Його величність - хліб святий!

                    Загальношкільне свято хліба «Його величність – хліб святий!»

                       Сценарій свята на морально-етичну тему

                                                                      Світлана Фецич, педагог-організатор                 

                                                                      Ковалівської ЗОШ І-ІІІ ст. 

                                                                           Тернопільської обл.

 

1 ведучий. Шановні гості! Щиро вітаємо вас у нашій господі на святі хліба.

2 ведучий. Сьогоднішня днина наповнила наш зал радістю, добром та теплим запахом хліба.

Пісня «Ой зелене жито, зелене»( обр. І.Білозіра)

Якщо гості з будь-якого краю завітали до нас із путі,

за народним звичаєм стрічаєм, як здавен ведеться у житті,

У селі чи навіть у столиці, на квітчастім рушнику ллянім –

 Свіжий хліб із білої пшениці, дрібок солі кримської на нім.

Хай рясніють квіти малиново, пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний, і  щире слово гість відчув, ступивши на поріг.

1. Дорогих гостей або людей, які прийшли з доброю місією , чистим серцем чи добрими новинами , здавна на Україні зустрічають з хлібом-сіллю.  Наших гостей ми теж вітаємо за давнім українським  звичаєм.

2. Вітаємо хлібом, бо від нього усе. І навіть ми з вами , кожен з нас – діти своїх батьків, свого народу і хліба.

 З хлібом не тільки стрічають гостей, хліб на весіллях цвіте в короваї,                                 І кращих немає на світі вістей, ніж хліб уродився у рідному краї.

1. Сотні тисяч слів є у нашій мові, але першими з поміж усіх треба поставити : народ, праця, хліб. Це три слова, на яких тримається життя. У них суть самого життя.
2. І тому ми завжди говоримо про хліб трепетно і щиро. А втім, послухаймо, що каже з цього приводу народна мудрість.

Пшениця колоситься – життя веселиться. Без хліба суха бесіда.

Хліб – усьому голова. Голодній кумі усе хліб на умі.

Хліб – батько, вода – мати. Паляниця – хлібові сестриця. Без солі і хліба немає обіду. Без солі не смачно, без хліба не ситно. То не з бідою, якщо хліб з водою.

1. Отож, хліб на столі – то велика радість.  Свіжий, рум’яний – він увібрав у себе всю щедрість матінки  землі, всю наснагу і невтомність людської праці.
2. То ж цілком закономірно, що дума про хліб знайшла відображення у кольоровій гамі нашого Державного Прапора. 

Жовтий колір  -  це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб. Синя барва – це ясне,  чисте,  мирне небо і колір води. А невже без живлющої матері –води визрів би хліб?

 

Небеса блакитні сяють з глибини, а пшеничні й житні мерехтять лани.

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива, це знамено рідне – злото й синява.

Пісня «Чим пахне Україна?» ( Музика Н.Галабурди. Слова І. Салюк)

 

1.Здавна ведеться: хліб у хаті – то багатство, основа життя, найдорожча святиня. Хліб супроводжує людину від народження  і до смерті. Він єднає людей. Будь-яке   свято, ритуал чи дійство не обходиться без хліба.

2.І до сьогодні збереглися  численні народні  традиції, де хліб є символом благополуччя та достатку. Пригадаймо деякі народні обряди та звичаї, в основі яких – вияв глибокої шани хлібові.

Дідух – сніп пшениці, є уособленням Святвечора, уславленням хліборобського роду. Його заносять до хати напередодні Різдва. Кутя і калач – теж символи різдвяних свят. Недарма в щедрівках співають: «Та печіть калачі з ярої пшениці».

Дідух єднає у Святвечір живих і мертвих за столом.

Це символ хліба, символ праці з старих часів до нас прийшов.

А ще кутя стоїть медова із медом, маком, ще й горіх –

і страва ця є теж святкова – знак злуки членів роду всіх.

 

За народним звичаєм господарі пригощають колядників пампушками. А на Василя ватаги засівальників промовляють: сійся, родися, жито-пшениця і всяка пашниця…

 

Сійся, родися, жито-пшениця, на щастя, на здоров’я, на Новий рік,

Щоб вам вродило краще, ніж вторік.

Сиплю на вас жито, щоб вам довго жити,

ще й пшеницю яру, щоб горя не знали.

Сиплю на вас просо, щоб мирно жилося, сиплю ще й овес,                                           щоб вами гордився  рід увесь.

У полі зерном, а вдома добром. В печі пирогами, на столі хлібами.

Хай буде ваша хата радістю багата,                                                                  смачними пирогами і щасливими піснями.

І хай сіяє вам щоднини наша славна Україна.

Христос ся рождає!

 

На Благовіщення  колись частували дітей коржиками з маком.    А весну зустрічали традиційними тістечками – жайворонками.  Паска – символічна хлібина Великодня. Добра паска – гордість господині і вдома, і перед гістьми, бо славна паска – то на добрий рік.

 

Я – пасочка - красуня, вся в рисках і квітках.

Красу митцям несу я, їх славлячи в віках.

Я – головна над вами, мій рід із давнини.

Мене шанують радо і славлять щовесни.

Та й Паскою Великдень  звуть люди на землі.

Тоді і день великий, як паска на столі.

До того ж я багата родзинками й медком.

Їдять мене на свято і з м’ясом, й молоком.

 

На Петра пекли мандрики - сирники. На Маковія  готували шулики – коржі з маком, розламані на шматки й учинені медовою ситою. На Дмитра випікали калиту – обрядовий хліб із отвором посередині або балабушки – хлібці для ворожіння.

 

Новонароджену дитину хрестили з хлібом. Синів до війська просаджали з хлібиною. З короваєм зустрічають молоду пару. Бо хліб дарую благополуччя і щасливе майбутнє. А ще до шлюбу молодих  обсипають житом, щоб в парі довго жити. Хлібом батьки благословляють до шлюбу.

 

Входини до новоселі справляли з паляницею. Зайти до господарів без хліба вважалося великою невихованістю. А ще колись хлібиною клялися, переломивши її навпіл, закріплювали мир і злагоду.

1. Як бачимо, вся історія  нашого народу пов’язана  з історією хліба. А ще з мистецтвом його сіяти, плекати, збирати, розчиняти  тісто, пекти хліб.
2. Це цілий цикл, за яким можна вимірювати літа людського життя. І думали про хліб, про врожай не тільки в час жнив, а впродовж усього року, усього життя.

Пахучий хліб на нашому столі – то виборені радощі родинні.

Пахучий хліб – то щедрий дар землі за труд і розум доблесній людині.

Пахучий хліб – цілющий скарб життя, його не перевершено, - владика.

Він – гордість наша, наше майбуття, він – наша творчість і мета велика.

1. Наш білий світ нескорено почавсь із щирого малого колоска.

З дороги жниваря і сівача – все суще залишається в віках.

2. Бо сіль землі – то праці піт рясний – народжується важко хліба скибка.

Батьківську мудрість пронесуть сини крізь все життя отої солі дрібку.

1. «Як уродило жито – то й будемо жити», - каже народне прислів’я.
2.  І цю народну істину прекрасно доповнить пісня «Батьківське жито».( Слова Р.Кудлика, музика І.Білозіра).

 

1. Чи доводилося вам  бути  в полі  і бачити, як зростає хліб?
2. Треба бути справжнім майстром пера або ж пензля, аби передати божественну красу отої колиски хліба насущного.

Я був у полі… Визріли хліба. Згинали над шляхами буйні гриви.

Степи стояли в сонячних шапках, чекали жнив пшеничні й житні ниви.

Яскрились обважнілі колоски, мов золота висока чиста проба.

Шуміли в них пісень живі рядки натхненного поета й хлібороба.

1. «Весна днем красна, а на хліб пісна», - каже давнє українське прислів’я.
2. За якими ж прикметами народ передбачав добрий урожай. Послухаймо, що скажуть нам прогностики.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. Багато снігу – багато хліба.

Якщо на Василя багато інею – то до врожаю зернових і до медозбору.

Як на Йордан під час освячення води паде сніг – то колоситимуться хліба і будуть в роях бджоли. Гарна погода на Благовіщення теж до доброго урожаю.

1. В давнину говорили: хліб у домі – Бог у домі. Бо хліб – то не просто буханець, зерно, урожай.
2. Він символ життя, материнського благословення, пошани до людей, знак достатку, символ людського безсмертя. То ж порадіймо разом, що маємо хліб насущний на столі.

У серці вдячність я проніс: то хліб домашній, добрий хліб.

Хмільний, гарячий, просто з печі. На рушнику у літній вечір

Пашить, як сонце на столі. Смачнішого і не знайти.

Зустрівся з горем чи з бідою – цілушку з’їж, запий водою –

Та й будеш сильним цілий день.

 

Візьму я в руки хліб рум’яний. Він незвичайний, він святий.

Ввібрав і пісню, й працю в себе цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба. Він скарб найбільший на землі.

 

Ось він хлібчик духовитий, з хрустом шкірочки смачним.

Ось він теплий і налитий щедрим сонцем золотим.

В нім здоров’я  наше й сила, в ньому радість і тепло.

Скільки рук його ростило, доглядало й берегло!

1. А початок хліба – маленька зернина. Вона нагадує дитину в сповиточку.
2. Це маленька іскринка життя. І зараз ми помандруємо разом  із зернятком великим шляхом до хлібини.

1. Я переконана, що природа створила хлібну зернину у мить великого божественного натхнення, в мить щедрого осяяння, яке врешті перейшло і на саму людину.

      Християнська легенда каже, що землеробством люди займалися ще з того часу, як Адама і Єву Бог вигнав із раю. Вигнані, вони 7 днів голосили біля райських воріт. А потім Господь послав ангела, щоб сказав їм, що вони можуть засівати землю, змочену своїми слізьми. Так Адам посіяв пшеницю, а Єва – коноплі. І в такий спосіб люди одержали хліб і одяг.

1. Як бачимо, народження хліба – завжди диво: і багато віків назад, коли наші предки вперше скуштували шматочки обвугленої зернової каші, і тепер, коли ми їмо батони, булки, калачі.
2. Хто і коли вперше промовив це слово, тепле, пахуче важко сказати. Мовознавці вважають: воно виникло у той  прадавній час, коли зароджувалися  різні мови, і всі народи запозичили його із якоїсь більш давньої і таємничої.

1. Сьогодні воно є лише у слов’янських мовах, схоже воно за звучанням  до грузинської версії цього слова. А колись було у готській та давньонімецькій.
2. У давніх греків у спеціальних горщиках, що мали назву «клебанос», випікали хліб. Можливо, і звідси пішла назва першопродукту життя.  Послухаймо  інші цікаві факти із історії хлібопекарства.

Із родоводу хліба.

Першоорачіорії, що жили між Прикарпаттям і Дніпром, проклали першу борозну і спекли першу хлібину. Наші первісні предки їли розмочені у воді зерна, спершу розтерті між двома каменями. Достеменно невідомо, хто першим в історії людства спік прапрародичку  сучасного хліба – перепічку. Що б там не було, але рішучий крок  було зроблено – і хліб почали пекти на розжарених  каміннях. Це було десь 7 тисяч років тому. Зараз він зберігається у музеї міста Цюриха. Хліб було знайдено і в гробниці єгипетської цариці Хатшесут. Йому понад 3500 років. Історики вважають, що кисле – дріжджове тісто з’явилося у єгиптян, яким був відомий процес  приготування пива, а отже і бродіння. У ІІ ст.  до н.е. у римлян не було такого ремесла як пекарство. Проте на початку нової ери у Римі вже було близько 300 пекарень.

 

У спартанців хліб вважався найбільшою розкішшю, і його подавали на стіл тільки у важливих випадках. А стародавні індійці карали злочинців тим, що їм забороняли їсти хліб на певний час. Індуси були переконані, хто не їстиме хліба, той матиме погане здоров’я  і нещасливу долю. Мистецтво випікання хліба надто піднялося у середні віки. З того часу хліб у Європі майже не змінився ні за смаком, ні за формою. Змінювалася хіба що техніка його випікання.

1. Сьогодні ми остаточно можемо сказати, що слово «хліб» - багатозначне.
2. Його вживають на означення певних ролей. Що скажуть з цього приводу мовознавці? 

Тлумачні словники української мови дають декілька значень слова «Хліб». От приклади прямих тлумачень.

Хліб – це зерно, яке перемелюють на борошно. ( Зібрати 3 мішки хліба.)

Хліб – випечений виріб із борошна, продукт харчування. ( Запашний хліб лежить на столі.)

Хліб – це зернові сільськогосподарські культури. (Достигає хліб у полі.)

Існують і переносні значення цього слова. Їх використання також дуже поширене в нашій мові.

Хліб – це харчі, прожиток. ( Заробляти на хліб). Тобто забезпечувати собі добробут.Хліб – це заробіток, засіб існування. ( Жити на чужих хлібах.) Тобто на чиємусь утриманні.

Щодня до нас приходить гість – рум’яний, теплий, свіжий.

І називається він хліб, він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна, як сонце і повітря, -

Хлібина ніжна і смачна, пшенична або житня.

1. Про незвичайну перепалку  між хлібобулочними виробами нам розкажуть найменші учасники свята – 1-класники.
2.  Вірш  П.Воронька «Бублик і паляниця».

Бублик житній паляниці   говорив хвастливо:                                                                                      - Ти засмагла, чорнолиця -   зовсім не вродлива.                                                                              Я ж біленький, солоденький,  вигнутий красиво,                                                                            У малечі викликаю  усмішку щасливу.                                                                                                І сказала хвастунові   паляниця свіжа:                                                                                                               - Ти - для діток подарунок, я - буденна їжа.                                                                                   Я до кожної родини  йду щодня до хати.                                                                                       Ти, як гість, у дім приходиш, я  ж - як рідна мати.

1. Давайте  підсумуємо усі історичні повідомлення, щоб крокувати далі нашим великим шляхом до хліба.

Імен багато має хліб, є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг, і паска, й паляниця.

Ще бакалійник і калач, перепічка і піца.

І завиванець, і погач, галушка, коржик, пляцок.

І колобок, і легуміна, і мандрик, і пампушки.

Книші, лангоші, пиріжки, сухарики і хрусти.

За п’ять-шість тисяч літ до нас вже пахло в світі хлібом.

І перший древній хлібодар ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів хліб на столі – це свято.

Скажіть: смачніше щось за хліб чи будемо ми мати?

 

Зростає колос золотий, налитий сонцем, небом,

Щоб ми вклонилися йому, були багаті хлібом.

І кожен день, і кожну мить дай, Боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жить, щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай, хай хліб спасінням буде.

Хай не черствіє хліб святий, хай не черствіють люди!

1. Хліб – наша совість. Хай завжди він буде на столі прикритий вишитим рушником і освячений молитвою.
2. У щоденній молитві «Отче наш» ми прохаємо Господа як великої милостині не позбавити нас хліба, бо він – не просто основа життя. Він саме життя.

1. Українці здавна вважають хліб святим. Богом даним, і осквернити його – тяжкий гріх.
2. До наших днів дійшла з уст народу така християнська легенда.

       Колись під виглядом простих людей Спаситель із апостолом Петром вирішили подивитися, як живуть люди і дотримуються Заповідей Божих. Зайшли  вони до однієї жінки, а вона саме млинці пекла. «Подай, жінко  добра, подорожнім щось зі свого столу, три дні ми нічого не їли», - попрохали вони. Жінка та була скупа, а до того ще й нечупара, перед цим лишень лавку млинцем витерла, то й кинула його подорожнім. Вражений такою наругою над хлібом, спаситель вирішив покарати людей. А колись колосся починалося від самої землі. Отож вийшли вони в поле, і почав Христос теребити колос знизу догори. Побачив це якийсь пес і загавкав, почав вити. Апостол Петро вмовив змилуватись хоч над собакою і лишити невеличкий колос. Старі люди і понині кажуть, що їмо ми собачу пайку, і , коли не будемо шанувати хліб, то Господь і те відбере.

1. Виявляється, що така легенда є чи не в усіх народів світу. Деталі різні, але суть та сама.
2. Хлібом людина зобов’язана істотам, що живуть поруч з нею. Послухаймо киргизький варіант цієї легенди.

Колись і люди, і коні живилися травою. Її на всіх не вистачало. І Бог почав скидати на землю з неба білу крупу. Але один ледачий хлопчик вчинив злий проступок, і кінці злочину сховав у торбу з крупою. Всевишній розгнівався на людей, котрі погано виховують дітей, і з неба замість крупи почав падати сніг. Природно, що рятуючись від голоду, люди спершу поїли  тварин, а потім дібралися один до одного. І здобиччю ставали ті, хто найдовше спав. Рятуючись від голодної смерті, одна дівчина втекла в гори із собакою. Отам її через багато років  знайшов один мандрівник – серед ланів розкішного збіжжя. Виявилося, що вірний собака щодня приносив дівчині 2 пшеничні зернини – для себе і для неї. Розважлива дівчина ділила зернятко навпіл, і таким чином зекономила збіжжя для нового урожаю. Отой подорожній одружився з мудрою дівчиною, і мали вони численне потомство. Отак Всевишній провів селекцію роду людського на дбайливість і відданість тому, кого любиш.

3. Про хліб існує багато повір’їв. Послухаймо окремі з них.

Здавна повелося, якщо окраєць хліба впав додолу, то його неодмінно треба підняти і поцілувати, а вже потім класти на стіл. Якщо так не зробити, то людей обсядуть злидні.  Якщо хтось знайшов окраєць хліба на дорозі, його обтрушували і ставили на видне місце для птахів.

За гріх вважалося недоїсти шматок хліба, цим самим людина прирікала себе на хвороби. Не позичали хліба нікому, коли вперше йшли на сівбу. А перший  хліб з нового урожаю давали собаці і котові.

Весільний коровай молоді мали з’їсти самі якнайшвидше, аби сімейні відносини не черствіли. Цілушку віддавали завше дівчатам, аби хлопці цілували.

1.Нас змалечку навчають шанувати хліб. Бо не ми хліб носим, а хліб – нас. За великий гріх вважається змести крихти додолу.

2. З давніх давен в кожній родині він був у великій пошані, бо з роду в рід в українського народу була прекрасна традиція виховувати дітей у святій повазі до хліба.

1. До хліба завше ставилися як до святині. Бо немає праці, яка б вимагала більше терпіння, розуму, душі як праця людей, які творять хліб.

2. Народна мудрість з цього приводу каже так: Найсмачніший хліб від свого мозоля.  Чужий хліб боком вилізе. Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

1. Хліб дешевий по ціні, але дорогий за своєю суттю. Бо без нього ні нафти не добути, ні сталі не виплавляти, поля не зорати, не здобути знань у школі.

2. Ніхто не візьме на себе сміливість стверджувати, вартість хліба обчислюється тільки грішми. У нього немає ціни.

1. Справжню ціну хлібові знають люди, які пережили лихоліття, голод.

2. У роки страшного Голодомору на Україні загинуло більше 10 мільйонів осіб.

1. Протягом 1933 року щодня помирало 25 тисяч чоловік, щогодини – і тисяча, щохвилини – 17 людей.

2. Найбільше вразило голодне лихоліття дітей. Бо третина всіх померлих від голоду – це були діти.

                   Лист до материної пам’яті (Віктор Соколов)

Ні крихти у роті вже стільки діб… немов у гарячці. Я марю їжею…                                           І раптом - десь голосно: «Свіжий хліб! Кому, громадяни, хліба свіжого?»                                             Що кажете? Хліб? Біля нашого дому? А голос, мов дражне, лунає на ганку...                          І я - задихаюсь, бо синя судома  змією здавила мою горлянку.                                           Немовби і справді змію скидати, тягнусь я до горла рукою кволою,                                  І раптом - кричу у нестямі: — Дайте! Ви чуєте? Дайте, бо я — збожеволію.                        Хоч скибку, хоч крихту... Тримала ся я стійко,                                                                                    Та більше не можу, та більш — не зумію,                                                                                    Бо я — ще ж дитина, тринадцятий тільки,                                                                                                           І я — ще нічого не розумію. Ще вірю я в Бога, в дурні прикмети,                                                     І де мені знати, це звідки зло: чи пухне від голоду вся планета,                                                   Чи тільки моє журавлине село?                                                                                                         Вже з’їли усе ми... Усе, що могли: і всяке бадилля, і всяке лушпиння,                                                  І навіть з повітки  лелеку стягли... Прости нас, лелеко,- ми, птахо, не винні...                        Ми, птахо, голодні  вже стільки діб. І в нас порятунку немає іншого…                                         І раптом десь голосно: Свіжий хліб! Кому, громадяни, хліба свіжого?»                                 Мені – хоч скоринку , ви чуєте, люди?! Мені! Я благаю! Нехай і не свіжого…                      Ні-ні, я не їсти. Я нюхати буду! Понюхаю тільки, і знаю – виживу…

1. На щастя, ми  з вами живемо в час, коли хліба вдосталь. Є справжнє розмаїття виробів з борошна, але це не означає, що поводитися з ним можна будь-як.
2. Зараз ми сформулюємо золоті правила поводження з хлібом. Вдумаймось в них і запам’ятаймо назавжди, аби керуватися ними у повсякденному житті.

Не топчи хліба, не кидай недоїденого, не гордуй ним.                                                               Побачиш хліб - нахилися, підніми, очисти від пилу, поклади осторонь. Нехай з'їдять його птахи.                                                                                                                                                    Про людину суди з того, як вона шанує хліб.

 Твої батько й мати дали тобі перший хліб. Твій обов'язок - дати їм останній.                                                 Старі люди вміють шанувати хліб - шануй і ти їх за це, вчись у них.                                                             Не відрізуй собі шматок хліба більший, ніж можеш з'їсти. Пам'ятай про тих, кому через це може не дістатись ані крихти.

 Якщо людина попросила хліба в тебе - переламай свій шматок навпіл, навіть якщо він у тебе останній.                                                                                                                             Коли ти нарізаєш хліб, по старшинству наділяй ним усіх, хто сидить за столом. Собі ж запиши останній шматок. Шануй у хлібі чужу і свою працю. Поважай у ньому людську мудрість.

 

1. У скибці хліба все: і праця, і наука, і пісня, і мрії, і щастя людське. Хліб – найбільша святість, і є такою ж необхідністю як життя, мати, сонце і як мир.
2. Від хліба починається усе: дитя і пісня, радість і тривога.

Натхнення і життя ясна дорога, яка на крилах радість нам несе.

Від хліба починається усе.

1. А якщо говорити про сам процес випікання хліба – то це було колись справжнє священнодійство. Бо перед тим, як пекти хліб, спочатку господиня очепурила  світлицю, чистим рушником витирала руки і зі словами «Бог на поміч» готувала тісто. Вчиняли його у четвер, а пекли у жіночий день – у п’ятницю.
2. У час науково-технічного процесу , що чим раз віддаляє нас від предковічних традицій хлібопекарства, на селі і досі продовжують у домашніх умовах випікати хліб. Наші мами, а частіше  бабусі священнодіють над випіканням хлібин, булочок, а в свята – калачів, пасок, тістечок і тортів.

Бабусин хліб. (Ірина Корицька)

Сьогодні в мене свято – бабуся хліб пече.                                                                          Мелодія співанки, мов річенька, тече.                                                                                                              І сиплеться у діжу  білесенька мука,                                                                                                     І з кухля воду лиє  спрацьована рука.                                                                                         Вже тісто, наче сонце, росте собі й росте,                                                                                         А вітер хмарку в небі  кудись за ліс несе.                                                                                Вогонь в печі танцює,  по хаті жар іде.                                                                              Бабусенька працює – у  пічку хліб кладе.                                                                                            І ось на рушникові  лежить він на столі —                                                                        Найкращий в цілім світі  пахкий бабусин хліб!

 

• Як пахне хліб?- я у весни спитаю. – Барвистими пахучими квітками.                             Теплом землі, весняним розмаїттям і хліборобськими невтомними  руками.
• Як пахне хліб? – спитаю я у літа. – Червневим сонцем й росами густими.       Веселим подихом замріяного вітру і щедрістю співаючої ниви.                                 А осінь відповість мені завзято, що пахне хліб роботою і святом.                                       Та розуміння прийде лиш з роками – хліб пахне материнськими руками.

Пісня «Материн солодкий хліб»( музика Н.Галабурди, слова Н.Зубицької)

 

Він вічний і святий – цей житній хліб. Чи в паляниці на столі у хаті,                                          Чи зв'язаний в важкий тужавий сніп, де колоски шепочуться вусаті.

Він чув у полі крик перепелів, чув жайворонків передзвін весняний,                                            Він виріс для пісень і добрих слів, тому що народився під піснями.

Віки проходять тисячами діб, і новим днем земля безмежно рада.

Він вічний і святий, цей житній хліб, так, як життя, добро, кохання, правда.

1. Дорогі діти, запам’ятайте:якщо вам кажуть, що є легкий хліб, то знайте, що це неправда. Є хліб гіркий – прошений, солодкий – зароблений.
2. Є чорний – позичений, є білий – дарований. Є солоний – згорьований. Але легкого хліба немає.

Ми кажем: хліб. У слові цім - усе: Життя, котре виблискує червоно.                                          Весна, що цвіт калиновий несе, і  осені хмільне достигле гроно.                                                      В путі не впав, з дороги не зійшов ніхто, якщо у нього сила.                                                              Ми кажем – хліб. І знов живе любов, а в хлібороба виростають крила.                                        Ми кажем: хліб. Так важко він росте . На нього спеки, буря, град і злива.                                               Як часто те колосся золоте калічиться незгодами на ниві.                                                                   Та хліборобське серце не із тих, які здаються у полон розпуки.                                       Співаєм славу людям, у яких міцнішають після роботи руки!

Пісня

1. А яке ж свято хліба без пригощання?
2. Ми пропонуємо нашим гостям  пиріжки щастя для солодкого життя. І додаєм до цього ще й рецепт.

1. До двох повнісіньких жмень думок додати серця свого шматок,

     Додати трішки вибачливості і 2 ложки ввічливості.

2. Відтак 2 грами порозуміння і ясного усміху щире проміння.

     І ще повну склянку без вагань доброзичливих додати бажань.

1. Щедрості душі не пожаліти, щирістю все це здобрити.

Трішки привітності в тісто додати – все це добре премішати.

2. Потім пекти в спеціальній печі, щоб пиріжки були усім до душі.

А як вже смаколики готові – то посипте ще зерням любові.

1. Саме на такій щирій розмові ми завершуємо наше свято.
2. Щирі друзі, добрі люди! Хай завжди вам добре буде!

Вік живіть у вашій хаті і щасливі, і багаті!

1. В ім’я хліба земного і пісні небесної нехай долається зло і кривда.
2. В ім’я  справедливості і добра нехай благословенною буде рука, яка сіє хліб.

1.  Шануймо хліб – і він віддячить нам добром, забродить у діжі запарою й вином, жива його душа в мені, і золото перейде у пісні!
2. Так хай же щедро наливає соком і колоситься золотистий сніп. І хай же родить з кожним роком  його величність годувальник хліб!

 

Танець «Із сиром пироги».