Внутрішнє середовище організму та його складові. Поняття про гомеостаз.

Тема: Внутрішнє середовище організму. Поняття про гомеостаз.

Бернар Клод (1813 — 1878)Французький фізіолог і патолог, один з засновників сучасної фізіології й експериментальної патології , член АН в Парижі. Вперше вжив термін “Внутрішнє середовище організму”. Він казав: «Сталість внутрішнього середовища – запорука вільного й незалежного життя ».

Італійський анатом, лікар і фізик Марчелло Мальпігі вперше виявив плаваючі тільця в крові бичка. Ці тіла він прийняв за жирові кульки, а не клітини. Деякі з перших дослідників приймали клітини крові за повітряні кульки, інші - за тварин, "анімалкул", розумних істот, на свій розсуд керуючих кров'ю. Тільки винахідник мікроскопа голландець Антоні ван Левенгук назвав їх кров'яними кульками, які згодом перейменували на кров'яні клітини.

Наприкінці сімнадцятого століття перші в світі з трьохсоткратним збільшенням її розглянув Антоні ван Левенгук. Він досліджував під мікроскопом все, що потрапляло під руку - воду, слину, шматочки м'яса і овочів, комах. Одного разу він порізав палець. Так об'єктом досліджень стала кров. Левенгук був дуже здивований, побачивши, що це не однорідна рідина, як тоді вважали вчені, а потік, у якому рухається величезна кількість мікроскопічних червоних тілець, пізніше названих еритроцитами

Але розгадати всі таємниці крові вдалося лише наприкінці XIX століття, коли за її дослідження взялися вчені німець Пауль Ерліх та російський Дмитро Романовський, які почали фарбувати препарати крові і змогли розгледіти її найдрібніші структури. Потім їхню справу продовжили німець Артур Паппенгейм та російський А. Н. Крюков, які створили сучасну теорію кровотворення. Метод фарбування за Райтом також застосовний для дослідження мазків кісткового мозку. Кістковий мозок є основним джерелом кровотворної тканини. Спостерігаючи за морфологічними та кількісними змінами різних клітин у мазках кісткового мозку, можна зрозуміти стан кровотворної функції кісткового мозку та наявність гематологічних захворювань.

ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ - це сукупність рідин (кров, тканинна рідина та лімфа), що беруть участь у процесі обміну речовин і підтриманнігомеостазу

Внутрішнє середовище організму: 1 - кров; 2 - тканинна рідина; 3 - лімфа; 4 - клітини

Кров — непрозора, солонувата на смак рідина червоного кольору, що циркулює по замкненій кровоносній системі. Об’єм крові в дорослої людини становить 4–6 л (7–8 % маси тіла). Будова кровоносної системи:серце кровоносні судини (артерії, вени, капіляри)кров

транспортна, яка полягає в перенесенні:● дихальних газів — кисню від легень до тканин організму, а вуглекислого газу від тканин до легень (дихальна функція);● органічних речовин, мінеральних солей до всіх тканин організму (трофічна функція);● кінцевих продуктів обміну речовин від усіх тканин до органів виділення (видільна функція);● гормонів та інших біологічно активних речовин до клітин усіх органів і тканин організму (регуляторна функція). Основною функцією крові є

Тканинна (міжклітинна) рідина омиває всі клітини організму. Тканинна рідина утворюється з рідкої частини крові — плазми, що відфільтровується через стінки кровоносних капілярів, а також з кінцевих продуктів обміну речовин, які постійно надходять із клітин. Роль тканинної рідини: живлення клітин і відведення продуктів обміну Вона є проміжним середовищем, через яке здійснюється обмін речовин (вода, мінеральні солі, органічні речовини, гази тощо) між кров’ю та клітинами інших тканин. Цей обмін здійснюється завдяки явищам дифузії та фільтрації. За добу утворюється близько 20 л тканинної рідини.

Лімфа — прозора рідина, що рухається по судинах лімфатичної системи.Її основу становить вода, у якій розчинені органічні (білки, жирні кислоти, гліцерин) й неорганічні (мінеральні солі) речовини. По лімфатичних судинах також транспортуються поживні речовини та кінцеві продукти обміну речовин. Кров і лімфа безпосереднього контакту з клітинами тканин не мають, вінзабезпечується через тканинну рідину. До органів лімфатичної системи відносяться:лімфатичні вузлилімфоцити лімфоїдні органи(селезінка-найбільший лімфоїдний орган, фільтрує кров,Тимус (вилочкова залоза)-місце дозрівання Т-лімфоцитів, Мигдалини-захисний бар'єр у горлі (кільце Пирогова)Пейєрові бляшки-скупчення лімфоїдної тканини в тонкому кишківнику.)

Транспортна функція - здійснюється завдяки поверненню міжклітинної рідини і білкових структур з міжклітинної простору в кровоносне русло. Абсорбуюча функція в шлунково-кишковому тракті здійснюється абсорбція жирів і жиророзчинних вітамінів. Транспорт жирів в організмі відбувається в результаті роботи лімфатичної системи. Захисна або імунна функція. За рахунок лімфатичних вузлів в яких відбувається очищення і фільтрація лімфи від бактерій, вірусів, патологічних клітин. А також транспорт антитіл і антигенів. Гомеостатична функція-забезпечує постійний водний баланс. Основні функції лімфатичної системи:

Гомеостаз — це сукупність процесів, що підтримують відносну сталість внутрішнього середовища організму. Еритроцити за нормальної концентрації солей у плазмі крові (а), за підвищеної (б) та низької (в) концентраціїГомеостаз забезпечує повноцінний обмін речовин у клітинах. Тривалі порушення гомеостазу небезпечні для життя клітин. Так, якщо вміст солей у плазмі крові надмірно збільшується, вода виходить з еритроцитів, вони втрачають пружність і зморщуються. Унаслідок зменшення вмісту солей у плазмі клітини поглинають воду й розбухають. В обох випадках клітини втрачають свої функції й можуть загинути

Речовини надходять до складових внутрішнього середовища і залишають їх, а через невелику різницю між надходженням і витратою їх вміст коливається. Межі цього коливання залишаються постійними. Так, вміст глюкози в крові дорослої людини становить 70-110 мг/100 мл, білків у сироватці — 65-85 г/л, а об’єм лімфи в організмі — 1-2 л. Таку рухому рівновагу називають гомеостазом внутрішнього середовища. Регуляторні системи організму людини. Нервова. ГуморальнаІмунна

Терморегуляція (температура тіла). Регуляція рівня глюкози. Регуляція артеріального тиску: Водно-сольовий баланс (осморегуляція). Значення гомеостазу: