Впровадження в освітній процес інформаційно-комунікаційних технологій .

Про матеріал

Сьогодні цифровізація суспільства - важлива складова нашого життя. Інноваційні комп'ютерні технології зустрічаються дедалі частіше не тільки у професійній діяльності людей, а й у повсякденному житті. Державний стандарт базової середньої освіти у п. 4 наголошує про забезпечення рівного доступу кожного учня до освіти без будь-яких форм дискримінації учасників освітнього процесу. У спеціальній (корекційній) школі інформаційні технології повинні розглядатися не як предмет вивчення, а як інструмент інтеграції учня в сучасний світ. Вивчення архітектури комп'ютерних мереж, програмного забезпечення, методів проєктування та набуття практичних навичок аналізу, побудови, та захисту від несанкціонованого доступу - вся ця інформація дає нам базові знання та можливість подальшого розвитку учасників освітнього процесу в області ІТ- технологій. За допомогою великої кількості онлайн - ресурсів є можливість опрацьовувати матеріали уроку в ігровій формі, візуалізувати інформацію за допомогою презентацій, що реалізує право дітей з особливими освітніми потребами бути повноцінними учасниками освітнього процесу. Як це робиться на практиці можна прослідкувати при вивченні теми “Комп’ютерна мережа. Локальна та глобальна мережі”. Метою уроку є формування системи фундаментальних знань щодо аналізу та проектування комп'ютерних мереж, використання мережевого обладнання та мережевих сервісів. До уваги пропонується конспект уроку інформатики:

Перегляд файлу

УДК

ВПРОВАДЖЕННЯ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

З МЕТОЮ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ ДО СУЧАСНОГО ЖИТТЯ.

Павлішина Тетяна Олегівна

спеціаліст другої категорії,

вчитель інформатики

Лиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5

Лиманської міської ради Донецької області,

м. Лиман, Донецька область

Тема : “ Комп’ютерна мережа. Локальна та глобальна мережі.”

Цілі:

навчальна: сформувати поняття про комп’ютерні мережі, мережну взаємодію, типи комп’ютерних мереж;

розвивальна: розвивати інформаційну культуру учнів;

виховна: виховувати свідоме ставлення до вибору майбутньої професії, інтерес до теми і до предмета.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання та наочність: онлайн-підручники, навчальна комп’ютерна презентація, онлайн-сервіс Google Meet, відеохостинг YouTube, освітня платформа «На урок».

Наскрізні лінії :

Екологічна безпека та сталий розвиток (розуміння інноваційного потенціалу ІТ як ключового фактору суспільного розвитку).

Громадянська відповідальність (виховання поваги до прав і свобод, зокрема, свободи слова й конфіденційності особистості та даних в Інтернеті; використання легального програмного забезпечення та контенту; виховання відповідального ставлення і громадянської позиції щодо дотримання норм ліцензування програмного забезпечення та авторських прав).

Здоров'я і безпека (дотримання правил безпеки життєдіяльності під час роботи з ІТ-пристроями; вміння критично оцінювати здобуту з Інтернету інформацію і знати методи перевірки її надійності; формування свідомого ставлення до впливу сучасних пристроїв і контенту на здоров'я та інтелектуальний розвиток; обмеження впливу небезпечних соціальних мережевих груп на учнів та захист їх від затягування в ці групи; формування знань про ризики встановлення та використання ПЗ).

Підприємливість та фінансова грамотність (використання інструментів планування та спільної роботи, робота в команді; розвиток уміння визначати всі можливі варіанти розв'язання проблеми та перевіряти результати).

Хід уроку

І. Організаційний етап

❖ привітання

❖ перевірка присутніх

❖ перевірка готовності учнів до уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Розв'язування анаграми за посиланням: https://wordwall.net/play/52646/887/463

ІІІ. Повідомлення теми, цілей, завдань уроку

Вступна бесіда за темою «комп’ютерні мережі»

— Сьогодні ми починаємо вивчати тему «Комп’ютерні мережі» (Слайд 1).

Коротка характеристика нової теми. Висвітлення її ролі у курсі інформатики та в різних видах діяльності людини. Доведення важливості теми конкретними практичними прикладами.

ІV. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

Пояснення вчителя з елементами демонстрування

Комп'ютерні мережі

Комп'ютерна мережа — це сукупність комп’ютерів та інших пристроїв, з’єднаних каналами передавання даних (Слайди 2,3).

У комп’ютерних мережах використовуються кабельні (за допомогою телефонних ліній, оптоволоконних каналів, мережних кабелів) або бездротові канали (за допомогою стільникового, супутникового зв’язку, Wi-Fi, радіохвилі тощо) (Слайд 4).

Можливості комп'ютерних мереж

За допомогою комп’ютерної мережі стає можливим спільне використання пристроїв (принтерів, сканерів, модемів, носіїв інформації, DVD-приводів тощо) та програмного забезпечення (Слайд 5).

Щоб у мережі можна було обмінюватись даними, кожному комп’ютеру присвоюють унікальне ім’я та адресу. Більш детально це питання ви вивчатимете далі.

Типи комп'ютерних мереж

Комп’ютерні мережі можуть з’єднувати різну кількість комп’ютерів та охоплювати різні за величиною території. Мережу, яка з’єднує комп’ютери, що розташовані в межах кабінету, приміщення, одного або кількох будинків, називають локальною (ЛОМ, англ. LAN) (Слайд 6).

Локальні мережі створюються в навчальних закладах, банках, інших організаціях. У локальній мережі може бути від двох до кількох сотень комп’ютерів. Головною особливістю локальної мережі є порівняно короткі, швидкісні, якісні лінії зв’язку. Різні локальні мережі можуть поєднуватись між собою.

Мережна взаємодія

Мережі, що з’єднують комп’ютерні мережі та окремі комп’ютери, розміщені в різних містах і країнах, частинах світу, називають глобальними (WAN) (Слайд 7).

У глобальних мережах часто використовуються існуючі лінії зв’язку, наприклад телефонні, телеграфні, стільникові лінії.

Найбільш відомою глобальною мережею є Інтернет. Інтернет також називають мережею мереж. Існують ще й інші глобальні мережі. Наприклад, мережі банківських систем, мережі авіакомпаній, наукових організацій тощо.

Інтернет — всесвітня система взаємосполучених комп’ютерних мереж. Інтернет складається з великої кількості локальних і глобальних мереж, пов’язаних між собою з використанням різноманітних дротових і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, наприклад www та електронна пошта.

Таким чином, існують різні класифікації комп’ютерних мереж: ( Слайд 8).

· за способом апаратного під’єднання мережі поділяються на дротові, бездротові та змішані;

· за кількістю комп’ютерів і місцем розташування — на локальні та глобальні.

Комп’ютери в мережі можуть мати різне призначення. Наприклад, до різних комп’ютерів можуть бути приєднані периферійні пристрої. Для того щоб використати один з них, до вказаних комп’ютерів надсилається запит. У відповідь ці комп’ютери надають послуги з доступу до власних або мережних ресурсів.

Мережна взаємодія полягає в надсиланні запитів від одних комп’ютерів мережі до інших комп’ютерів і пристроїв та отриманні у відповідь доступу до певних ресурсів мережі (Слайд 9).

Ті комп’ютери, які надають доступ до власних та мережних ресурсів іншим комп’ютерам, називають серверами, а ті, що користуються послугами серверів, — клієнтами або клієнтськими комп'ютерами.

На цьому уроці ми більш детально розглянемо локальні мережі.

Робота в локальній мережі

Локальні мережі у свою чергу поділяються на однорангові та багаторангові. В одноранговій мережі всі комп’ютери рівноправні, мають однакові права (ранги) щодо доступу до ресурсів кожного комп’ютера та до периферійних пристроїв. Кожен користувач мережі може визначити папки і файли, які він надає для загального користування.

У таких мережах операційна система комп’ютерів забезпечує їм однакові можливості. Перевагою однорангових мереж є працездатність мережі в разі виходу з ладу будь-якого з комп’ютерів, а недоліком — певна складність під час розподілів прав клієнтів у мережі. Прикладом такої мережі може бути мережа кабінету інформатики. Щоправда, мережа кабінету інформатики може бути й багаторангова.

У багаторанговій мережі виділяють більш потужний комп’ютер (сервер), що забезпечує роботу локальної мережі. Решту комп’ютерів локальної мережі називають робочими станціями. На сервері розміщують файли, програмне забезпечення для спільної роботи користувачів та ін. Недоліком є необхідність виділення окремого комп’ютера в ролі сервера, а також залежність клієнтських комп’ютерів від його роботи.

Користувачі локальної мережі можуть об’єднуватись у робочі групи з певною назвою. Це дає змогу в одноранговій мережі виокремити певних користувачів. Наприклад, окремий кабінет у мережі школи.

Навігація локальною мережею

Усі ресурси локальної мережі, до яких можна отримати доступ з певного комп’ютера, називаються його мережним оточенням. Вміст мережного оточення відображається в однойменній папці. Щоб її відкрити, слід вибрати Мережне оточення в меню Пуск або в області завдань вікна будь-якої папки (Слайд 10).

Для навігації комп’ютерною мережею (отримання доступу до мережних ресурсів) можна також використати Провідник, файлові менеджери, програми керування локальною мережею. (Учитель пояснює та демонструє кожний спосіб).

Щоб побачити всі комп’ютери робочої групи, слід клацнути посилання Показати комп'ютери робочої групи в області завдань вікна цієї папки (Слайд 11).

Кожен комп’ютер у мережі має власне ім’я. Наприклад, комп’ютер учителя може мати ім’я teacher1, комп’ютери учнів — pupil_1, pupil_2, комп’ютер бібліотеки — bibliot_4, шкільний сервер — school. Для того щоб користувачі могли працювати з файлами та папками деякої папки, розміщеної на одному з комп’ютерів мережі, до неї повинен бути відкритий спільний доступ. Доступ може бути ПОВНИМ або ЧАСТКОВИМ ( Слайд12).