Якість самопідготовки, як складова сучасної освіти

 Якість  самопідготовки, як складова сучасної освіти

Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта — всі ці питання постійно перебувають у полі уваги не тільки вчителів: вони хвилюють випускників, їх обговорюють батьки, роботодавці, висуває держава як одну з головних проблем забезпечення якісної освіти. Щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.
  Прямим  продовженням   навчальної  діяльності  учнів  на  уроках  є  самопідготовка – час,  відведений  на  виконання  домашніх  завдань.             Підготовка  домашніх  завдань, важлива складова   частина навчання, визначається в педагогіці  як самостійна  навчальна  діяльність  учнів  за   завданням  вчителя. Організація та проведення самопідготовки – важливий елемент педагогічного процесу, спрямований на розвиток самостійної діяльності учнів. На самопідготовці органічно поєднуються освітні та виховні цілі та задачі. В ній міститься значний виховний потенціал: розвиток навичок у учнів самостійної праці, вміння самому здобувати нові знання, працювати з підручником, довідковою та іншою літературою.

  Для ефективного і якісного проведення самопідготовки необхідна вдумлива, глибоко змістовна робота всього педагогічного колективу школи. Самопідготовка – це форма самостійної навчальної діяльності, диференційована  за змістом і характером контактів із педагогом, яка передбачає виконання завдань; закріплення вмінь та навичок, набутих на уроках; поглиблення знань з окремих предметів. . .

 Самопідготовка  органічно поєднана з уроками, на яких вирішуються загальноосвітні, розвиваючі (корекційні), виховні завдання.

Якість самопідготовки залежить від умов, у яких вона проходить, від органічної єдності її з уроками, методів і прийомів керівництва самостійною роботою учнів, тісного педагогічного взаємозв’язку вчителя і вихователя.

Методиці організації виконання домашніх навчальних завдань, самостійній роботі учнів надається велике значення. Від правильного вирішення цих питань залежить якість знань учня, вміння вчитися, вміння працювати організовано, виховання в учня прагнення до придбання цих умінь і навичок, формування пізнавальної активності і самостійності.

              Самостійна робота школярів – основний структурний елемент самопідготовки. Використовуючи різні прийоми, вихователь повинен підтримувати готовність дітей до особистих зусиль, створити обстановку для поглибленого виконання завдань.

              Результативність самостійної навчальної роботи школярів під час самопідготовки прямо залежить від змісту, об’єму, завдання, даного вчителем, і від методики його проведення.

 Тому співробітництво з вчителем, взаємозв’язок вчителя і вихователя – одне з найважливіших умов успішної організації самопідготовки. Заняття в групі обов’язково включає спільну з вчителем колективну роботу по обговоренню довідкового апарату теми, що вивчається, який буде використовуватись на самопідготовці: пояснення, комплектування алгоритмів, пам’яток..

 Цілеспрямованість і результативність навчально-виховного процесу залежить від того, наскільки узгоджено працюють учителі і вихователі. Але це не виключає, а, навпаки, передбачає персональну відповідальність кожного за доручену справу.

Завдяки спільним, узгодженим діям виробляються єдині вимоги до учнів, створюються умови для боротьби за високу якість навчання і виховання дитячого колективу, для своєчасної взаємодопомоги в роботі вчителів і вихователів та визначення педагогічно доцільних засобів впливу на дітей.

 Вимоги, які ставить вихователь, повинні бути єдині з вимогами вчителя на уроці. Існують такі форми узгодження роботи вчителя і вихователя :

• усна й письмова взаємоінформація педагогів;

• участь у засіданнях методичних об´єднань і предметних комісій, педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях, розробка спільними зусиллями окремих тем;

•взаємовідвідування  уроків та самопідготовки;

• ведення спеціальних зошитів взаємозв´язку в роботі між учителями і вихователями.

 Взаємовідвідування та інші форми спільної роботи дають можливість розробити єдині вимоги до учнів. Уважно спостерігаючи за роботою учнів на уроках та під час самопідготовки, вихователь спільно з вчителем обговорює, кого із вихованців необхідно більше контролювати, кому надати більше самостійності, з ким працювати індивідуально. Розвиток пізнавальної самостійності учнів вимагає, перш за все, різноманітність форм роботи. Це значить, що при виконанні домашніх завдань варто використовувати фронтальні, групові, колективно-групові й індивідуальні форми роботи.

Поряд з індивідуальною формою організації навчальної діяльності можна використовувати і групову роботу учнів. Вона доречна, коли потрібно підготувати переказ по, українській літературі, історії, вивчити напам'ять вірш, правила, відповісти на питання за змістом прочитаного, запам'ятати дати, формули. Діти можуть поєднуватися в групи по 2, по 3-4 учня. При об'єднанні враховується рівень пізнавальної активності, теми уроку, завдання, організаторські здібності, рівень сформованих навичок, самостійної навчальної діяльності, міжособистісні відношення. Групова робота корисна тим, що учні уточнюють свої поняття і представлення, глибше осмислюють досліджуваний матеріал, вчаться працювати колективно.

  Для якісної самопідготовки важливе значення має виховання в дітей уміння берегти час. Як показує досвід, причинами надмірного розтягування самопідготовки є не тільки великий обсяг домашніх завдань і недостатня підготовленість учнів до їхнього виконання, але і невміння багатьох школярів раціонально використовувати час. Необхідно учити дітей берегти час при виконанні різних режимних моментів. З цією метою потрібно використовувати роз'яснення, практичний показ, а також облік часу, витраченого на той чи інший вид діяльності. Необхідно вчити школярів самостійно визначати, що їм чи перешкодило, чи  допомогло ощадливо використовувати час. Під впливом такого систематичного обліку часу в найбільш підготовлених учнів виникає прагнення до самоконтролю його витрат і, отже, темпів своєї роботи на самопідготовці. Систематичний облік часу і його планування впливають на діяльність учнів: значно скорочуються витрати часу в процесі занять, учні намагаються глибше вникати в зміст майбутньої роботи, активно шукають більш раціональні способи виконання завдань.

Вихователь не завжди може надати кваліфіковану допомогу по всіх предметах, особливо учням старших класів. Тому під час самопідготовки доречні і безпосередні консультації вчителів. Однак для постійної допомоги учням у виконанні домашніх завдань необхідно використовувати допомогу консультантів-учнів. Вони працюють, одержавши попередню консультацію під безпосереднім керівництвом  вчителів-предметників  чи вихователів.

Основи умінь та навичок самостійної роботи закладаються на уроках, потім розвиваються та удосконалюються під час самопідготовки. Специфіка організації навчально-виховного процесу в школі-інтернаті надає великі можливості для оволодіння вміннями самостійної роботи при виконанні домашніх завдань. Учні не тільки глибше засвоюють матеріал, що вивчають, але й навчаються обмірковувати, усвідомлювати власну пізнавальну діяльність. Все це сприяє позитивному відношенню до навчання, розвитку організованості, почуття відповідальності, критичного відношення до себе, підвищення якості знань, сприяє розумовому розвитку та життєво важливих якостей особистості.

.