Сценарій літературно-музичного вечора до 150 річниці від дня  народження Лесі Українки

 

   «…Я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!»

 

 

Мета: передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.

 

 Оформлення: Портрети Лесі Українки,  фортепіано з розкритими нотами. підсвічник, виставка творів поетеси, , вишиті рушники, улюблені Лесині квіти.

 

Обладнання:  святково прибрані столи, комп’ютер, мультимедiйна дошка.

 

Голос за кулісами:

 (на фоні ліричної музики)

Твій голос в пісні нашій,

В нашому житті,

Твоя зоря цвіте над рідним краєм.

Так! Ти жива!

Ти будеш вічно жити!

Ти маєш в серці те, що не вмирає!

(Виходять ведучі: дівчина і хлопець)

 

Ведучий1

Поезія - це вогник,  який запалює душу людини. Він схожий на полум’я свічки. ( Запалює свічку)

Є  люди,  як  свічки, згоряють,  відходять у  небуття . Є люди,  як  зірки,

горять  і  світять  все  життя.

 

Ведучий 2

Зіркою такої величини є геніальна українська поетеса Леся Українка. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе вона в душі нашого народу.  У свідомості багатьох поколінь ця жінка  стала символом незламності й боротьби.

 Максим Рильський писав: ««Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом,  то найвідповідніше слово було б – боротьба».

 

Ведучий 1

З’явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси.   

 

 

Ведучий 2

 У звичному житті вона - слабосила дівчина. У літературі – титан духу, «дочка Прометея». Ім’я поетеси овіяне всенародною любов’ю.  Її називають геніальною дочкою українського народу, красою і гордістю нації.

 

Ведучий 1

 Хто ж вона Лариса Петрівна Косач, знана в усьому світі як Леся Українка? 

Ведучий 2

Чому всіх і досі хвилює її творчість?

 

Ведучий 1

Де черпала сили ця хвороблива, слабка фізично і незламна духом жінка?

 

Ведучий 2

 Яким було її життя? Про це наша розмова сьогодні.

 

Ведучий 1

З нагоди 150 річниці з дня народження славної  дочки України присвячуємо

нашу літературно-музичну композицію «… Я жива, я  буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»

 

Ведучий 2

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!»

Колись  давно Леся Українка написала ці рядки.  Мабуть і їх достатньо, аби зрозуміти: написані вони сильною людиною.

 

Ведучий1

Пригадаймо вірш поетеси « Як  дитиною бувало…»

 

Читець ( читає учениця)

Як дитиною, бувало, 
Упаду собі на лихо, 
То хоч в серце біль доходив, 
Я собі вставала тихо. 

«Що, болить?» – мене питали, 
Але я не признавалась – 
Я була малою горда, – 
Щоб не плакать, я сміялась. 
 

А тепер, коли для мене 
Жартом злим кінчиться драма 
І от-от зірватись має 
Гостра, злобна епіграма, – 
. 
Безпощадній зброї сміху 
Я боюся піддаватись, 
І, забувши давню гордість, 
Плачу я, щоб не сміятись. 

 

Ведучий1

Саме ці рядки    розкривають характер поетеси. Ще змалку вона була гордою, незламною людиною, яка має власні погляди на життя і вміє відстоювати їх словом і ділом.

 

Ведучий 2

Дитинство! Незабутня пора, коли світ уперше розкриває нам свої таємниці. Це початок становлення характеру, людської особистості, час перших проявів таланту. Тому так важливо, щоб воно було зігріте лагідним словом, збагачене піснею, музикою.

( Звучить лірична музика)

 

Ведучий 1 

 За вікнами зима. Ось у таку пору 25 лютого 1871 р. в невеликому дерев’яному будиночку на окраїні Новограда – Волинського народилася наша велика поетеса – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). ( слайд)

 

Ведучий 2

 Мати-письменниця Олена Пчілка, батько -  Петро Косач - юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту. Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою . Учителями її були мати, батько, книги і життя. ( слайд)

 

 Ведучий 1

Батько -  щирий друг, який оцінив свою дочку як «найдорожчої ціни скарб».Саме він навчив Лесю декламувати, коли вона ще не вміла читати.

Олена Пчілка дала собі слово, що народжені нею діти , а їх у сім’ї було 6, розмовлятимуть українською,  будуть залучені до народної культури, — і дотримала його… Саме мати дала доньці все: талант, освіту, літературну долю, придумала для неї псевдонім. ( слайд)

 

Ведучий 2

Хто найкраще знає свою дитину? Звичайно, мати.

Запрошуємо матір Лесі Українки - Олену Пчілку.

 ( Виходить дівчина в ролі  матері)

Інтерв’ю з  Оленою Пчілкою

• Пані Олено, розкажіть, коли  дочка почала читати?
• Дуже рано, їй було 4 роки. Книжки не випускала з рук.
• Чи мала Леся улюблені книжки?
• Так. Це були твори Ж.Верна, Д.Дефо. А ще -  «Кобзар» Тараса Шевченка.
• Якою дитиною росла?
• Леся   любила співати і танцювати, жартувати ,  була дуже доброю і милосердною. Чужий біль сприймала як власний. Ми жили на Волині. Селяни були в страшенній нужді. Маленьку Лесю дуже вражала їх бідність. Не раз мені про це говорила.
• Що можете сказати про перші поетичні спроби вашої доньки?
• Лесі було 9 років, коли за революційну діяльність заарештували її тітоньку Елю. Так у 1880 році з’явився перший вірш доньки «Надія»
• Послухаймо цю поезію.

Звучить вірш « Надія»( у виконанні дівчини)

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

• Відомо, що в дуже ранньому віці ваша дочка виявила схильність до         музики.
• Незаперечний факт: вона володіла абсолютним музичним слухом..      Зізнавалася, що, напевне, з неї вийшов би значно досконаліший музика, ніж поет, якби не жорстокість долі.

     -   Здається, вона народилася для щастя, стільки талантів дав їй Бог, але  

          життєвий шлях виявився важким, тернистим, переповненим фізичного

          болю і душевних мук.

• Леся любила бувати на ярмарках,святах. Узимку на Водохреща вона

      промочила ноги і застудилася. Скоро по тому почали боліти ноги, а

      згодом і рука. Ніхто не підозрював, що за цим криється страшна

      хвороба туберкульоз, яка забрала дитинство, заважала нормально  жити.

• Але ж вона не здавалась і в цьому ваша заслуга.
• Я підбирала  дочці домашніх вчителів, прилучала з дитинства до перекладацької праці (зокрема, творів Гоголя, навіть Гомера)… Маючи феноменальні здібності до мов, Леся знала майже всі основні європейські мови, а також старогрецьку та латинську – всього 11. Французькою, італійською, німецькою могла писати навіть вірші. Заохочувала до вивчення фольклору, етнографії.. Нестерпні муки зробили Лесю стійкоюі. При всій витонченості й ранливості натури, зусиллям волі піднялася вона над своїм болем.
• Чи був у Лесі улюблений герой?
• Прометей.. Протягом усього творчого життя оспівує вона людину нездоланну, яка в ім’я високої мети здатна жертвувати собою.

   ( цитує рядки):

         Я честь віддам титану Прометею,

    що  не творив своїх людей рабами,

    що просвітив не словом, а вогнем.

    Боровся не в покорі, а завзято...

    Я в слід його піду..."

 

Ведучий 1

І вона йшла : горда, незламна

 

Ведучий 2 

Леся Українка в дуже ранньому віці виявила схильність до музики.. Справді, в

9 літ Лариса Косач прекрасно грає на фортепіано.

«Як Леся грала, – згадувала сестра, – то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не могли наслухатися її музики».

 

Ведучий 1

 Їй було всього 10 років, коли лікарі поставили страшний для того часу діагноз: туберкульоз кісток. В 11 років «з’явилася припухлість на лівій руці, рука боліла, і це заважало грати на фортепіано» ; у 12 років – операція кисті лівої руки.

 

Ведучий 2

На музичній кар'єрі Лесі був поставлений хрест. Після першої, складної операції рука залишилася покаліченою! Саме тоді в очах тендітної дівчинки вперше з'явився сум .Важко лежати хворій. Що ж воно буде?Але ні – це не кінець. Не бути цьому. Вона ще співатиме, гратиме..

 

Ведучий 1

У кімнаті було тихо. Леся насилу добралася до фортепіано. Легенько торкнула декілька клавіш. Тільки хотіла заграти, як страшенний біль пронизав усе тіло. Леся зрозуміла, що змушена попрощатись зі своїм фортепіано,якому довіряла дівочий смуток, радощі, таємниці.

( Тихо лине музика)

Учениця в ролі Лесі Українки сідає біля фортепіано, кладе руку на  клавіші і читає вірш «До мого фортепіано»

Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою

Вповідувать думки веселі і сумні.

Коли я смуток свій на струни клала

З’являлась ціла зграя красних мрій

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легких рій.

Розстаємось надовго ми з тобою!

Зостанешся ти в самоті німій,

А я не матиму де дітися з журбою…

Прощай же, давній, любий друже мій!

 

 

 Ведучий 2

Ще одне захоплення Лесі – народна пісня. Вона швидко запам’ятовувала народні пісні, гарно співала, безмежно кохалася в них, шанувала історичне минуле свого народу. Пісня – це незрадливий друг на життєвих дорогах, невичерпне джерело натхнення. Протягом життя зберігала в пам’яті безліч пісень.

 

Ведучий 1

Яскравим свідченням цього є збірка « Народні мелодії. З голосу Лесі Українки, які записав і упорядкував Климент Квітка» . Зібрано фольклорні записи Лесі Українки - «Купала на Волині», «Народні пісні до танцю», а також записи пісень , зроблені Миколою Лисенком.

 

Ведучий 2

Існує унікальний запис голосу Лесі Українки. Він зроблений на фонограф

випадково, коли з чоловіком фіксували співи кобзарів, письменниця заспівала,

щоб перевірити роботу валка.

Звучить запис https://www.youtube.com/watch?v=IoSVUnh2X9k)

 

Ведучий 1

 Леся любила садити і доглядати квіти, на клумбах у Косачів їх росло багато.

 

Ведучий 2  ( слайд)

Ромашки – квіти  кохання. Це улюблені Лесині квіти. А ще - волошки. Існує така легенда  про ці квіти (виходить  хлопець):

 

Читець

 "Покохали один одного русалка польова та хлопець Василько. Та не судилося їм щастя: русалка не могла жити без води, а Василько – без землі. І перетворила русалка свого коханого на блакитну квітку. Думала, що підуть дощі і понесуть квітку у водну безодню, але та пустила міцні корені. Так і живе на землі. Вона – символ вірності та  краси".

 

Ведучий 1

Любила плести віночки.

( на сцену виходить дівчинка з вінком, сідає)

Сидить маленька Леся, любується  віночком  і співає тихеньким голосом. А навкруги – чарівний літній вечір…

Учні виконують танець . Звучить пісня «Вечірня година»( у виконанні ансамблю  «Дударик»)

 

Ведучий2

Лесю, як і всіх  дівчаток в родині, змалечку привчали до вишивання. Коли дівчинці було 6 років, бабуся (Єлисавета Іванівна Драгоманова) подарувала гольника та нитничок, а тітка  Еля навчила вишивати – і це стало одним із улюблених занять дівчинки. У 9 років вона прикрасила вишивкою сорочку батькові. У 17 – вона  вправна майстриня, вишиває для родичів, знайомих.

Ведучий 1

Один із експонатів Київського музею Лесі Українки – це рукава від сорочки, у якій зображена 17-річна поетеса. Можна сміливо стверджувати, що це вишивка самої Лесі. (слайд)

Ведучий 2

Та все ж  справою її життя, захопленням, покликанням і божим даром була поезія.

 

Ведучий 1( слайд)

У1884 році у львівському журналі «Зоря» надруковано вірш «Конвалія».

За сприяння Івана Франка в березні 1893 року вийшла перша книга віршів «На крилах пісень».

У 1899 виходить поетична збірка « Думи і мрії».

1909рік – поставлено на сцені драму «Блакитна  троянда»

1910 рік  -  опубліковано  твір « Бояриня».

 

Ведучий 2

Провідними мотивами її творів були романтичність, волелюбність, оптимізм, гармонійне  єднання людини з природою, людське щастя.

 

Ведучий 1

Феноменальна жінка. Вона переплавила своє безмежне горе у вогні творчої фантазії, яка допомагала їй створити шедеври . Так  за 12 днів  була написана драма-феєрія «Лісова пісня»

 

Інсценізація уривка з твору (звучить запис звуків лісу, декорації лісової галявини)

Мавка

Ох, як я довго спала!

Лісовик

Довго, дочко!

Вже й сон-трава перецвітати стала.

От-от зозулька маслечко сколотить,

в червоні черевички убереться

і людям одмірятиме літа.

Вже з вирію поприлітали гості.

Он жовтими пушинками вже плавлють

на чистім плесі каченятка дикі.

Мавка

А хто мене збудив?

Лісовик

Либонь, весна.

Мавка

Весна ще так ніколи не співала,

як отепер. Чи то мені так снилось?

Лукаш знов грає [мелодія № 5].

Ні… стій… Ба! чуєш?.. То весна співає?

Лукаш грає мелодію № 5, тільки ближче.

Лісовик

Та ні, то хлопець на сопілці грає.

Мавка

Який? Невже се «Той, що греблі рве»?

От я не сподівалася від нього!

Лісовик

Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж,

Лукаш на ймення.

Мавка

Я його не знаю.

Лісовик

Бо він уперше тута. Він здалека,

не з сих лісів, а з тих борів соснових,

де наша баба любить зимувати;

осиротів він з матір’ю-вдовою,

то дядько Лев прийняв обох до себе…

Мавка

Хотіла б я побачити його.

Лісовик

Та нащо він тобі?

Мавка

Він, певне, гарний!

Лісовик

Не задивляйся ти на хлопців людських.

Се лісовим дівчатам небезпечно…

Мавка

Який-бо ти, дідусю, став суворий!

Се ти мене отак держати будеш,

як Водяник Русалку?

Лісовик

Ні, дитинко,

я не держу тебе. То Водяник

в драговині цупкій привик одвіку

усе живе засмоктувати. Я

звик волю шанувати. Грайся з вітром,

жартуй із Перелесником, як хочеш,

всю силу лісову і водяну,

гірську й повітряну приваб до себе,

але минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля, – там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш – і пропала воля!

Мавка  ( сміється)

Ну, як-таки, щоб воля – та пропала?

Се так колись і вітер пропаде!

Лісовик хоче щось відмовити, але виходить Лукаш із сопілкою.

Лісовик і Мавка ховаються.

Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік, Мавка кидається і хапає його за руку.

Мавка

Не руш! не руш! не ріж! не убивай!

Лукаш

Та що ти, дівчино? Чи я розбійник?

Я тільки хтів собі вточити соку  берези.

Мавка

Не точи! Се кров її.

Не пий же крові з сестроньки моєї!

Лукаш

Березу ти сестрою називаєш?

Хто ж ти така?

Мавка

Я – Мавка лісова.

Лукаш(не так здивовано, як уважно придивляється до неї)

А, от ти хто! Я від старих людей

про мавок чув не раз, але ще зроду

не бачив сам.

Мавка

А бачити хотів?

Лукаш

Чому ж би ні?.. Що ж, – ти зовсім така,

як дівчина… ба ні, хутчій як панна,

бо й руки білі, і сама тоненька,

і якось так убрана не по-наськи…

А чом же в тебе очі не зелені?

(Придивляється.)

Та ні, тепер зелені… а були,

як небо, сині… О! тепер вже сиві,

як тая хмара… ні, здається, чорні,

чи, може, карі… ти таки дивна!

Мавка  (усміхаючись)

Чи гарна ж я тобі?

Лукаш(соромлячись)

Хіба я знаю?

Мавка(сміючись)

А хто ж те знає?

Лукаш(зовсім засоромлений

Ет, таке питаєш!..

Мавка (щиро дивуючись)

Чому ж сього не можна запитати?

Он бачиш, там питає дика рожа:«Чи я хороша?»

А ясень їй киває в верховітті:

 «Найкраща в світі!»

Лукаш

А я й не знав, що в них така розмова.

Я думав – дерево німе, та й годі.

Мавка

Німого в лісі в нас нема нічого.

Лукаш

Чи то ти все отак сидиш у лісі?

Мавка

Я зроду не виходила ще з нього.

Лукаш

А ти давно живеш на світі?

Мавка

Справді,

ніколи я не думала про те…

(Задумується.)

Мені здається, що жила я завжди…

Лукаш

І все така була, як от тепер?

Мавка

Здається, все така…

Лукаш

А хто ж твій рід?

Чи ти його зовсім не маєш?

Мавка

Маю.

Є Лісовик, я зву його: «дідусю»,

а він мене: «дитинко» або «доню».

Лукаш

То хто ж він – дід чи батько?

Мавка

Я не знаю.

Хіба не все одно?

Лукаш

(сміється)

Ну, та й чудні ви

отут у лісі! Хто ж тобі тут мати,

чи баба, чи вже як у вас зовуть?

Мавка

Мені здається часом, що верба,

ота стара, сухенька, то – матуся.

Вона мене на зиму прийняла

і порохном м’якеньким устелила

для мене ложе.

Лукаш

Там ти й зимувала?

А що ж ти там робила цілу зиму?

Мавка

Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?

Спить озеро, спить ліс і очерет.

Верба рипіла все: «Засни, засни…»

І снилися мені все білі сни:

на сріблі сяли ясні самоцвіти,

стелилися незнані трави, квіти,

блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі

спадали з неба – білі, непрозорі –

і клалися в намети… Біло, чисто

попід наметами. Ясне намисто

з кришталю грає і ряхтить усюди…

Я спала. Дихали так вільно груди.

По білих снах рожевії гадки

легенькі гаптували мережки,

і мрії ткались золото-блакитні,

спокійні, тихі, не такі, як літні…

Лукаш(заслухавшись)

Як ти говориш…

Мавка

Чи тобі так добре?

Лукаш потакує головою.

Твоя сопілка має кращу мову.

Заграй мені, а я поколишуся.

( Лукаш  грає на сопілці, герої виходять за куліси)

Ведучий 2

« Ні, я жива, я буду вічно жити!» - ці  слова Мавки з «Лісової пісні» стали  пророчими для самої поетеси, яка  у своєму серці несла вогонь поезії, вогонь любові.

 Ведучий1

Поетеса і драматург, прозаїк і перекладач, фольклорист-етнограф, публіцист і громадський діяч, - такою багатогранною особистістю була Леся Українка.

Ведучий 2

Її спадщина - це джерело краси і творчого духу народу, з якого черпати усім живим і прийдешнім поколінням наснагу для життя і праці.

Виходить дівчина в ролі Лесі Українки

Дописано останні вірші. Відгоріла моя свічка( гасить свічку), та палає іскра безмежної любові до вас. Не нарікаю я на долю. Я маю в серці те, що не вмирає, тому я з вами нині. Я – Українка.  Я називаюсь дочкою мого народу і в цьому моя сила.

Як умру, на світі запалає

покинутий вогонь моїх пісень,

і стримуваний пломінь засіяє,

вночі запалений, горітиме у день.

( На сцену виходять учасники свята, виконують танцювальну композицію під запис пісні «Хотіла б я піснею стати» , виконує  О.Юнакова.