас укрити,

Наш Київ-ти любов на все життя.

 

                                    Мій Києве

На березі Дніпра стоїть славетне місто,

В якому живемо і ти, і я.

Ми славимо його всі урочисто,

Бо це наш дім, і в ньому ми сім”я.

 

Тебе створили три брати

Й красуня їх сестра.

Назвали річку на честь сестри,

Бо Либеддю вона була.

 

На честь братів названо горби

Щекавицею, Хоривицею.

Дніпро видно з їх висоти,

Поля, ліси і косогори.

 

В день Києва Хрещатиком йдемо,

Якою гордістю поповнено серця!

З білими каштанами- це Кия місто!

І радісна для всіх хвилина ця!

                                             Мій рідний Київ

Біла хмарка тане,

Сонячна пора.

Зацвіли каштани

Біля круч Дніпра.

 

Теплий вітер віє,

Пахощі весни.

По Дніпру на Київ

Попливли човни.

 

Синя хвиля грає

Радісний мотив.

Київ зустрічає

Друзів всіх своїх.

 

Сонце мружить вії,

Нас віта добром.

Це-мій рідний Київ,

Красень над Дніпром.

                                               

                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Ярослав Мудрий

Стала Київська Держава

Ще міцніша на землі.

В час правління Ярослава...

Його Мудрим нарекли.

 

З Першого законодавства

Князь державний шлях почав,

Тоді дуже своєчасно

Документ він цей прийняв.

 

По закону цьому кожен

Мав в житті права свої,

Люди бідні і заможні

Стали рівними тоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   Я йду сама по світу

Я йду сама по світу,

По всіх країнах йду,

Й п”янкого вишень цвіту

Ніде я не знайду.

 

Іду повз океани,

Позв ріки і моря,

Зеленого каштану

Шукаю тут дарма.

 

Ліси усюди добрі,

Та не такі пишні.

Не так тут сяють зорі,

Квітки не запашні.

 

І небо скрізь блакитне,

Та вдома не таке.

І люди всі привітні,

Та щось у них не те.

 

Країнами тиняюсь,

Шукаю в них чогось,

Ніде не зупиняюсь,

Мені в них не жилось.

 

Натру джені ноги

По світу волочу.

Іду без остроги

Й одного лиш хочу:

 

 Туди прийти скоріше,

 Куди є сила йти,

 І звідки мати пише

 Мені свої листи.

 

Коли б мене спитали:

„ Куди , дівчино, йдеш?”,

Я б так відповідала:

Ти щастя там знайдеш.

 

Де мрія є пречиста

І де стоїть твій дім,

Де Київ, рідне місто...

І знаєш...Щастя в нім!

 

Тож я іду у Київ,

У місто на Дніпрі,

І ледь дрижать на віях

Прозорі та сирі.

 

Солоні сльози щастя

І по щоках течуть.

Церков верхи шпилясті

Мене в задумі ждуть...