“Я українець. Оце і вся моя автобіографія”

Москвіна Вікторія Олександрівна. Презентаціяна тему:“Василь Симоненко”

Василь Симоненко“Я українець. Оце і вся моя автобіографія”

Народився він 1935 року в невеличкому селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім’ї колгоспників.

Василь Симоненко (псевдоніми - В. Щербань, С. Василенко, Симон) Народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубненського району на Полтавщині. Закінчив середню школу в сусідньому селі Тарандинцях. Вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченко, де брав участь в літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ). В 1957-1960 роках працював в газеті "Черкаська правда", в 1960-1963 роках - в газеті "Молодь Черкащини", особистим кореспондентом "Робітничої газети", займався літературною творчістю.

Проста сільська хата під стріхою, тільки табличка блакитна праворуч з написом: “У цій хаті народився і виріс відомий український поет Василь Симоненко”. Підлога вкрита сухою травою. Простий сільський дубовий стіл, козацька скриня, піч. Особистих речей поета тут не збереглося. Коли Василь забрав матір до Черкас, хату продали і деякий час вона стояла пустою.

Рідна мати. Ганна Трохимівна Щербань

В мене була лиш мати, Та був іще сивий дід, — Нікому не мовив «тату» І вірив, що так і слід. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни...Іще зовсім малим був Василь, як батько покинув сім’ю, тому й писав поет:

У повоєнних українських селах сусіди були як родичі. Переживши спільне горе, допомагали одне одному збудувати нову хату, ділились останньою жменькою борошна, дрібком солі, сірниками. Однією з таких сусідок була маленька, худенька, нічим не примітна баба Онися. Ця згорьована жінка втратила на фронті чоловіка, трьох синів-солдатів, тож Василь був для неї як син. Коли виріс, в дяку за все, що вона зробила для нього, написав вірш: У баби Онисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого горя нема, ніж те, коли старість мати в домівці стрічає сама.

Шкільні роки«Василь Симоненко вчився в школі, коли я прийшла працювати учителем математики 5—7 класів. Мені довелося вести уроки креслення в старших класах... Я добре готувалася до уроків, але у своїх силах була не впевнена. І коли я заходила до класу, то найбільшу увагу звертала на парту, за якою сидів Василь. Він же якось спідлоба поглядав на мене й поволі, але красиво, креслив. Як пізніше я дізналася, він одночасно креслив і читав з-під парти художню книжку. А поглядав на мене, аби я не спіймала його на гарячому... Вчителька Василя – Уляна Миколаївна Демченко:

У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Г. Шевченка.

Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963)Казка "Цар Плаксій і Лоскотон"

Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні?Усмішка твоя – єдина,Мука твоя – єдина,Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій земліІнші ходитимуть люди,Інші кохатимуть люди -Добрі, ласкаві й злі.16.11.1962

Грудень 1963 року. Похорон Василя Симоненка. Труну несуть Рябокляч, Дзюба, Коваленко, Сверстюк. Поховано Василя на центральному Черкаському кладовищі.

Яка причина смерті 28-річного чоловіка?1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Після цього його було декілька разів жорстоко побито, (ст. ім. Шевченка м. Сміла) унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби нирок у 1963. Офіційна версія твердить про смерть від раку нирок…

Можна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину…

Дякую за увагу