Вірування і традиції римлян

ЯКИМИ БУЛИ ВІРУВАННЯ І ТРАДИЦІЇ СТАРОДАВНІХ РИМЛЯН

У житті римського суспільства релігія та пов’язані з нею традиції відігравали велику роль. Шановані римлянами боги були схожі на грецьких, їх навіть називали і латинськими, і грецькими іменами. На честь богів зводились храми. Головним храмом Рима був храм Юпітера (Зевса) на Капітолії, а на його честь влаштовувались щорічні Великі Римські ігри. Бічні приміщення в храмі Юпітера присвячені його дружині та дочці — богиням Юноні (грецька Гера) та Мінерві (схожа на Афіну). 

Римляни вірили, що їхня держава існуватиме доти, доки горить вогонь Вести — богині домашнього вогнища. Діви-весталки, жриці Вести, зберігали таємні святині, вивезені Енеєм із Трої. Жриць обирали за жеребом із представниць знатних сімей. Вони служили в храмі 30 років і лише після цього мали право взяти шлюб. У Римі вони були в пошані, тож на того, хто образив весталку, чекала смерть. Проте весталки могли врятувати засуджених до страти римлян.

Як і давні греки, римляни вірили, що існують різні надприродні істоти, які живуть, наприклад, у річці чи домівці і можуть бути добрими або злими, допомагати або шкодити людям. У кожного члена сім’ї був свій дух-покровитель, якого називали генієм. Боги-охоронці — пенати — опікувалися домашнім вогнищем та помешканнями. Ларами називали добрі душі померлих предків, які піклувалися про сім’ю та її благополуччя за межами дому. Лари. Пенати

Яким було сімейне життя римлян. Для римлян сім’я була дуже важливою. Уся родина жила в одному будинку. Її главою був найстарший чоловік, який володів усім майном сім’ї, міг висилати, бити членів родини і навіть продати їх у рабство або й убити.

Майбутніх чоловіка або дружину зазвичай обирали батьки. Поширені були шлюби з вигоди. Відомо, що оратор Цицерон після 37 років подружнього життя розлучився й узяв шлюб з 20-річною дівчиною, щоб запобігти розоренню. Дівчата могли виходити заміж із 12-ти років, однак найчастіше це відбувалося в 14-річному віці.

До дітей ставилися з любов’ю. З немовлятами римляни гралися дерев’яними чи металевими брязкальцями із дзвіночками. У дівчат були ляльки з глини, воску, дерева, металу, каміння, а в хлопців — «машинки» — візки й конячки з коліщатками. Хлопчикам робили ще дерев’яні мечі. Старші діти любили грати в настільні ігри, наприклад у «хрестикинулики», або запускати повітряного змія. Римляни всиновлювали дітей під час військових походів або ж за відсутності дітей у родині.

Жінок у родинах шанували. Заміжню римлянку називали матроною. Господинею в домі була дружина найстаршого чоловіка. Вона навчала молодих жінок готувати, шити, вести господарство. На відміну від грецьких жінок, римлянки могли вільно виходити з дому, ходили із чоловіками в гості та були присутні на домашніх бенкетах. Політику вважали не жіночою справою, тож жінки не мали права голосувати, обіймати посади та відвідувати народні збори. Після того як Рим став імперією, жінки отримали більше прав: вони могли вести бізнес, володіти землею, звільняти рабів і навіть отримувати оплачувану роботу.

У Римі школу відвідували діти із сімей, що мали статки. Діти найбідніших римлян не вчилися ні писати, ні читати, оскільки допомагали старшим по господарству. Дівчата не відвідували школу, їх готували до заміжжя. Головним їхнім заняттям було рукоділля (прядіння, ткацтво). Їх навчали музики, танців, у багатих сім’ях — грецької мови.

Виховання молоді було спрямовано на формування громадянських чеснот римського суспільства — мужності, чесності, вірності, гідності, залізної дисципліни на війні, поваги до закону та звичаїв предків, почуття обов’язку. У давніх римлян була приказка: «Я повинен, тобто я можу».

Домашнє завдання Прочитати параграф 36

Дякую за увагу !