Вірші «Світлина» і «Під веселкою Вкраїна». Захист композицій до Дня міста

 «Світлина».

Світлини пам’яті є в кожного із нас
І навіть є такі світлини в міста

Спинилась мить, а ще спинився час

Це відголоски юності й дитинства.

 Вже мудре місто. Мудрий наш Зіньків.

 Йому уже давно, давно за сотню.

 Та досі знаємо про пам’ять тих років,

 Коли фортеця тут стояла ще самотньо.

І вже нам згадок та й легенд нам є,

І суму, і звитяг – всього потроху

Й помалу для малечі повстає

Історія про місто, про епохи.

 Та хочемо запам’ятать цю мить.

 І цю світлину – до якої звикли

 І хай усім нащадкам защемить

Якщо хоч щось із цього фото зникне!

До вашої уваги друга композиція, яка називається «Під веселкою Вкраїна».

Ми живемо у нелегкі часи,

Де слабкості і страху нема місця –

Є місце для кривавої роси

І можна нізвідкіль чекати звістки.

 І хтось страшний Вкраїну розрива

 Та вірим ми, що ще не похитнеться

 Що потихеньку ненька ожива,

 І скоро нам вже вдача посміхнеться.

Літак військовий розрива блакить,

Нестерпний біль панує в моїм серці.

Однак ми віримо: настане світла мить,

Коли у небі місце буде лиш веселці.

«Світлина».

Світлини пам’яті є в кожного із нас
І навіть є такі світлини в міста

Спинилась мить, а ще спинився час

Це відголоски юності й дитинства.

 Вже мудре місто. Мудрий наш Зіньків.

 Йому уже давно, давно за сотню.

 Та досі знаємо про пам’ять тих років,

 Коли фортеця тут стояла ще самотньо.

І вже нам згадок та й легенд нам є,

І суму, і звитяг – всього потроху

Й помалу для малечі повстає

Історія про місто, про епохи.

 Та хочемо запам’ятать цю мить.

 І цю світлину – до якої звикли

 І хай усім нащадкам защемить

Якщо хоч щось із цього фото зникне!

«Світлина».

Світлини пам’яті є в кожного із нас
І навіть є такі світлини в міста

Спинилась мить, а ще спинився час

Це відголоски юності й дитинства.

 Вже мудре місто. Мудрий наш Зіньків.

 Йому уже давно, давно за сотню.

 Та досі знаємо про пам’ять тих років,

 Коли фортеця тут стояла ще самотньо.

І вже нам згадок та й легенд нам є,

І суму, і звитяг – всього потроху

Й помалу для малечі повстає

Історія про місто, про епохи.

 Та хочемо запам’ятать цю мить.

 І цю світлину – до якої звикли

 І хай усім нащадкам защемить

Якщо хоч щось із цього фото зникне!

Україно, п'ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

УКРАЇНІ

Коли  крізь  розпач  випнуться  надії  
І  загудуть  на  вітрі  степовім,  
Я  тоді  твоїм  ім'ям  радію  
І  сумую  іменем  твоїм.  

Коли  грозує  далеч  неокрая  
У  передгроззі  дикім  і  німім,  
Я  твоїм  ім'ям  благословляю,  
Проклинаю  іменем  твоїм.  

Коли  мечами  злоба  небо  крає  
І  крушить  твою  вроду  вікову,  
Я  тоді  з  твоїм  ім'ям  вмираю  
І  в  твоєму  імені  живу!  

Можна жить, а можна існувати, 
Можна думать — можна повторять. 
Та не можуть душу зігрівати 
Ті, що не палають, не горять!