Візитівка рою «Романківці»
Лунає «Марш козацький» (оркестр)
- Ми здобувачі освіти гімназії №28
- Ми учасники гри «СОКІЛ»(ДЖУРА),
- Ми ті, що цінують працю,
- ми ті, що обирають волю, силу, наснагу, здоровий глузд.
- Ми живемо в козацькім краї.
- Ти тільки уяви – татарська навала, Дике поле, Романів курган, зимівник Романково, Торжанський шлях, Богушівка, Краснопілля і все це тут.
- Як колись козаки, так тепер і ми ходимо по цій землі.
- Одержавши на раді згоду членів нашого рою «Романківці»,
- В це коло викликаю молодих джур на перевірку знань.
Лунає «Марш козацький» (сучасний). Виходять козаки, танок.
У нашого рою є:
- Розум
-Сміливість
-Гордість
-Сила
Разом: Все це для тебе, моя Україна!
А ще у нас є презентація: швидко, креативно, інтерактивно!
Разом : Це ми!
Обличчя освітнього закладу!
Разом :Це ми!
Окраса Романкова!
Разом :Це ми!
Ройовий : Так! Передчасна смерть від скромності вам не загрожує!
Ми від наших романківців
Шлем вітання в небокрай
Наші хлопці всі готові захищати рідний край!
І дівчата синьоокі
В нас гаряча вдача
Виховання патріотів – ось наша задача!
Ройовий : Як же добре, що в наш час козацтво, лицарство відроджується, «Чайку» козацьку з дна Дніпровського підняли. Гопак вивчають як бойове мистецтво, оселедці стали в моді.
Учасник: А ви знаєте легенду щодо характерної зачіски козаків?
Ройовий: Можливо, ти б нам зараз розповів?
Учасник: Добре, слухайте:
Голили голови вони, залишаючи оселедець, не просто так,
Бо виявляється, що кожен запорожець-козак
Вірив, що коли настане час помирати,
В раю не кожному доведеться побувати.
Бо надто грішними вони себе вважали,
Та, потрапивши у пекло, надію мали,
Що Бог змилується над ними
І за чуба з пекла їх витягне руками своїми.
Учасник : Оце так дивина! Виходить:
Голову голи, оселедець залишай
І не будеш у пеклі – потрапиш у рай.
Учасник: Данило, ти, як завжди, із жартами своїми.
Учасник: Сміх продовжує життя!!! Посміхайтеся – і у вас буде щасливе
майбуття!
ФОН ГІТАРА
Одна біда! Ось уже другий рік наша країна знаходиться в стані війни. Сьогодні вирішується доля і майбутнє України.
На полі битви – захисники, воїни. «Маю честь битися за Україну» говорять бійці, що зі зброєю в руках захищають землю незламної неньки-України.
Ми пишаємося лікарями, які повертають поранених з того світу.
Волонтерами, на плечах яких тримається наша армія.
Ми пишаємося ними, і благаємо: Боже, солдата бережи!
Своєрідним протестом учнів нашого закладу на російську агресію стали патріотичний флешмоб «Ми за єдину Україну», «Голуб миру», акція «Долоньки миру». Спільно з міською громадською організацією "Патріот 2015", «Жіноча сотня» проводимо благодійні акції «Посилка воїну», «Гривня для ЗСУ». Патріотичні малюнки, листи від чистого серця, продуктові набори, українські обереги – все це для наших воїнів-захисників. Малюнок на аркуші із зошита учениці 5 класу так схвилював військових, що під час відпустки вони завітали до нас у гімназію. Ми пишаємося ними, і благаємо: повертайтесь, будь ласка живими.
.
Будемо й надалі в цьому русі працювати,
Творить, допомагати, свій край прославляти.
А чого ми хочемо в майбутньому?
Я хочу, щоб скінчилася війна,
Щоб за синами мами не ридали,
Щоб наречена не була вдова,
Щоб сиротами діти не ставали…
Я хочу, щоб в мальовничому селі
Бабуся радо онучат стрічала,
Щоб батько не хилився до землі,
Щоб пусткою домівка не ставала…
Щоб скрізь лунав дзвінкий дитячий сміх,
І радісні пісні щоб звідусіль звучали.
Любов, достаток, спокій огорнули всіх,
А смуток й негаразди щоб рідний край минали.
Слава Україні! Героям слава!
Патріотична пісня
1