Батьківські збори "Навчити дитину помічати щастя"

Батьківські збори

Тема: Навчити дитину помічати щастя.

Цілі: розширити уявлення батьків про щастя, познайомити батьків з результатами досліджень щодо впливу сімейної атмосфери на здатність дитини помічати щастя, спонукати батьків до міркувань про маленькі життєві радощі дитини.

Діти відразу й невимушено освоюються зі щастям, бо вони самі по природі своїй - радість і щастя.

Віктор Гюго

І. Як навчити дитину бути щасливоюs? - ключове питання багатьох батьків

Класний керівник. Впевнена, що тема щастя дітей актуальна для багатьох батьків. Важко знайти батька чи матір, які не хотіли б навчити дитину бути щасливою. Ми, батьки, думаємо, як зробити багато доброго і корисного для наших дітей, як зробити їх здоровими, розвиненими, щасливими.

Звичайно ж, шляхів досягнення цього дуже багато. Ми розуміємо, що це залежить від наших переваг, смаків, бажань, індивідуальних особливостей, мрій тощо. У цьому питанні дуже багато чинників, які впливають один на одного і, іноді навіть, підсилюють один одного.

Сьогодні ми хочемо поговорити про деякі з них.

Послухайте, будь ласка, притчу.

*****

Йшов по дорозі мудрець, милувався красою світу і радів життю. Раптом він помітив нещасну людину, яка згорбилася під непосильною ношею.

- Навіщо ти прирікаєш себе на такі страждання? - запитав мудрець.

- Я страждаю для щастя своїх дітей і онуків, - відповів чоловік. - Мій прадід все життя страждав для щастя діда, дід страждав для щастя мого батька, батько страждав для мого щастя, і я буду страждати все своє життя, тільки щоб мої діти і внуки стали щасливими.

- А чи був хоч хтось щасливий у твоїй родині? - запитав мудрець.

- Ні, але мої діти й онуки обов'язково будуть щасливі! - відповіла нещасна людина.

- Неписьменний не навчить читати, а кріт не зможе виховати орла! - сказав мудрець. - Навчися спочатку сам помічати щастя, сам бути щасливим, тоді і зрозумієш, як зробити щасливими своїх дітей і онуків!

*****

Якщо ми говоримо про силу особистого прикладу, то маємо на увазі не розвиток конкретних здібностей, а ставлення до життя, формування певних навичок.

Якщо мама любить шити, то не обов'язково, що дитина це полюбить і у неї буде до цього тяга. Адже всі ми різні.

Ми говоримо про інше:

•                 якщо ми вчимося бути щасливими, ми показуємо приклад, що це можливо;
•                 якщо ми займаємося улюбленою справою і нам це подобається, ми показує приклад, що це можливо;
•                 якщо ми проявляємо турботу, то показуємо приклад і т.д.

Чи гарантує наш приклад 100% результат? Думаємо, що ні. Нам здається, що 100% результат ніщо не може гарантувати. Але все ж, це один з найефективніших способів передати дітям багатозначущі моменти в житті.

А що думаєте Ви з цього питання?  Бесіда з батьками

ІІ. Щастя очима наших дітей

Класний керівник. Педагогічні дослідження стверджують, що щасливий стан діти відчувають досить часто. Наприклад, коли дворічний малюк грається в пісочниці, він знаходиться саме в такій щасливій відчуженості від навколишнього світу. А подивіться на щасливі обличчя «юних художників»:

А як помітно щаслива юна мрійниця:

А які щасливі друзі:

На філософське питання «У чому ви бачите щастя?» діти спочатку відповідають по-різному: сім'я, матеріальне благополуччя, кар'єрне зростання, вірні друзі, здоров'я, мирне співіснування ...

Своїми відповідями вони підкреслюють всю громіздкість, фундаментальність щастя, мінливість щасливого стану, навіть його хиткість. Східна філософія пише про те, що є два шляхи щастя: зовнішній шлях - коли людина досягає певних матеріальних благ, займає високий статус у суспільстві, але при цьому може не відчувати себе щасливим. І внутрішній шлях, при якому людина розвивається і збагачує себе духовно (займається самопізнанням, особистісним зростанням, слідуючи моральним засадам суспільства, в якому живе, вчиться перебувати в гармонії з природою і людьми, які його оточують). І при цьому відчуває себе щасливою, навіть прокинувшись вранці і побачивши новий день за вікном, або почувши спів птахів, або нарешті просто усвідомивши, що вона живе «тут і зараз», а не проживає своє життя…

Класний керівник. Нами було проведено анкетування гімназистів 6-11 класів. Дітям були запропоновані наступні питання:

1. Чи були щасливі моменти у Вашому житті? Які?
2. Як часто Ви відчуваєте себе щасливими?
3. Чи цікавляться Ваші батьки, як пройшов Ваш день?
4. Які питання задають Ваші батьки про Ваш минулий день?
5. Як батьки вчать Вас помічати щастя?
6. Коли я виросту, як я буду вчити свою дитину помічати щастя?

Діти назвали різні щасливі з їх точки зору моменти:

Діти єдині в тому, що батьки цікавляться їх минулим днем. Серед питань батьків переважають такі: як справи в школі? які оцінки отримав (а)? що їв (їла) в школі? який настрій? чим стурбований? Деякі діти висловили думку, що їхні батьки і без питань відчувають, що хвилює їх дітей.

Отже,  як нам донести такі одвічні істини нашим дітям ??

 Як навчити їх помічати щастя кожен день і кожну мить?

ІІІ. «Що день прийдешній нам готує? ... Пройшов і він ...»

А Ви говорите з дітьми про минулий день? Як?

На сьогоднішніх батьківських зборах нам хотілося б поділитися спостереженнями з питання спілкування батьків зі своїми дітьми - спілкування з приводу того, як пройшов день у дитини.

За нашим спостереженням є кілька домінуючих варіантів з цього питання:

•                 батьки взагалі не цікавляться як пройшов день у дитини;
•                 зайва участь з втручанням - "а що сталося?", "а що ти сказала (сказав)?", "а що тобі?", "треба було так? ..."
•                 нейтрально - "як пройшов день?" - "нормально" - "ок"

"Що хорошого було в тебе сьогодні?" - це правильний варіант. Він перенаправляє на позитив. Але, все одно, це питання необхідно чергувати з питанням "Як пройшов твій день?". Це зберігає довіру і дає дитині можливість зрозуміти - якщо йому буде зовсім погано і він не зможе знайти в цьому позитиву, він завжди зможе поговорити з вами, рідними, його батьками, про погане. Перший направляє на позитив, акцентує увагу дитини на радісних, щасливих моментах, інший - дає можливість проявити різні емоції.

Чи цікавитеся Ви минулим днем ​​своєї дитини? А Ви говорите з дітьми про минулий день? Як?  (Питання батьків до дитини).

Нам здається, дуже важливо говорити з дітьми про прожитий день. Тут багато корисних речей для дітей і для нас:

•                 ми даємо зрозуміти дитині, що цікавимося її життям;
•                 ми вчимо її усвідомлювати те, що відбувається в житті;
•                 ми вчимо її перемикатися на позитив і бачити хороше в кожному дні;
•                 ми створюємо довірливі відносини.

День на день не схожий. Не завжди виходить поговорити з дитиною про те, як пройшов її день. Але ми думаємо, що це дуже важливо. Дуже важливо знаходити час на спілкування з дитиною, на спілкування про неї саму, на спілкування про те, що відбувається в її житті, акцентувати увагу на радісних, добрих, щасливих моментах її життя. А це, як нам здається, закладає міцний фундамент для довірливих відносин між дітьми і батьками.

А що думаєте про це Ви?

ІV. Давайте щастя помічати ...

Як же навчитися помічати щастя, радіти життю?

«Радість лікує, а злість калічить» - так говорить народне прислів'я. Навчитися радіти життю, кожному дню і миті під силу будь-якій людині, яка хоче жити в гармонії з собою і навколишнім світом.

Радість життя починається з дрібниць. Саме радісні, позитивні дрібниці допомагають нам підтримувати гарний настрій протягом усього дня. Чим більше таких моментів Ви помічаєте навколо себе, тим цікавіше стає жити.

Життя прекрасне і дивовижне! Вона постійно підносить нам подарунки у вигляді маленьких радостей. Це радості, які змушують тремтіти серце, згадувати забуті відчуття дитинства і з головою занурюватися в хвилю безмежного щастя. І чим більше таких маленьких радостей, тим частіше до нас приходить гарний настрій, тим вдаліше складаються справи і навіть сама нудна і монотонна робота робиться легко і швидко.

Якими б швидкоплинними були ці радості, але вони як рятівні круги, виштовхують нас на поверхню буденності, прикрощів, образ і неприємностей. Вони постійно нагадують нам про те, що в світі є почуття, які воістину цінні і вічні. Любов, доброта і співчуття завжди перемагають на землі. Давайте виховувати це в наших дітях!

Найбільше диво - це життя. І складається вона з маленьких чудес, які трапляються з нами постійно. Треба тільки помічати ці чудеса і бути вдячними за те, що вони відбуваються з нами. Треба сприймати їх як подарунок, як нагороду за вміння радіти їм від душі, з дитячою безпосередністю і земної любов'ю.

У кожного є свої маленькі радості життя. Хтось їх не помічає, пробігаючи в поспіху повз, хтось просто забув, як це робиться. Зупиніться на хвилинку, зверніть на них свою увагу. Можливо, Ваше життя після цього засяє іншими фарбами, і Ви згадайте, що можна, виявляється, посміхатися просто так!

Те, як ми думаємо і відчуваємо, те й отримуємо у відповідь. Почніть з дітьми з маленьких кроків назустріч позитивним емоціям від невеликих подій, що відбуваються з нами постійно. Привід порадіти, можна знайти завжди: до зупинки підійшов саме Ваш автобус, по радіо передали Вашу улюблену пісню, встигаєте проїхати на зелене світло світлофора, в холодильнику лежить Ваше улюблене тістечко, дитина отримала в школі відмінну оцінку. Складіть з дітьми свій список маленьких радостей життя, який приведе Вас разом до вміння радіти Життю!

Порада проста і знайома багатьом. Щоб навчитися радіти життю, треба навчитися радіти дрібницям.

Дивіться на світ крізь призму позитиву!