Я – педагог і особистість

Про матеріал

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

В суспільстві постійно йде полеміка навколо вічного питання: чи кожен вчитель – педагог, чи кожен педагог – вчитель. Про себе впевнено можу сказати: «Я ВЧИТЕЛЬ, Я ПЕДАГОГ, Я ОСОБИСТІСТЬ»


Перегляд файлу

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

 

Чотири свічки спокійно горіли і потроху танули: було так тихо, що чулося, як вони розмовляють.

Перша сказала:

- Я – СПОКІЙ. На жаль, люди не вміють мене зберегти. Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути! І вогник цієї свічки згас.

Друга сказала:

- Я – ВІРА, на жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі. Подув легкий вітерець і загасив свічку.

Засмутившись, третя свічка промовила:

- Я – ЛЮБОВ, у мене немає більше сил горіти. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, які їх люблять найбільше, – своїх близьких. І ця свічка згасла.

Раптом  в кімнату зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись, вона закричала:

- ЩО ВИ РОБИТЕ? Ви повинні горіти – я боюся темряви!

Вимовивши це, вона заплакала. Тоді четверта свічка сказала:

- НЕ БІЙСЯ І НЕ ПЛАЧ! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ МОЖНА ЗАПАЛИТИ ТІ ІНШІ ТРИ СВІЧКИ: Я – НАДІЯ.

Батьки своїй дитині дарують життя в надії, що їх дитина найщасливішою, зробить щасливими батьків та оточуючих.

Щастя… Що таке щастя? На це питання відповіді можуть бути різні. Для мене щастя – знайти відповіді на прості життєві питання.

- Що для мене найдорожче?

- Що найважливіше?

- Без чого я не можу обійтися?

- В чому сенс життя й діяльності?

Розмірковуючи, я розумію, що у кожного щастя своє. Для мене щастя – займатися улюбленою справою, а улюблена справа – віддавати серце дітям. Моя дорога, що кличе і веде до щастя, – це педагогічна праця, тому що веде до нескінченного життя у душах моїх учнів. Я не працюю вчителем. Я є вчитель. Багато років тому зробив свій вибір і вважаю його правильним.

Усе має свої витоки. Мене теж колись вчили. Саме улюблені вчителі, відкрили мені, що дружня участь, живе, довірливе спілкування з дітьми – одна з головних умов успіху і задоволення від своєї роботи. Я не працюю з дітьми, а живу з ними, ділю радощі і печалі, злети і падіння.

Ще з дитинства мене приваблювала професія педагога. Я дуже хотів вчити дітлахів бути фізично здоровими, розвиненими, загартованими й мати бадьорий вигляд, адже людина, котра прагне до досконалості, матиме успіх у всіх сферах діяльності. Бачити посмішку на обличчях дітей, коли у них все виходить, і поспішати їм на допомогу, якщо виникають труднощі. І, звичайно ж, розвиватися самому разом зі своїми вихованцями.

Іноді я запитую себе: «Хто такий учитель?» Відповісти на це питання просто. Це людина, яка передає іншим знання. Але чи достатньо цього? Адже в наш прогресивний час знання можна отримати з численних джерел: із книг, науково-популярних фільмів, за допомогою інтернету. Так, може, професія вчителя, «професія від Бога», не потрібна? Звичайно ж, це не так! Завдання вчителя це не тільки передавати ази науки. Головна мета педагога – прищепити дитині любов до знань, навчити її, немов досвідчений тренер, крок за кроком, терпляче долаючи труднощі, упевнено йти по лабіринтах загадкової й дивної країни знань. Не тільки забезпечувати учнів знаннями, а й навчити їх вчитися. Я щасливий бо йду в ногу з сучасністю, навчаю дітей тому, що людське спілкування і наставництво не можна замінити нічим.

Моє завдання – допомогти учневі знайти себе, зробити перше і найважливіше відкриття – відкрити свій внутрішній потенціал, і талант. Я розумію, що це вимагає від мене глибоких ґрунтовних знань, педагогічної майстерності й такту. Є безліч способів зробити навчальні заняття цікавими й змістовними, але найголовнішим на цьому шляху, на мій погляд, є віра в себе, у свої можливості, в особисте призначення. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Щоб бути цікавим дітям, потрібно завжди вчитися, постійно бути у творчому пошуку. Але слід поставити себе до рівня учня.

Що я хотів бачити  у своїх вихованцях? Критичне мислення, толерантність, вміння конструктивно вирішувати проблеми, здатність до самовираження та ще багато інших дуже важливих якостей. Головне щоб кожен з них став яскравою індивідуальністю, досяг вершин як в науковій діяльності, так, і на спортивній арені, став особистістю – гідним захисником нашої неньки України. Якщо це у моїх учнів виходить я щасливий.

Виявляється, для мене бути вчителем – важливо, життєво необхідно, без цього я не можу обійтися, адже я «вчитель за покликанням». Бути вчителем для мене – значить бути щасливим. Я впевнений: надії своїх батьків я виправдав. Я щасливий сам і намагаюся нести щастя оточуючим дорогим для мене людям, моїм учням, запалюю в їх серцях своєю надією три згаслі свічки спокою, віри і любові.

В суспільстві постійно йде полеміка навколо вічного питання: чи кожен вчитель – педагог, чи кожен педагог – вчитель. Про себе впевнено можу сказати: «Я ВЧИТЕЛЬ, Я ПЕДАГОГ, Я ОСОБИСТІСТЬ»

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. K Sergey
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Кормілець Тетяна Борисівна
    Приємно бачити що ще є справжні педагоги!
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
14 березня 2018
Переглядів
1242
Оцінка розробки
5.0 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку