Виступ на семінарі для вихователів "Вплив освітнього середовища на якість дошкільної і початкової освіти

Вплив освітнього середовища

 на якість дошкільної і початкової освіти

Виступ на семінарі – практикумі для вихователів

Будянська О.М.

       Головною вимогою в рішенні питань доступності дошкільної освіти виступає узгодження стандартів якості освіти зі стандартами умов її досягнення. Якісна дошкільна освіта – це не лише кількісні показники. Якість рішення завдань дошкільної освіти забезпечується підтримкою високого рівня професійної підготовки кадрів дошкільної галузі освіти та розповсюдженням сучасних навчально-методичних напрацювань, що відображають перспективний педагогічний досвід вітчизняних та зарубіжних фахівців. Підготовка кадрового потенціалу для системи дошкільної освіти потребує вирішення ряду питань, пов’язаних із вищою школою (узгодження базового рівня знань та предметів із спеціальності, підготовка фахівців із спеціалізацією «дитячий психолог»), загальних вимог соціального захисту педагогів дошкільної ланки освіти, регуляцію питань про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, які дають право на пенсію за вислугу років, посаду директора дошкільного освітнього закладу і асистента вихователя в інклюзивній групі, віднесення посади асистента вихователя до переліку педагогічних посад (Національний класифікатор професій України. Вважаємо, що практична спрямованість підготовки кадрів системи дошкільної освіти потребує значного поглиблення, адресного замовлення, сучасної політики розвитку людського ресурсу. Перепідготовку фахівців необхідно посилити завдяки розширенню співпраці з наукою, інноваційними освітніми проектами, розвитку системи вивчення та впровадження національного досвіду. Потребує визначення система критеріїв ефективності оцінки праці педагога дошкільного закладу та існування системи підтримки та заохочення педагогічних колективів, що створюють та підтримують мережу експериментальних майданчиків та співпрацюють із науковцями, а також окремих педагогів, які ініціюють самовдосконалення та саморозвиток в професійній педагогічній діяльності. Упровадження інновацій, свідомий аналіз 12 практики, рефлексія особистого педагогічного досвіду слугуватиме покращенню якості дошкільної освіти. Науково-методичний супровід дошкільної освіти є вагомим фактором підвищення її якості. Позитивним є розроблення нормативно-законодавчої бази функціонування закладів дошкільної освіти, визначення освітніх стандартів, навчально-виховних програм. У Базовому компоненті дошкільної освіти України, зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих компетенцій випускником дошкільного навчального закладу перед вступом його до школи. Базовий компонент дошкільної освіти орієнтований на комплексний розвиток дитини і відповідає сучасним вимогам до розвитку особистості, що здатна пізнавати, відтворювати знання про світ, робити творчий продукт, акцентуючи увагу на тому, що кожна освітня лінія починається від дитини – «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина у природному довкіллі» тощо. Базовий компонент дошкільної освіти повною мірою відповідає положенням концепції освітньої реформи “Нова українська школа”. На користь оновленої редакції стандарту Базового компоненту дошкільної освіти і те, що з нього вилучили вимоги, які «завищували планку» для дошкільника (як показало життя, «знаннєвий компонент» який не відповідає потребам раннього дитинства варто відкласти до шкільного віку). Крім того, стандарт визначив лінії розвитку, які усталюють наступність дошкілля й початкової школи. Він уперше побудований за освітніми лініями, як і решта стандартів галузі. І для кожної з цих ліній визначено як кінцевий результат сформованість відповідних компетенцій у випускника дошкільного закладу. Також передбачено не лише інваріантну, а й варіативну частину: освітні лінії «Комп’ютерна грамота», «Іноземна мова», «Хореографія», «Шахи». Крім названих, кожен заклад може обирати будь-яку варіативну частину – створювати власні тематичні програми, які затверджує Міністерство освіти і науки. Завдяки цим посиленим варіативним програмам вихователь може задовольняти підвищені запити в наданні освітніх послуг 13 родинам, при цьому враховуючи особливості розвитку дитини дошкільного віку та не порушуючи вимоги державного стандарту. Важливою ознакою дошкільної освіти є функціонування дошкільних навчальних закладів на базі різних чинних, затверджених МОН України, комплексних програм «Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років», «Я у Світі», «Українське дошкілля. Програма розвитку дитини дошкільного віку», «Освітня програма «Впевнений старт» для дітей старшого дошкільного віку», «Світ дитинства. Комплексна освітня програма для дошкільних навчальних закладів», «Соняшник. Комплексна програма розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку», «Соняшник. Комплексна програма розвитку, навчання і виховання дітей раннього віку», «Дитина в дошкільні роки. Комплексна освітня програма», «Оберіг. Програма розвитку дітей від пренатального періоду до трьох років» та варіативних за різними лініями розвитку («Радість творчості. Програма художньо-естетичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку», «Граючись вчимося. Англійська мова. Програма для дітей старшого дошкільного віку, методичні рекомендації», «Смайлик. Програма з формування основ комп’ютерної грамотності у дітей старшого дошкільного віку», «Казкова фізкультура. Парціальна програма з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку», «Грайлик. Парціальна програма з організації театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі» та інші) та регіональних програм, які враховують культурні, етнічні, природні умови та особливості виховання дитини в родині («Стежина. Комплексна альтернативна освітня програма для дошкільних навчальних закладів, що працюють за вальдорфською педагогікою»). Важливим є підтримка різнобарвності варіативних програм дошкільної освіти, оскільки варіативність є основою розвитку прогресивних освітніх змін, що дає можливість підтримувати рух вперед та бути конкурентоспроможними на подальшому шляху самореалізації людини. Дошкільна освіта залишається вірним лицарем варіативної педагогіки, педагогіки співпраці, гідності, яка спрямована на розвиток у дітей співчуття, 14 взаємодії, творчості. Культурно-діяльнісна ідеологія розвитку, що реалізується дошкільною освітою України, є трансдисциплінарним форматом, що об'єднує психологію, соціологію і культурологію. Фахівці дошкільної освіти давно визначилися у своїх позиціях – не може бути однієї зразкової програми. Можуть бути тільки варіативні програми розвитку дошкільної освіти. І вони ж є авторськими програмами, що примножує оригінальність, креативний потенціал процесу виховання і навчання дітей. Але коли відбуваються управлінські зміни, ми увесь час вибираємо: або ми контролюємо, або ми розвиваємо. Ця опозиція між контролем та розвитком – одна з ключових опозицій, яка знижує потенціал якості освіти. Педагогіка гідності, педагогіка співпраці, педагогіка розвитку – ось ті лінії, які перетинаються між собою і дають нову палітру дошкільної освіти. Для покращення навчально-методичного забезпечення освітньої роботи в дошкільній установі започатковано серію видань «Бібліотека дошкільника». Все це вказує на пріоритетне значення розробки комплектів розвивальної літератури для дітей дошкільного віку. Це – видання для дорослих і спільної роботи батьків з дітьми. Аналіз якості посібників, рекомендованих МОН дозволяє з’ясувати їх відповідність вимогам та потребам дошкільної освіти. Нормативна база розробки, існування та впровадження навчально-методичної літератури для потреб дошкільної освіти сприяють кількісному зростанню методичної літератури, а також підтримують рівень якості дошкільної освіти, оскільки до навчальних закладів надходить продукція, яка пройшла експертну оцінку фахівців. Розробка та видання продукції для дітей регулюються наказами Міністерства освіти і науки України про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення навчальної літератури для дітей дошкільного віку (від 12.05.2014 № 572), Наказом Міністерства освіти і науки України про Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 № 53 , зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 10.07.2008 за № 628/15319; Державними санітарними нормами і правилами «Гігієнічні 15 вимоги до друкованої продукції для дітей», Державним стандартом України ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» іншими нормативно-правовими засадами розроблення і видання програмнометодичного забезпечення для дошкільної освіти. В той же час треба визнати, що аналіз публікацій за освітніми лініями розвитку дитини вказує на диспропорцію літератури, присвяченої провідної діяльності в дошкільному віці. Так, в напрямку «Гра» пропонується найменша кількість публікацій. Одночасно, можна стверджувати про позитивну тенденцію збільшення літератури напрямку «Культура», що орієнтує на виховання творчої особистості, що прагне творчо осягати довкілля. Олюднення, гуманізація, особистісно-орієнтований напрямок освіти передбачає формування компетентності дошкільника у сфері «Культура», становлення предметнопрактичної, художньо-практичної компетентності. Саме вказана компетентність забезпечує цивілізованість існування індивіда, розкриття ним своєї творчої природи та прогрес суспільства в цілому. Зміст освітньої лінії «Дитина у світі культури» містить доступні дитині дошкільного віку поняття житла, предметів побуту і вжитку, розвиток навичок орієнтування у предметному довкіллі за межами житла. Предметно-практична компетенція передбачає наявність знань про рукотворний світ, створений завдяки людській праці, орієнтування у предметному середовищі, обізнаність з працею дорослих, прояв себе у самостійній предметно-практичній діяльності. В той же час, якісний аналіз посібників з погляду формування компетентностей у сфері «Культура» показує, що із 28 рецензованих посібників, тільки 8 (2%) відповідають стандарту якості більш ніж на 50%, інші ж лише на 10-30%. Тільки на 25-30% навчальні видання декларують потребу у творчому вияві дитини, у ціннісному ставленні до мистецьких традицій, фольклору, мистецьких творів та здатності насолоджуватися мистецтвом, пізнавати образну специфічність мистецтва й дотичну інформацію. Більша ж частина завдань посібників не заохочують дитячу творчість, творчий вияв ініціативи у діяльності, пізнавальної потреби у мистецькій сфері, а декларують метод 16 наслідування та прикладу, виробляючи навички наслідування за зразком. Не задовольняються потреби дітей і у знанні, що безпосередньо пов’язане зі сферою «Культура». Зокрема, у посібниках майже відсутні матеріали, що знайомлять із прізвищами, творами улюблених вітчизняних та зарубіжних митців, змісту їхніх творів; українськими пісенними жанрами, музичнотанцювальними творами. Тобто, ознайомленню із духовною діяльністю людини, культурою народу у посібниках приділяється не достатня увага. Зміст посібників не передбачає знайомство з репродукціями творів мистецтв, формування ціннісного ставлення до українських мистецьких традицій, фольклору, мистецьких творів. Завдання посібників не спонукають до формування комунікативних навичок спілкування з приводу змісту і краси твору. У їх змісті відсутні завдання, що передбачають обговорення культурної спадщини, змісту художніх творів, оцінку результатів ровесників та власної діяльності. Навчальні видання, що популяризують музичну культуру та розвивають музичні здібності теж потребують суттєвого доопрацювання. Музичний супровід, як пасивне знайомство з музичними творами, передбачається тільки у декількох посібниках. Можна вважати спільними для посібників наступні рекомендації: включати у посібники завдання, що сприятимуть розвитку креативності, вияву творчих здібностей, пробудження власних творчих сил; ширше використовувати репродукції творів вітчизняних та зарубіжних митців, що представляють різні жанри народного, класичного і сучасного вітчизняного та світового мистецтва (образотворчого, музичного, театрального тощо); планувати організоване сприймання та обговорення мистецьких творів, розвивати ціннісне ставлення до витворів мистецтва, культурної спадщини.