Виступ агітбригади " Мій край чудовий – Україна!"

Струмоксеред гаю як стрічечка,
Червоніє калина мовсвічечка.

Червоніє калина, квітують поля.

Разом: Добриденьтобі, Україно моя!

Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Для кожного знас рідною землею є Україна, єдина і неповторна. Як рідну матір не вибирають, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї серцем на все життя.

Вражає велич України!..
Й несе її через літа
Ця дивовижная ріка Дніпро -
Прозора, тиха, чиста...
...і блиск церковних куполів,
соборів і монастирів...
Ліси густі, зелені, хвойні,
Повиті маревом віків.
Дуби і клени, і тополі
Стоять поміж стежок-ярків.
І вітер свіжий дме поволі,
Перебираючи гілки,
Що розпустила серед поля
Калина грона-ягідки...
У небіжуравлікурличуть,
Стинаючиблакитьключем,

Як воно життя- буття?

Та всяке буває!

І погане, і хороше.

Зате небо у нас найблакитніше!

Зате квіти у нас найзапашніші.

А наші пісні наймелодійніші!

А танці найвеселіші!

 Є багато країн на землі,

 В них озера, річки і долини…

 Та найкраща завжди –

 Батьківщина.

 Є багато квіток запашних,

 Кожна квітка красу свою має.

 Та гарніші завжди поміж них

 Ті, що квітнуть у рідному краї.

 Є багато пташок голосних.

 Любі-милі нам співи пташині.

  Та завжди наймилішими зних

 Будуть ті, що у рідній країні.

 І тому найдорожчою нам

 Є і буде у кожну хвилину

 Серед інших країн лиш одна –

 Дорога нам усім –Україна!

То ж завжди пам’ятаймо, хто ми, звідки і в якій землі наші корені. Бо Україна – це і Ярослав Мудрий,і Роксолана,і великий мандрівник і філософ Григорій Сковородаі мудрі та талановиті Борис Олійник, Василь Стус, Ліна Костенко.І їх усіх  перелічити просто неможливо.

 Сто облич у тебе,Україно,

 Ніжних, милих, чарівних облич.

 Кожна іпостась твоя глибинна

 В історичних постатях сторіч.

Наша земля багата на таланти, особливо літературні.

 О слово рідне! Пращура молитва,

 Громи Перуна, Велеса поля,

 Софія Київська – творіння Ярослава,

 Слов’яномовна праведна земля.

  В мені, в тобі Бояна віщим співом 

 Воно живе, здолавши тьму віків.

 Воно Мстиславича Романа голос

 І ратний клич Данилових полків.

 О слово рідне! Українська слава!

 Богдана мудрість і Тараса заповіт,

 І гул століть, і сьогодення гомін

 В тобі злились, як духу моноліт.

Вихід на історичну арену сучасної української мови пов’язують із виходом у 1798 році ,,Енеїди’’ Івана Котляревського. Це був перший друкований твір, написаний живою народною мовою.

Проте основоположником нової української мови є Тарас Шевченко. Саме його словником ми зараз користуємось. Він геніально освоїв попередню спадщину, широко використовував фольклорні джерела, талановито користувався багатством лексики, стилістичними особливостями рідної мови.

 Лунай-брини, святеє слово,

 На цьому місці. на святому,

 Над Україною злітай-

 Дітей Тарасових шукай.

 Шукай  - знайди в терновім полі.

 Прости їм їхнє безглов’я…

Цей вірш написала Людмила Олександрівна Красицька  - праправнучка Кобзаря.

  Учітесь, читайте,

  І чужому научайтесь,

  Й свого не цурайтесь.

Це мовить сама українська педагогіка устами одного з найкращих своїх вихованців.

  Ти слухав Кобзаря?

  Ти чув його печаль,

  Що піснею лилася

  З-під струн?

  Горіла, мов зоря,і сяяла, як жар,

Висока пісня кобзаревих дум.

Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх.

Убогих, нищих… возвеличу.

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх поставлю слово.

Найбільшим і найголовнішим ділом Шевченка було його слово, його “Кобзар”, який був опублікований у 1840 році.

Перший примірник Кобзаря з’явився на світ завдяки щасливому збігу обставин. Ось  що про це розповідав  Мартос Петро Іванович, поміщик Лохвицького повіту Полтавської губернії:”Я запропонував Шевченкові надрукувати вірші. Він довго одмовлявся.Я доклав багато зусиль, щоб умовити Тараса Григоровича,і, нарешті, він погодився і я в 1840 році надрукував “Кобзаря”.

Ця маленька книжечка відразу відкрила новий світ поезії, вибухнула, мов джерело чистої холодної води, заясніла досі невідомою в українському письменстві виразністю, простотою і поетичною грацією вислову.

Не приніс”Кобзар”  Шевченкові ні багатства, ні розкоші, зате вкрив вічною славою.

Пам’ятаємо і шануємо Тараса Григоровича Шевченка,Він був сином кріпака,а а став велетнем у царстві людської культури.

  Гордий, величний, палкий і нескорений

  Наш незабутній славетний Кобзар! 

  Лине в безсмертя над нивами й горами

  Помислів. дум і сердець володар.

   В минулім часі не кажіть про нього –

  Він з нами нині в майбуття іде!

  Його слова – то нам пересторога

  У наших діях і на кожен день.

  Іде Кобзар, нескорений, величний,

  Дивуючи весь білий світ.

  Нехай же в душах споконвічно

  Звучить Тарасів ,,Заповіт,,!

  Людина приходить у світ,

  Щоб світ од біди захистить.

  Людина з народження добра,

  Велична, розумна,хоробра.

  І саме така людина

  Потрібна тобі, Україно!

  Я вірю, що буду такою,

  Що буду, Вкраїно, з тобою!

  Вірю в наступний ранок,

  Вірю у мирний світанок,

  Вірю в пшеничний колос,

  Вірю у мамин голос,

  Вірю в силу знання,

  Вірю у вічність життя!

  Вірю у вічність життя!

  Вірю у тебе, Вкраїно!

  Вірю у кожну людину!