Виставка з декоративно-ужиткового мистецтва «Родинні таланти»

Виставка з декоративно-ужиткового мистецтва «Родинні таланти»

Вчитель. Наш заклад є учасником міського практико-орієнтованого педагогічного проекту «Життєво  компетентна особистість як результат впровадження нових підходів до технологічної освіти на засадах сталого розвитку».  В межах міського проекту існує наш шкільний проект, який має таку ж назву, як і наш семінар.  Серед важливих завдань проекту виокремлюємо створення сприятливих умов  для активізації дитячої та  родинної творчості, формування проектної культури школярів, їх художньо-естетичного та креативного розвитку, виявлення та підтримки творчих родин. У цьому році в рамках роботи над проектом відбулося відкриття декоративно-вжиткової зали «Творча сім’я–моя родина і Я» , фестивалю сімейної творчості «Скарби родинної криниці», проведено цикл інтегрованих уроків та позакласних заходів із залученням батьківської громади, ярмарку – продаж сімейних робіт». До вашої уваги презентуємо роботу в цьому проекті через виставкову діяльність. На цій виставці представлені скарби родинної криниці, а саме як персональні роботи наших учнів так і роботи цілих родин. Ми познайомимось з роботами, які виконані в авторських техніках, із застосуванням нетрадиційних матеріалів  та сучасних технологій. Допомагати мені будуть екскурсоводи, які більш детальніше розкажуть вам про експонати виставки.

1. (Деншакова)Творчість – це світ навколо нас, це краса, що оточує людину з перших хвилин її земного буття,  хвилює і бентежить  людську душу, намагається запалити бажанням до створення чогось нового ,  бопрекрасне завжди народжується в праці.
А заняття   декоративно-прикладним мистецтвом – це праця серця , невичерпної фантазії і звісно працьовитих вправних рук.  І сьогодні саме результат праці рук вихованців нашого закладу  та їх родин михочемо вам представити. Відкривають  нашу виставку  роботи, які виконані у техніці вишивка хрестом та бісером.

Вишивання – це одне з найпоширеніших видів народного мистецтва. Його виникнення пов’язане з появою першого стібка, зробленого первісними людьми при скріпленні шкури вбитого мамонта. У наш час, коли рукоділля переживає своє відродження, вишивання нитками, бісером та стрічками знайшло прихильниць серед вишивальниць.

2. (Соловьйова) Нині стало модним прикрашати свою оселю картинами,  які  підкреслюють індивідуальність її власника. Зверніть увагу на  роботи  родини: Анисимових, ми назвали цю персональну виставку «Моя душа». Ось ці чудовікартини вишила бісером Анисимова Ірина Михайлівна. Поспілкувавшись з нею, ми дізнались, що це дуже творча особистість. Весь час працюючи на ДМК Ірина Михайлівна займалась громадською роботою, брала участь у різноманітних конкурсах, організовувала цікаві зустрічі з талановитими людьми.

Перебуваючи на пенсії, у Ірини Михайлівни з’явилось натхнення займатися вишивкою бісером. Спочатку це були невеличкі картини, а потім з’явились ці яскраві шедеври. «Я вишиваю вже 4 роки, майже кожен день по 4 – 5 годин, і не проходить жодного вечора, щоб я не брала голки і не вишивала , хоча би один стібок»,- говорить наша майстриня.Ірина Михайлівна дуже полюбляє влітку вирощувати квіти на дачі. «Вся дача у мене засаджена різноманітними квітами і я дуже люблю їх дарувати своїм сусідам»,- говорить Ірина Михайлівна. Тому і більша частина її робіт, які прикрашають дачу, її квартиру -це саме вишиті квіти. Зверніть увагу, ці неперевершені троянди тамаки . Дивлячись на них, можна поринути в глибину невідомого казкового світу природи.Також Ірина Михайлівна любить тварин, тому на багатьох її роботах ми можемо побачити її улюбленців. Зверніть увагу ось на цю картину «Молитва для доньки». Ірина Михайлівна вишила її на день народження саме для своєї доньки Катерини В’ячеславівни. Саме їй наша майстриня передала свій талант, вміння бачити і передавати красу світу в вишитих роботах, тому і донька теж захопилась цим рукоділлям і можемо бачити дійсно яскраві роботи Катерини В’ячеславівни. А ось цей рушник та вишиванку майстриня вишила для своєї онуки Ариночки, яка навчається у нас в 3- А класі. На питання, чому саме рушник бабуся вишивала онуці, майстриня відповіла, що в кожній родині повинні бути обереги, які б передавались з покоління в покоління і оберігали родину. І такими оберегами, наша майстриня вважає є саме рушник, на якому ми бачимо хліб –сіль, щоб завжди був достаток в родині. А зараз наша майстриня вишиває вже весільний рушник для своєї онуки. А ось вже ми бачимо і перші талановиті спроби онуки  Арини. Дійсно таланту цієї родини не має меж.

3.(Ручкіна)А я хочу розповісти вам ще про одну талановиту родину з 3- А класу ,а саме Гузовату Людмилу Олексіївну (бабусю), її доньок Лідію та Олександру, онуку Аріану.  В цій родині теж дуже полюбляють вишивати бісером та хрестом. «Якось на день народження я вишила хрестом для своєї доньки Олександри невеличку картину, яка їй дуже сподобалась», - говорить Людмила Олексіївна.І саме після цього на кожне день народження в родині подарунком були вишиті роботи. Хочу зазначити, що Лідія і Олександра навчалися у нашій школі. Так саме ось ці надзвичайні «Маки» Лідія Петрівна подарувала на день народження своїй матусі Людмилі Олексіївні.А чи замислювались ви коли небудь, що символізують ці квіти. Адже наші предки ніколи не вишивали просто так. Мак вважався символом родючості, його ототожнювали з успіхом, відпочинком і усамітненістю. А ось робота  молодшої доньки Олександри «Дівчина-весна».Цей витвір мистецтва наче цілющий бальзам для душевних ран. Вона наповнює життя своїми райдужними кольорами, збагачує найвищими цінностями.

На жаль, цю родину спіткало велике горе, Олександра дуже захворіла і Людмила Олексіївна вишила для неї ось цього ангелочка в надії,щоб він оберігав її донечку. Але ж нажаль Олександра померла і зараз Людмила Олексіївна виховує свою улюблену онуку Аріаночку, передаючи їй талант та захоплення вишивкою саме від матусі.

4.(Вартік)А мені дуже подобаються яскраві роботи родини Бельговських,а саме Людмили Григорівни та її двох доньок Анни ,учениці 7А класу та Юлії ,учениці 3А класу. Ось як про свою матусю  розповідає її донька Анна. «Моїй мамі  дуже подобається щось робити власноруч. Адже так добре, коли з її рук з’являється щось гарне й оригінальне! Головне її захоплення — вишивання. Ним вона може займатися годинами, якби могла, мабуть, цілими днями тільки і вишивала б. Вишивка допомагає створити вдома затишок. Ці картини прикрашають наш дім. Надзвичайно приємно, коли до нас приходять гості і вони завжди звертають неабияку увагу на наші картини. Мамина  праця радує близьких людей, змушує  посміхатися, покращує  настрій. А ще рукоділля дає безмежний простір для  творчості. Варто лише трохи пофантазувати, постаратися — і виходить дуже цікава й корисна річ. Я дуже пишаюсь своєю матусею»... Дівчатка теж полюбляють вишивати, особливо хрестиком. Зараз роботи Ані знаходяться на виставці «Знай і люби свій край».

5.(Дуднік)Зверніть увагу на роботи родини Довгань (Пахоменко- 1В). Руслана Максутовназгадує, що це захоплення вона перейняла від своєї матусі,Копаєвої Валентини Лаврентіївни. Валентина Лаврентіївна дуже любила читати книжки Тараса Шевченка, це був її улюблений поет, тому і вирішила йому присвятити свої вишивки. Вишивши хрестиком два його  портрети, вона подарувала їх у наш міський музей та медичне училище. Саме там неодноразово на виставках виставлялись роботи Валентини Лаврентівни. Руслана Максутовна, теж талановита особистість, працюючи в лікарні акушером, вона завжди знаходить час на творчість, на улюблену справу. Ії вишиті картини, ось цей рушничок – дійсно справжні шедеври, я вважаю ви зі  мною згодні. Зверніть увагу на це диво на полотні. На скільки вона змогла перетворити просту тканину на неперевершений витвір мистецтва. Ця ікона пронизані такою великою вірою та вишита в молитвах, що дає нам надію на те, що навіть споглядавши на цю красу людського творіння, люди стануть трішечки милосердніше.

6. (Кучнова)А ось роботи Лагутіної Тетяни Юріївни, донька якої навчається у 2Б класі. ЇЇ захоплення – бісероплетіння. Як згадує Тетяна Юріївна, що цією технікою вона захопилась тоді, коли її донька принесла з дитячого садка різні малесенькі вироби з бісеру у вигляді тваринок. « Вони настільки вразили мене, що я на наступний день накупила купу різноманітного бісеру і почала з донькою плести перші вироби», згадує майстриня. А потім були роботи у вигляді різноманітних дерев «Інь-Янь», «Берізка» та інші. Також це улюблена техніка і родини Аверьянової Ольги Вікторівни. Саме ці деревця вона виготувала і подарувала у школу вчителям початкових класів, де навчаються її сини. А ще я хочу звернути увагу ось на ці інтер’єрні прикраси , які виготовила бабуся Жаворонкова Яна Вікторівна разом з онуком  Микитою учнем 6Б класу.

7.(Філіпова)А   я хочу познайомити вас з вишитими роботами родини Сніжко. Мама СніжкоАльона Дмитрівна  почала вишивати ще з шкільних років. Особливо їй подобались роботи мами, яка вечорами вишивала для своєї родини гарнесенькі букетики на подушечках, фантастичних птахів на рушниках та серветках. Тож не дивно, що донька теж захопилася цим традиційним  рукоділлям.  Альона Дмитрівна вишивала картини, якими прикрашала свій дім. Одного разу  її чоловік Юрій, дивлячись на майстерність дружини, вирішив і собі спробувати вишивати. На компютері він знайшов програму по створенню портретів і вишив свою родину. Це теж робота Юрія Миколайовича Сніжко. Це теж дуже талановита родина. Їх син   Олег , учень 7А класу  чемпіон у складі  команди  Кубку України  з черліденгу.

8. (Труханова )А ось зверніть увагу  на роботи ще однієї нашої учениці Горбатенко Анни Анатоліївни. Зараз вже її донька Ольга навчається в 4А класі. Це теж талановита родина. Оля любить допомагати матусі у виборі ескізів робіт, оздоблення помешкання, але найбільше їй подобається танцювати. Вона переможиця багатьох міжнародних конкурсів «Зоряне сяйво», «Зірки 21 століття», «Карпатський зорепад», «Зірки Терпсіхори», «Зірковий тріумф» та інші. Танцює вона у складі колективу «Фльор»  на базі академічно-драматичнгого театру ім.Л.Українки. А ще Оля є ведуча дитячої програми «Діти у місті Дніпро», а також вона брала участь у зйомках дитячого серіалу «Кіножарти». Як згадує Анна Анатоліївна, сама вона почала займатися творчістю, а саме вишивати, коли їй виповнилось 6 років, коли бабуся вперше дала до рук клаптик канви, голку та нитку і показала як вишивати. Це настільки захопило її дитячу душу, що саме у школі вже на уроках трудів, в неї виходили чудові картини, вишиті хрестиком. Ці роботи вона дарувала своїм близьким та рідним, які були найсуворіші критики, як зазначає Анна Анатоліївна. І зараз, хоча вільного часу зовсім не вистачає, вона береться за будь яке рукоділля, тому що саме воно приносить їй задоволення і радість душі.

9. (Федорова Поліна)А мені дуже сподобались роботи Олійник Тетяни Вікторівни (2Б), а саме весільний рушник, вишитий хрестиком.Якзазначає Тетяна Вікторівна, що неможливо уявити українське весілля без весільних рушників, так як  один з найбільш хвилюючих моментів урочистості - це коли молоді разом встають на вишитий вінчальний рушник, приймаючи Боже Благословення.Ми дізнались, що є різні видирушників :

Так наприклад весільний вінчальний рушник - на нього встають молоді під час урочистої весільної церемонії або вінчання. Цей рушник Тетяна Вікторівна вишила для своєї донечки Софії учениці 2Б класу. Також вражає своєї майстерністю і ця яскрава вишиваночка.

  Також Тетяна Вікторівна любить виготовляти різноманітні жіночі прикраси: браслети, буси, сережки.(взяти)

10.(Басараб)Погляньте будь ласка на цю захоплюючу красу.  Це роботи  родини Назарчук Дарини. Як згадує матуся Дарини Альона Станіславівна, що одного разу  в фойє школи вони побачили  цікаву виставку робіт Будинку дитячої творчості і вирішили записати доньку до цього закладу в гурток «Витинанки», бо сподівались, що це найлегша творча справа. Але познайомившись більш детальніше, Даринка зрозуміла, що в цій справі потрібно бути уважним, посидючим, чітко виконувати крок за кроком, але коли все почало виходити, зрозуміла, що це дійсно чудова справа, яка приносить не аби яке задоволення.

11. (Кожура)Зверніть увагу на цю чудову солодку композицію. Це робота родини Зубенко Світлани Олексіївни та її сина Артема. Іноді хобі починаєш займатися тоді, коли не хватає коштів, щоб зробити подарунок своїм друзям, родичам. Ось так починалось хобі Світлани Олександрівна. Заглянувши в інтернет, побачила неймовірно гарні солодкі букетики і вирішила зробити такі ж, бо подруга  дуже полюбляє солодощі. Після цього всі знайомі стали замовляти  такі солодкі букети. Потім на сторінках інтернету побачила, як можнокреативно, ексклюзивно запакувати, зробити  різні оформлення подарунків будь яких. Ця справа мені дуже сподобалась і ось що з цього вийшло.Такі подаруночки можна дарувати своїм друзям, рідним на будь які свята. Дійсно, оригінально і незвичайно.

12.Шаповал. Я хочу вас познайомити вас з ще з однією талановитою родиною. Це  Вдовіченко  Марини Олегівни, яка працює у нас в школі в їдальні та її доньки Тетяни, учениці 8Б класу. Любов до творчості і рукоділлю згадує Марина Олегівна, нам привила вчитель початкових класів Побива Галина Юріївна.  Саме вона оцінила творчій потенціал Тетяни і підготовила її до участі у міському конкурсі  «Віват  талант», де Тетяна посіла почесне  1 місце. Вже два  роки поспіль роботи Тетяни стають переможцями міських конкурсів «Зима чарівниця», «Віват, талант». А в цьому році ще й Всеукраїнському конкурсі «Знай і люби свій край!»

Декупаж (фр. Découper - вирізати) - техніка декорування різних предметів, заснована на приєднання малюнка, картини або орнаменту (зазвичай вирізаного) до предмету .Потім виріб покривають  лаком заради збереження, довговічності і особливого візуального ефекту. Це улюблена техніка родини Таранухи Олени Олександрівни, яка передає свою майстерність своїм донькам Владі учениці 6А класу та Анастасія учениці 2А класу.

13.(Карабут)Багатьом  дітям та їх матусям подобається  в’язати гачком та спицями, а це вид мистецтва , при якому треба мати неабияку посидючість  і терпіння . Але деяким родинам це мистецтво не видається сумним та нудним, а приносить їм  радість та наснагу. Мене сильно вражає захоплення талановитої родини Чабан Вікторії Петрівни та її доньки Юлії. В цій родині в’яжуть спицями, гачком і мама, і бабуся, тому не дивно, що і донька Юлія почала в'язати гачком з 12 років і з того часу її серце не охололо від любові до цього рукоділля. В’язання запалює в її душі вогонь радості та щастя, яке втілюється в іграшки, в яких є частинка душі цієї творчої особистості. Дитинство – найщасливіша пора кожної людини, але воно таке швидкоплинне.  Юля говорить, що знайшла спосіб відчути себе дитиною в будь –якому віці, даючи життя своїм іграшковим героям і усвідомила, що це робити їй не важко, бо така робота приносить їй не тільки користь, а й задоволення. Також ви бачите роботи Чаплинської Лариси Іванівни, Бурлакової Ольги Володимирівни, Бугай Дар’ї  та її матусі Кисильовой Марини Юріївни ,  Вавринюк  Наталії Володирівнивиконані у цій техниці. Для цих родин захоплення в’язанням стало не тільки хобі, а ще й додатковим заробітком.

14. (Шаповалова) Хочу звернути вашу увагу на ось ці речі, які виконані з деревини. Різьблення по дереву це мистецтво, яким славилися стародавні слов'яни ще в 11 столітті. Проте саме мистецтво виникло набагато раніше. Різьбленням прикрашалися трони єгипетських фараонів, вікінги гойдали своїх дітей в різьблених колисках, у Франції різьблення по дереву стало невід'ємною частиною бароко. Саме ця техніка стала до душі Непритворному  Сергію Івановичу, який з не аби яким захопленням став виробляти дивовижні речі з деревини і прикрашає їх різьбленням по дереву. Свій талант він передає онуці Маринці, яка дуже полюбляє працювати разом з дідусем. Дідусь ,дуже творча особистість, працюючи директором музичного училища, він завжди знаходить час на різні захоплення і творчість.Коли я вирізаю той чи інший орнамент, в мене співає душа, говорить Сергій Іванович.

15.(Кавтеладзе)

«Діяльність має бути моя, захоплювати мене, виходити із душі моєї»
Саме таким висловом хочеться почати розповідь про наступні роботи родини Довженко. Це сувеніри, чудові вироби, яскраві, мальовничі, вони ніби наповнені теплом, сердечністю, доброзичливістю мами та сина, які їх створюють. Довженко  Віра Вікторівна згадує, що все життя її мама шила, в҆язала, вишивала хрестиком, робила рішельє і навчала рукоділлю своїх двох доньок. Пам΄ятаю першу свою вишивку. То була лисичка вишита кольоровим хрестиком на тканині, я її і досі зберігаю, з такою теплотою промовляє наша майстриня. Раніше я багато в’язала спицями, вишивала різні мініатюрки. Потім захотілося зробити щось більше, цікавіше. Для мене вишивати – це як малювати. Кожен окремий хрестик – окремий мазок пензлем. Почуваєш себе художником, митцем. А одного разу, моя племінниця подарувала мені ляльку Тільду. Я в неї закохалася і дуже захотілося навчитись шити таких ляльок.  Мої ляльки, як мої діти, говорить Віра Вікторівна. Кажу синові: «Давай продамо їх», -ні не хоче, нізащо не хоче, він любить милуватися ними. Де кілька слів хочу розповісти вам,як виникла така лялька.

16. (Волошина)Вперше ляльки Тільда вийшли в продаж в 1999 році, їх творцем є норвезький дизайнер Тоні Финнангер. Однією з версій створення ляльки є те, що Тоні просто думала створити щось по-справжньому домашнє, затишне, тепле і рідне. В арсеналі у неї були невеликі клаптики світлих натуральних тканин. Недовго думаючи, Тоні пошила першу в світі невигадливу ляльку Тільду  і відкрила в Норвегії магазин, в якому продавалися такі ляльки, а також викрійки і матеріали для виготовлення і декору ляльок.Тоні зуміла створити цілий світ іграшок з тканини, які могли зачарувати з першого погляду простотою, витонченістю, зворушливістю. Пізніше з'явилися не тільки ляльки, але й звірята, які були одними з частин декору. Шиють такі іграшки найчастіше з бавовни, льону, тканини, шерсті, повсті, фланелі. Одяг робиться в «сільському» стилі вона проста, але при цьому дуже ніжна. Малюнок у тканини повинен бути простим – підійде смужка, клітинка, дрібну квіточку. Ще одна характерна особливість – тканини беруться світлі, ніжних забарвлень. Занадто яскраві, контрастні точно не підійдуть. Одним з головних плюсів у корисності цієї ляльки є те, що вона може стати корисними для здоров'я ліками, якщо використовувати їх як подушечки-саше. У набивний матеріал можна додати паличку кориці, стручок ванілі, сушену цедру цитрусових фруктів, гілочку лаванди. Також можна набити диво-лялечку сіллю, просоченої сумішшю ароматичних олій. Можна просто набити Тільду сумішами запашних сухих трав (м'ятою, мелісою, липою,чебрецем). Іграшку рекомендується брати з собою у постіль – з нею сон стане міцним і корисним, не буде проблем із засипанням. Діткам теж можна укладати з собою в ліжечко ароматну симпатичну Тільду.

17. (Давидова) Розмаїття представлених робіт Віри Вікторівни дуже вражає. Тут ми бачимо не тільки чудові роботи виконані у традиційних , більш поширених техніках, але й на перший погляд нових, незвичайних. Зверніть увагу на роботи Віри Вікторівни, які виконані у техніці кінусайг. Хто з вас знає звідки прийшла до нас така техніка. За назвою нескладно здогадатися, що техніка кінусайга, або (печворк без голки) прийшла до нас зі сходу. Як і всі японські види творчості, кінусайга вражає оригінальністю,яскравістю і безліччю ідей, які можна втілити, використовуючи нескладні прийоми.Як і класичний печворк, японська техніка куну сайга - це результат економії. Спочатку основним матеріалом для клаптикової «розпису» по дереву використовували залишки шовку від зношеного кімоно.

Традиційне японське вбрання здавна шилося з найдорожчою тканини, яку могла дозволити собі сім’я. Тому просто викинути стару річ ні в кого не піднімалася рука. Після того, як кімоно зношувалося, його перекроювали в більш дрібні вироби для побуту, а з решти невеликих обрізків робили картини для прикраси житла.Свої роботи Віра Вікторівна дарує друзям, рідним на дні народження та свята. Вони пишаються і цінують роботи майстрині, бо в них вона вклала частинку своєї душі.

Вчитель. Вам сподобалась виставка і роботи, які були представлені нашими екскурсоводами. Тож ми гадаємо що кожна людина талановита, але для розвитку таланту необхідне терпіння та наполеглива праця. І сьогодні ви побачили дійсно багато талановитих родин і їх прекрасні роботи. Наша школа – це родинне дерево, де на гілках якого ростуть плоди науки, відкриваються таланти. Наші серця б’ються в унісон, адже ми любимо те, що робимо. Ми працюємо з душею, любов’ю до рідних. А про любов можна говорити не тільки словами, ніжним дотиком руки та серця, але й прекрасною музикою.

Пісня.