Забруднення довкілля та його охорона

Тема.  Забруднення довкілля та його охорона

Мета:  повторення, узагальнення та систематизація знань з вивчених тем;

розвиток практичних навичок застосовувати набуті знання для розв’язання

конкретних ситуацій, аналізувати, робити висновки; виховання

відповідальності за наслідки людського впливу на природу.

Тип уроку:  узагальнення та систематизація знань, урок-дискусія

Обладнання:  меблі у класі розставляють так, щоб утворилось два кола: мале в центрі — для п’яти-шести учнів та більше — зовнішнє для решти учнів.

                                         ЗМІСТ УРОКУ

Форма проведення уроку-дискусії — «Акваріум». Кожна група заздалегідь

готується за шістьма запропонованими питаннями. Суть «Акваріума»

полягає в тому, що після оголошення вчителем питання для обговорення у

внутрішнє коло виходять по одному представнику від кожної групи та

починають обговорення (3–4 хв). Після цього кожній групі дається

можливість упродовж 30 с доповнити виступ свого представника. Для

обговорення наступного питання виходять інші учні. Таким чином фактично

кожен учень побуває у внутрішньому — «дискусійному» колі та зможе

висловити свою думку.

I. Організаційний момент

II. Вступне слово вчителя

Упродовж тисячоліть людина постійно впливала на географічну

оболонку, не беручи до уваги тендітності природної рівноваги. Наш

співвітчизник, учений В. І. Вернадський порівняв діяльність людства з

потужною геологічною силою. І дійсно, об’єм речовин, що людина

переміщає під час видобування корисних копалин, переорювання земель,

будівництва комунікацій перевищує дію всіх зовнішніх сил природи.

Людська діяльність призвела до скорочення на одну чверть маси живих

організмів на планеті. Ядерної зброї, яка накопичена на Землі, цілком

достатньо для багаторазового знищення життя на ній, а її продовжують

виробляти. Не так давно людство вийшло в космос, але вже встигло

засмітити навколоземний простір.

Майбутнє навколишнього середовища — це ваше майбутнє. Сьогодні в

кожного з вас є можливість висловити свою думку щодо проблем, які назріли

у природі через діяльність людини, та шляхів їх розв’язання.

IIІ. Проведення дискусії (приклади виступів*)

Проблема 1. Проблема великих міст

212

Перші міста виникли там, де була можливість виробляти багато

продуктів харчування. Майже всі такі міста розташовувалися поблизу річок

— там ґрунт особливо родючий і вистачало води. Вони розросталися

в усіх куточках світу: на Близькому Сході, у Східному Китаї, в долині

Інду (у сучасному Пакистані та Індії), у Центральній Америці та Перу.

Великі міста ростуть тому, що туди мігрують (переселяються) жителі сіл

та інших міст. Після винаходу машин і розробки більш ефективних методів

ведення сільського господарства в селах зменшилась потреба в робочих

руках. Водночас підприємствам у великих містах потрібні були працівники.

Ці зміни відбувалися в Європі та Південній Америці в ХІХ ст. і донині

продовжують відбуватися у країнах, що розвиваються.

Незважаючи на те, що навіть у великих містах роботи на всіх не

вистачає, люди продовжують туди переселятися. В місті в них більше шансів

знайти роботу, ніж у сільській місцевості. Крім того, у великих містах

поліпшений сервіс, є водопровід і лікарні, розважальні комплекси,

проводяться спортивні змагання.

Зі зростанням міст їх недоліки стають усе очевиднішими. Якщо міста

ростуть занадто швидко, то в них відчувається нестача житла. У багатьох

країнах, що розвиваються, біднякам доводиться самим будувати житло з

якихось підручних матеріалів. Поселення з безліччю будинків, побудованих з

фанери чи листів іржавого заліза, називають нетряними містами, чи

бідонвілями, а бідняків, що оселилися на землі, яка їм не належить,—

скватерами. Заробивши якісь гроші, вони починають перебудовувати та

поліпшувати свої житла. Іноді уряд допомагає їм, надаючи будівельні

матеріали, підводячи воду й електрику.

Поступово великі міста розвиваються і ростуть, у них з’являється все

більше підприємств і автомобілів, а забруднення і загазованість набувають

загрозливого характеру. Якість повітря та води найчастіше погіршується, як і

здоров’я мешканців міст. У забрудненому повітрі міститься сірчана кислота,

яка має здатність роз’їдати камінь, унаслідок чого псуються і будинки.

Забруднення повітря — серйозна проблема в Афінах і Римі, де давні

будівлі розташовуються майже в центрі міста. Щоб захистити пам’ятники

старовини, в італійському місті Флоренції заборонено рух автомобілів у

центрі.

Проблема 2. Забруднення повітря

Сьогодні ми споживаємо набагато більше енергії, ніж нам це насправді

потрібно для нормального життя. Однак ми вже просто не уявляємо собі

життя без розвиненого промислового виробництва, автомобілів і літаків,

електричного освітлення та різних електронних пристосувань. Велику

частину споживаної нами енергії ми отримуємо внаслідок спалювання

викопного палива. Але в результаті його згоряння виділяються шкідливі гази,

що накопичуються в атмосфері та забруднюють повітря.

213

Фабрики, заводи, електростанції та автомобільний транспорт викидають

у повітря величезну кількість газоподібних відходів, кіптяви та пилу. Викиди

промислових підприємств та автомобільні вихлопні гази забруднюють

повітря всілякими речовинами, що шкідливі для здоров’я, наприклад

свинцем. У деяких великих містах, таких, як Мехіко, дуже важко дихати —

повітря надто забруднене. Таке брудне повітря, що нависло над містом,

називають смогом. Забруднене повітря шкідливо впливає на стан серцево-

легеневої системи. Промислові гази можуть призводити до появи кислотних

дощів, що шкодять деревам, озерам, річкам і навіть будинкам.

Озон — це газ, який у природі зазвичай утворюється з кисню у верхніх

шарах атмосфери. Тонкий озоновий шар захищає все живе від шкідливого

ультрафіолетового опромінення. Однак озон розкладається під впливом газів,

що утворюються внаслідок спалювання палива, а також під впливом фреону,

який міститься в холодильних установках та аерозолях. Якщо озоновий шар

планети буде ушкоджений, зросте загроза виникнення раку шкіри в людей.

Проблема 3. Утворення кислотних дощів

Кислотні дощі — це наслідок забруднення повітря. Дим, що

утворюється під час спалювання вугілля, нафти та бензину, містить двоокиси

Сульфуру (сірки) та Нітрогену (азоту). Ці гази потрапляють в атмосферу, де

розчиняються в крапельках води, утворюючи слабкі розчини кислот, що

потім випадають на землю з дощем. Вони можуть підвищити кислотність

вологи, що міститься в повітрі, в тисячу разів порівняно з нормою.

Кислотні дощі спричиняють загибель риби та завдають шкоди лісам у

Північній Америці та Європі. Вони також псують посіви

сільськогосподарських культур і навіть воду, яку ми п’ємо.

Підраховано: якщо температура зростатиме з тією самою швидкістю, то

рівень моря підвищуватиметься на 3–10 мм на рік. Зміни клімату можуть

спричинити збільшення кількості жорстких бур та ураганів, що руйнують

берег. Під загрозою опиняться прибережні міста, вклю

чаючи Олександрію, Венецію, Шанхай і Лондон. Цілі острови можуть

зникнути.

Вітер переносить хмари з крапельками води, в яких розчинені кислоти,

на великі відстані, тому кислотні дощі можуть випадати за тисячі кілометрів

від того місця, де зародились. З тієї ж причини руйнуються стародавні

будівлі, наприклад Парфенон в Афінах, і гинуть ліси в Європі та Північній

Америці.

У Канаді, наприклад, більшість кислотних дощів, що там випадають,

викликані димом заводів та електростанцій США. Наслідки кислотних дощів

цілком зрозумілі, однак механізму їхнього виникнення точно ніхто не знає.

Джерелами більшості газів, що утворюють кислотні дощі, зазвичай є

теплові електростанції та заводи, а також вихлопи автомобільних двигунів.

Утворення цих газів можна обмежити, використовуючи спеціальні сорти

вугілля та нафти з низьким умістом Сульфуру (сірки) та очищаючи

214

відроблені гази до їхнього виходу з димарів. Автомобілі можна обладнати

спеціальними нейтралізаторами, що знижують уміст шкідливих газів у

вихлопах. Однак усі ці методи дорого коштують, і деякі уряди та компанії не

бажають витрачати на них гроші. У майбутньому тільки ощадливе

використання енергії, очисні спорудження на заводах та скорочення

кількості автомобілів допоможуть зменшити кислотне забруднення.

Проблема 4. Забруднення гідросфери

Кислотні дощі значною мірою порушують природні процеси в озерах і

річках. Однак існують також інші види забруднень. У деяких містах і

селищах дотепер скидають у річки чи море неочищені стічні води; іноді

спускають туди й отруйні промислові відходи.

Унаслідок цього гине риба та інші водні мешканці. У 50 % річок і

струмків незабаром зовсім не залишиться життя. Промислові відходи,

наприклад відвали порожньої породи біля вугільних шахт, теж являють

собою величезні смітники. Існують також отруйні відходи, які подеколи

заривають у землю, а це не завжди безпечно, тому що отрута змішується з

підземними водами. А заражена вода легко може отруїти великі площі землі,

оскільки заражений струмок потрапляє в річку, що протікає значною

територією. Досягши моря, її води розносяться течіями ще далі. Хімічні

промислові відходи, пестициди і добрива, які застосовують на фермах,— усе

це змивається в річки і стає поживою

для бактерій. При цьому бактерії споживають і кисень, розчинений у

воді, внаслідок чого риба та водні тварини починають задихатися. У деяких

місцях неочищені стічні води зливають у річки та моря, вони стають

причиною захворювань як тварин, так і людей.

Морським мешканцям сильно шкодять перевезення нафти в танкерах —

часто нафта розливається, нищить усе живе.

Проблема 5. Парниковий ефект

Деякі гази, що містяться в атмосфері, перешкоджають сонячному теплу,

відбитому від земної поверхні, вихід у космос. Вони отримують його

точнісінько так, як стіни парників. Ось чому це явище називають

парниковим ефектом. Однак, якщо кількість цих парникових газів

збільшиться, на Землі може стати занадто тепло.

Поверхня землі поглинає лише частину сонячного тепла — решта тепла

відбивається від неї в атмосферу. Частина тепла, що відбилася від поверхні,

потрапляє в космос, а частина затримується в атмосфері завдяки так званим

парниковим газам. Основні парникові гази — це вуглекислий і болотний. Що

більше цих газів потрапляє в атмосферу, то більше тепла утримується біля

поверхні Землі.

Основна частина парникових газів утворюється природним способом.

Однак останнім часом цих газів у атмосфері стало набагато більше, оскільки

в процесі промислового виробництва люди спалюють величезну кількість

палива. На думку вчених, у зв’язку з цим на нашій планеті може статися

215

глобальне потепління: Земля перегріється через надлишок тепла, яке

парникові гази утримують в атмосфері.

Атмосфера — це суміш газів, однак сучасний стиль нашого життя

порушує їхній природний баланс. Щорічно вихлопні гази автомобілів і

теплових електростанцій додають в атмосферу близько 6 млрд т

вуглекислого газу (двоокису Карбону (вуглецю)) — головного

«парникового» газу. Внаслідок знищення величезних лісових масивів стає

менше рослин, що поглинають вуглекислий газ. Метан, інший «парниковий»

газ, виділяється відходами життєдіяльності тварин, болотами, рисовими

полями, під час розвідки буровими установками нафти й газу. Оксид

Нітрогену (азоту) виділяють автомобільні вихлопи й нітратні добрива.

Сполуки Хлору та Флуору (фтору) з Карбоном (вуглецем) використовують у

холодильниках, аерозолях і пакувальних матеріалах з пінопласту. Вміст їх у

атмосфері незначний, однак вони затримують тепло в 10 тис. разів

ефективніше за вуглекислий газ.

Люди почали розуміти, що наслідки глобального потепління можуть

бути катастрофічними. Вони вже вживають заходів, щоб зменшити кількість

шкідливих газів — продуктів згоряння палива, що надходять у атмосферу та

посилюють парниковий ефект. Насамперед люди намагаються

використовувати екологічно чисті джерела енергії, щоб не забруднювати

довкілля.

Учені вважають, що сповільнити розвиток парникового ефекту можна,

створюючи більш ефективні опалювальні системи та двигуни, проектуючи

будинки з меншими витратами тепла та розробляючи транспортні системи з

меншою кількістю автомобілів.

Проблема 6. Подолання забруднення навколишнього середовища

(висновки)

• Головними методами боротьби із забрудненням води, ґрунтів, повітря є

нові виробничі технології, що передбачають безвідходність виробництва,

надійні очисні споруди, заміну хімічних препаратів очищення на біологічні.

• Нові технології передбачають також створення підприємств із замкненим

виробничим циклом, в якому відходи одного підприємства є сировиною для

іншого.

• Необхідна поступова заміна екологічно небезпечних видів палива на більш

чисті. Найбільш перспективним джерелом енергії є вітрова, сонячна,

геотермальна, енергія припливів.

• У всіх країнах світу необхідно ввести закони, що передбачають суворі

покарання та штрафи за завдання шкоди навколишньому середо-вищу.

• Виховання молодого покоління з новим екологічним світоглядом. Для

цього необхідно вивчати проблеми охорони навколишнього середовища у

школах, використовувати засоби масової інформації.

IV. Заключне слово вчителя

216

Охорона навколишнього середовища — це, безумовно, проблема

глобального характеру. Розв’язати її можна, лише об’єднавши зусилля всіх

країн, усіх народів на Землі. Однак ця проблема стосується й кожного з нас

безпосередньо. Ніколи не забувайте: навіть найменше втручання в

неповторну природу Землі призводить до порушення її рівноваги.

V. Самооцінювання учасників груп. Заповнення «аркуша

самооцінювання» (див. урок № 8, с. 40)

VI. Домашнє завдання

• Повторити теми «Біосфера та ґрунти», « Природні комплекси», « Кількість і

розміщення населення на Землі», «Держави світу»,« Вплив людини на

природу».