Віртуальна екскурсія « Обсерваторія Білий слон»

Віртуальна екскурсія « Обсерваторія Білий слон»

   - Козачук Наталя Петрівна

Вчитель географії Вишгородської спеціалізованої школи « Сузір’я» ,керівник гуртка спортивного-пішохідного туризму «Азимут-Вишеград».

     Коли читаєш назви різних гір на Чорногорському хребті і підходиш до гори Піп –Іван здається : «Ну тут вже точно все зрозуміло. Мабуть тут жив якийсь піп і звали його Іван». Є безліч легенд про цю гору, але все не так просто. Назву цю дали вершині за її спів, а точніше попівання вітру на горі. Кажуть: «Вітер тут повіває (співає) сонцю свої пісні. Тож «Попіван», а потім «Піп – Іван Чорногірчький ».

Вершина гори увінчана кам’яною спорудою,  на перший погляд незрозумілого призначення.

     Ця споруда – стара астрономічна і метеорологічна обсерваторія, яку за часів відновленої Речі Посполитої (міжвоєнної Польщі) називали Білий слон. Воно й не дивно. Взимку обсерваторія вкривається білою шапкою із снігу та льоду, перетворюючись на велетня, наче на мамонта, який помер і залишив свої кістки.

Але існує і простіше пояснення. Коли планували будівництво обсерваторії, деякі науковці вважали цей проект не досяжною забавкою, або нереальним будівництвом на височині більше 2тис. метрів над рівнем моря. Як не існує в тваринному світі  білого слона, так і обсерваторія не буде існувати. Тому та і назвали її «Білий слон».

Історичний екскурс.

Після Першої світової війни у Польщі постало питання про будівництво нової обсерваторії, бо існуюча Варшавська обсерваторія ставала все менш придатною для астрономічних спостережень.

У 1935 інженер, генерал Леон Бербецький від імені Ліги протиповітряної оборони держави (LOPP) запропонував директорові астрономічної обсерваторії Варшавського університету М.Каменському організувати астрономічний відділ у метеорологічній обсерваторії, яку планували збудувати у Карпатах, на вершині гори Піп-Іван. Того ж року командування протиповітряної оборони Польщі за результатами оголошеного ним конкурсу схвалило проект будівництва обсерваторії архітекторів К.Марчевського та Й.Погоського.

Будівництво розпочалося влітку 1936 року.Обсерваторія зводилася переважно з використанням місцевого будівельного матеріалу — каменю-пісковика, що здешевлювало і спрощувало будівництво. Робочу силу складали теж переважно місцеві мешканці сіл. Камінь на гору підвозили кіньми чи несли в руках, на спині. Так само транспортували інші будівельні матеріали, обладнання, доставлені залізницею до найближчої станції Ворохта (70 км від будівельного майданчика). Багато зусиль було витрачено на перенесення до вершини гори Піп-Іван 33 скринь із елементами купола та іншими деталями. Найбільша з них важила 950 кг.

Стіни обсерваторії, що побудована у стилі конструктивізму, складені із пісковика і сягають 1,5 м товщини на рівні цокольного поверху та 1 м — на рівні верхніх поверхів. Для утеплення приміщення з внутрішньої сторони між тиньком і кам'яною кладкою закладено прошарок просмоленого корку. Споруда має два поверхи зі східної сторони, і 5 — із західної. Її двосхилий дах був покритий мідними листами. З південної сторони розташована ротонда, де розміщувавсятелескоп.

       Урочисте відкриття «Астрономічно-метеорологічної обсерваторії імені маршала Юзефа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі» відбулося 29 липня 1938року.

(Обсерваторія на Попі Івані після відкриття в 1938 році. Знято з тодішнього чехословацького боку кордону, який проходив Чорногірським хребтом. Фото: shopopaloshow.livejournal.com). 

Вона складалася із 43 кімнат і має 57 вікон. Серед них — конференц-зал, помешкання керівника обсерваторії, інші житлові приміщення, їдальня, кабінети, зал для метеоінструментів тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню.

Керівником обсерваторії був виходець із села Микуличина Владислав Мідович. Тут же він і жив разом із дружиною та сином. Ще кілька осіб допоміжного технічного та наукового персоналу забезпечували постійні астрономічні та метеоспостереження. В обсерваторії постійно перебував загін польських прикордонників.

Наукові дослідження 1937–1939 рр.

        Перше обсерваційне фотографування новим апаратом виконав 1937 року Мацей Бєліцький. Йому вдалося отримати 4 фотографії планетоїда Інтерамня. Кількома місяцями пізніше було зроблено дві фотографії комети Юрофф-Ахмаров-Гассель. Отримані таким чином дані були опубліковані у журналі Варшавської обсерваторії у 1938—1939 рр.

(Мідний купол телескопу розкривався автоматично. 1938-40 рр).

      Навесні 1939 року до роботи в обсерваторії приступив доктор Володимир Зон. Він фотографував зірки у двох кольорах, які вирізнялися інтенсивністю свічення на чорно-білих фотознімках. Робота проводилася з зорями, що населяютьЧумацький Шлях. Недопрацьований матеріал доктора Зона, що зберігався у Варшаві, загинув під час Варшавського повстання 1944 року.

         У квітні 1939 року до обсерваторії прибув магістр Стефан Щирбак для проведення астрономічної роботи (за дорученням професора Камінського). Тоді він здійснив близько 70 візуальних оцінок яскравості змінних зірок, виконав серію малюнків з обертання Марса, визначив 6 позицій комети Брукса. Він витратив близько 20 годин на пошук нових комет за допомогою 80-міліметрового телескопа. Стефан Щирбак виконував спостереження в обсерваторії, де й загинув у період воєнних дій.

Після початку Другої Світової війни

Після початку Другої Світової війни працівники обсерваторії евакуювали найцінніше обладнання, яке потрапило до Будапештської астрономічної обсерваторії, потім до Відня, звідки повернулися до Польщі після війни. Змонтований трилінзовий об'єктив перебуває в Сілезькому планетарії.

Після окупації Західної України радянськими військами у вересні 1939 р. обсерваторія постановою Ради народних комісарів УРСР 2 січня 1940 р. була передана до відання Академії Наук УРСР у керівництво академіка Олександра Яковича Орлова, що було потім підтверджено додатковими рішеннями Гідрометеорологічного комітету РНК СРСР від 25 лютого 1940 р. Після фашистської окупації наприкінці 1941 року будинок обсерваторії зайняли угорські війська, які обладнали тут спостережний пункт. Німці вивезли металеві частини астрографа до Львова, де до останнього часу вони зберігалися у фізичному корпусі Львівського університету (на вул.Кирила і Мефодія).

Після повторної російської окупації у 1944 р. було прийнято остаточне рішення, згідно з яким обсерваторію визнано зруйнованою (протокол № 23 АН УРСР від 29.12.1944 р.)^[1]

      По війні приміщення було покинуте, і місцеві мешканці розтягли з нього все, що являло якусь цінність, зокрема, мідні листи з куполу та даху обсерваторії. Із них вони зробили великі чани, в яких варять сир на навколишніх полонинах.

Як відродити обсерваторію «Білий Слон»?

Думка воскресити «Білого слона» не залишає українських учених. Є різні варіанти. Так, астрономи зі Львівського університету мріють про багатопрофільну станцію, яка б вела астрономічні, метеорологічні, екологічні, сейсмологічні та інші спостереження. Інший варіант, який би доповнював перший – це заснувати на Чорній горі інститут лікарських рослин. Адже гора – частина Карпатського біосферного заповідника, у якому нараховується понад 1000 видів рідкісних рослин, більшість з них – цілющі.

З середини 90-х у Карпатському регіоні регулярно проводяться наради та конференції на тему “Як відродити обсерваторію на Чорній горі?”.

Називаються різні цифри необхідних коштів – від 400 тисяч доларів до 40 мільйонів. В останньому випадку мова йде більше про комерційне використання об’єкту – як високогірного готелю, станції альпіністів, навчального гірськолижного центру. От тільки такі пропозиції суперечать заповідному статусу гори, у якому ніякі розважальні проекти не передбачені.

Але не треба забувати, що час не чекає. Фахівці вже спостерігають початок руйнування стін, які здавалися вічними. Допустити у мирний час смерть «Білого слона», що пережив війну, буде для України ганьбою.З 1996 року тривають українсько – польські переговори щодо відновлення і реконструкції «Білого Слона», з різними призначеннями відновленої споруди – від наукового до туристично-рекреаційного.