Всесвітня історія.Мода ХІХ століття

Проєкт на тему: “МОДА ХІХ століття”

ВСТУПХІХ століття стало епохою значних змін у моді, що відображали суспільні, культурні та економічні перетворення. Це час, коли стиль ставав не лише способом вираження статусу, але й способом демонстрації особистого смаку та індивідуальності. Мода цього періоду еволюціонувала від витончених і строгих силуетів епохи ампіру на початку століття до пишних та складних форм пізнього вікторіанського стилю.

Фігура. Найбільш гарним та аристократичним типом жіночої фігури вважався «пісочний годинник». Модним стає корсет, бо талія жінок, за модним ідеалом, мала бути надзвичайно тонкою – приблизно 55 см.

ВЗУТТЯАсортимент жіночого взуття в 19 сторіччі демонстрував чималу різноманітність. А найбільш поширеним чоловічим взуттям вважалися штиблети і черевики на кнопках або зі шнуровкою. У 50-ті роки чоловіче взуття було гостроносе, а у 60-х у моду війшов тупий ніс та високі підбори. Сеоед жіноцтва були популярні шнуровані чоботи та туфлі на підборах

Прикраси та косметика. У другій половині XIX ст. ювелірні прикраси знову входять в моду. Жінки носять брошки, сережки, кулони. Навіть косметичного ефекту дами намагалися досягнути природніми методами: якщо потрібна була блідість – пили оцет, якщо рум’янець – їли суницю. А кола підочима створювалися навмисно – жінки спеціально не висипалися.

З моменту проголошення Наполеона консулом (1799 р.), а потім імператором (1804 р.) сформувався величний стиль ампір, який відродив візуальні коди імперської могутності та державотворчої сили давньоримської культури. Атмосфера військових перемог разом із пафосом державотворення зумовили домінування форменого одягу в чоловічому костюмі доби ампіру. Закономірно, що цивільний костюм почав запозичувати конструктивні особливості стилю уніформи. Костюм ампіру (1800—1820)

0102 ЧОЛОВІЧИЙ КОСТЮМчоловічий одяг набуває однаковості, підкресленої простоти та бездоганності ліній, що потребували досконалої якості. Модний двобортний фрак носили застібнутим на всі ґудзики, що разом із майже повним покриванням тіла чоловічою сорочкою означало стриманість і прихованість внутрішнього життя. Дисциплінуюча стратегія чоловічого одягу потребувала доповнення фрака двобортним жилетом або навіть двома. Їх кроїли з коміром-стійкою, доповнювали невеликими ґудзиками. Продовжували носити кюлоти більшої, ніж раніше, довжини – до середини гомілки. Проте майбутнє залишилося за довгими панталонами, нижня частина яких кроїлася так, щоби покривати взуття. Прийшли штрипки та підтяжки, забезпечуючи динамізм і свободу рухів. Їх доповнювали елегантними високими легкими чоботами з відкотами – гусарськими, жокейськими, гессенськими, «велінгтона-ми» – або низько вирізаними бальними лакованими туфлями з маленькою пряжкою чи пласким бантом. Головними уборами були: капелюхи а ля Робінзон, капелюх демі-бато, або болівар; циліндр.

Зачіска. Зачіска справляла враження простоти та природності через збереження натурального кольору волосся. Його стригли ззаду коротко, залишаючи спереду більш довгі легко завиті пасма, які зачісували на скроні. Зачіску доповнювали бакенбардами «фаворі» або «акулячими плавниками».

Жіночий костюм Якщо чоловічий костюм лише своїм образним строєм відтворював імперськіідеї римської античності, то жіночий одяг прямо запозичив її форми, конструкції та декор. Жіноче плаття втратило струмливу пластичність і дивну простоту контурів. Сукні були із завищеною талією і глибоким викотом, без корсета, оздоблення і прикрас, із прозорих муслінових тканин або батисту. Дами взувалися в античні сандалії із зав’язками навколо литок. Ознаками нової ампірної сорочки стали жорстка геометрична форма та чіткий аскетичний силует, створені цупким ліфом, що високо піднімав груди, та конусоподібним монолітом спідниці. Спідниця сорочки, гладка спереду та густо зібрана ззаду, рівно розширювалася до щиколоток, відкриваючи ніжку в атласній бальній відкритій туфельці (її називали «стерлядкою») без підборів,розшитій пайєтками та високо підв’язаній стрічками.

ЗАЧІСКА та головний убір. В укладанні волосся акцент був на дбайливо укладені композиції з круглих,спіральних і трубчатих локонів. Стримана величність костюма в стилі ампір відродила візуальну символіку римської античності, завдяки якій презентувала цінності порядку, соціальної гармонії, імперської звитяги та державної сили, з яких розпочалася історіяєвропейського XIX ст. Як і у чоловіків, жіночий ампірний ансамбль обов’язково доповнювали капелюшками. Прогулянковий наряд завершували надіванням капота у вигляді глибокої корзинки із зав’язками, що закривала обличчя. Капот або «кибитку» шили з оксамиту, атласу, щедро декорували рюшами, квітами, стрічками, бантами, хутром. Для вулиці вибирали також корнет – м’який складного крою чіпець з мусліну або перкалю, оздоблений мереживом. Бальний туалет доповнювали яскравими тюрбанами з серпанку або оксамиту.

Костюм романтизму (1820—1840) Європейська культура другої чверті XIX століття набуває дедалі більш суперечливого і складного характеру. Невдоволення дійсністю, розчарування в раціоналізмі класицизму та просвітництва зумовили появу нового напряму у мистецтві 20–30-х років ХІХ ст. — романтизму . Героєм стає людина, що прагне свободи і протестує проти недосконалості дійсності. Моді романтизму притаманна певна «романтична недбалість»: навмисне розхристаний комір сорочки, злегка недбала зачіска тощо. Так ніби підкреслють інтелектуальну значущість особистості, яка вища за побутові дрібниці . Романтично налаштовані жінки не розлучаються з томиком улюблених віршів і носять його із собою в спеціальній кишені, прорізаній у спідниці. Жінки. Чоловіки Чоловіки носили білосніжну льняну вишиту сорочку. Важливим елементом сорочки був високий білий крохмальний комір із цупкими кутами, що виступали над краваткою. Романтична доба ввела в закон вільно зав'язану чорну краватку. Краватки робили також із косої смужки шовкової тканини або складеної по діагоналі атласної хустки, широкою частиною якої охоплювали шию, зав’язуючи кінці бантом. Домінанту опуклої лінії грудей підкреслювали також за допомогою особливої конструкції жилета, горизонтальний зріз якого по лінії талії стягували спеціальним поясом із пряжкою. Жилети шили зі строкатої парчі з застібкою на один ряд дрібних ґудзиків і шалеподібними бортами. До вечірнього наряду носили відразу два жилети. Груди подавали вперед також за рахунок конструктивних особливостей фрака. Модні брюки значно розширювали у стегнах, стягуючи надлишок тканини м’якими зборками на талії . У жіночому одязі з'явилася блуза, лінії талії стискали корсетом, широкі рукава посилювали контраст з вузькою талією. Збільшилося декольте, відкрилися і оголилися плечі. Складні зачіски прикрашали стрічками, квітами, бантами, спостерігалося захоплення коштовностями.

Костюм неорококо (другого рококо) 1850-60 Стиль «другого рококо» орієнтувався на костюм часів маркізи Помпадур, який став зразком для одягу середини XIX ст. Його відмітною ознакою стала величезна нижня волосяна спідниця — кринолін або каркас з металевих обручів. Під плаття завжди одягали туго шнурований корсет. Творцем модного стилю неорококо був знаменитий англієць Чарльз Фредерік Ворт. Він заснував у Парижі на Рю-де-ля-Пе невеличке ательє, в якому працював сам і як модельєр, і як закрійник. Ворт заклав основні традиції сучасного от кутюр. Його моделі створювалися вручну як авторський витвір мистецтва. Силуетні лінії костюма, створені великим Вортом, фактично позбавляли жінку можливості носити зручний верхній одяг. Популярними стали просторі та теплі шалі. Від суворих холодів захищалися довгим пальто або безрукавою об’ємною ротондою. Особливе місце в дамському гардеробі зайняли жакети казак, які в комплекті зі спідницею стали основою візитного туалету. Для прогулянок верхи носили амазонку зі світлою спідницею, темним жакетом, краваткою, зав’язаною бантом, панталони зі штрипками, доповнену чоботами, рукавичками та хлистом.

Костюм модерну Культура кінця XIX ст. заперечила позитивістські, матеріалістичні підходи до природи і людини, соціальну тенденційність, її цінності стали антиутилітарними, аполітичними. Формувався естетизм, підвищений інтерес до прекрасного як значущої цінності – ідея того, що краса врятує світ. Тенденція до ірраціоналізації світосприйняття витіснила на периферію мистецтва костюма чоловічий одяг. Як уособлення раціоналістичного аспекту буття він демонстрував стабілізацію форм і стандартизацію деталей, яка утримається також на початку наступного століття. Усталеність конструкції та кольору чоловічого костюма маркувала надійну консервативність суспільства зі стабільною системою цінностей. Подовжені двобортні та однобортні піджаки до неї шили з чорного, синього, темно-сірого крепу, бостону, шевйоту. Лацкани піджаків були досить широкими. Рукави робили такої довжини, щоби крохмальні манжети сорочки виглядали на кілька сантиметрів. Жилети до піджачної трійки могли бути також як однобортні, так і двобортні. Форма і колір жилета мали особливе значення при однобортному піджаку, оскільки його дозволялося носити зовсім не застібаючи. Брюки шили неширокими та без запрасованої стрілки. Поступово утверджувався в гардеробі чоловіків також смокінг, який спочатку одягали у салони для куріння. Смокінг шили двобортним із застібкою на один або два ґудзики з шалевими лацканами, обтягнутими шовком. До нього вдягали фрачний жилет, брюки, крохмальну сорочку з чорними ґудзиками, краватку-метелик. Естетизм як духовний знаменник людського буття кінця XIX ст. поставивжінку в центр тогочасних модних процесів. З 1893р. утвердився новий S–подібний силует жіночого плаття, щопідкреслював гнучкість тонкої талії шляхом формування об’ємного виступаючоговперед бюсту та пишної задньої частини. Цей силует став утіленням ідеальноїхвилеподібної лінії стилю модерн. Лінію модерну створював особливий корсеткіраса, винайдений Вортом. Поверх корсета надівали вузький ліф плаття. Наростаючий досвід існування тогочасної людини в урбаністичному світівикликав до життя образ іншої жінки, яка звикла до метушливого життя великогоміста та знайшла в ньому своє незалежне місце. Вона природно почала перейматистиль життя чоловіка і, відповідно, елементи його гардероба. Наслідуючи чоловічий костюм, вона залюбки носила білу крохмальну чоловічу сорочку з комірцями а ля Альберт, з шиком заколювала брошкою широкий вузол краватки, вправно застібала манжети запонками, до ладу одягала чоловічого крою норфолкський піджак. Новий стиль життя зробив основою її гардероба зручний для роботи, прогулянок і подорожей костюм тальєр, що складався зі спідниці та жакета.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!