Виступ на батьківських зборах "Підлітковий вік. Проблеми. Як їх вирішувати?"

          Підлітковий вік, або отроцтво – це період життя людини між 10-15 роками. Підліток – учень 5-8 класів середньої загальноосвітньої школи. Цей етап – один з найвідповідальніших у розвитку людини і підготовці її до життя. Видатний український педагог В.О.Сухомлин-

     ський вважав, що переважна більшість найгостріших, найважчих проблем, які завжди нас хвилюють, пов’язана з вихованням підлітків. Це зумовлюється тими складними змінами, що відбуваються в підлітковий період у духовному розвитку особистості в результаті анатомо-фізіологічного дозрівання і змін у соціальному стані дитини.

     Батькам, школі і суспільству не байдуже, якими стануть хлопчики й дівчатка, де і як вони будуть працювати, як продовжуватимуть завоювання старших поколінь.

           Щоб виховувати дитину, треба віддати їй своє серце, любити її. Але цього замало. Потрібні ще почуття відповідальності, терпіння, знання особливостей її розвитку та вміння виховувати.

           Що ж таке виховання? Це керування становленням людської особистості, вироблення рис характеру, ідейної спрямованості відповідно до вимог суспільства, в якому дитина живе.       

        Дітей виховує сім’я, школа, кіно, телебачення, радіо, середовище. Але сімейне, батьківське виховання є найбільш вагомим. В.О.Сухом-

линський писав: „ Без батьківської мудрості немає виховуючої сили сім’ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні стосунки,побудовані на громадському обов’язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховуючою силою”.

        Дорослі виховують дітей своїми щоденними справами і вчинками. Все, що чують і бачать діти, і добре, і зле, знаходить відгомін в їхніх серцях. Видатний педагог А.С.Макаренко писав: „ Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожен момент нашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, - все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте. А якщо дома ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання, ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради і методи вам не допоможуть”.

     Становлення особистості людини починається в ранньому дитинстві, але особливо інтенсивно воно відбувається в підлітковому і юнацькому віці. Ці роки насичені глибокими змінами в фізичному і духовному розвитку дитини, активніше формуються риси дорослої людини.

        У підлітків помітно зростає усвідомлення своїх дій і вчинків, прагнення бути самостійним, виникає нове у стосунках між хлопчиками і дівчатками. Соціальна активність, залучення до праці підлітків і їхні контакти з дорослими ширшають. Підліток починає усвідомлювати своє наближення до стану дорослого.

        Але з розвитком самостійності та усвідомлення підлітком своєї дорослості виявляється іноді і негативне. Підліток менше прислухається до порад батьків, його поведінка і вчинки набувають стихійного характеру, він легше, ніж молодші діти, піддається негативним впливам вулиці. Виявляється неслухнянність. Виникають конфлікти між батьками і підлітками.

       Як зазначав В.О.Сухомлинський, „отроцтво не випадково називають „важким” віком: важкість полягає в тому, що підліток вбачає свою моральну гідність, свою честь у самостійності, в незалежності, а об’єктивні сили й можливості його не дають ще змоги покластися в усьому на себе. Зусилля старших, спрямовані на його виховання, підліток вважає обмеженням самостійності. Там, де він прагне звільнитися від непотрібної, на його думку, опіки й турботи дорослих, там він здебільшого допускається помилок”. Тому увага дорослих має бути максимальною і значно серйознішою, ніж у дитинстві.

        Виховні впливи на дитину повинні бути продуманими, бо від цього залежить, кого ми виховуємо. Мудрі народні прислів’я говорять: „ Що посієш, те й пожнеш”, „ Посій вчинок – пожнеш звичку, посій звичку – пожнеш характер, посій характер – пожнеш долю”. Щоб виховати всебічно і гармонійно розвинену особистість, треба глибоко знати дитину. Все повинно бути в полі зору батьків – навчання, праця, гра, вільний час підлітків, їхні стосунки між собою.

                 Виступ на батьківських зборах

    „ Підлітковий вік.Проблеми.

   Як їх правильно вирішувати”