Власна розробка проєкту до виховної Присвячується захисникам України "Без тебе, захиснику, цей день не настав би"

Проєкт

"Дзеркало"

 Присвячується захисникам України

"Без тебе, захиснику, цей день не настав би"

Звучить повільна музика (Асофатов "Дзеркало"). Виходять учні.

Чому? Чому?

Чому, коли місто спало?

Тоді, коли під дзеркалом стою,

Коли навпроти сяють очі!

Я їх не бачу!

Коли так серце б’ється, а ти мочиш,

А я це бачу!

Учні одягнені у чорне, біле і вишиване (звучить пісня "Переможе все добро"). Виходять мала та доросла дівчинки. Стають одна навпроти одної.

Доросла:

Дивлюсь у дзеркало і бачу:

Маленька дівчинка, весела, безтурботна

Дві коси – два струмочки золоті,

А стрічки, вплетені в них,

Так гарно кольорами сяють:

То жовтим, то синеньким

І десь зникають…

Друга дівчинка:

І знову я себе там бачу,

А стрічки там немає,

А коси вже не ті

Геть сивина закрила обрис мій?!

Це я? – Ні!

Це вже не дівчинка стояла,

А мати в сльозах і хустині чорній,

Яка змінила безтурботні дні.

Третій учень: Сьогодні... день війни. Недавно я дивилася у дзеркало, а там щаслива мить:

Збираюся до школи весело,

За вікном мороз щемить.

Так добре, друзів безліч тут.

Це лютий бачу я у дзеркалі.

Нічого день цей не говорив.

Тепер я знаю:

Уже тремтіло дзеркало,

Бо ранок о п’ятій про війну нам сповістив.

Учень:

Ти знало, дзеркало,

І довго так мовчало?

В ту мить в Україні ворог-демон

"тисячі" згубив…

Учень:

І знову дні буденні…

Давно забули сирени звук,

Ніхто не чув про постріли,

Давно не відчували про біль і втрату у бою,

Не бачили як у дім влучає бомба,

Ніхто не розумів, що це можливо тут!

Ми ж у ХХІ столітті? Яка війна? За що? Навіщо?

А дзеркало мовчить?

Ти бачиш, дівчино, дружино – мамо!

Якою ти була щасливою

Не помічала, не цінувала, не бачила ціни свого життя.

 

Ішов … день війни. Ми – стоїмо, ми – сильні, ми – незламні. Наш воїн-захисник ціною власного життя країну боронить.

Учень: Так день за днем міняє час,

Але не всіх міняє нас.

Хтось розуміє, що війна,

А хтось – не відчуває, що біда

І бачить дзеркало душі твій погляд, усмішку, надію, дитячий сміх, буденні дні. І вірить як мала дитина, що прийде час – кінець війни.

Дивна зустріч тут відбувалась. Збагнули ви в ній суть?

Кажуть, що потрібно одну хвилину,

Щоб знайти особливу людину,

Одну годину, щоб оцінити – мить,

День, щоб полюбити,

Ціле життя, щоб відпустити.

Шануймо сьогодення, воно важке, але неоціненне.

Шануймо воїнів-захисників,

Заглядаймо в дзеркало частенько,

Щоб там побачити реальну мить.