Виступ агітбригади "Земля - наш спільний дім!"

 

ЗЕМЛЯ – НАШ СПІЛЬНИЙ ДІМ

 

1.                Увага! Увага!
2.                Слухайте нас!

(Виходять учасники агітбригади)

Наш девіз: Збережемо красу землі для наших нащадків.

1.                Нашу голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який летить по просторах Всесвіту. А людство - екіпаж цього корабля.
2.                Красиве і мудре порівняння .  Але всі ми повинні осмислити, що у нашого космічного корабля немає аварійного виходу.

 

3.                Лунає сьогодні:

Всі: Тривога на космічному кораблі Земля. Майбутнє Землі в небезпеці!

 

4.                Це крик! За цими словами гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи: парниковий ефект, зменшення озонового екрану в стратосфері; проблема чистої води; кислотні дощі; причиною 70% ракових захворювань у людей і тварин є порушення взаємодії організму  і навколишнього середовища; щорічно планета втрачає десятки видів тварин, які занесені до Червоної книги пі звуки траурних маршів екологічної катастрофи; важко поранена, квола Земля і Чорнобиль – тривожний набат – закликає до розуму.

І на пам’ять спливає пророцтво великого Кобзаря: «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде».

 

Земле рідна – природи ім’я,

Понівечена скрипка моя.

Як могла в цім світі жити?

Як могла благоденствувати? Як?

В ніжності просинатися рано

Коли ти помираєш в ранах?

Як могла ти плекати квіти?

Коли так благаєш жити.

Як не чула моя душа,

Що здригаєшся ти від ножа

Як дивлюсь вам, природо, у вічі?

Перед вами я винна тричі!

 

1.                І справді, в цьому винна людина –  у нерозумній змові з технікою.
2.                Коли б можна було на машині часу перенестись в минуле, то можна було б багато розповісти про пагубний вплив людини на природу, про те, як ми не чекали милості від природи, а старались лише якнайбільше взяти. І народжувались лозунги: «Підкоряй природу!»

 

1.                Сказано – зроблено; слово людини бути у всьому несхитним повинно.
2.                Будували, трощили, ламали бульдозером, р місця розчищали.

(Звучить пісня «Не ламай калини»)

Кущ ожини: Я останній кущ ожини, всі пішли під сокири і машини. Того дня наче смерч пронісся – потрощив і коріння, і листя. Потоптали, переорали. Як просились ми , як ми кричали. Ми за планом під рубку попали і глушив наші крики трактор. Документ нам якийсь показали . боротьба ж за високу культуру .  Ой не вимірять в серці зажуру. Де он клумба – там ожина родила. Скільки ягід – дивитись було мало. Хтось отримав за клумбу вимпел . а ожина було всім насипле дивних ягід пригоршні повні. Ти чуєш. Земле, як ожина стогне? Документа у неї нема.

 

Всі: людина підкоряє природу.

 

Створено новий хімічний препарат, який знищує   всіх комах, які літають і купаються. Використовуйте ДДТ. Збудовано новий комбінат , труби якого чадять. Збудовано водосховище, де була річка – гине риба, рослинний і тваринний світ від дії шкідливих технологій…

Всі: Спочатку так бездумно природу вправно нищив,

Хоч рахувавсь розумним, за розумом не вищим.

 

1.                Господарювання людини продовжується , звучать тривожні сигнали. Вперед виходять три учні і читають з телетайпних стрічок : загублено: загублено більше  2 млр. га орної землі; ліси на планеті зникають з швидкістю 120 гектарів за хвилину; у процесі виробництва щорічно викиди в атмосферу складають 200 млн. тонн окису вуглецю, близько 146 млн. тонн оксиду сірки, 53 млн. оксиду азоту; за 60 років на планеті зникло 76 видів тварин і декілька сот  видів рослин: на грані зникнення 136 видів ссавців, 26 видів птахів, гине риба; потоки автомашин отруюють повітря.

Всі: варварство триває.

2.                Щось не те в Україні , щось не все в порядку,
3.                Сади вишневі похилились, хрущі давно вже не гудуть,
4.                Лише  жуки ті колорадські картоплю день і ніч гризуть.
5.                Жайворонки над полями більше не співають,
6.                Тільки одні хімікати вітри розганяють,
7.                На городах наших огірки не родять,
8.                Одні хмари з кислими дощами понад нами ходять.

 

Всі: Так, це агітбригада.  Ми дуже раді , за цілий день знайшли нарешті!

 

1.                А ви хто такі?
2.                А документи у вас є?

 

-                      Один момент. Ми – ото кореспонденти.

-                      І прийшли до вас не з порожніми руками.

-                      Пропонуємо вашій увазі наш сатиричний  фоторепортаж.(Демонструє фото).

-                      Чуєте, хтось плаче?

-                      Хто ти?

-                      Я – рибка. А чого ти плачеш , рибко?

-                      Ой біда, ой біда! Люди, що це за вода?

 

Може вам  і добре пити,

Хімікати в ній усі

А мені в ній важко жити,

На поверхні і на дні.

Люди, звідки ви взялись?

Люди, трохи совість майте,

Бідні річки ви спасайте!

1.                Є давня приказка у мого народу, що має мораль нашій темі близьку: І,  хто  може понівечити рідну природу, той здатний понівечити душу людську.

Колись давно були в Європі,

Безграмотні пітекантропи.

Ходили стадом по лісах,

І безперечно, все без шат!

То були справжні джентльмени,

Дерев не нищили даремно.

Хоч екології не знали,

Але природу шанували!

Не той тепер пітекантроп,

Хоч в джинсах перепрілих хлоп,

З магнітофоном на плечах

Та з диким поглядом в очах.

Колись було пітекантропи,

Хоч і ходили  більше скопом,

Дерев із дуру не ламали,

Мурашок в лісі не займали.

Кору не різали ножем,

Що був тут Петя й Катя М.

Була пітекантропа Жанна,

Бо цілувала тут Івана.

1.                Саме таким «любителям природи» завдячує Червона Книга поповненням на своїх сторінках все нових і нових видів представників флори і фауни.
2.                Так, от вельмишановне товариство, дозвольте розпочати наш діалог. На порядку денному одне питання: встигнути записатись у Червону  Книгу. Та першими мають бути ті, кому вже дуже припікає…

СОРОКА: (до Лебедя) – А ти чого крила надриваєш? Вашого брата вже давним-давно занесено до Червоної Книги.

ЛЕБІДЬ: - Бачите, шановна, в Книгу то нас занесено, а браконьєри  б’ють нас, мов скажених собак….

ВЕПР: Що ж робиться? Нашому брату ніде й голову прихилити. У лісі під кожним кущем туристи та відпочивальники. Була одна схованка – болото, а тепер і там люди.

БОРСУК: - Хтось кинув чутку, що наше село цілюще. Тепер наші нори розкопують.

ЛЕВ: - Вашу пропозицію візьмемо до уваги. Але ви теж знайте  міру і рийте нори десь у глухіших місцях, а не під самісіньким носом у людей. Навчіться у бобрів. Вони вхід у свої кубла роблять з води.

ВЕПР: - Як не ховаємось, а все одно браконьєри полюють на нас.

ЛЕВ до СОРОКИ:  Вважаю, що борсука і бобра потрібно записати до Червоної Книги. Хто там ще?

ЗАЄЦЬ: - Христом Богом молю. Запишіть! У нашому лісі на кожного сіромаху припадає сім мисливців. В кожного мисливця щонайменше сотня патронів. Словом, як не запишете, сам на себе лапи накладу. Воно з одного боку і жаль нас, куцохвостих,а з другого – зло бере. Лишився живим, так сховайся і не ворушись. Так ні.

Одне миршаве зайчисько зо ніч наробить стільки слідів, наче їх там тисяча. Отож запишемо, але з умовою…

ЗАЄЦЬ: Ура! Ура! Тепер я всім браконьєрам носа втру!

( біжить Заєць і тут чути постріл)

ЛЕВ: - Біда тому у кого не тільки куций хвіст , а й розум короткий.  Адже й Ослу відомо, що ні браконьєри, ні їх собаки перед полюванням книг не читають навіть Червоних. І все ж вірте. Буде свято і в нашому лісі тоді, коли зникне останній браконьєр. А захисту будемо шукати у добрих людей. Тих , хто любить і береже природу.

 

Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю

Що ми після себе на світі лишаєм?

Ліси наші в’януть, нема більше рік,

Пташки покидають край рідний навік.

Нечисте повітря, у грунті – нітрати,

І слово чорнобиль нам страшно згадати

І щоби на світі не сталось біди,

Шануйте природу усюди й завжди.