Візитівка шкільного рою "Романківці"

Про матеріал
Сценарій творчої візитівки шкільного рою "Романківці" стане у нагоді педагогу-організатору, керівнику гуртка, класному керівнику. Розробка має сучасний підхід, спрямована на національно-патріотичне виховання старшокласників
Перегляд файлу

Візитівка рою «Романківці» 

Лунає  «Марш козацький» (оркестр)

-         Ми здобувачі освіти гімназії №28

-         Ми учасники гри «СОКІЛ»(ДЖУРА),

-         Ми ті, що цінують працю,

-         ми  ті, що обирають волю, силу, наснагу, здоровий глузд.

-         Ми живемо в козацькім краї.

-         Ти тільки уяви – татарська навала, Дике поле, Романів курган, зимівник Романково, Торжанський шлях, Богушівка, Краснопілля і все це тут.

-         Як колись козаки, так тепер і ми ходимо по цій землі.

-         Одержавши на раді згоду членів нашого рою «Романківці»,

-         В це коло викликаю молодих джур на перевірку знань.

 Лунає «Марш козацький» (сучасний). Виходять козаки, танок.

У нашого рою є:

- Розум

-Сміливість

-Гордість

-Сила

 Разом: Все це для тебе, моя Україна!

 

А ще у нас є презентація: швидко, креативно, інтерактивно!

Разом : Це ми!

Обличчя освітнього закладу!

Разом :Це ми!

Окраса Романкова!

Разом :Це ми!

Ройовий :  Так! Передчасна смерть від скромності вам не загрожує!

 

Ми від наших романківців

                Шлем вітання в небокрай

Наші хлопці всі готові захищати рідний край!

 

І дівчата синьоокі

В нас гаряча вдача

Виховання патріотів – ось наша задача!

 

Ройовий : Як же  добре, що в наш час козацтво, лицарство відроджується, «Чайку» козацьку з дна Дніпровського підняли. Гопак вивчають як бойове мистецтво, оселедці стали в моді.

Учасник:  А ви знаєте легенду щодо характерної зачіски козаків?

              

Ройовий:  Можливо, ти б нам зараз розповів?

  Учасник:             Добре, слухайте:

                Голили голови вони, залишаючи оселедець, не просто так,

                Бо виявляється, що кожен запорожець-козак

                Вірив, що коли настане час помирати,

                В раю не кожному доведеться побувати.

                Бо надто грішними вони себе вважали,

               Та, потрапивши у пекло, надію мали,

               Що Бог змилується над ними

               І за чуба з пекла їх витягне руками своїми.

 

  Учасник :  Оце так дивина! Виходить:

                         Голову голи, оселедець залишай

                         І не будеш у пеклі – потрапиш у рай.

                  

  Учасник:       Данило, ти,  як завжди,  із жартами своїми.

 

  Учасник: Сміх продовжує життя!!! Посміхайтеся – і у вас буде щасливе                 

                           майбуття!

 

ФОН ГІТАРА

Одна біда! Ось уже другий  рік наша країна знаходиться в стані війни. Сьогодні  вирішується доля і майбутнє України.

 

На полі битви – захисники, воїни. «Маю честь битися за Україну» говорять бійці, що зі зброєю в руках захищають землю незламної неньки-України.

Ми пишаємося  лікарями, які повертають поранених з того світу.

Волонтерами, на плечах яких тримається наша армія.

 

Ми пишаємося ними, і благаємо: Боже, солдата бережи!

Своєрідним протестом учнів нашого закладу на російську агресію стали патріотичний флешмоб «Ми за єдину Україну», «Голуб миру»,  акція «Долоньки миру». Спільно з міською громадською організацією "Патріот 2015", «Жіноча сотня» проводимо благодійні акції «Посилка воїну», «Гривня для ЗСУ». Патріотичні малюнки, листи від чистого серця, продуктові набори, українські обереги – все це для наших воїнів-захисників. Малюнок на аркуші із зошита учениці 5 класу так схвилював військових, що під час відпустки  вони завітали до нас у гімназію.  Ми пишаємося ними, і благаємо: повертайтесь, будь ласка живими.

.

Будемо й надалі в цьому русі працювати,

Творить, допомагати, свій край прославляти.

 

А чого ми хочемо в майбутньому?

                   

Я  хочу, щоб  скінчилася  війна,

                    Щоб  за  синами  мами  не  ридали,

Щоб  наречена  не  була  вдова,

                    Щоб  сиротами  діти  не  ставали…

Я  хочу,  щоб  в  мальовничому  селі

Бабуся радо онучат стрічала,

                     Щоб  батько  не  хилився  до землі,

Щоб  пусткою  домівка  не  ставала…

                    Щоб скрізь лунав дзвінкий дитячий сміх,

І радісні пісні щоб звідусіль звучали.

                    Любов, достаток, спокій огорнули всіх,

А смуток й негаразди щоб рідний край минали.    

 

Слава Україні! Героям слава!

Патріотична пісня

 

 

1

 

docx
Додано
11 січня
Переглядів
227
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку