Як захистити дитину від булінгу

Сценарій батьківських зборів на тему: «Як захистити дітей від булінгу»

Мета: Поглибити знання батьків про булінг, кібербулінг та дотичні до них явища; пояснити у яких випадках вважається, що булінг здійснено у закладі освіти; познайомити з обов’язками та порядком реагування на нього працівників навчального закладу; дати рекомендації на що треба звернути увагу, як будувати діалог з жертвою та кривдником, до звертатися у разі потреби по психологічну чи правову допомогу.

Слайд 1 ( вислів)

Вчитель: Сьогодні в  українських школах навчається понад 3,5 млн дітей. Але... Чи є сьогодні школа безпечним місцем? Майже чверть школярів віком від 11-ти до 17-ти років відчувають себе жертвою булінгу. Ви не знаєте про це, бо... 40% дітей не розповідають про цькування. Навіть батькам.

Кожна дитина має право на інакшість. Проте... Тихих і сором’язливих булять удвічі частіше. Більшість дітей булять за те, що вони думають не так, як інші. Виглядають не так, як інші. Не так говорять. Не так живуть. Майже половина дітей, спостерігаючи, як булять іншого, не заступаються за нього, бо... Їм страшно, що наступними жертвами стануть вони. Чи мають право дорослі так само лише спостерігати? Ні.

Якщо дитина не розповідає про цькування, ми не можемо бути впевненими в тому, що з нею цього не відбувається.

Запрошую до слова соціального педагога для ознайомлення батьків із ситуацією у нашому ліцеї.

Соціальний педагог наголошує, що навіть коли зафіксовані випадки відсутні, ми не можемо бути певні, що хтось з наших дітей не піддається цькуванню, тому повинні постійно бути уважними до змін у поведінці дітей і аналізувати клімат у класі. Діти мусять бути впевнені в тому, що вони можуть звернутися по допомогу як до батьків, так і до вчителів і будь-кого з працівників школи.

Вчитель аналізує зміст слайдів, доповнюючи поясненнями.

Слайд 2 на екрані ( «булінг»)

Булінг - це соціальне явище, яке переважно організовано дитячим колективам. Хоча булінг може бути в різного роду колективах, від дитсадкових до цілком дорослих.

Дії менш радикальні - обзивання, непристойні жарти, плітки - називають моббінгом.

Слайд 3 (ознаки булінгу) та 4 ( приклад ознак булінгу)

Види булінгу:

• Буллінг в навчальному закладі

• Буллінг вдома

• Буллінг в армії – “дідовщина”

• Буллінг в інформаційному просторі

Форми булінгу:

• Вербальний (словесний) буллінг

• Образливі жести або дії

• Залякування

• Ізоляція

• Вимагання

• Пошкодження чи інші дії з майном

• Шкільний кіберблінг

Слайд 5 (кібербулінг)

Кібербулінг – ущемлення людини у соціальних мережах, непристойні коментарі, фотографії ганебного характеру ,цькування, залякування, насильства підлітків і молодших дітей за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, а саме Інтернету і мобільних телефонів.

Вчитель наголошує на відмінності булінгу від кібербулінгу :

Головна відмінність булінгу від кібербулінгу — площина, де вчиняється правопорушення, — онлайн та на відміну від звичайного цькування має більш прихований характер.

Крім того, кібербулінг не обов’язково охоплює школи та спільноту класу, він може відбуватися між спільнотами, не пов’язаними навчанням.

Слайд 6 (найпоширеніші місця кібербулінгу)

На думку європейських експертів, хоча булінг трапляється частіше, ніж кібербулінг, проте страждання через кібербулінг діти відчувають значно гірше.

Слайд 7 (8 основних видів кібербулінгу)

Вчитель пояснює поняття

• Знущання: від перепалок (флеймінг) до нападок (тролінг)

• Наклепи

• Самозванство (фішинг)

• Ошуканство, шахрайство

• Погрози, підбурювання

• Переслідування, самоушкодження

• Хеппіслепінг (зачепінг, екстремальне селфі)

• Ізоляція (бойкот) – непрямий кібербулінг

Слайд 8

Більшості жертв булінгу частіше властиво тривалий час приховувати свою проблему, навіть в разі явного фізичного насильства. Набагато рідше діти, підлітки і дорослі зізнаються в цьому або ж активно про це повідомляють.

Вчитель пропонує батькам розібрати разом кілька ситуацій.

(Слайд 8 залишається і під час розгляду ситуацій)

Ситуації:

1. один або декілька однокласників регулярно насміхаються над дитиною, розповідають про неї іншим принизливі історії, забирають чи псують речі, штовхають;

2. двоє друзів посварилися й уже декілька днів не розмовляють, сидять окремо та обмінюються образами;

3. регулярні образи від одного чи декількох однокласників переросли в побиття дитини, унаслідок яких дитина отримала незначні або значні травми;

4. по класу час від часу передаються записки, у яких зображено дитину чи декількох дітей з домальованими частинами тіла, оголеними статевими органами чи принизливими коментарями;

5. дитина публічно висловила непопулярну думку або сказала щось образливе, і однокласники вже кілька днів з нею не спілкуються;

6. дитина не включена до спільних чатів однокласників, хоча зовнішньо стосунки видаються нормальними, над нею не насміхаються, її не ображають.

(Випадками булінгу є ситуації, описані на картках 1, 3, 4, 6. А 2, 5 є проявами конфлікту).

Висновок: Розрізняти типи конфліктів справді дуже важливо.

Слайд 9 (соціальна структура булінгу)

Вчитель: Коли ми класифікуємо будь-який конфлікт як булінг, ми починаємо сприймати людину, що перебуває на тому боці конфлікту, агресором, а себе — жертвою, втрачаючи шанс на діалог та порозуміння.

Булінг зазвичай має три сторони: кривдника (агресора), жертву та спостерігачів. Що обов’язкова умова визнання конфлікту як булінгу є те, що одна зі сторін цькування — малолітня чи неповнолітня особа.

Ще кілька ситуацій:

1. дитина, перебуваючи вдома, переглядає YouTube і залишає під відео свої коментарі, інший користувач відповідає на них образливими коментарями, це триває впродовж деякого часу;

2. декілька однокласників зустріли дитину вранці по дорозі до школи й побили її;

3. учениця познайомилася з людиною на форумі й на його прохання надіслала йому свої інтимні фото, незнайомець вимагає надіслати гроші або зустрітися, погрожуючи, що розповсюдить ці фото серед її однокласників;

4. однокласники створили закритий чат, у якому обговорюють дитину під час уроків, так і після.

Запитання батькам: як і за яких умов школа повинна долучитися до пошуку рішень цих проблем.

В усіх випадках, оскільки однією чи двома сторонами булінгу є неповнолітні учасники освітнього процесу, учителі та представники освітнього закладу мусять долучитися до вирішення проблеми з моменту, коли дізналися про факт її існування.

(У 1-му та 3-му випадку завданням учителів буде повідомити про проблему батьків дитини (якщо вони про це ще не знають), долучити шкільного психолога, щоб він проаналізував стан дитини й у разі потреби надав психологічну допомогу, передати батькам контакти служб, які зможуть допомогти у вирішенні питання (поліція, служба правової допомоги тощо), провести з учнями розмову про безпеку спілкування в інтернеті (не розповсюджуючи інформацію про випадок, що трапився).

У 2-му та 4-му випадках учитель повинен відправити дитину на медичний огляд та огляд психолога, за потреби звернутися до органів охорони здоров’я для надання медичної допомоги, повідомити про інцидент батьків дитини та батьків дітей, які вчинили побиття, довести інформацію до відома керівника навчального закладу).

Вчитель пропонує батькам буклети «Булінг. Як захистити дітей»

Слайд 10( До яких організацій можна звернутися по допомогу) залишається на екрані до кінця зборів.

Вчитель проговорює з батьками випадки, на які вони повинні звернути увагу щоб зрозуміти чи не стала їх дитина жертвою булінгу.

Зміст буклету:

На що варто звертати увагу, щоб не пропустити факт цькування (Ознаки, які свідчать про боулінг)

Ознаки, які говорять про те, що вашу дитину цькують у школі, побачити нескладно – для батьків, які уважно ставляться до свого сина або доньки. Давайте назвемо найголовніші з них.

Дитина, яка зазнає булінгу

...не хоче йти в школу. Що вже тут приховувати, діти за будь-якої можливості

з задоволенням залишаються вдома. З одного боку, вони можуть вигадувати хвороби, щоб прогуляти школу, а з іншого – на ґрунті постійного стресу і захворіти недовго, тому недуги можуть бути цілком реальними. Якщо ж немає можливості уникнути походу до  школи під слушним приводом, дитина може просто її прогуляти.

...ні з ким не хоче спілкуватися або з усіма свариться. Якщо дитину ображають у школі, вона з незрозумілих для інших причинивідмовляється спілкуватися зі своїми друзями не тільки у школі, а і на вулиці. ІЇЇ поведінка стає асоціальною, вона намагається нікуди не ходити і ні з ким не зустрічатися, може зачинятися у своїй кімнаті, а на запитання відповідати односкладово: «так», «ні». Може бути навпаки: дитина починає зі всіма сваритися, причому без поважної причини. Найбільше в таких випадках дістається домашнім.

...страждає від перепадів настрою. У дитини різко – і без очевидних причин – змінюється настрій: від абсолютного спокою вона переходить до істерики і навпаки.

...не їсть у школі і не ходить там у туалет. Якщо ваша дитина повертається додому голодною і одразу біжить у туалет- це привід для батьків занепокоїтися. Шкільна їдальня і, особливо, туалетна кімната – території, на яких діти, які відчувають цькування з боку однокласників, не відчувають себе в безпеці.

...погано спить. Дитина, яку переслідують у школі, погано спить ночами.

...падає успішність. Важко зосередитися на уроках і домашніх завданнях, коли тебе булять, тому успішність падає.

...приходить додому побитою і подряпаною. Якщо ті, хто ображає дитину в школі, переходять від слів – погроз і образ – до справи, на її тілі з'являються синці та подряпини. Батьки негайно повинні звернути на це увагу.

Як допомогти дитині, якщо вона стала жертвою булінгу 

Незалежно від того, стала жертвою булінгу ваша дитина чи інша, дізнавшись про це, ви маєте докласти зусиль, аби допомогти їй вийти із цієї ситуації:

• Почніть розмову з дитиною, вам необхідно тримати себе в спокої, аби вона відчувала себе достатньо комфортно.

• Дайте відчути, що ви поруч, готові вислухати, зрозуміти, підтримати та допомогти.

• Діти не винні в тому, що стають жертвами булінгу, тому не ставте питань, що можуть сприйматися нею як звинувачення («сама винна»).

• Ведіть розмову делікатно, не ставте одні й ті самі запитання по кілька разів, не пришвидшуйте, пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити про це.

• Спробуйте крок за кроком з’ясувати все, що зможете.

• Поясніть дитині, що немає нічого поганого в тому, щоб повідомити про поведінку булера вчителю чи іншим дорослим, оскільки від цього залежить безпека дитини (або однокласника(ці), якщо дитина є не жертвою, а свідком).

• Перш ніж пропонувати власне рішення проблеми, запитайте в дитини, як саме ваша допомога буде їй корисною, після цього можете запропонувати і свій варіант. Спробуйте розробити спільну стратегію змін.

• Поки питання не вирішено повністю, спробуйте спільно знайти й домовитися про способи реагування на ситуації булінгу.

• Складіть перелік тих дорослих, до кого дитина може одразу звернутися по допомогу: учителі, психолог, батьки інших учнів, охоронець, адміністрація школи тощо.

• Якщо булінг мав фізичний характер, ви повинні негайно звернутися до адміністрації школи.

• Спільно з дитиною сплануйте її перебування в школі так, щоб це забезпечило їй максимальний рівень безпеки (наприклад: не залишатися наодинці, триматися ближче до дорослих).

• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

• Допоможіть дитині налагодити дружні стосунки з іншими дітьми, це допоможе їй сформувати навколо себе безпечне середовище.

Можливо, необхідною стане допомога психолога, який допоможе позбутися наслідків цькування та як не ставати жертвою знову.

Як допомогти дитині-агресору 

Якщо наша мета – зменшення проявів булінгу, то нам потрібно пам’ятати, що звертати увагу і допомагати необхідно не лише дитині, яка стала жертвою, а й дитині, яка є кривдником у цій ситуації.

Дитина-агресор також потребує допомоги, і якщо ми справді бажаємо зробити школу безпечним для наших дітей місцем, то повинні не лише звинувачувати булерів, а й допомагати їм вийти, імовірно, з доволі складної ситуації.

Розмова батьків з дитиною-агресором:

.

• Запитайте дитину, як вона ставиться до своїх дій, як на її дії реагують інші?

• Попри те, що вам захочеться дати власну оцінку її словам, спробуйте зосередитися на фактах. Вашою метою є розуміння причин, а не оцінювання, тому уважно слухайте дитину, не перебиваючи.

• Поясніть, чому ви вважаєте такі дії неприпустимими.

• Будьте готові до того, що дитина буде заперечувати факт булінгу, не тисніть на неї, дотримуйтесь спокійної розмови.

• Поясніть, що агресивна поведінка неприйнятна й дитина повинна негайно припинити насильство.

• Не карайте дитину й не погрожуйте їй покаранням — це може змінити ситуацію на якийсь час, але в подальшому буде мати ще гірші наслідки, наприклад, підсилити агресію стосовно того, хто став його «причиною».

Агресивна поведінка може свідчити про емоційні або психологічні проблеми, тому варто проконсультуватися з психологом.

До яких організацій можна звернутися по допомогу: