Забезпечення соціальної адаптації дітей засобами ігрової діяльності

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Однією з форм реалізації процесу соціалізації є соціальна адаптація – вид взаємодії особи з соціальним середовищем, у процесі якого відбувається узгодження вимог та сподівань обох сторін.

Н.М.Захарова розглядаючи  проблеми соціальної адаптації дітей, які вперше починають відвідувати дошкільний навчальний заклад у віці 5-6 років, поняття соціальної адаптації розуміє як процес активного пристосування за допомогою різноманітних засобів з пріоритетною позицією задоволення потреби в ігровій діяльності, як інтегральний показник здатності дитини виконувати соціальні функції та ролі в групі.

Варта уваги соціально-педагогічна технологія оптимізації адаптаційного процесу дошкільників, в основу якої покладено використання адаптаційно-розвивального потенціалу різних видів ігрової діяльності: сюжетно-рольових, театралізованих, рухливих ігор, ігрових вправ та етюдів.

У процесі соціалізації бере участь все оточення індивіда: сім'я; сусіди, однолітки в дитячому закладі, школі; засоби масової інформації і т.д.

Процесс формування особистості відбувається за трьома різними стадіями:

• стадії наслідування і копіювання дітьми поведінки дорослих;

• ігрової стадії, коли діти усвідомлюють поведінку як виконання ролі;

• стадії групових ігор, наякій діти вчаться розуміти, що від них чекає ціла група людей.

Мета соціалізації, тобто особистісні якості, які повинен придбати дитина, і соціальну поведінку, яке він повинен засвоїти, - варіюють від однієї культури до іншої, точно так само як і методи, використовувані для соціалізації дитини.

Головною силою, яка рухає розвиток стосунків між дітьми - дошкільниками, є спільна гра.

Відомо, що ігрова діяльність є провідним засобом соціальної адаптації дітей-дошкільників, що впливає на такі дезадаптуючі психічні стани, як тривожність, емоційна напруженість, депресія, психічна й соматична втомлюваність. Впливаючи на мотиваційно-потребну сферу, ігрова діяльність задовольняє потреби в самовираженні, у виході з напруженої соціальної ситуації, у підтриманні соціальних зв'язків.

Обґрунтування вибору як засобу соціальної адаптації забезпечується розумінням гри, по-перше: як провідного виду діяльності дітей дошкільного віку (О. М. Леонтьєв); по-друге: як ефективного розвивального середовища (С. Л. Рубінштейн); по-третє: як способу включення дитини в соціальні відносини (Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, О. П. Усова).

Дошкільник у грі, яка для нього є “провідним видом діяльності—, оволодіває людською діяльністю, його ігрові дії завжди реальні та соціальні, бо спрямовані на реалізацію узагальненої соціальної функції дорослих, набуття досвіду, який трансформується із зовнішнього у внутрішній план психічної діяльності, визначає його розвиток як суб’єкта предметної діяльності. Під впливом соціально - психологічних феноменів: ефекту “зараження—, механізму “звикання“, “вербальної орієнтації—, “позитивного підкріплення—, відбувається переведення об’єктивних взаємин, які виникають у процесі ігрової діяльності дітей у норми соціальної моралі та поведінки (О. М. Леонтьєв).

На думку Л. С. Виготського, сама гра є джерелом розвитку дошкільника, створює «зону найближчого розвитку» - можливість переходу дитини від того, що вона вже вміє робити самостійно, до того, що вона уміє робити у співпраці. Ця можливість характеризує динаміку розвитку й успішності дитини.

Отже, гра допомагає: розвивати здібність дитини до емпатії, співпереживання; вчити дітей у разі потреби виражати своє ставлення до інших людей у різні способи; формувати позитивне ставлення до однолітків.

Рольова гра, яка входить у поведінковий репертуар дітей, стає головною моделлю партнерської взаємодії. Кожна дитина, яка взяла на себе певну роль, стає частиною процесу, одним із структуроформовних елементів ситуації - її учасником. ЇЇ дії як члена дитячої групи підпорядковуються загальним для усіх людей законам групового життя. Це певним чином обмежує свободу дій дитини і пов’язане з присутністю у грі інших її учасників. Отже, група однолітків для дитини дошкільного віку є першою інстанцією, яка дозволює їй формувати власні погляди поза сферою контролю дорослих та інших - однолітків. Це форма ігрової взаємодії, де дитина набуває форм солідарності та зразків партнерської взаємодії. У період дошкільного дитинства між дітьми формуються складні стосунки, які відображають реальні залежності у “дорослому суспільстві.

Гра є засобом самореалізації дитини: тут вона може апробувати себе в різних ролях і ситуаціях, що значно полегшує процес прийняття соціальних норм у реальному житті. Щоб перебіг процесу пристосування до нових соціальних умов був успішний, важливо дібрати такі ігри й ігрові техніки, які давали б змогу оперативно, у стислі терміни, сприяти розвиткові ігрових умінь, а відтак позитивно впливати на збільшення ігрових контактів, розширення кола соціальних зв’язків “новеньких”, а отже, й на їхню адаптацію. Упроваджувати ігрові технології слід блоками: ознайомлювальним, реконструктивно- формувальним, закріплювальним на заняттях тривалістю 15-20 хв., які проводяться раз-двічі на тиждень у формі міні-тренінгу.

Завдання ознайомлювального блоку: знайомство у системі: “дорослий - дитина“, “дитина - педагог“ налагоджування позитивних контактів корекція емоційного стану розвиток навичок спільної діяльності вправляння у ввічливому звертанні та активному налагодженні контакту.

Завдання реконструктивно-ознайомлювального блока: корекція емоційного стану; вироблення позитивного ставлення до відвідування дошкільного закладу; тренінг конструктивних форм поведінки, розвиток навичок позитивної соціальної поведінки, збагачення соціального досвіду; розвиток почуття єдності, згуртованості.

Завдання закріплювального блоку: закріплення конструктивних форм поведінки, навичок спілкування вміння розуміти емоційний стан іншої дитини та адекватно виражати і регулювати свій; ігрова корекція небажаних проявів поведінки.

Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання.

В грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, усвідомлює свої можливості, взаємозв'язки з іншими тощо.

За допомогою гри дитина оволодіває:усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні; способами практичної і розумової діяльності; великим діапазоном людських почуттів; поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти; морально-етичними нормами, виробленими людством.

Недарма Василь Сухомлинський порівнював гру з великим світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ.

Якщо у реальному житті дошкільники здебільшого орієнтовані на спілкування з дорослими, то у грі вони взаємодіють насамперед одне з одним. На поведінку дошкільників впливає як партнер по грі – його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова діяльність, яка потребує від дітей спрямованості одне на одного й актуалізує у них морально-етичні норми взаємодії.

Взаємодія з однолітками є одним з важливих чинників для формування морально-етичних рис особистості, оскільки така взаємодія не лише сповнює життя дітей новими враженнями, але й є джерелом їхнього власного соціального досвіду. Вона впливає на розвиток подальших стосунків малюків з людьми, які їх оточують. Так, уже з двох років діти вступають у соціальні стосунки між собою: спілкуються одне з одним на зрозумілій для них мові слів і жестів, діляться іграшками, проявляють співчуття, якщо товариш упав або забився тощо. Разом з тим, діти раннього віку граються поряд, бо ще не вмі-ють гратися разом. Намагання вступити у взаємодію з ровесниками часто закінчуються невдачею: діти штовхаються, смикають одне одного за волосся, відбирають іграшки. Це зрозуміло, адже малюки ще не вміють погоджувати свої дії з діями інших. Але якщо навіть одна дитина починає виконувати елементарні ігрові дії, наслідуючи дорослих, то й інші діти починають цікавитися ними.

      З огляду на ці особливості малюків дорослим необхідно створювати умови для формування у дітей раннього віку доброзичливих стосунків з ровесниками, уміння входити в контакт з однолітками, виявляти емоційно- позитивні дії щодо інших дітей.

       Разом з тим, педагог має пам'ятати, що безпосередній вплив на дитину з його боку, безумовне і бездумне підкорення дитини вказівкам дорослого не сприяють виробленню у неї навичок морально-етичної поведінки. Такі навички формуються лише тоді, коли діти дошкільного віку самі обирають тему гри, розгортають її сюжет, керуючись власним досвідом, реалізовуючи у грі прагнення долучитися до життя дорослих. У грі діти з власної ініціативи вступають у різні контакти між собою, здебільшого самостійно будують свої стосунки. Якщо ігрова діяльність дитини є вільною і невимушеною, такою, що вийшла за межі тиску з боку дорослих, ігрові відносини виступають у ролі добровільних тренувань, шляхом яких дитина засвоює морально-етичні норми поведінки.

       Саме створюючи умови для виникнення гри, у процесі якої дитина без прямих педагогічних впливів засвоює норми людських взаємин, моральні цінності, вихователь найбільш ефективно впливає на процес формування морально-етичних рис особистості.

Література

1.Абраменкова В. Батькам про ігри й іграшки. журнал «Берегиня роду»-2007.

2.Бурова А. Організація ігрової діяльності в дошкільному закладі. // Дошкільне виховання-2007.

3.Кудикіна Н.В.Теоретико-методичні засади організації ігрової діяльності дітей-2010.

4.Нечипорук Н.І., Томей О.П. Розвивальні ігри 2007.

5.Яковлева Л., Юдина Р. Игровые подражательные движения.// Дошкольное воспитание-1996.№4.

 

Ігри на розвиток відчуттів і сприймань

 

Гра «Відгадай що за предмет»(сер.дошк.вік)

Мета: вправляти дітей в умінні розрізняти температуру предметів у найближчому оточенні, вживати прикметники: гарячий, теплий, холодний.

Хід гри: дорослий пропонує дітям погратися у гру.

- Я називатиму якийсь предмет, а ви скажіть, який він на дотик- гарячий, теплий чи холодний.

Потім- навпаки: дитина називае предмет, а дорослий- його температурну ознаку. Холодні предмети: сніг, морозиво, лід, холодильник. Теплі предмети: сонечко, батарея, руки, грілка. Гарячи предмети: вогонь,піч, праска,чай.

 

Гра «Колір музики»(ст.дошк.вік)

Мета: вчити передавати мелодію за допомогою кольору.

Хід гри: увімкніть спокійну мелодію і запропонуйте дітям намалювати під цю музику кольорові картинки.

 

Ігри на розвиток пам’яті

 

Гра «Повтори одне за одним» (сер.дошк. вік)

Мета: розвивати слухову пам’ять, довільне запам’ятовування та відтворення.

Хід гри: у грі беруть участь 3-4 дитини. Потрібно назвати першому гравцю будь-яке слово, він має повторити це слово і додати до нього своє, друга дитина повторює по порядку всі слова і додає до них своє і т.д. Той хто помиляється, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишиться в грі. Для ускладнення гри можна збільшити кількість гравців.

 

Гра «Запам’ятай слова»(ст.дошк.вік)

Мета: розвивати механічне запам’ятовування.

Хід гри: зачитати дитині 10-12 слів, не пов’язаних між собою за змістом, наприклад: собака, дерево, літак, тарілка, будинок, мама, сонце, море, помідор, стілець. Вона повинна їх запам’ятати і відразу ж після прочитання відтворити. Гру рекомендується повторювати через один день, три дні, тиждень.

 

Ігри на розвиток мислення

 

Гра «Розрізні картинки»(сер.дошк.вік)

Мета: вправляти дітей в умінні складати малюнок із його частин, розвивати образне мислення.

Хід гри: для гри потрібно взяти будь яку листівку (краще використовувати зображення об’єктів неживої природи) і розрізати на дві, чотири, шість, вісім, десять-дванадцять рівних частин. Дитині пропонують скласти зображення.

 

Гра «Яке слово зайве»(ст.дошк.вік)

Мета: розвивати вміння класифікувати.

Хід гри: повідомити дітям, що ви будете зачитувати ряди слів, у кожному з них є зайве слово. Його потрібно знайти, назвати і пояснити, чому воно зайве.

1. Тюльпан, лілія, квасоля, ромашка.

2. Річка, озеро, міст, море.

3. Лялька, скакалка, земля, м’яч.

4. Стіл, килим, крісло, ліжко.

5. Калина, тополя, береза, липа.

6. Курка, орел, індик, півень.

7. Круг, квадрат, трикутник, ромб.

8.Соня, Коля, Юра, Мишко.

9. Веселий, швидкий, смачний, сумний.

10. Березень, листопад, квітень, травень.

 

Ігри на розвиток уяви

 

Гра «Оживи кружечок»(мол.дошк.вік)

Мета: розвивати творчу уяву.

Хід гри: кожній дитині необхідно дати аркуш паперу, на якому намальовано 5-6 кружечків. Пояснити дітям, що для того, щоб кружечок ожив, його необхідно перетворити на якийсь предмет: домалювати елементи.

 Наприклад: домалювати кружечку очі, рот, ніс – вийде колобок, домалювати до кружечка промінці – вийде сонечко.

 

Гра «Зобразіть предмет»(стар.дошк.вік)

Мета: вправляти дітей в умінні створювати образ певного предмету за допомогою міміки, жестів.

Хід гри: Розділіть дітей на дві чи декілька підгруп. Кожна підгрупа отримує однакову кількість предметних карток ( якщо діти вміють читати, картки можуть бути з написаними словами) з намальованими на них різними предметами або явищами навколишнього світу. Наприклад: стіл, книга, сніг, дощ, м`яч тощо. Кожна підгрупа за допомогою міміки, жестів повинна зобразити всі предмети й явищами, що зазначені на картках.

 Діти вгадують, що зображують їхні товариші. Для того, щоб відгадати, надається три спроби.

 Другий варіант: одна підгрупа отримує картки і зображує їх тільки за допомогою звуків. Інша підгрупа отримує такі саме картки і намагається відгадати, що зображувала перша підгрупа, і т.ін.

Ігри на розвиток уваги.

 

Гра «Дзеркала»(мол.дошк.вік)

Мета: розвивати спостережливість, комунікативні здібності.

Хід гри: Із групи дітей обирають одного ведучого. Уявляється, що він прийшов у магазин, де багато дзеркал. Ведучий, який стоїть у центрі напівкола, показує рухи, а “дзеркала” одразу ж повторюють їх

 Ведучому дозволяється показувати різні рухи.

 Примітка: в ролі ведучого мають побувати всі бажаючі діти.

 

Гра «Побудуй малюнок із фігур»(серед.дошк.вік)

Мета: розвивати зосередженість, концентрацію уваги.

Хід гри: Роздати дітям однакові наборі геометричних фігур і чисті аркуші паперу. Запропонувати їм уважно слухати команди і переміщувати фігури відповідно до цих команд. У результаті повинна вийти та комбінація фігур, яка задумана педагогом заздалегідь. Перемагає той, у кого комбінація фігур співпадає із задуманою педагогом.

 

Ігри на розвиток емоційно-вольової сфери

 

Гра «Хвилина пустощів»

Мета: спонукати дітей до психологічного розвантаження.

Хід гри: Ведучий за сигналом (удар в бубон тощо) пропонує дітям трішки попустувати: кожен може робити те, що йому хочеться, - стрибати, бігати, кричати. Повторний сигнал ведучого через 1-3 хвилини проголосить закінчення пустощів.

 

Гра «Капризуля»

Мета: сприяти подоланню впертості та негативізма.

Хід гри: Діти, що входять в круг (обруч), по черзі показують капризну дитину. Усі допомагають словами: “Сильніш, сильніш…”. Потім діти розділяються на пари “дитина і батько (мати)”: дитина капризує, батько вмовляє її, заспокоює. Кожен гравець повинен побувати в ролі капризулі та вмов-ляючого батька.

 

Ігри на розвиток моторики

 

Гра«Хто швидше “пришиє”»

Дві команди дітей повинні на швидкість “пришити” всіх членів команди один до одного. Замість голки використовується чайна ложка, до якої прив`язана нитка, мотузка. “Пришивати” можна черезремінець, лямку, петлю на штанах, тобто, через те, у що можна простягнути мотузочку.

 

Ігри-забави

 

Гра «Чарівна мотузочка»

Матеріал: мотузочки різних кольорів і розміри.

Внести в групу різнокольорові мотузочки.

- у нас у гостях мотузочки, вони не прості, а чарівні. Пропоную з ними пограти.

• Перехід через мотузочку;

• стрибки через мотузочку;

• викласти візерунки (сонечко, квіточка, кружечки, доріжки тощо).

Вихователь прив`язує мотузочки до іграшки на коліщатах, і діти катають іграшки.

 

Гра «Де дзенькає?»

Мета: розвиток слухової уваги на звуки.

Цю гру проводять із зав`язаними очима, тільки замість глосу подають звуковий сигнал дзвіночком або брязкальцем. Малята повинні піти в тому напрямку, звідки чується сигнал, і піймати дорослого.

 

Рекомендації

При використанні ігрових технологій слід дотримуватись ряду методичних рекомендацій.

1. Гра повинна бути логічним продовженням і завершенням конкретної теоретичної теми навчальної дисципліни, практичним доповненням вивчення дисципліни в цілому.

2. Максимальна наближеність до реальних професійних умов.

3. Створення атмосфери пошуку й невимушеності.

4. Ретельна підготовка навчально-методичної документації.

5. Чітко сформульовані завдання, умови й правила гри.

6.  Виявлення можливих варіантів розв’язання зазначеної проблеми.

7. Наявність необхідного обладнання для проведення гри.

 Пам'ятай про те, що дитині повинно бути цікаво на уроці. Тільки коли цікаво, дитина стає уважною.