Я малюю на радість людям

Про матеріал

ознайомити з життям і творчістю відомої української художниці Марії Примаченко; розвивати бажання приносити людям радість; виховувати повагу до людей творчості, любов до природи, уміння долати життєві перешкоди.

Перегляд файлу

Тема: «Я малюю на радість людям»

Мета: ознайомити з життям і творчістю відомої української художниці Марії Примаченко; розвивати мислення, мовлення, творчість і фантазію, бажання приносити людям радість; виховувати повагу до людей творчості, любов до природи, уміння долати життєві перешкоди.

Хід заняття

1. Вступне слово: сьогодні до нас завітали жінки з різними характерами, долями, посадами, зовнішністю. У переддень Міжнародного жіночого свята ми вас (разом) ВІТАЄМО! Бажаємо відпочити і цікаво провести час! А ми спробуємо розкрити чарівність, загадковість, простоту ще однієї жінки.

2. Починаємо нашу подорож із казки

Кольорова несподіванка

На лісову галявину виходить Фарбосвіт, зітхає.

Фарбосвіт

Як же нудно! Все те саме,
Не міняється роками:
Всі ялинки зеленіють,
Полуниці червоніють,
Повсякчас озерце синє...
Я змінити це повинен!
Пензлем добре попрацюю,
Тут усе перефарбую!

(звучить мелодія)

Співає і танцює біля ялинок, вимахуючи пензлем. У цей час асистенти повертають макети зворотним (червоним) боком до глядачів. Фарбосвіт ховається за ялинкою. Виходить родина білок.

Білки-батьки (по черзі)

Гей-но, Рудику! Стривай!
Маму з татом зачекай!

Рудик помічає ялинки червоного кольору.

Рудик

От так диво — у ялинки
Геть червоні всі хвоїнки!
Гляньте, мамо, тато!
Тут таких багато.

Тато й мама підходять, дивуються.

Білка-тато

Щось недобре в лісі сталось —
Барви всі перемішались!

Рудик

Недалеко й до біди.
Друзі, всі мерщій сюди!

Виходять Лис, Їжак, Зайченя, Вовченя та Ведмідь.

Ведмідь (оглядається). Отакої!

Ведмідь. Ще б то пак!

Їжак. Все незвично!

Вовченя. Все не так!

Зайченя

Фарби мов чогось злякались
І усі перемішались.

З-за ялинки визирає Фарбосвіт

Фарбосвіт

Звірам всім палкий привіт!
Як вам мій яскравий світ?

Лис

Здрастуй, незнайомий брате!
Поспіши нам розказати,
Хто ти, звідки і для чого
В лісі наробив такого?

Фарбосвіт

Звуть мене всі там і тут
Фарбосвіт чи Фарбоплут.
Від зорі та до зорі я міняю кольори.
Все фарбую як бажаю, по-старому не лишаю!

- допоможи, Фарбосвіте, і нам пофантазувати

Малюнки, що на партах яскраво розфарбувати! (звучить мелодія)

Розмальовка Картина Марії Приймаченко "Лев" - Клікніть щоб відкрити версію для друку Розмальовка "Маки", картина Марії Приймаченко - Клікніть щоб відкрити версію для друку Розмальовка "Червоні маки", картина Марії Приймаченко - Клікніть щоб відкрити версію для друку

(діти розфарбовують розмальовки і виставляють на дошку (фліпчарт))

Який химерний, загадковий і чарівний світ у цих малюнках! Від кого ці ідеї? (діти) Так, створила їх майстриня наївного мистецтва, яка, як і Фарбосвіт, нічого по старому не лишала, а змінювала все по своєму. Народна, відома на весь світ художниця. Сьогодні ми дізнаємося про її нелегку і водночас цікаву долю. Її слова, «Я малюю на радість людям», будуть назвою нашої зустрічі.

Розкривати факти слави

Допоможуть різні вправи

У кожній групі дітей є GR-коди. Вони й допоможуть пройти перші чотири стежинки життя і творчості Марії Примаченко.

$C:\Users\rozumniki\Downloads\qrcode-20200226111006.png$ ( QR-kod) талант успадковується – це про Марію Примаченко.

Доля народної художниці дуже тісно пов’язана з рідною землею. Болотня на Київщині — рідне село Марії Приймаченко. Тут 12 січня 1909 року в селянській родині творчо обдарованих людей народилася художниця і прожила все своє життя. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько бондарював, був теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Мати була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент. Тож і сама Марія Овксентіївна вбиралася в сорочки, вишиті власноручно. Окрім малярства та вишивання займалася керамікою. і навіть ілюструвала книжки.

$C:\Users\rozumniki\Downloads\qrcode-20200226111059.png$ (QR-kod) Примаченко чи Приймаченко?

Існують розбіжності щодо написання її прізвища. Прізвище звучить у двох варіантах: Примаченко і Приймаченко.

То ви, Маріє Оксентіївно, Приймаченко чи Примаченко?

- Приймаченко, — без вагань відповіла вона. — Приймаченки ми, з приймаків. Батька мого Оксентія Григоровича дід з бабою у приймаки взяли, всиновили. А записали потім по-руському. Спортили.

Хоча її задовольняли обидва варіанти, але у свідоцтві про народження записано - -Примаченко, тому родичі наполягають на цьому варіанті.

$C:\Users\rozumniki\Downloads\qrcode-20200226111144.png$ (QR-kod) «Щоб не плакать, я сміялась…»

2. Життя обійшлося з Марією жорстоко. Вона була інвалідом. Ходила через силу, спираючись на милиці. У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Але нарікати на долю не було часу. Через хворобу, не маючи можливості працювати в полі, вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Марія Овксентіївна малювала лівою рукою — ближчою до серця.

Якось до Марії приїхала делегація із Спілки художників України вручати чергову відзнаку й застала художницю на столі: вона білила стелю, спираючись однією рукою на милицю.

$C:\Users\rozumniki\Downloads\код.png$ (QR-kod) Порося за малюнки

4. Мистецтво прийшло в її життя казково. Пасла на лузі гусей і побачила раптом красиву незнану птицю, дивилася на неї, аж поки та не зникла з очей, скинувши на землю яскраві пера. На місці, де впало пір’я, Марія знайшла барвисті смужки – то був синій глей. Дівчинка набрала його в пелену, принесла додому й розмалювала хату – першими невиданими квітами, що розцвіли на стінах та печі. То були такі квіти, що малий сусідський хлопчик плакав і не хотів іти додому, поки йому не подарують хоч одненьку. Вчинок дівчини припав до душі усій околиці – незабаром її чекало перше замовлення. За розмальовку хати сусідів Марія отримала винагороду – порося. Згодом, саме це порося допомогло усій її сім’ї вижити в голодні часи.

Картини цієї художниці побували в Парижі, Монреалі й Празі. Усі визнали, що це прекрасні роботи геніальної української майстрині. За своє життя створила понад 650 робіт. Вважається неперевершеним митцем наївного народного стилю

У 1937 році картини М. Примаченко виставлялися в Парижі. Пабло Пікассо, відомий художник, відзначив, що, якби Марія Приймаченко проживала у Франції, то могла б стати значно відомішою, аніж він сам.

Пропоную поринути у «Дивовижний світ картин М. Примаченко» (відео)

https://www.youtube.com/watch?v=jXBPF_WzO_w

5. Її роботи вже здобули світову славу, але художниця тією славою переймалася мало. Куди більше цікавили її квіти та звірі. Їх вона малювала навіть тоді, коли вже майже не могла рухатись, ніби хотіла перенести зі своєї багатої уяви на папір якомога більше, ніби хотіла донести, зафіксувати, утвердити свій химерний світ – тут, на землі, нащадкам. Примаченко не любила малювати тварин реалістично. «Навіщо малювати їх такими, вони ж і так красиві, — якось пояснила художниця й додала: — Я малюю на радість людям…». «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» — так говорила про себе самобутня майстриня.

Односельці взагалі вважали творчість Марії дивною й не надто вірили в її талант. Переконали їх у популярності художниці не регулярні навідування режисера Параджанова, поетів Тичини та Бажана, а патефон і проведений у домівку Марії телефон.

Вчитель:Це ибули перші предмети цивілізації на селі… Запрошую до гри «Склади пазли»

(пазли «Гороховий звір») Складають діти, слово екскурсоводів.

Приймаченківські фантастичні звірі - це і пересторога, і заклик до дружби, до миру. Звірі ніби ворушаться, дихають, ростуть у нас на очах.

Справжнім шедевром серії про звірів став «Гороховий звір» (1971 р.). З усіх тварин, що малювала Марія Приймаченко він - найліричніший. У нього великі вуха і грива як у лева, тулуб прикрашають червоні «яблука», на чолі, переніссі і щоках - трикутники ластовиння та рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та і сам звір - яскрава кольорова пляма - зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому живе звір, разом з синіми квітами утворюють рослинний орнамент.

Вчитель: до нас завітала хмаринка слів у вигляді сердечка

$C:\Users\rozumniki\Downloads\Word Art.png$

Знайдіть слова на хмаринці і по черзі, не повторюючись, назвіть їх. Любов, журба, щастя і радість. Всі ці почуття вживалися з Марією….

Розпочалася війна і Марія Приймаченко перериває свої творчі заняття та повертається до рідного села. Тут вона пережила найстрашніші роки свого життя. Війна забрала в неї чоловіка, який так і не встиг побачити сина Федора. Після загибелі Василя вона вишила скатертину чорними трояндами і накрила нею стіл. Ще довго по його смерті вона не братиме пензля до рук.

... А незадовго до смерті в 1986 році вона створила вражаючу чорнобильську серію. Під час аварії на ЧАЕС художниця з сином майже потрапляли під 30-кілометрову зону евакуації. Їй радили покинути село, але вона з сином лишилася. Одна партійна товаришка з Іванкова нудно й довго оповідала про заходи радіаційної безпеки, правила особистої гігієни, аж поки не бовкнула:

- А знаєте, що відтепер в Болотні на ноги рекомендовано надягати целофанові пакети, повсякчас здійснювати дезінфекцію.

Мовчки вислухала гостю М.О.Приймаченко, а у відповідь написала… корову – живу, не стилізовану, на ратиці, роги і хвіст якої були начеплені… целофанові пакети. Так почалася вражаюча “чорнобильська” серія, що буквально розлетілася по всьому світу.

(Уривок з мультфільму, час: 2.16)

https://www.youtube.com/watch?v=qsxN6PDeRMo

Марія Приймаченко також творила ілюстрації до книг. Це дві поетичні збірки для дітей Михайла Стельмаха («Чорногуз приймає душ», 1971; «Заєць спати захотів», 1989) і збірник пісень «Ой коники сиваші» (1975). Усі три — ілюстровані відомою в усьому світі українською художницею Марією Примаченко., а ще буквар…. для японських школярів.

Результат пошуку зображень за запитом книжечка ой коники-сиваші

Художниця була малоосвіченою: за її плечима усього чотири роки навчання. В підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалась народною говіркою. Зі спогадів знайомих, вдома у Марії не було ні книг, ні газет.

Але вона була не тільки прекрасною художницею, але й талановитою поетесою. Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: «Веснянки-роговички — веселії птички», «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав — обох обнімав».

Картини з віршованими підписами (демонструють діти)

1. Український поліський бичок‑третячок у лісі гуляє та силу збирає

2. Отак Іван пана покатав, аж у коляску впав

3. Сороченя ловить мотиля

4. Оцей звір горобців ловив

5. Дарую ці тюльпани, де живуть Івани

6. Корова отака дасть п'ять тисяч літрів молока

Результат пошуку зображень за запитом Украинский полесский бычок-третьячок в лесу гуляет и силу собирает

Результат пошуку зображень за запитом Дарую ці тюльпани, де живуть Івани

Чого вона так і не встигла в житті? Марія Оксентіївна мріяла зібрати митців і розмалювати будинки в містах: «…що за дива витворили б - цвів би не лише садами Київ. Будинки б сміялися до людей...».

Сьогодні картини Марії Приймаченко оцінюють в десятки тисяч доларів, проте все життя художниця прожила у скруті.

Щоб заробити грошей, Приймаченко шила оригінальні весільні сукні усій окрузі, щоправда цікавим методом: фасон і крій вона обирала «на око», а ножицями не користувалася – просто рвала тканину.

У наш час своєю творчістю Марія Примаченко постійно надихає модельєрів.

Її картини зажили новим життям, перетворившись з картин у елементи декору. Колекція українського модельєра Оксани Караванської весна-літо 2009 створена за мотивами робіт української художниці Марії Примаченко.

(демонстрація колекції та доповнення роботами юних модельєрів)

Результат пошуку зображень за запитом ілюстрації примаченко до японського букваря $C:\Users\rozumniki\Pictures\зображення_viber_2020-03-16_11-13-18.jpg$

На щастя, рід Приймаченків-митців продовжився. Нащадки Марії Приймаченко — так само художники. Вона навчила незвичайному баченню світу, своїй манері малювання і сина Федора. Він був її найкращим учнем, заслужений художник України. Пішли її шляхом і онуки. Сьогодні вони — молоді, талановиті художники, кожен — яскрава індивідуальність. Зростаючи поряд із такими майстрами, як їх бабуся та батько, вони перейняли все найкраще.

Марія Приймаченко померла 18 серпня 1997 року, залишивши по собі творчу спадщину. Перед смертю бачила сон – «там» її вже чекали, підготували фарби.

Чарівна казка в музиці злилася…

З картин зійшов чудний мрійливий світ.

Смішні, а інколи - сумні

Всі звірі так на диво схожі.

Пташки прозорі неземні.

Крізь полотно звучить незрима пісня –

То гімн красі всеукраїнської землі.

Її талант – творіння Боже,

Її душа – незвичні кольори.

Ось і розкрили ми чарівність, загадковість і простоту Марії - великої української художниці. Запрошую на галявину «Вікторина», щоб перевірити як досліджували і вивчали її творчість. (вікторина в онлайн-сервісі Kahoot!)