Які особливості наземно-повітряного середовища

Які особливості наземно-повітряного середовища

У наземно-повітряному середовищі існує найбільше розмаїття екосистем (ліс, поле, пустеля, тундра, город і сад, гори, степ) та організмів, які їх населяють. Які в інших середовищах, для організмів тут важливими є вода, світло, тепло, повітря, пожива. Із кожних 100 мешканців цього середовища 75 уміють літати. Це більшість комах, птахів і деякі звірі, наприклад, кажан

На суходолі організми оточені повітрям. Воно прозоре, а в більшості наземних тварин є органи зору та добре розвинений зір. Наприклад, яструб з висоти свого польоту бачить мишу, яка біжить по полю. Під час дихання та фотосинтезу організми засвоюють атмосферний кисень та вуглекислий газ. Повітря містить водяну пару. Від її вмісту та температури залежить випаровування води організмом. Вологість і температура повітря у НПС змінюються впродовж доби й року. Тварини та рослини пристосувалися до нестачі вологи. Деякі рослини мають м’ясисті стебла, колючки, листки, невеликі й жорсткі листки, довге або розгалужене вздовж поверхні коріння. Пристосування організмів до вологості та температури повітря: 1 — собака охолоджується; 2 — алое вера накопичує воду; 3 — сумчаста миша перечікує спеку; 4 — рододендрон скручує листя, щоб запобігти втраті вологи

Невеликі тварини в денну спеку не піднімаються на поверхню, рятуючись від перегрівання й надмірної втрати вологи. Верблюди можуть обходитися без води багато днів, великі звірі долають значні відстані в пошуках води. Ссавці охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через ротову порожнину (собака) або під час потіння (людина). Для життя важливим є ще один компонент атмосфери — озон. У природі цей газ утворюється з кисню повітря під впливом променів Сонця або розрядів блискавок. Найбільша його концентрація на висоті 15-35 км, де формується озоновий шар. Він захищає живі організми від надлишку ультрафіолетових променів.

Повітря швидко нагрівається і швидко втрачає тепло, тому впродовж доби (і року) спостерігаються значні коливання температури. Через температурну непостійність у наземних мешканців сформувалися механізми теплорегуляції. Щоб підтримувати власну температуру тіла вищою за температуру довкілля, у організмів є теплоізоляційні покриви, тремтіння м’язів, потовиділення, випаровування води через продихи. У повітрі добре поширюються звуки та запахи. У тварин світ запахів і звуків має особливе значення для спілкування, пошуку поживи, приваблення особин протилежної статі. Запах рослин приваблює комах та інших тварин для запилення.

Багато тварин суходолу здатні до польоту та планерування . Активний політ комах, птахів і кажанів забезпечують крила та «літальні» м’язи, легкі скелети, спеціалізовані покриви тіла, вдосконалення дихальної системи. Тварини-планеристи використовують підйомну силу повітря та висхідні потоки. У них є шкірні складки (летючі дракони), перетинки між кінцівками (білки-летяги, шестокрили) чи між пальцями кінцівок (летючі жаби). Літають не лише птахи: 1 — кажан (ссавець); 2 — летюча змія (плазуни); 3 — летюча жаба (земноводні); 4 — сонечко (комахи)

Багато організмів використовують рухи повітря (вітер) для розселення, поширення та розмноження. Так у павуків розселення відбувається за допомогою павутини. Плоди й насіння клену та кульбаби мають пристосування до поширення вітром, а розмноження хвойних чи вітрозапильних рослин здійснюється за участю дрібного пилку.

Світло й тепло необхідні для росту і розвитку, особливо цвітіння, утворення насіння та плодів. Залежними від нього є різні форми подразливості рослин, що проявляються у вигляді рухових чи ростових реакцій. Живим організмам потрібне світло й тепло: 1 — сонячні ванни зеленої ящірки; 2 — скунсова капуста пробиває сніг; 3 — довга густа шерсть захищає вівцебика від низьких температур. Вітамін D, також відомий як “сонячний вітамін”, відіграє важливу роль у підтримці міцного здоров’я.

Живі організми в наземному середовищі перебувають під дією сили тяжіння. Це зумовило виникнення різноманітних типів кінцівок для пересування. Різні типи кінцівок: 1 — у мурахи три пари ходильних ніг з різними функціями; 2 — у гекона лапки-прилипали; 3 — у пінгвіна і лапи, і крила; 4 — у верблюда стійка ходьба по піску

Щоб лазити по деревах, лінивці мають на лапах довжелезні кігті, у багатьох ящірок на пальцях є присоски; у слона на ногах спеціальні подушечки для безпечної ходьби; копитні тварини мають рогові чохли — копита, що слугують для захисту кінцевих фаланг пальців, якими тварина спирається на ґрунт. Деякі тварини для пересування використовують не лише лапи, а й хвіст (кенгуру, мавпи).

Земноводні пристосувалися до життя на межі двох середовищ. До різноманітних умов існування добре пристосувалися птахи. Наприклад, для стрижів і ластівок повітря є основним середовищем, оскільки вони живляться літаючими комахами. Птахи, які використовують водне середовище для здобування поживи, також мають відповідні пристосування крил і ніг. Наприклад, буревісник має надзвичайно довгі крила й цілими днями ширяє над водою, хапаючи здобич. Птахи-плавці (гуси, качки, лебеді) мають плавальні перетинки на кінцівках, птахи лісу (дятел) — міцний дзьоб, а хижі птахи (грифи, орли, сови) — гострі пазурі, гострий зір та міцний загнутий дзьоб.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ• Особливостями наземно-повітряного середовища є газовий склад повітря, температурні перепади, вітри, нерівномірний розподіл тепла і світла по поверхні Землі.• Властивості повітря визначають розвиток пристосувань, що забезпечують дихання, фотосинтез, поширення, розселення, розмноження та багато інших біологічних явищ.• Нерівномірний розподіл тепла і світла по поверхні Землі визначив такі пристосування в організмів, як теплорегуляція, різноманітні типи кінцівок для пересування, адаптація до добування, запасання й економії води.

Опрацювати пп 36 Дати відповіді стор 169 (1,2,3) За підручником "Пізнаємо природу" 6 клас автора Д. Біди (розроблено до модельної програми «Пізнаємо природу» 5- 6 класи автори: Біда Д. Д., Гільберг Т. Г., Колісник Я. І.