"За тебе, свята Україно!" , виховний захід

ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО!

Позивні.

Шановне товариство! Попрошу у вас не багато – не мало. 1 годину вашого життя.

Лірична.

Комусь може стати шкода цієї години, хтось віднесеться до моєї просьби скептично, а комусь може й байдуже. Та повірте мені, тема, якої торкнемось сьогодні, вартує 1 години життя. Ми зробимо екскурс в історію, зазирнемо в літературне дзеркало епохи двох останніх століть, а ще наберемось сили духу від чудових, звитяжних, патріотичних пісень народу українського. Тож з Богом почнімо!

Позивні.

Вітаю тебе, Україно моя!

Мій краю багатий й злиденний

Люблю тебе рідна у спокою час

І в час неспокійний буремний!

 

Люблю твої ниви і ріки, і степ

І волі бажання безмежне

За тебе, мій краю ,життя я віддам

Віддам його беззастережно!

 

Україна – це вічна до волі жага!

Україна – це гордість і слава.

Україна – це я, Україна – це ти

Богом дана нам вічна держава!

 

Пісня: «Україна – це я, Україна – це ти»

Музика.

 Про тебе, Земле моя рідна, багато казано-переказано, за тебе, моя найдорожча, крові пролито чимало, за тебе, моя найрідніша, незчисленно світлих голів, для тебе, моя найсвятіша, молимо в Бога нині миру і щастя, і єдності.

Історія твоя, земле моя, гірка, правдами-неправдами, кривдами та болями писана. Та вона, ця історія – героїчна. Хто б що не казав, та більшого прагнення до волі, як в українця не знав, мабуть, ніхто.

Не будемо копати глибоко. Нехай спочивають Хмельницький, Мазепа, нехай сплять спокійно гетьмани та козаки. Вони сказали соє слово так голосно, що відгомін несеться крізь віки і чують його правнуки та праправнуки.

Ми привідкриємо завісу на час відносно недавній: минуле століття та нинішні дні. На долю українського народу випадали і випадають страшні випробування. Кажуть: кого Господь любить, того й навідує. Мабуть тільки його велика сила і любов рятувала людей від людей.

Те, що коїлось тут на зорі 20 століття називають по-різному  та ми назвемо події І світової та революції 1917 року початком нових бід для України. Гинули люди. Ворог нищив методично і виважено. А те, що робили в Українських землях у 32-33 рр. інакше як Геноцидом проти України не назвеш. Голодомор! Це страшне слово знає старий і малий, знає світ ,знає Господь!

Пісня «Голодомор»

 Незнищенність українського духу, його стійкість і мужність бісили ворога, але викликала повагу світової спільноти. А поміж тим, попри колективізацію, репресії, колгоспний хомут, брехні та свавілля Сталінського режиму проростав пагінець українського національного духу і не тільки на теренах Західної України.

Дух волі жив у кожному справжньому синові, у кожній вірній дочці неньки-України. І коли чобіт німецького окупанта ступив на рідну землю Українство постало проти подвійного ворога німецького загарбника та московського окупанта.

Пісня «Десь там, далеко на Волині»

Музика. Героям УПА, України синам приурочено.

 Україно! Свята Мати Героїв! Зійди до серця мого. Нехай душа моя в тобі відродиться і славою Твоєю опроміниться, бо ти – життя моє, бо ти – все  щастя! Зроби так, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяття міць, щоб сміло я йшов у бій, так як ішли герої за тебе ,свята, за славу твою за Твої святі ідеї.

 Скріпи мій дух, загартуй волю, що погасити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів, невинну кров замордованих під Крутами, Базаром та тисяч-тисяч незнаних поіменно героїв, що полягли за тебе, Україно свята, Соборна, Могуча.

Слава Україні! Героям слава!

Пісня: «Світить сонце»

Виходять хлопці: Лірична:

 Розкинули діброви поли,

 Припало небо до ріки

Прислухайтесь! Гудуть віки,

І важко стогнуть гори й доли.

 

Послухай стогін і збуди

Порив душі, надії квіти

Чиї сини, Чиї ми діти?

Згадай і сам себе суди.

 

Послухай, як шумлять жита,

Де стільки літ буяли січі

І смерть дивилася у вічі

І воля марилась свята.

 

Земля кипіла навкруги,

Вмирало юне покоління…

Послухай, стогне як коріння,

Котре зрубали вороги.

 

У буревій доби,

Совісті світло не зміліло

Безсмертя дух освятить тіло

І стане совість на диби!

 

Послухай вікові пісні

І власну вимости дорогу.

І присягни собі і Богу,

Що не відступиш у борні.

 

Бо кличуть сурми й солов’ї

Для внуків воля – краще віно.

Одна є мати – Україна

Як син ти захисти її.

 

Пісня «На Вкраїні сурми грають»

 Що означає бути патріотом? Любити свою землю і бути готовим стати на її захист. Що означає любити свою землю? Пам’ятати той кутик землі де ти прийшов на світ. Поважати і шанувати рід свій і родину. Батька і матір, дідуся й бабусю, сестер і братів, друзів своїх, товариство, народ свій, шанувати традиції. Що означає шанувати традиції?

 Народних традицій багато. А серед них такі: старшого сина називають на честь батька – дідуся, старшу дочку на честь матері бабусі. На батьківськім подвір’ї залишають сина, щоб тут жила людина з тим же прізвищем, щоб рід не переводився.

 Хата, де на чільному місці образи, хата, де на почесному місці висять портрети дідусів та батьків, ніколи не виховає черству та байдужу, жорстоку душу. Святі образи, портрети дідусів та батьків це не просто данина традиції, це пам’ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад, який би наслідували і майбутні покоління.

 

Музика

 Великих лих зазнав наш рідний край

 Нашестя орд, татари і монголи…

 Та селянин із рідних своїх місць

 По своїй волі не тікав ніколи.

 Після війни на згарище – село,

 З  доріг далеких, із війни – полону

 Хоч дому того власне, не було,

 Він все-таки вертав до того дому

 Носив на плечах з лісу дубчаки,

 Місив ногами серед двору глину.

 Щоб тут, на рідній батьківській землі

 Побудувати  хоч малу хатину.

 На тоці жито ціпом молотив,

 Робив сніпки, щоб хату ту пошити

Бо він – господар на оцій землі,

Бо він довіку тут збирався жити.

Він для лелек на самім чолопку

Клав колесо, аби гніздо мостили.

Випалював на сволоці хреста,

Щоб оминали хату вражі сили.

Садив садок і під вікном бузок,

Щоб сіла бджілка на маленьку квітку,

І хрущ гудів і тьохкав соловей,

Черешні-вишні червоніли влітку.

Як дід і прадід, як спокон віків

Прикрашував хатину, наче дівку

Пахучої накосить лепехи

І нею в свято застеля долівку.

Бувало зрідка вирушить у села,

Коли засмутить поле неврожаєм,

Побуде в  місті місяць або два,

Грошей заробить і назад вертає.

 

Нема господаря. На цвинтарі уже

Лежать медалі у старенькій скрині,

Чого ж навколо буйні бур’яни,

Чого стоїть самотня хата нині!

Нема гнізда сусідоньків-лелек,

Де був квітник – із бур’янів костриця,

Порожній вулик догнива в саду,

Занедбана, замулена криниця.

Хатина сиротою зосталась,

Втекли до міста діти і онуки,

Не візьмуть в руки ціпа чи коси,

Портфелі й папки лиш беруть у руки.

У віз не запряжуть вони коня,

Не привезуть ні сіна, ні соломи,

У них міські хороми, жигулі,

Лишили хату батьківську вони,

Посади теплі, в кишенях дипломи

Бджолиний рій, медовий запах саду,

Вугільним димом дихають тепер

Хворіють і караються за зраду.

 

А час іде. Всихає батьків сад.

На хаті дах все дужче протікає.

Міліють наші душі, мов річки

І жаль та сором серце обпікає.

Не забуваймо отчих берегів!

Куди би доля нас не закидала,

Адже з такої хати на зорі

Мене в дорогу мати провела

І вишитий рушник на доленьку дала.

 

Пісня «Рідна мати моя»

 Я вірю в кращий час, але душа болить,

Хотілось би тепер, в цю нелегку добу

Душею піднестись, зрадіти хоч на мить,

Як не людей знайти, то хоч людську подобу

Героїв час минув – нам кажуть, - це не так!

Крім пишних фраз та пагубних поривів

Є Україна в кожного із нас

І є Майдан, що нас в Європу вивів!

Народ збудився! Вулицями Львова

Мов синє море, стяги розцвіли.

У Чернівцях палають жовто і небесно

Дух волі аж до сходу донесли!

 

Лине в верховинах  і в донецькім краї

По усій країні пісня бур і гроз,

Що немов калину, не зламали зграї

Не подерли бурі, не убив мороз.

Ні штики широкі в ночі горобині,

Ні потвори криком розділити нас

Не змогли! Ми будемо вільні і єдині!

Голубі Карпати й Сонячний Донбас!

Золотий Хрещатик засія огнями,

Кожне серце й очі шлють привіт тобі

І Франко, й Шевченко і Федькович з нами,

У піснях і сонці з нами як живі.

 

Пісня: «Ой у лузі червона калина похилилась»

 В багно звірми притоптана калина,

Російська морда в душу нам плює,

Та ще не вмерла наша Україна

Народ в народі знову повстає.

Нас і виховують, нас і приховують,

Не вислуховують, так підслуховують.

Серед зими народе й серед літа

Стоїть в снігах надії твоя Говерла.

Але ти вже розлився на пів світа

І рабська твоя падає орбіта

І ще не вмерла Україна! Ні! Не вмерла!

 

Боже! Господи Всесильний!

Ти нам дав ту землю рідну,

Де родились ми й живемо,

Пишну, милу, славну, гідну.

Боже, Отче Милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну,

Тою мовою співала

Нам маленьким наша мати,

Тою мовою навчила,

Тебе, Боже, прославляти.

«Поки Земля на орбіті»

Сценка «Проводи на АТО»

Музика:

Мама: я тобі, синочку, вишила сорочку,

 Щоб тобі, дитино, до душі була,

 Щоби тіло гріла, щоби захистила,

 Щоби Україна в серденьку жила.

Дівчина: А я, мій коханий, вишила хустину,

 В неї душу вклала, щирі почуття,

 Щоб моє кохання і мою надію

Ти проніс, коханий, через все життя.

Хлопець: Не журіться, мамо, не сумуй кохана,

 Я прийду додому, повернусь до вас

 Тільки ви, матусю, і ти, моя мила,

 В молитвах щоденних згадуйте всіх нас!

Свічка. Молитва «Отче наш».

Хлопець: Тут ідуть години і летять хвилини

Як нитки лягають на рушник хрестом.

І для кого ляже ниточка червона,

А для кого чорна клякне вороном.

Іде. (Постріли)

Дівчина: Коли там, на війні, стоїть питання власного життя, або життя Батьківщини, наші хлопці вибирають друге. Україна понад усе!

Слава Україні! Героям слава!

Звучить «Плине кача»

 

 А там – гримить, а там стріляють,

 А там невинні помирають,

 Мою країну розривають

 На Сході рідної землі іде війна,

Воюють люди

І в мирний час і в мирні дні

Там, помирають на війні,

Мені так боляче дивитись

Ті кадри ніби із кіно,

Для чого там людей вбивають?

Ну дайте відповідь: «За що?»

 

Там хлопці, багатьом за двадцять,

Комусь немає й двадцяти,

Їм би майбутнє будувати,

Їм би не бачити війни…

Десь вдома їх чекає мати

І в тата сльози на очах:

«Ну як це? Дітям воювати…»

Безвихідь, розпач, біль і страх.

Вони ж ростили свого сина

Не для війни, не для війни!

Можливо він у них єдиний…

 

Благаю! Боже! Збережи

Життя всім тим, хто там на Сході

В полоні лютої біди.

Їм би ще жити, їм би жити,

Їм би не бачити війни,

Та їх війна ця зачіпила

Інакше не змогли вони!

 

Полетіла куля за серпанок

Звила в серці юнака гніздечко.

Не вдягати більше вишиванку,

Не ходити парубком в містечку.

Задощила днина без потреба,

Мама, як верба, схилила віти

Плач дівчино, плач, бо разом з небом,

Плачуть ненароджені ще діти.

Стану  у мовчанні на хвилину,

Не згадавши радість цьогорічну

Молодість лягла у домовину,

В коси заплела печалі стрічку.

 

 

Наречена моя, ти пробач, що так сталось,

Обвінчали з сирою землею мене.

Як я падав, то небо високе хиталось,

Але сонце світило таке осяйне.

Мені світ не стемнів, ти повір, моя мила,

Лиш під серцем вкололо й на мить запекло,

Та я ангелом став, я здійнявся на крила

І відразу прилинув до тебе в село.

Через шибку пробрався, торкнувся фіранки,

Як ти спала, то я над тобою літав.

Я приснився тобі, як живий, на світанку,

Ти сміялась, а я тебе в танці кружляв.

Цілував твої очі, вуста, твої руки,

Це було лиш ввісні, я інакше не міг.

Ти, кохана, пробач за довічну розлуку,

 Я а кривавім бою за Вкраїну поліг.

І ромашки, пробачте, що кров'ю забризкав,

Якось дивно, що ви розцвіли восени.

Я побачив красу вашу істинну зблизька,

Не сумуйте, що я не дожив до весни,

Що не вплів вас ні разу у коси коханій,

І що мрію найкращу свою не здійснив,

Я тепер охоронцем нескореним стану

Для усіх, кого ніжно і вірно любив.

Відпусти мене, мила, не плач, не журися,

Я вчинити інакше не міг, зрозумій,

Ти любити життя за обох нас навчися,

І ходити у чорному ти не посмій.

Тобі личить блакитне, і жовте, й зелене,

А в рожевому я тебе вперше зустрів,

Тож нехай буде світлою пам'ять про мене

Й не гнітить гіркота непромовлених слів.

Час пройде, ти назвеш моїм іменем сина,

Сльози висохнуть,рани в серцях заживуть,

Буде мир на землі і на нашій Вкраїні

Білі ангели в білих ромашках заснуть.

 

На сцену виходять усі. Музика

Єднаймось, брати-галичани!

Не час на роздори, не час.

Бо нам ще великдень настане,

І доля  всміхнеться до нас.

Від Чорного моря до Синіх Карпат

Одна нероздільна родина,

Без панства, без рабства,

Насильства і зрад –

Одна самостійна Вкраїна!

Вставай, Україно, вставай!

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть Європейські народи!

 

Вставай та кайдани порви!

Дай познак ясніший від грому,

Що ти не рабиня Москви,

І нею не будеш ніколи!

Вставай, Україно, вставай!

Єднай Чорне море й Карпати,

І свій переболений край

Не дай ворогам розламати.

Вселюдської згоди й любові,

Щоб волі святої вино

Спожити без помсти і крові!

 

Пісня: «Батьківщина»

 

Всевишній Творче!

В щирій молитві руки здіймаєм

Край свій любити, землю цінити

Добро боронити Тобі обіцяєм.

Дякуєм, Боже,  ми Тобі нині,

Що помагаєш науки долати

І виростати, щоб в завтрашній днині

Нашій державі опорою стати.