Європейські традиції. Свято Геловін

Свято «Гелловін»

Дата: 25.11.2019 року

Мета: показати, як можна поєднати українські традиції із європейськими; виховувати у дітей любов до власних традицій та повагу до культури, традицій та звичаїв інших народів; виховувати культуру поведінки в умовах змагання, розвивати творчі здібності, уяву, товариськість.

Обладнання: телевізор, мультимедійна презентація, картки із завданнями, реквізит до конкурсів.

Зміст свята

Незабаром нас очікує дещо контроверсійне свято. Для когось Гелловін – це можливість стати казковим чудернацьким створінням і повеселитися з друзями. А хтось вважає, що це "диявольське святкування, яке не повинно з'являтись у лексиконі українців". Що ж, у кожного своя думка. Але яке ж все-таки відношення Гелловін має до України?

По суті, ніякого.

Звичайно, ми повинні перш за все дотримуватись своїх власних традицій, але потрібно поважати й інші культури. Інакше нам не стати частиною світової спільноти, до якої ми так прагнемо. А коли ми навчимося адекватно сприймати інші культури, зможемо поділитися зі світом і своїми звичаями та традиціями.

Так, Гелловін походить від старовинного кельтського свята жнив та дня мертвих.

Що ж тут поганого? Не тільки кельти вірили у те, що душі померлих можуть відвідувати живих. Слов'яни (особливо українці та білоруси), наприклад, періодично здійснювали обряди під назвою "Діди", "Баби" та "Діти" для поминання померлих родичів. У відповідні дні люди йшли на могили рідних і вшановували їх, приносячи гарячі поминальні страви (вважалось, що духи могли вдихати запах цієї їжі). А під час сімейних трапез на столі з'являлись додаткові столові предмети для гостей з потойбіччя. Окремо згадувалось ім'я кожного предка.

Та навіть християни зараз мають схожий пам'ятний день, коли вшановуються усі померлі.

Але повернімося до кельтів. Вони вважали, що, окрім душ померлих, на землю цього дня може потрапити і різна нечисть: домовики, відьми, бісенята й інші бешкетники (які є і в українських древніх віруваннях також!). Відповідно маскування було всього лиш спробою обдурити злих духів. Люди вірили в те, що відьми, злі феї та мерці можуть викрасти їхніх дітей, тому перевдягали малечу у страхітливі костюми, аби збити з пантелику нечисть. А ще від потойбічних сил намагались відкупитись, насипавши повну торбу ласощів та смаколиків.

А перевдягання і в нашій культурі є. Щоправда, українська молодь змінює образ взимку: на Різдво чи під час Маланки. З Різдвом і так все зрозуміло: ходить переодягнений вертеп та й співає колядок. Щоправда, окрім чортеняти, негативних персонажів там не так багато. Та давайте не будемо забувати, що й на Гелловін дехто принцесами та тваринками наряджається.

Незмінним і найвідомішим символом Гелловіну є так званий Ліхтар Джека. Ви його знаєте – гарбуз із вирізаним обличчям і сяючими оченятами. З ним пов'язана не менш цікава легенда. Розповідають, що жив колись в Ірландії коваль на ймення Джек – пияк і скнара. Однак хитрому парубкові вдалось двічі обдурити диявола і вторгувати собі кілька років життя. Коли ж таки прийшов його час, Небеса не бажали прийняти Джека, а через договір з Дияволом до пекла він потрапити також не міг. Душі чоловіка довелось блукати землею. Наостанок Джек одержав тільки дві розпечені вуглинки, які помістив у гарбуз замість ліхтаря. Одні кажуть, що цей подарунок дали йому Небеса, аби він міг відлякувати Диявола. Інші стверджують, що це був останній дарунок з пекла, який мав освітлювати йому шлях у вічній темряві. У будь-якому випадку цей специфічний ліхтарик використовують для тих же цілей, що й перевдягання – захист від нечисті.   

Зрозуміло, що більшість людей негативно сприймають той момент, що в їхній культуру раптом просочується щось нове і невідоме. Але більшість одразу починає захищатись тим, що це свято диявольське. Що ж, можливо, коріння у нього таки й не християнське, та наші прадіди теж своїх богів мали. Ми можемо, звичайно, не сприймати їхні погляди на життя, але ж все одно поважаємо і шануємо їх, то чим відрізняються предки іншого народу?!

З іншого боку, це один день в році, коли молоді люди можуть дозволити собі побешкетувати, "перейти на бік зла" і просто повеселитись. Це ж не означає, що в їхній свідомості щось зміниться і вони залишаться такими назавжди. Хіба ж не так?

Можливо, з точки зору християнства, нам важко зрозуміти мотиви святкування такого чудернацького дня. Однак це теж частина всесвітньої культури, всесвітньої спадщини. Та й що поганого, якщо завдяки таким святам діти можуть повеселитись, а молодь – розважитись? Головне — навчитися усе правильно сприймати і вміти вчасно –––зупинитись ;)

Слайд 1.       Слайд 2.

Слайд 3.        Слайд 4.

Слайд 5.        Слайд 6.

Слайд 7.

Конкурсна програма:

Конкурс 1. «Капелюх-провидець».

Попередньо підготовлені музичні файли із короткою характеристикою кожного учня. Над кожним учнем навішують капелюха, вмикається музика, яка характеризує словами із пісні вибраного персонажа.

Конкурс 2. «Вгадай свого однокласника».

Засобами програми фотошоп, накладені маски на фото учнів класу. Діти мають відгадати, хто схований за маскою.

Наприклад:

Мареєв Артем  Антіпенков Борис Ілляшенко Міша  Шевченко Юра

Конкурс 3. «Кошик провидиці»

Класний керівник підготувала печиво власного виробництва, обгорнула у святкову обгортку, попередньо вклавши папірці із передбаченнями, жартівливого вмісту. Діти витягують із кошика по одному згорточку і за бажанням зачитують передбачення. Передбачення такого змісту, наприклад:

На завершення – святкова дискотека!

Фотозвіт: