Вуглекислий газ кисень повітря Воно таке велике, що займає увесь світ. Воно таке маленьке, що в найменшу шпаринку зайде. Відгадай загадку Я живу і не тужу З ким зустрінуся – дружу. Я вогонь влаштую вмить, Бо зі мною все горить. Мною дихати всяк мастак. Називають мене як? У повітрі він – Небезпечний газ, Хоч і оточує кругом нас. Та без нього всі рослини Не можуть жити і години.
Атмосфера – повітряна оболонка Землі Повітря – пасовище життя і найвеличезніший володар усього у всьому. Гіппократ Повітря заповнює увесь вільний простір. Воно є у воді й на суходолі, за бортом літака та у глибокій шахті, у ґрунті й у гірських породах, у різних предметах й у рослинах. Повітря є у тілі людини і тварин.
N N О О О О С Ar Аргон (Ar) – 0,96%: хімічно неактивний газ; 1 м3 повітря містить 9,34 л аргону. («аргон» – з грец. ἀργός – лінивий, повільний). Домішки: водяна пара, дим, сажа, попіл, пил, кристалики морської солі і льоду. Вуглекислий газ (СО2) – 0,036%, – «утеплювач»: пропускає сонячні промені і затримує тепло, бере участь у процесі фотосинтезу. Кисень (Оксиген О2) – 21%: необхідний для дихання, учасник будь-якого процесу окислення, в ході якого виділяється тепло. Азот (Нітроген N2) – 78%: входить до складу різних сполук (білків), з яких складаються живі істоти; не бере участі у процесі дихання.
До зародження життя на Землі склад повітря був не таким, як нині. У ньому зовсім не було кисню. Мікроскопічні ціанобактерії (синьо-зелені водорості) відіграли величезну роль у формуванні атмосфери нашої планети: протягом мільйонів років наповнювали повітря киснем, виробляючи його з вуглекислого газу і води під дією фотосинтезу, внаслідок чого навколо Землі сформувався озоновий шар, що захищає планету від шкідливого впливу ультрафіолетових сонячних променів. Ціанобактерії створили умови для життя рослин, тварин і людини. Тепер запаси кисню в повітрі поповнюють зелені рослини – наземні й водні.
Антоніо Ван Левенгук 1632-1723 рр. голландський натураліст Левенгук – голландський вчений-любитель, один із знаменитих винахідників мікроскопа, основоположник наукової мікроскопії, його лінзи збільшували предмети у 300 разів. Вперше в історії за допомогою свого мікроскопа спостерігав мікроскопічну будову різних форм живих організмів. Першовідкривач ціанобактерій. Будучи також талановитим художником, він першим замалював їх у свій блокнот.
Візьми склянку з вапняною водою і через скляну трубку зроби кілька видихів у воду. Вапняна вода у склянці помутніє. Це є свідченням того, що у видихуваному повітрі багато вуглекислого газу! Що є джерелом кисню на Землі? Чому за значного споживання кисню його кількість не зменшується? Що може вплинути на зміну газового складу повітря? Нумо досліджувати! Дотримуйся правил безпеки під час виконання дослідження! Щодня доросла людина вдихає близько 14 кг (12 000 л) повітря Поміркуй!
Дві однакові свічки запалили одночасно. Першу свічку одразу накрили скляною посудиною, другу залишили відкритою. Через кілька хвилин перша свічка згасла, а друга продовжувала горіти. Поясни результати цього досліду. Нумо досліджувати! Дотримуйся правил безпеки під час виконання дослідження!
Калейдоскоп цікавинок! Відсотковий склад кисню становить 21% (це - п’ята частина повітря) – саме та його кількість, яка потрібна живим істотам для нормального дихання. Якщо концентрація кисню у повітрі підвищиться до 30%, то всі процеси в живих організмах прискоряться, і вони почнуть швидко старіти. Тривале вдихання збагаченого киснем повітря призводить до шкідливих змін в живих тканинах. Крім того, може виникнути стан ейфорії й, так зване, кисневе отруєння. Якщо рівень кисню впаде нижче 16%, то жива істота почне задихатися. Мешканці гірських районів не потерпають від кисневої недостатності: їхній організм пристосувався до екстремальних умов – інтенсивніше відбуваються процеси кровообігу, організм виробляє більше гемоглобіну.
Калейдоскоп цікавинок! Кисень застосовують під підвищеним тиском у медицині – для лікування різних хвороб. Для поліпшення обмінних процесів у разі кисневої недостатності організму використовують кисневі коктейлі (виготовляють під пропусканням кисню). В одержану піну додають настої лікарських рослин, глюкозу, вітаміни. Чистий кисень і його суміш із вуглекислим газом використовують при ослабленні дихання в післяопераційному періоді, при отруєннях, інтоксикаціях організму…
Калейдоскоп цікавинок! Балони з киснем використовують для забезпечення дихання космонавтів, льотчиків, водолазів, аквалангістів, пожежників тощо. Повільне окиснення речовин їжі в нашому організмі – «енергетична база життя». Теплова енергія, яка виділяється при окисненні сміття і гною, використовується для обігріву приміщень (наприклад – парників).
Дослідники повітря Експериментально довів, що повітря – не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Вивчав властивості кисню, завдяки чому зміг довести, що він входить до складу повітря, пояснив його роль у процесах горіння, випалювання. Запропонував назву «оксиген». Антуан Лоран де Лавуазьє (1743 – 1794 рр.) французький хімік
Дослідники повітря Генрі Кавендіш (1731 – 1810 рр.) англійський фізик, хімік Виділив у чистому вигляді вуглекислий газ і водень (1766 р.). Встановив основний склад повітря як суміш азоту і кисню. Його наукові дослідження допомогли вченим В. Ремзі та Дж. Релею відкрити у 1894 р. газ аргон.
Дослідники повітря Джозеф Прістлі (1733 – 1804 рр.) англійський хімік У 1774 р. Прістлі проводив досліди з газами, збираючиїх над ртуттю. При нагріванні на повітрі над ртуттю утворюється «окалина», якщо її знову нагріти, окалина перетвориться на ртуть. Газ, який при цьому виділився, мав незвичайні властивості – речовини в ньому горіли швидше, ніж на повітрі. Прістлі намагався пояснити це явище, відкритий газ назвав «дефлогістоване повітря» (через декілька років його перейменували в кисень), але не довів, що він входить до складу повітря.
Дослідники повітря У праці «Хімічний трактат про повітря і вогонь» (1768-1773 рр.) Шеєле описав отримання та властивості «вогняного повітря» і зазначив, що атмосферне повітря складається з двох «видів повітря»: «вогняного» – кисню і «флогістірованного» – азоту. Проте пріоритет відкриття кисню належить Дж. Прістлі (1774), тому що праця Шеєле була опублікована тільки у 1777 р. Карл Вільгельм Шеєле (1742 – 1786 рр.) шведський хімік, фармацевт