Методичні рекомендації "Інтеграційний підхід до виховання"

Інтегровані заняття – як засіб розвитку дошкільника

Розвиток цілісної, життєво компетентної особистості – головне завдання, яке ставить перед сучасною дошкільною освітою нова Програма. І його реалізація потребує пошуку нових, удосконалених форм  методів і принципів роботи. Інтеграційний підхід до освітнього процесу давно довів свою ефективність  у зарубіжній педагогічній практиці і тепер стрімко поширюється і на українській освітній ниві. Проте, на жаль, не завжди ми правильно його розуміємо, вважаючи за інтеграцію будь-яке поєднання інформації з різних галузей знань.

Саме інтегрована освіта здатна сформувати у сучасного дошкільника дитячий світогляд як систему поглядів на довкілля та власне «Я», сприяти утворенню в його свідомості цілісної картини світу, становленню дитини як активного суб’єкта життєдіяльності, компетентної особистості. Проблема інтеграції не є для нас зовсім новою, вона була предметом уваги педагогів впродовж багатьох століть. Так, базові положення Я.А. Каменського проголошують, що зв’язки між знаннями, що подаються дітям, мають засновуватися не на простому обміні інформацією з різних галузей знань, а на глибоких внутрішніх взаємозв’язках, які існують між явищами та об’єктами. Ознаками інтеграційних процесів великий педагог називає цілісність знань, їх узагальнення, систематизацію та логічну послідовність структурування. «Усе, що перебуває у взаємозв’язку, необхідно викладати у цьому ж взаємозв’язку, – писав Каменський,- незалежно від того, з якого джерела походять ці знання: суто наукового, виробничого чи життєвого досвіду».

Ідея інтеграції змісту дошкільної освіти у сферах життєдіяльності дитини зумовлена концептуальними положеннями Базового компонента дошкільної освіти в України. Однак, синтезуючи матеріал та поєднуючи різні змістові лінії, вихователі не завжди належним чином дбають про  органічне поєднання елементів знань з різних галузей та підпорядкування їх головній меті заняття.

Маючи на меті виховання компетентного дошкільника, педагогам варто вийти на широкий життєвий простір, активніше застосовувати принцип інтеграції не тільки на організованих фронтальних заняттях, а й в усіх видах життєдіяльності. При цьому варто ширше організовувати «заняття» не як звичну для багатьох поколінь вихователів форму навчальної роботи, а як зайнятість дитини протягом реального, не надмірно регламентованого часу, з наданням пріоритетів спілкуванню, обговоренню, спостереженню, дослідницькій та пошуковій діяльності тощо. Украй важливо, щоб сучасна дитина могла набувати і застосовувати знання і вміння невимушено, у повсякденному житті, порівнюючи, упорядковуючи та з’ясовуючи причини й наслідки різних явищ.

Застосування принципу інтеграції значно розширює можливості педагогічного впливу: стимулюється аналітико-синтетична діяльність дітей, розвивається потреба в системному підході до об’єкта пізнання, формуються уміння аналізувати, порівнювати предмети, об’єкти довкілля, що забезпечує цілісне сприйняття світу. Та це відбувається лише за певних умов.

Педагогічні умови реалізації принципу інтеграції:

• урізноманітнення форм пізнавальної діяльності: дослідження, трансформування, експериментування та моделювання різних за величиною, кількістю та просторовим розміщенням об’єктів.
• доцільне поєднання матеріалу з різних змістових ліній та використання його у процесі життєдіяльності.
• співпраця, співтворчість дітей та вихователів, надання дітям права вибору та можливості самостійно знаходити шляхи розв’язання завдань або проблемних ситуацій.