"Як берегти книги". Виховне заняття.
Як берегти книги
Мета: розвивати читацький інтерес учнів, викликати бажання читати, спілкуватися з книгою. Удосконалювати навички правильного та бережного поводження з книгою. Виховувати любов до книги.
Ведуча. Куди ми потрапили? А ви знаєте? І я не знаю. Ось якийсь лист… Діти, а давайте його прочитаємо.
«Ми, жителі Країни Гарночиталії , потрапили у велику біду. Нас забрала у полон Лінь-Бруднуля. Допоможіть, благаємо!»
(Заходить Лінь-Бруднуля)
Лінь-Бруднуля. Ха-ха-ха, захотіли допомоги! А от і не буде вам ніякої допомоги. Та й хто ж вам допоможе???
Ведуча. Діти, допоможемо? Не будемо гаяти часу, вирушаймо в дорогу з веселою піснею.
(Діти співають пісню «Справжній друг»)
https://www.youtube.com/watch?v=w_B1EZs6O64
(Виходить заплакана книжка).
Ведуча. Що трапилося? Хто ти?
Книга. Я – Книга. Мене зачаклувала Лінь-Бруднуля і ніхто не може мене прочитати. Всі літери і слова стануть на свої місця лише тоді, коли ви відгадаєте загадки.
Не дерево, а з листям,
Не людина, а говорить. (книга)
2.Бачить - не бачить,
Чути - не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує. (книга)
3.Ні думає, ні гадає, а других навчає. (книга)
4.Має листя, але не дерево, дає плоди, але не цвіте. (книга)
5.Дуже я потрібна всім -
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу. (книга)
6.Поле письменник-агроном
Засіяв буквами-зерном.
Отож, читачу, поспішай
Зібрати мудрий урожай! (книга)
7.Не сорочка, а зшита,
Не кущ, а з листочками,
Не людина, а говорить. (книга)
8.Дерево - не дерево, а листки має,
Той буде мудрим, хто їх добре знає. (книга)
9.Дивишся — чистенька,
Погладиш - гладенька,
А читати станеш - спотикаєшся. (книга)
Ведуча. Дорогі друзі, сьогодні ми будемо святкувати іменини книги.
«Свято книжки!» - зазвучало
Серед міста, як сигнал.
За годину місто стало,
Як один читальний зал.
Всі читають урочисто –
І безвусі, й вусачі.
Скільки мешканців у місті,
Стільки в місті й читачів.
У тролейбусах читають,
Щось мугикають під ніс,
Сторінки перегортають
Під ритмічний стук коліс.
Лиш з малими читачами
В хаті клопіт вечорами:
Від книжок, хоч треба,
Їх ніяк не відірвати.
В кожнім домі, в кожній хаті,
У містах і на селі, -
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
Дружба з книгою - це свято,
Не було б його у нас,
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
Все ми в книзі знайдемо,
Кращої не знаємо
Доброї і вірної
Подруги малят!
Книгу зрозумілу,
Чесну, добру і сміливу
І дівчатка, й хлопчаки –
Хочуть всі читать!
Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті –
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать –
Працювати і учитись,
Й Україну шанувать.
Ведуча. А зараз послухайте і подивіться, як створювалися книги.
https://www.youtube.com/watch?v=9_i7CS1WDYw
Так, це правда, всюди поруч із нами книжка. Вона – наш друг і порадник. І навіть уявити важко, що колись на землі не було книжок у сучасному вигляді, бо люди ще не вміли їх виготовляти.
Нашому славному Кобзареві – Тарасу Шевченку – належать мудрі слова, що звучать як духовний заповіт: «Учітеся, читайте! І чужого научайтесь і свого не цурайтесь!» Де б він не був, куди б не закидала його доля, він усе робив, щоб поруч із ним була книга. У його листах до друзів, у щоденнику знаходимо згадки про прочитане, прохання надіслати потрібні видання. В одній своїй повісті він пише: «Дивною і не природною здається людина, яка існує без книги».
І сьогодні твори Т.Г.Шевченка – улюблені книги нашого народу.
Ясно надворі, ні вітру ні хмар.
Сонце підбилось уже височенько.
Наша Оленка відкрила «Кобзар»,
Вголос читає Тараса Шевченка.
Хлюпає тихо Дніпро вдалині,
Ген під горою принишкла діброва,
Наче дзвіночок, дзвенить в тишині
Щире і ніжне Шевченкове слово.
Ведуча. У кожного з нас є улюблені книжки. Слово надається нашим книголюбам.
(Діти розповідають про свої улюблені книжки)
Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листків на гіллі –
Стільки книг на землі!
Є великі й малі,
Є важкі і легкі,
На полицях, у столі –
Наші друзі книжки!
В мене є книжок багато –
І новенькі і старі,
Я піду до школи з татом,
Всі книжки віддам сестрі!
Хай вона сама читає про Лисичку й Журавля,
Хай вона тепер узнає,
Як багато знаю я.
Коли умієш сам читати –
Не треба мамі докучати,
До бабусі теж не треба йти:
«Ну почитай, мовляв, хоч ти!»
Сестру упрошувать не треба,
Щоб почитала щось для тебе,
Ані благати, ні чекать,
А просто взяти й почитать.
Мій друже й супутнику,
Книго моя,
Завжди на дозвіллі,
Де ти – там і я.
Ми добре з тобою проводимо час.
Чудова розмова
Триває у нас.
(До зали входять учні у брудних костюмах. Вони – пошарпані книги)
Наче сірі миші,
Книги найбрудніші.
Всі вони патлаті, порвані, горбаті.
І немає в них лиця:
Без початку, без кінця,
Палітурки, як ганчірки.
Ті книжки ридають гірко.
1 Книжка.
Бився Гришка з хлопчаками,
Він розмахував книжками.
Дав Мишку по голові –
Замість книжки стало дві.
2 Книжка.
На підручнику Антона
Намальована корова.
І написано: «Сія
Гарна книжечка - моя».
Хто цю книжку візьме стиха,
Той зазнає горя й лиха!
3 Книжка.
Той у книжку – от порода! –
Запихає бутерброда…
Той – чи є бруднулі гірші? –
Залива чорнилом вірші…
Бідні ви, прозаїки.
Бідні ви, поети!
Невідомо, у які
Попадеш лабети.
Бідні книги, на шматки
Вас порвали хлопчаки!
Ми пошлем вас до лікарні –
Лікарі там дуже гарні.
Там вас, бідних пожаліють,
І почистять, і зашиють,
І підклеять вас на славу,
І одягнуть у оправу.
(На сцені з’являються учні в біленьких халатах, з ножицями, папером та клеєм у руках. Брудні книжки ідуть, а заходять діти з новенькими книжками).
Як добре, коли до книжок ставляться так, як пише Ірина Савицька.
Загадкова країна
В нас така країна є,
Там цікаве все живе.
Добрі люди там працюють,
Що нас люблять і шанують.
Ця країна загадкова
Нас прийняти всіх готова.
Бо її не забуваєм,
Ми бібліотеку знаєм.
На полицях там уряд
Гарні книжечки стоять,
Для дорослих і малят
Можна вибрать, почитать.
Там і вірші, і казки,
І поеми чарівні
Про Вкраїну рідну нашу,
Щось дізнатись теж не важко.
Я сюди завжди ходжу,
Бо читати я люблю.
Хочу знати я багато,
Хочу всім допомагати.
Якщо любиш ти читати,
Хочеш все на світі знати,
Книга тут всього навчить,
Як на світі треба жить.
Тільки книгу ти люби,
Гарно її бережи.
І доріжку до країни
Ти ніколи не згуби.
(виступ шкільного бібліотекаря)
Ведуча. А зараз ми із вами спробуємо скласти правила бережливого ставлення до книги.
1.Книжку потрібно читати за столом.
2.Брати книгу потрібно чистими руками.
3.Перегортати сторінки за верхній кутик сторінки.
4.Не можна класти в книгу олівці, ручки та інші речі, які можуть зіпсувати книгу.
5.Для того, щоб швидко знайти потрібну сторінку, користуйтеся закладкою.
6.Не читай книгу, коли їси.
7.Не роби записів, не підкреслюй слова, не малюй на сторінках.
8.Не перегинай книгу під час читання, від цього випадають сторінки.
Пісня «Нам без книг ніяк не можна»
https://www.pisni.org.ua/songs/5267242.html
Розтають сніги холодні,
Чуть пташині скрізь пісні.
Очі в нас цвітуть сьогодні, |
Наче квіти весняні. | (2)
Приспів:
Це до книги йдуть на свято
І дівчата, і хлоп'ята.
Книга — вірний,
Книга — наш найкращий друг.
"Дорога нам книга кожна,
Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна!" — |
Голоси дзвенять навкруг. | (2)
Приспів.
А як часом книжка хвора —
Значить, наша в тім вина.
Ми її підклеїм скоро — |
Враз одужає вона! | (2)
Приспів.
Ведуча. А зараз ми з вами пограємо у гру «Назви казку»
1.«Я вирішив просто подорожувати світом і не знав, що все так станеться. Я гадав, що всі так само добрі, як мої бабуся та дідусь. Але виявилося, що у цьому світі мешкають і злі, і жорстокі, і хитрі…»
(Колобок)
2.«Оце так хвіст у цієї Мишки. Не зрівняти його ані з кулаком Дідуся, ні з кулаком бабусі. Й треба ж було цій Мишці вибігти у найнеслушніший момент. Зараз би всі дивувалися з мене. Лежало б я на видноті...»
(Золоте яєчко. «Курочка ряба»)
3.«Відверто кажучи, неприємно, коли тебе взуває Кіт. Бо в нього кігті. Він здряпав і розірвав усі мої устилки. Я за звичайно розумію,що уся ця біганина заради хазяїна, але дуже вже боляче»
(Чоботи кота. «Кіт у чоботях»)
4.«Я залишилася жити тільки завдяки цій маленькій тендітній Дівчинці. Вона обігрівала мене, годувала, напувала. Як чудово жити! Радіти сонцю, вітру, теплу!»
(Ластівка із казки «Дюймовочка»)
5.«Безперечно, я б не хотів її підводити. Але я не маю права ні поспішати, ні відставати. А якщо б уявити, що я уповільнив хід, то вся ця історія закінчилась б вже там, на балу». (годинник із казки «Попелюшка»)
6.Росте синок, підростає, і такий гарний став, ще ні в казці розказати, ні пером описати. Підріс він та і каже: «Зроби мені, тату, золотий човник і срібне весельце, буду я рибку ловити і вас на старості годувати».
(Івасик Телесик.)
7. Ось вийшли вони, натягли луки й почали стрілі пускати. Пустив стрілу старший брат — загула вона в піднебессі і впала аж у другім царстві, прямо до царі в садок. Пустив стрілу середульший — піднялася стрілі нижче від хмар, вище від лісу і впала на княжий двір Настала черга пускати стрілу молодшому. Випустив Іван-Царевич стрілу, злетіла вона ні високо, ні низьке а просто над хатами, та й упала ні далеко, ні близьке а поблизу села, в болото. (Царівна-жаба.)
8.Жив колись у Києві князь-лицар, і був біля Києва Змій. І щороку посилали йому дань: молодого парубка або дівчину. І ось прийшла черга дочці самого князя. Нічого робити: раз кияни давали, треба і йому віддати свою дочку. Послав князь свою дочку Змієві в данину. А дочка була така красуня, що ні в казці розказати, ні пером описати. От Змій її полюбив. А вона стала до нього по-доброму підбиратися, та й питає:
А чи є хто в світі, такий чоловік, що сильніший тебе і міг би тебе побороти?
Є, — каже Змій, — один такий у Києві, живе над Дніпром.
(Кирило Кожум’яка)
9. Підкрався ведмідь і цап його за бочок! І дав
смолу віддирати. Обдирав, обдирав і зубами зав'яз так, що ніяк не вирветься. Смикав, смикав і затягнув його бозна-куди...
(Солом'яний бичок.)
Ведуча. А зараз добиратимемо останнє слово кожного другого рядочка й разом придумаємо вірш про книжку.
Книжки у світі різні є
І в кожної ім'я ... (своє).
А люди всі книжки читають
Тому і розум світлий ... (мають).
За розмірами книги є тоненькі,
Малі, великі і... (товстенькі),
Гіганти і мікроскопічні
Прозові є і... (поетичні).
Всі на Землі книжки чудові,
Є історичні й ... (наукові).
Поради є в книжках практичні.
Книжки бувають — ... (фантастичні).
З малюнками є і без них,
Й такі, що викликають ... (сміх).
Бувають енциклопедичні,
Є з нотами книжки — ... (музичні).
У книжках казки й оповідання,
І різні для дітей ... (завдання).
Книжки-розгортки є і звичні,
А в них малюнки ... (симпатичні).
Усякі є, а як інакше?
Є для дорослих, є — ... (дитячі).
Про радість є й про горе-лихо,
Є для навчання, є — для ... (втіхи).
їх для людей — силенна-сила,
Аби читати їх... (хотіла)
Якщо дитина їх читає,
Вона уже багато ... (знає).
Тож перечислим їх таки?
Бо ж є ще різні... (словники),
Тлумачні, фразеологічні,
Є словники ... (орфографічні),
Математичні, тематичні,
Фізичні є та ... (юридичні),
Літературні є чудові,
Є історичні,... (довідкові).
І кожний з них такий багатий,
Щоб більше нам з тобою ... (знати).
Ведуча. А зараз ми з вами будемо читати прислів’я і доповнювати їх.
(написані на дошці)
Дім без книги, що день без ...( сонця);
Книжка мовчки все .. ..(розкаже);
Хто більше читає, той ( більше знає);
Книга вчить, як (на світі жить);
Книга корисна, коли її (читають);
Розум без книги, що птах ( без крил);
Книгу читають не очима, а (розумом);
Книги - ключ до (знань);
Ведуча. У нас у школі проходить акція «Подаруй книгу бібліотеці». Якщо у вас вдома є книжки, які ви вже прочитали, то з дозволу тата чи мами подаруйте їх бібліотеці, щоб їх могли прочитати інші діти.
Не викинь книгу на смітник!
Її віддай в бібліотеку,
Бо книга – скарб, у ній для тебе
Думок і висловів квітник.
У ній поета віршів море,
Кохання, радість, смуток, біль...
А ще незвідані простори
Письменник відкриває в ній.
Тож дурно книгу не змарнуй –
Бібліотеці подаруй!
Ведуча. Нехай не буде жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з книги. Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку