Володимир Короленко «Сліпий музикант»

Літературний диктант

1. Володимир Галактіонович Короленко народився в м. Житомирі, в сім’ї … (судді).
2. Хлопець навчався в польському пансіоні , потім – … ( у Житомирській і Рівненській гімназіях).
3. Гімназійний курс Володимир Короленко завершив із … (срібною медаллю).
4. «Людина створена для щастя, як птах для польоту», – стверджував митець в оповіданні … («Парадокс»). 
5. У повісті «Сліпий музикант» відображені спогади В. Короленка про … (матір).
6. Дія повісті відбувається на … (заході сучасної України).
7. За жанром №Сліпий музикант»  – це … (повість).
8. У центрі твору поставлений образ … (Петра Попельського) .
9. Хто першим відкрив перед хлопчиком чарівний світ музики? ( Конюх Юхим).
10. Вихованням Петра займались … (мати і дядько Максим).
11. Сліпі дзвонарі – це … (Єгорій і  Роман).
12. Петрусь здивував Евеліну тим, що … (він сліпий, а може розрізняти на дотик квіти).
13. Петро, разом із сліпими жебраками помандрував до … (Почаївської лаври).
14. Як склалися стосунки Петра й Евеліни?  (Вони одружилися, в них народився син).
15. Найкращий друг і вихователь Петруся …  (дядько Максим).

Володимир Короленко «Сліпий музикант»

Впізнай героя за цитатою

1. «… був схожий на тисячу інших сільських поміщиків Південно-західного краю: він був добродушний, навіть, мабуть, добрий, добре наглядав за робітниками й дуже любив будувати та перебудовувати млини. Ця робота забирала майже весь його час, і тому голос його лунав у домі тільки в певні , визначені години дня, що збігалися з обідом, сніданком та іншими такими подіями. В таких випадках він завжди вимовляв незмінну фразу: « Чи здорова ти, моя голубко?» …  (Батько).

2. «… був зовсім іншою людиною. Років за десять до описуваних подій був відомий як найнебезпечніший забіяка не тільки в околицях його маєтку, а навіть у Києві «на Контрактах». Усі дивувались, як це в такій поважній в усіх відношеннях сім’ї, якою була сім’я пані Попельської, уродженої Яценко, міг удатися такий жахливий братик.»   ( Дядько               Максим).

3. «Праву ногу йому зовсім одрізали, і тому він ходив на милиці. А ліва рука була покалічена й придатна тільки на те, щоб сяк-так спиратися на палицю. Та й взагалі він став серйознішим, вгамувався, і тільки час від часу його гострий язик орудував так само влучно, як колись шабля. Він перестав їздити на «Контракти», рідко показувався на людях і більшу частину часу просиджував у своїй бібліотеці, читаючи якісь книжки, про які ніхто нічого не знав, крім припущення, що книжки зовсім безбожні. Він також писав щось, та що писання його ніколи не друкувалися в «Кур’єрку», то ніхто не надавав їм серйозного значення….»  ( Максим).

4. Для свого віку хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся відтіняло ще дужче білість обличчя. А великі темні , малорухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що якось зразу приковував увагу. Легка складка над бровами, звичка трохи подаватися головою вперед і вираз смутку, що часом  пробігав якимись хмарами по вродливому обличчю, …»  (Петрусь).

5. «… невеличка дівчинка, з довгою русою косою й блакитними очима, що вражала всіх при першому ж знайомстві якоюсь дивною солідністю, розлитою в усій її постаті. Здавалося, спокій пізнього кохання батьків відбився в характері доньки цією недитячою розсудливістю, плавною спокійністю рухів, задумливістю й глибиною блакитних очей. Вона ніколи не цуралася сторонніх, не ухилялась від знайомства з дітьми й брала участь в їх іграх.» (Донька Яскульських).

6. «… став уже юнаком, зріс, як теплична квітка, захищений від різних сторонніх впливів далекого життя. …» (Петро).

7. «…був міцний старик, сивий, з довгими козацькими вусами і в широких козацьких шароварах. Він носив кисет з тютюном та люльку привязаними біля пояса, розмовляв не інакше, як по-малоросійському, і поруч двох синів, вдягнутих у білі свитки й вишивані малоросійські сорочки, дуже нагадував гоголівського Бульбу з синами. Однак у нього не було й слідів романтизму. Що відзначав гоголівського героя. Навпаки, він був прекрасний практик-поміщик, який ціле життя чудово ладнав з кріпацькими відносинами, … .  (Ставрученко).

8. «… Такі обличчя бувають, здається, тільки у слов’янок. Правильні, гарні риси, покреслені плавними, холодними лініями; блакитні очі дивляться рівно, спокійно; рум’янець рідко показується на цих блідих щоках, але це не та звичайна блідість, яка щохвилини готова спалахнути полум’ям палкої пристрасті, це швидше холодна білість снігу. Пряме біляве волосся ледве-ледве відтінялось на мармурових скронях і спадало важкою косою, що ніби відтягала назад її голову приході»  ( Евеліна).

9. « … виріс і змужнів. На щоках швидко спалахнув густий рум’янець. І так само швидко розливалася матова блідість. Нижня губа , ледве-ледве  відтягнута кутками вниз, часом якось напружено здригалася, брови чуйно насторожувались і ворушилися, а великі гарні очі , що дивились рівним нерухомим поглядом, надавали обличчю якогось не зовсім звичайного , похмурого відтінку.»  (Сліпий).

10. «Був трохи старший; широка ряса висіла складками на худому тілі, риси обличчя були грубіші й різкіші. При уважному погляді на них проступали й відміни: був блондин, ніс у нього був трохи горбатий, … . Над губами пробивались вуса, і кучерява борідка облямовувала підборіддя. Але в жестах, в нервових складках губ, у постійному русі брів була та дивна, мовби кревна схожість, через яку багато горбанів теж нагадують один одного обличчям, як брати.»  (Дзвонар).
11. «Обличчя його було широке, подзьобане віспою і надзвичайно добродушне. Закриті повіки ховали ямки очей, на губах грала добродушна усмішка. …) (Роман).

Володимир Короленко «Сліпий музикант»

Установіть послідовність подій у творі

1. Спілкування Петруся зі Ставрученками.
2. Прозріння сліпого.
3. Евеліна і Петрусь – добрі друзі.
4. Народження сліпого хлопчика в родині Попельських.
5. Шлях до Почаєва.
6. Нові перспективи для Евеліни і Петруся.
7. Життя зі сліпцями.
8. Враження від зустрічі із дзвонарем.