МЕТА. Поглибити знання учнів про Україну, формувати почуття належності до своєї країни, до її історії та традицій, розвивати критичне мислення, вміння одержувати інформацію, аналізувати її, порівнювати, робити висновки, виховувати любов до рідного краю, дбайливе ставлення до скарбів Батьківщини.
З Україною в серці
Презентация Уявіть собі країну своїх мрій…
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Про яку святиню говориться у вірші.
Ми пропонуємо вам здійснити подорож ˮЗ Україною в серціˮ.
А зараз кожен з вас прислухається до свого серця і скаже щирі слова про Україну, щоб сяяла вона, як сонечко для всього світу.
Тож яка вона – наша Батьківщина – Україна?
Міцна, дорога, славна, рідна, свята, чарівна, чудова, прекрасна, щедра, гарна, мальовнича, люба, поетична, співуча, правова, промислова, квітуча, мила, сучасна, суверенна, багатонаціональна, демократична, працелюбна, урожайна, миролюбива, найкраща, хлібосольна, вишнева, багатопартійна, неозора. (Діти на карті України розташовують сердечка з вказаними словами)
Різні в світі є країни,
Різні люди є на світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти …
А у нас усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То прекрасна Україна –
Нашого народу дім.
Кожна людина найбільше любить той край, де народилася і живе. Кожен пишається своєю рідною землею. Завжди хоче сказати про неї найкраще.
Подивіться уважно на карту України. Що ви знаєте про Україну?
Презентація Люди символи України
Наша подорож продовжується і ми вирушаємо до столиці України.
Київ – місто історичне,
Йому вже багато літ.
А воно красиве, вічне
Серед зелені і квіт.
З нього почалась держава.
У прадавні ще часи.
В ньому наша міць і слава
В ньому предків голоси.
До рідного краю князі прибули,
Дніпро переможців вітає,
З походу тяжкого герої прийшли,
Їх Либідь, сестра зустрічає.
Попереду Кий, він найстарший з братів,
А Щек середущий літами,
А третього витязя звали Хорив,
Найменший він був між братами.
Хорив: Ліворуч – дрімучий незайманий ліс,
Байраки і гори – праворуч.
Щек: Місцина хороша! Погляньте, брати,
І води Славутича поруч.
Кий: Спокійно поблискує плесо ріки,
І круча здіймається вище...
А що як отут нам, де берег стрімкий,
Нове збудувать городище?
Либідь: Без сумніву думка хороша.
Підтримає Русь її – брате.
Хорив: І з схилів оцих дуже зручно
Було б ворогів відбивати.
Ти старший з братів, найвідважніший ти,
Тебе ми усі поважаєм.
Щек: І місто, що буде отут, наректи
На честь твою, Киє, бажаєм.
Кий: Я вдячно знімаю шолом
І втричі вклоняюсь до стану,
Чолом, любі друзі, чолом,
Доземний уклін за пошану.
Майстри працювали отам на горі,
Це місто – уміння їх вияв...
Коли ж городище звели на Дніпрі,
Воно і назвалося – Київ.
Молодій, красуйся променисто
Височій, злітай під небеса
Києве, чудове наше місто,
України гордість і краса.
Вдячні києвляни встановили пам’ятник на честь засновників свого міста.
Пісня ˮКиєве мійˮ
Ось небо блакитне і сонце в зеніті! Моя Україна – найкраща у світі!
|
Моя Україна – це ліс і озерця, Безмежні степи і чарівні джерельця.
|
Красиві пейзажі і гори високі, Маленькі струмочки і ріки глибокі,
|
Міста старовинні і замки прекрасні, Великі будови і дуже сучасні.
|
Сади чарівні, мальовані села, Моя Україна – це пісня весела,
|
Це щира, багата, як світ, її мова. Крилата, така мелодійна чудова!
|
Її обереги – верба і калина. Найкраща у світі моя Україна!
|
Нам найрідніша вітчизна і мати, То як же нам, дітям, її не кохати!
|
Моя вишнева Україно, Ти хлібосольний краю мій!
|
О рідна мово солов’їна, Я був, і є, й до скону твій.
|
І Кобзареве віще слово, І стовисока вись оця,
|
І неньки пісня колискова Любов’ю гріють нам серця!
|
Й Дніпра-Славути хвилі сині, І ниви колос золотий.
|
Прийми ж любов та свого сина, Вишневий, рідний краю мій! |
Фізкультхвилинка Україна – Рідний край.
Наша Україна багата на ліси, пшеничні поля, чисту воду.
Якщо ви знаєте, що треба берегти природу, економити чисту воду, - дайте один одному руку.
Якщо ви вважаєте, що кожен повинен любити і піклуватись про нашу Батьківщину – Україну, - сплесніть у долоні.
Якщо ви вивчаєте рідну мову, дбаєте про її чистоту, бережете українську пісню, - сплетіть руки вгорі.
Якщо ви впевнені, що треба з повагою ставитись до Герба, Прапора і Гімна, - встаньте.
УКРАЇНА, (діти розводять руки по сторонах)
РІДНИЙ КРАЙ, (піднімають руки догори)
ПОЛЕ, РІЧКА, (повороти тулуба з розведеними по сторонах руками)
СИНІЙ ГАЙ. (присідають)
ЛЮБО СТЕЖКОЮ ІТИ (ходьба)
ТУТ ЖИВЕМО Я І ТИ ! (за руки)
Діти, у нас є шапка Мономаха, володар якої відразу починає говорити вустами князя Київської русі. Запрошуємо вас на наступний конкурс "Упізнай історичну постать" Пропонуємо вам уявно запросити у гості історичну постать з княжої доби..
Людина і праця, людина і пісня, людина і витвір мистецтва - це все вічне, безсмертне, щось своєрідне і глибоко вражаюче.
Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований.
Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо співати - то дзвінко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче.
Тож і не уявляємо ми доброї батьківської хати без прикрас: вишиванок і рушників, витворів народного мистецтва.
Саме з батьківської хати починається пізнання світу.
Пісня ˮМамина сорочкаˮ + Презентація Мамина сорочка
А зараз ми сплетемо віночок з квітів для нашої рідної України навколо карти України, щоб вона наша рідна Батьківщина процвітала, була ще кращою, красивішою.
Квітів яскравих барвисті узори
Сяють в віночку, як вранішні зорі.
Кожна говорить до нас, промовляє,
Про свої символи розповідає.
Запашні чорнобривці – це кожен знає –
Символ Вкраїни, рідного краю.
Цвіт незабудки – пам’ять про рід
Й вірну любов – панацею від бід.
Безсмертник – здоров’я,
барвінок – життя.
Ромашки – це юність і доброта.
Мак – мужність, молодість і краса,
Вогонь ясний, що не згаса,
Та водночас – печаль і туга
За втраченим в двобої другом.
Сині волошки – краплиночки неба –
Довірливо й скромно
всміхнуться до тебе.
Цвіт яблуні та білий вишні –
Це материнська любов ніжна.
Гроно калини – врода дівоча.
Любисток – завжди про кохання шепоче.
Нагідки – відомо всім – сонячні квіти,
Деревій же – нескореність і довголіття.
Розум і гнучкість – хміль кучерявий,
А всі квіти разом – краса наша й слава,
Їх назбирайте на клумбі і в полі,
Щоб розцвітала веселкою доля.
А на голівках юних, дівочих,
Завжди красувавсь український віночок.
Україно моя неозора,
Дуже хочу тобі побажати,
Аби сяяли радісно зорі
Щоб хотілось схід сонця стрічати.
Щоб ліси скрізь шуміли веселі
Та шоб плівся гнучкий виноград.
Щоб сміялись у кожній оселі,
А країна цвіла, ніби сад.
Хай шумить під віконцем ліщина,
Соловейко всю нічку співає.
Ніби дівчина, в лузі калина
Восени знов намисто вдягає.
Краю мій, тобі сонця бажаю,
Аби хліб на полях колосився.
Я тебе по віночку впізнаю.
Щастя всім нам, хто тут народився!
Пісня (хор)
1