Японія. Галузева і територіальна структура господарства. Спеціалізація країни у світовому господарстві. Зовнішньоекономічні зв’язки.

Конспект заняття № 29                Дата:

Тема: Японія. Галузева і територіальна структура господарства. Спеціалізація країни у світовому господарстві. Зовнішньоекономічні зв’язки.

Мета: ознайомити учнів з основними етапами складання комп­лексної економіко-географічної характеристики країни; розвивати практичні уміння працювати з комплексними картами атласа; виховувати ці­кавість до теми, уважність та аналітичні здібності, розвивати вміння виділяти істотні ознаки, узагальнювати, робити висновки, здатність до пошуку та засвоєння нових знань; виховувати зацікавленість до сучасного світу, бажання розуміти соціально-економічні процеси, які в ньому відбуваються.

Обладнання: політична та фізична карти Азії, атласи, під­ручники, схеми, таблиці, діаграми.

Тип заняття: комбінований.

Компетенції: у природничих науках та технологіях, ініціативність та підприємливість, соціальна та громадська, екологічна грамотність та здорове життя.

Рекомендована література: «Географія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Довгань, Г. Д.; Стадник, О. Г.(2018)

Опорні та базові поняття: постіндустріальна країна, ВВП, ТНК, промисловість, сфера послуг, кейрецу, сільське господарство, транспорт, зовнішньоекономічні зв’язки.

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Запитання. Пригадайте особливості:

1) ЕГП;

2) природно-ресурсного потенціалу;

3) трудоресурсного потенціалу Японії.

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Проблемне запитання. Припустіть, які сектори економіки можуть розвиватися в Японії, виходячи з особливостей ЕГП країни, природно-ресурсного та працересурсного потенціалу.

Повідомлення теми, цілей і завдань заняття

іV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни

2. Домінуючі складники третинного сектору

3. Промисловість

4. Сільське господарство

5 . Транспортна система країни. 

6. Характерні риси просторової організації господарства

7.Зовнішні економічні зв’язки

8.Міжнародні зв’язки України з Японією

1. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни

Японія — високорозвинена постіндустріальна держава, одна з найбільш промислово розвинених та технологічно оснащених країн світу. Загальний ВВП (за ПКС) — 5,4 трлн $ (2017) — 4-те місце в світі, ВВП на душу населення — 42,7 тис. $ — 40 місце.

Підтвердженням того, що Японія одна з найрозвинутіших держав світу, є такі показники: частка країни у світовому ВВП становить близько 8 %, а у світовому промисловому виробництві - 12 %. Чинниками, які визначають економічний розвиток Японії та оригінальність її економічної моделі, є історичні умови розвитку, рішучість у проведенні економічних реформ і їхня ефективність, специфіка соціальних відносин, які склалися всередині країни між урядом, бізнесом і рештою населення.

Модель сучасного господарства Японії є корпоративно-ієрархічною. Вона характеризується активною участю держави в економічних процесах.

У другій половині XX ст. Японія була другою економікою у світі і прикладом із розвитку економіки для сусідів. У 1968 р. країна посіла друге місце у світовому рейтингу ВВП, і такі сусіди, як Республіка Корея і Тайвань, переймали японський досвід у своєму розвитку (Корея копіювала структуру японських компаній, а Тайвань повторив аграрну реформу). На початку 1980-х рр. Японія за розвитком технологій випередила навіть США. Явище стрімкого зростання японської економіки з середини 1950-х навіть отримало назву «японське економічне диво».

На 2016 р. японська економіка за обсягом ВВП посідала четверте місце у світі і друге серед азійських країн . Вона входить до «Великої двадцятки» (G-20).

Японія перебуває на постіндустріальному етапі розвитку, для якого характерна високорозвинена промисловість, але провідною сферою є третинний (невиробничий) сектор: сфера послуг, фінанси тощо

Структура ВВП: сільське господарство — 1,0 %, промисловість — 29,7 %, сфера послуг — 69,3 %. Японські ТНК, на відміну від американських та європейських, спеціалізуються переважно на виробництві промислової продукції, зокрема автомобілебудуванні та електроніці.

Основні чинники, які забезпечили Японії економічні успіхи:

1) ретельно зважена національна стратегія економічного розвитку;

2) широке запозичення науково-технічних досягнень інших розвинених країн;

3) порівняно низькі витрати на оборону;

4) інтенсивна праця японців.

Економічна модель Японії — «ієрархічний корпоративізм», ґрунтується на активній участі держави в економіці країни. Особлива форма організації економіки — об’єднання фірм у промислово-фінансові групи — кейрецу.

Головний промисловий, фінансовий та культурний центр — Токіо.

2. Домінуючі складники третинного сектору

Розвинені всі види діяльності характерні для постіндустріальних країн, 3-тє місце в світі за виробництвом послуг після Китаю та США. Потужна фінансово-банківська система. До переліку найбільших банків світу входять Mitsubishi UFJ Financial Group (3 – тє місце) Japan Post Bank (10 місце), Sumitomo Mitsui Financial Group (18 місце).

Наука та наукові дослідження: біотехнології, системи інформаційного забезпечення, нові види енергії і матеріалів, системні дослідження Землі, космосу та океану. Державна програма «Технополіс» (Цукуба, «Кремнієвий острів» Кюсю). Одна з найрозвиненіших у світі систем охорони здоров’я.

Завдання. Знайдіть на карті та назвіть найбільші транспортні вузли Японії і поясність їх географію.

Ефективна транспортна система. Основні види внутрішнього транспорту — авто мобільний та залізничний. «Сінкансен» — система швидкісних залізниць (довжина майже 3,4 тис. км, швидкість до 300 км/год). Найбільші морські порти світу: Нагоя, Тіба, Йокогама, Кобе, Токіо, Осака; аеропорт — «Ханеда» в Токіо.

3. Промисловість

Завдання. За картами атласу визначте провідні сектори промисловості Японії і поясніть їх географію.

За обсягами промислового виробництва — третє місце в світі після Китаю та США. Найбільше значення як у національному, так і у світовому господарстві мають машинобудування, чорна металургія, хімічна й нафтохімічна промисловість, електроенергетика. Понад половини обсягів промислової продукції забезпечує машинобудування.

Панівні позиції в світі за виробництвом автомобілів, верстатів, морських суден, електроніки, електротехніки, робототехніки. Найпотужніші автомобільні концерни — «Тойота», «Ніссан», «Хонда». 18 % світового виробництва всіх промислових роботів. Основні підприємства машинобудування розташовані в межах Тихоокеанського промислового поясу: у Токійському районі — автомобілебудування, складне верстатобудування, промислові роботи; в Осакському — металомістке обладнання (близько центрів чорної металургії); в Нагойському районі — верстатобудування, виробництво устаткування для інших галузей промисловості.

Промисловість Японії є добре розвинутим сектором економіки (виробляє до 35 % ВВП країни). Вона представлена переважно наукоємними виробництвами, які базуються на новітніх технологіях. Основними виробництвами промисловості є машинобудування (автомобілебудування, суднобудування, виробництво електронної техніки), чорна металургія, хімічна промисловість. Японія перебуває серед світових лідерів за виробництвом чорних металів, електроенергії, автомобілів, суден і комп’ютерної техніки (на її частку припадає 50 % світового виробництва кораблів, до 20 % роботів, телевізорів, побутової техніки).

Промисловість країни активно пов’язана зі світовими ринками. Для її потреб імпортують 97 % необхідного вугілля, 99 % нафти і залізної руди, 60 % лісу, 100 % фосфатів, бокситів, бавовни, вовни. На експорт іде половина вироблених автомобілів, майже 90 % годинників, 75 % копіювальних машин та іншого офісного обладнання, 75 % побутової електроніки (відеокамери, плеєри, цифрові фотоапарати, телевізори тощо), понад 70 % верстатів. 40 % експорту країни становлять автомобілі. Останні три десятиліття Японія входить до десятки світових автовиробників .

Японські товари і бренди є одними з найвідоміших і найдорожчих у світі. Прикладом можуть бути Toyota (найбільша автомобілебудівна компанія у світі), Nikon, Sony, Panasonic, Nintendo (виробники сучасної техніки й оптики) тощо .

4. Сільське господарство

Самозабезпеченість продуктами харчування — 64 %. Сільськогосподарські угіддя — 13 %. Переважають дрібні господарства. Застосування передових технологій. Провідне значення має рослинництво: рис (половина посівних площ, 4-те місце в світі), пшениця, ячмінь, овочі, фрукти, цукровий буряк. Розводять птахів, свиней, велику рогату худобу. Традиційно велике значення рибальства, аквакультури. У середньому один японець вживає близько 168 кг риби на рік.

Сільське господарство має вагоме місце в господарстві країни, хоча його частка у створенні ВВП нині знизилася до 2 %. Сільськогосподарські землі країни дуже обмежені й регіонально роздроблені. Тому основою сільськогосподарського виробництва є дрібні селянські господарства. Середній розмір фермерського господарства - трохи більше одного гектара площі.

Виробництво автомобілів (2015 р.)Найдорожчі бренди (млрд дол.)

Найважливішими регіонами є рівнина Канто (поблизу Токіо), рівнина Нобі (поблизу Нагої) і регіон Канзай (район Осаки).

В агропромисловому комплексі країни зайнято майже 25 % економічно активного населення, і лише 6 % з них - у сільському, лісовому господарстві і рибальстві.

Оскільки в країні недостатньо оброблюваних земель, уряд вживає заходи для їхнього максимально ефективного використання. Значні кошти вкладають у створення нових високоврожайних сортів рису й інших культур, механізацію й автоматизацію аграрного виробництва, терасування й іригацію ґрунтів тощо. Так, вирощування рису має найвищу у світі врожайність. Тут вирощують кавуни незвичної квадратної форми, які популярні вже 30 років поспіль .

Близько 90 % сільськогосподарських угідь використовують для вирощування продовольчих (в основному зернових) культур. У сільському господарстві виділяють три головні напрямки: рисосіяння, плодоовочівництво і тваринництво (розведення великої рогатої худоби, свинарство і птахівництво).

Значного поширення в країні набула аквакультура - діяльність із штучного розведення, утримання і вирощування водних організмів. У штучних водоймах і на затоплених рисових полях розводять рибу, у спеціальних акваріумах вирощують морські водорості, у мілководних затоках - мідії, устриці й креветки. Загалом, морепродукти - надзвичайно важливий компонент японської національної кухні.

Що стосується територіальної організації сільськогосподарського виробництва, то в країні сформувалися чітко виражені зони приміської і зональної спеціалізації. Важливою зоною приміської спеціалізації (м’ясо, молоко, овочі, фрукти, квіти) є територія мегалополіса Токайдо. «Рисовий пояс» сформувався на північному сході й узбережжі Японського моря. Ареали субтропічного землеробства склалися на тихоокеанському узбережжі південних островів Сікоку і Кюсю. На молочному тваринництві й буряківництві спеціалізується північний схід острова Хоккайдо. А овочі й фрукти вирощують у центральних високогірних районах країни.

Перебуваючи в ранзі великої морської держави, Японія посідає провідне місце у світі щодо вилову риби (близько 12 млн тонн щорічно).

5.Транспортна система країни. Транспорт має важливе значення як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях країни. У країні розвинуті всі види транспорту, за винятком річкового і трубопровідного. Переважна кількість внутрішніх перевезень здійснюється автомобільним, залізничним і морським транспортом. Зовнішні вантажні перевезення - виключно морським, а пасажирські - повітряним транспортом.

Особливістю транспортної сітки країни є складність у будівництві шляхів. Гірська місцевість передбачає спорудження великої кількості тунелів (зокрема, і підводних) і мостів. Обмеженість території робить високою ціну на землю. Проте, незважаючи на це, у країні сформувалася густа сітка звичайних і швидкісних автомобільних і залізничних шляхів, що з’єднують усі важливі економічні регіони країни.

Найбільшими морськими портами є Токіо, Кобе, Осака, Йокогама, Кавасакі, Нагоя, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі.

6.Характерні риси просторової організації господарства. Провідним районом урбанізації і промислового виробництва є Тихоокеанський промисловий район (мал. 54). У ньому виділяють Східний район (Токіо-Йокогама-Кавасакі), район Канзай (Осака-Кобе-Кіото) і промислові територіальні регіони з центрами Нагоя і Кітакюсю. Тут знаходяться найбільші технопарки і технополіси країни. Найвідомішим з них є технополіс Цукуба - нове місто науки, яке побудували спеціально з цією метою за 60 км на північний схід від Токіо. Він є найбільшим у країні центром наукових досліджень і розробок.

Ще одним центром науково-технічних досліджень країни є острів Кюсю. Раніше він був відомий видобутком вугілля і металургією, сільським господарством і рибальством. А вже в 1970 рр. поступово став осередком наукоємних виробництв - найпередніше напівпровідників, інтегральних схем. Тут створено шість окремих технополісів. Тому цей острів часто називають Кремнієвим островом.

7. Зовнішні економічні зв’язки

Експорт: транспортні засоби, метали, напівпровідники, автозапчастини, енергетичне обладнання, пластмаси. Імпорт: нафта, природний газ, вугілля, продукти харчування, одяг.

Найбільші партнери: США, Китай, Республіка Корея, Таїланд, Австралія.

8.Міжнародні зв’язки України з Японією. Нині Україна не має значних економічних відносин із Японією. Це пояснюється як географічною віддаленістю країн, так і низькою інвестиційною привабливістю нашої країни. Проте як Україна, так і Японія шукають шляхи зближення. Так, упродовж наступних десяти років реалізовуватимуться дослідницькі проекти у межах ЧАЕС. Також з’явилися нові можливості залучення в українську економіку пільгових кредитів з Японії і вигідних інвестицій. Окрім того, японські фірми беруть участь у розбудові транспортної інфраструктури України. Закладені проекти з будівництва українських супутників і ракетоносіїв для Японії. Співпрацюють країни на спільному підприємстві з виробництва автобусів «Богдан».

Промислові і сільськогосподарські райони Японії

ГОЛОВНЕ

Частка Японії у світовому ВВП становить близько 8 %, а у світовому промисловому виробництві - 12 %.

Господарство Японії залежить від імпортних енергоносіїв, сировини і продуктів харчування. В Японії 63 % ВВП створюється сферою послуг, 35 % - промисловістю, лише 2 % - сільським господарством.

У структурі промисловості країни переважають наукоємні виробництва.

Сільське господарство має вагоме значення для господарства країни, хоча частка сільськогосподарської продукції у створенні ВВП нині знизилася до 2 %.

Провідним районом урбанізації і промислового виробництва є Тихоокеанський промисловий район.

Основними зовнішньоекономічними партнерами Японії є країни Азійсько-Тихоокеанського регіону і США.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Практичні завдання

1.Порівняйте структуру зовнішньої торгівлі Японії та однієї з розвинених країн Європи. Знайдіть спільні й відмінні ознаки. Зробіть висновок.

2. Порівняйте особливості розвитку промисловості і сільського господарства Японії.

3. Поясніть, як дефіцит природних ресурсів вплинув на економічний розвиток країни.

4.Користуючись картами атласу, поясніть особливості розміщення промисловості Японії. Назвіть найбільші промислові центри і їхню спеціалізацію.

VІ. ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ. РЕФЛЕКСІЯ

VІІ. Завдання для опрацювання

1. Підручник, опрацювати § 22.

2. Дослідження. Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії.

3. Оцініть особливості сучасного стану українсько-японських відносин. Накресліть перспективи цих відносин на найближчий час.

4.Складіть візитівку Японії.