Струмоксеред гаю як стрічечка,
Червоніє калина мовсвічечка.
Червоніє калина, квітують поля.
Разом: Добриденьтобі, Україно моя!
Мій край чудовий – Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
Для кожного знас рідною землею є Україна, єдина і неповторна. Як рідну матір не вибирають, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї серцем на все життя.
Вражає велич України!..
Й несе її через літа
Ця дивовижная ріка Дніпро -
Прозора, тиха, чиста...
...і блиск церковних куполів,
соборів і монастирів...
Ліси густі, зелені, хвойні,
Повиті маревом віків.
Дуби і клени, і тополі
Стоять поміж стежок-ярків.
І вітер свіжий дме поволі,
Перебираючи гілки,
Що розпустила серед поля
Калина грона-ягідки...
У небіжуравлікурличуть,
Стинаючиблакитьключем,
Як воно життя- буття?
Та всяке буває!
І погане, і хороше.
Зате небо у нас найблакитніше!
Зате квіти у нас найзапашніші.
А наші пісні наймелодійніші!
А танці найвеселіші!
Є багато країн на землі,
В них озера, річки і долини…
Та найкраща завжди –
Батьківщина.
Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краї.
Є багато пташок голосних.
Любі-милі нам співи пташині.
Та завжди наймилішими зних
Будуть ті, що у рідній країні.
І тому найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна –
Дорога нам усім –Україна!
То ж завжди пам’ятаймо, хто ми, звідки і в якій землі наші корені. Бо Україна – це і Ярослав Мудрий,і Роксолана,і великий мандрівник і філософ Григорій Сковородаі мудрі та талановиті Борис Олійник, Василь Стус, Ліна Костенко.І їх усіх перелічити просто неможливо.
Сто облич у тебе,Україно,
Ніжних, милих, чарівних облич.
Кожна іпостась твоя глибинна
В історичних постатях сторіч.
Наша земля багата на таланти, особливо літературні.
О слово рідне! Пращура молитва,
Громи Перуна, Велеса поля,
Софія Київська – творіння Ярослава,
Слов’яномовна праведна земля.
В мені, в тобі Бояна віщим співом
Воно живе, здолавши тьму віків.
Воно Мстиславича Романа голос
І ратний клич Данилових полків.
О слово рідне! Українська слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт,
І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
Вихід на історичну арену сучасної української мови пов’язують із виходом у 1798 році ,,Енеїди’’ Івана Котляревського. Це був перший друкований твір, написаний живою народною мовою.
Проте основоположником нової української мови є Тарас Шевченко. Саме його словником ми зараз користуємось. Він геніально освоїв попередню спадщину, широко використовував фольклорні джерела, талановито користувався багатством лексики, стилістичними особливостями рідної мови.
Лунай-брини, святеє слово,
На цьому місці. на святому,
Над Україною злітай-
Дітей Тарасових шукай.
Шукай - знайди в терновім полі.
Прости їм їхнє безглов’я…
Цей вірш написала Людмила Олександрівна Красицька - праправнучка Кобзаря.
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Це мовить сама українська педагогіка устами одного з найкращих своїх вихованців.
Ти слухав Кобзаря?
Ти чув його печаль,
Що піснею лилася
З-під струн?
Горіла, мов зоря,і сяяла, як жар,
Висока пісня кобзаревих дум.
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх.
Убогих, нищих… возвеличу.
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх поставлю слово.
Найбільшим і найголовнішим ділом Шевченка було його слово, його “Кобзар”, який був опублікований у 1840 році.
Перший примірник Кобзаря з’явився на світ завдяки щасливому збігу обставин. Ось що про це розповідав Мартос Петро Іванович, поміщик Лохвицького повіту Полтавської губернії:”Я запропонував Шевченкові надрукувати вірші. Він довго одмовлявся.Я доклав багато зусиль, щоб умовити Тараса Григоровича,і, нарешті, він погодився і я в 1840 році надрукував “Кобзаря”.
Ця маленька книжечка відразу відкрила новий світ поезії, вибухнула, мов джерело чистої холодної води, заясніла досі невідомою в українському письменстві виразністю, простотою і поетичною грацією вислову.
Не приніс”Кобзар” Шевченкові ні багатства, ні розкоші, зате вкрив вічною славою.
Пам’ятаємо і шануємо Тараса Григоровича Шевченка,Він був сином кріпака,а а став велетнем у царстві людської культури.
Гордий, величний, палкий і нескорений
Наш незабутній славетний Кобзар!
Лине в безсмертя над нивами й горами
Помислів. дум і сердець володар.
В минулім часі не кажіть про нього –
Він з нами нині в майбуття іде!
Його слова – то нам пересторога
У наших діях і на кожен день.
Іде Кобзар, нескорений, величний,
Дивуючи весь білий світ.
Нехай же в душах споконвічно
Звучить Тарасів ,,Заповіт,,!
Людина приходить у світ,
Щоб світ од біди захистить.
Людина з народження добра,
Велична, розумна,хоробра.
І саме така людина
Потрібна тобі, Україно!
Я вірю, що буду такою,
Що буду, Вкраїно, з тобою!
Вірю в наступний ранок,
Вірю у мирний світанок,
Вірю в пшеничний колос,
Вірю у мамин голос,
Вірю в силу знання,
Вірю у вічність життя!
Вірю у вічність життя!
Вірю у тебе, Вкраїно!
Вірю у кожну людину!