механізм впливу стресових чинників. Дія стресорів починається з порушення гомеостазу, що є сигналом для активації вищих регуляторних центрів, які, в свою чергу, активують регуляторну стрес-систему. Стрес-система забезпечує неспецифічну адаптивну відповідь. Основним результатом активації стрес-системи є збільшення секреції глюкокортикоїдів і катехоламінів (адреналін і норадреналін) – головних стрес-гормонів, що сприяють мобілізації адаптивних функцій органів і забезпечують збільшення їх енергозабезпечення. Одночасно спостерігається й збільшення секреції соматотропіну, що активує анаболічні процеси в тканинах.
одночасно запускається й функціональна система, що поєднує органи різних фізіологічних систем та відповідає за специфічну адаптивну відповідь на дію конкретного стресора. Стресовий стан охоплює функціональні системи, що забезпечують своєю саморегулювальною діяльністю різні показники гомеостазу й поведінки.
п'ять адаптивних ефектів1) збільшення концентрації в цитоплазмі універсального мобілізатора функцій - Кальцію Ca2+ та активації ключових регуляторних ферментів - протеїнкіназ; 2) активація мембранних білків завдяки збільшенню активності ліпаз і фосфоліпаз; 3) мобілізація енергетичних і структурних ресурсів організму, що виражається в збільшенні в крові концентрації глюкози, жирних кислот, амінокислот; 4) спрямована передача енергетичних і структурних ресурсів у функціональну систему, що здійснює дану адаптаційну реакцію; 5) активація синтезу нуклеїнових кислот і білків у різних органах.
Стадія опірностіСтадія опірності (довгострокова адаптація) характеризується відновленням порушеного гомеостазу і підвищенням стійкості не лише до дії вихідного стресора, а й до інших стресових чинників (перехресна стійкість). Синтезуються білки м’язів, утворюються еритроцити для забезпечення додаткових потреб у кисні, збільшується кількість ферментів для синтезу білків у робочих органах, зростає кількість антитіл, що підвищує імунітет тощо.
Стадія виснаження Стадія виснаження призводить до вичерпання резервних можливостей організму. На цій стадії стрес із мобілізуючого корисного еустресу перетворюється на шкідливий виснажувальний дистрес. Дистреси супроводжуються типовими змінами в організмі, які називають тріадою Сельє: 1) розростання кори надниркових залоз;2) зменшення тимусу; 3) поява крововиливів у слизовій оболонці травного каналу
Найпоширенішими негативними наслідками стресу єнапади агресії, гніву, дратівливості;перепади настрою;занепад сил, втрата інтересу до життя;зниження уваги, розуміння, здатності навчатися, запам’ятовувати, висловлювати думки;порушення сну;втрата впевненості у собі, неврози;постійний головний біль;порушення серцевого ритму; загострення хронічних хвороб;гормональні розлади;зниження працездатності;зростання ризику появи онкології;постійно пригнічений емоційний стан.
позитивний вплив стресу на організм людинизбільшується секреція адреналіну і відбувається емоційний струс, що може змусити людину на короткочасні активні, продуктивні дії, які направлені на усунення причини стресу;прагнення позбутися неприємного емоційного стану може сприяти налагодженню більш близьких стосунків з оточуючими, до яких людина звертається по допомогу;якщо людина успішно долає стрес, це підвищує її самооцінку і допомагає набути впевненості в собі.
Одними із проявів стресового стану людини є тривога і страх, що виконують захисну функцію для організму й пов'язані з потребою самозбереження. Ще В. Шекспір у своєму творі «Гамлет, принц данський» писав: по росі, ще на весні життя,Найбільше слід хвороби стерегтися. Обачна будь; найліпший сторож - страх;Бо ж навіть як напасть її не б'є,Сама на себе юність повстає. Що таке страх? Застосуйте знання про стадії стресу й поясніть, чому страх є найліпшим сторожем організму? У якому випадку страх матиме негативне значення?