Загадки до теми "Атмосфера"
ТЕМА «АТМОСФЕРА»
Леся Вознюк
- Нерозлийвода із братом –
Виступаємо удвох.
Я йому підсвічу сцену,
Він співає: «ух» та «ох».
(Блискавка і грім)
- Поясок ясний зіткала,
Небеса підперезала.
Після дощику з’явилась,
Різнобарвно заіскрилась.
(Веселка)
- Тільки дощик прошумів
Над лужком, над лісом –
Хтось у небі рушничок
Вишитий повісив.
(Веселка)
Леонід Куліш-Зіньків
- Дивувались довго ми –
Збудували міст громи.
Та по ньому я і ти
Не зумієм перейти.
Він далеко і високо,
Досягне його лиш око.
(Веселка)
Леся Вознюк
- Хтось у лузі біля річки
Погубив барвисті стрічки.
Дощик вгледів, підібрав,
Небеса підперезав.
(Веселка)
Володимир Верховень
- Хтось над річкою Оріль
Із дощем розбив таріль.
Дощик вилився у річку,
По собі залишив стрічку.
Стрічка грає-виграє.
Хто вгадає, що то є?
(Веселка)
- Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка-семицвітка;
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала.
(Веселка)
Марія Пономаренко
- Без крил і двигуна летить,
Він може лиха наробить.
А може й порятунком стати,
Хмаринки дощові прогнати.
Легенько похитати віти.
Впізнали, хто це?
Справді, … (Вітер)
- Літає часто він довкола,
Дерев чимало поламав,
Але ніхто, ніде й ніколи
Його не бачив, не тримав.
(Вітер)
- Я берізку гойдну,
Я й тебе штовхну,
Налечу, засвищу,
Можу й куряву підняти.
Хто я? Можете вгадати?
(Вітер)
- Летить коник, басує,
Полем-долом пустує,
Ніхто його не впіймає
І ніхто не загнуздає.
(Вітер)
Леся Вознюк
- Хоч без крил, але літаю,
Вербі коси розплітаю.
Погойдаю в лісі гілку,
Заколишу в квітці бджілку.
Якщо добре розлютити,
Можу шкоди наробити.
(Вітер)
- Що у тиші завмирає,
А на вітрі оживає?
Як махає він руками,
Йдуть до нього з клумаками. (Вітряк)
Володимир Верховень
- Маю крила та не птах,
На семи стою вітрах.
То ж мене і кличе всяк
Не інакше, як …
(Вітряк)
- В небі хмара пролітала,
Білий пух порозсипала.
(Віхола)
Леся Вознюк
- Що за диво? –
Із хмаринки
Вниз спадають
Горошинки.
(Град)
- – Коли пішла я, Грицю, в сад,
То з неба падав … виноград.
- Ти помилилась, – каже брат,
- То, Галю падав з неба …
(Град)
Марія Пономаренко
- Налетів горох,
Застукав: трох, трох …
Посипались квасолини
На поля, долини,
Зелен-ліс, весняний сад.
Відгадали, що це? …
(Град)
- Сидить дід із подушками
І стріляє галушками.
(Град)
Леся Вознюк
- Біг кінь білобокий
Через Дунай глибокий.
Як упав – заіржав,
Увесь світ задрижав.
(Грім)
Володимир Верховень
- Поміж хмарами на возі
Хтось порожні бочки возить.
А дорога кам’яниста –
Чути аж до краю міста!
(Грім)
- Хто стріля вночі з гармати,
Не дає мені поспати?
Ляжу вдень і серед дня
Він стріля – не до спання.
Аж підстрибує весь дім!
Хто ж стріля з гармати?
(Грім)
Леся Вознюк
- Жили братик і сестриця.
Люди бачили дівицю,
А про брата тільки чули.
Хто ж ці незнайомці були?
(Грім і блискавка)
- Дивний гість прийшов на ганок,
Ще й замовив на сніданок
Темряви і трохи ночі.
Як поїв – розплющив очі.
(День)
- Звечора вмирає,
Вранці оживає.
(День)
- Вони схожі на обличчя.
Різниця вічна є у них:
Він завше всіх до праці кличе,
Вона до сну скликає всіх.
(День і ніч)
- Як тріщить мороз надворі –
Стрічка в’ється стрімко вгору.
Як мороз відступить трішки,
То постелиться під ніжки.
(Дим)
Марія Пономаренко
- Вилітає з груби джин,
Сивий, бородатий,
Мчить у небо хутко він.
Спробуй наздогнати!
(Дим)
Володимир Верховень
- У річці купався,
У хмарці ховався, від блискавки-грому
Полинув додому.
На землю спустився –
На сто крапель розбився!
(Дощ)
- Сонце вкрилося хмарками.
Хтось невидимий в імлі
Небо срібними нитками
Пришиває до землі.
(Дощ)
- Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде.
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.
(Дощ)
Марія Пономаренко
- Цілу ніч гуляє в полі
По широкому роздоллі.
Білі гори намете –
Спочивати в ліс іде. (Завірюха)
Леся Вознюк
- І у місті, і у полі
Нагулялася доволі.
Не давала снігу спати,
Примусила танцювати.
(Завірюха)
- На зимові віти
Сіли білі квіти.
(Іній)
- В нас узимку білим цвітом
Сад зацвів, неначе літом.
(Іній)
- Рано-вранці увесь світ
Вбрався в білий оксамит.
А як вітер нападе –
Оксамит цей пропаде.
(Іній)
Марія Пономаренко
- Скрізь зима. – Та що це, сон?
Сад цвіте! – гука Антон.
- Білий цвіт он на калині!..
Та ми знаєм що це …
(Іній)
Леся Вознюк
- Під тином, але не свині,
З горбочками, а не верблюди.
Катають всіх на спині,
Хоч самі не йдуть нікуди.
(Кучугури)
Володимир Верховень
- Від землі і аж до даху
Уродилась черепаха.
Сів на неї зверху Юра.
Як же з’їхати без страху
З отакої черепахи?
Ох, висока … (Кучугура)
- Що у бурю, хуртовину
Виростає без упину?
(Кучугура)
Леся Вознюк
- Посеред зими, не літа,
На шибках розквітли квіти.
Хто ж той вправний садівник,
Що так дбає про квітник?
(Мороз)
- Іноді лагідний,
Часом лютує.
Часто на вікнах
Його впізнаєм.
Сильним він стане –
Квіти малює,
Слабшає – сльози
Течуть ручаєм.
(Мороз)
- Що то, що то за маляр,
Неабиякий штукар?
Попід вікнами мандрує,
Сріблом шибки розмалює,
А минеться зима –
Глянь, – і маляра нема.
(Мороз)
Володимир Верховень
- Узори вишиває
Без голки і без нитки.
Улітку спочиває,
А взимку – дуже рідко.
Шкода, що ті узори
На сонці тануть скоро!
(Мороз)
- У синьому морі линуть човни,
Але веслярів не мають вони.
Їх вітер жене туди і сюди –
По синьому морю, що без води.
Угору поглянь – побачиш і сам,
Що море з човнами справді є там.
(Небо і хмари)
- Блакитна хустина,
Жовтий клубок
По хустині качається,
Людям усміхається.
(Небо і Сонце)
Валентин Струтинський
- Сіла дівчина спочити
На краю села,
Розчесала довгі коси,
Чорні мов смола.
В них засяяли Зорини.
Як же звати цю дівчину?
Он підказує нам сич:
- Чорні коси чеше …
(Ніч)
- Махнула птиця крилом,
Закрила півсвіту
Чорним рядном.
(Ніч)
Леся Вознюк
- Тихо-тихо підкрадалась,
До сусіда приглядалась.
Він помітив гостю враз,
Посірів і зовсім згас.
(Ніч і день)
- Куди ступиш – всюди маєш,
Хоч не бачиш – споживаєш.
(Повітря)
- Завітав до тітки-ночі,
Позіхнув, розплющив очі.
Всіх скликає на сніданок,
Прокидайтеся, вже …
(Ранок)
Марія Пономаренко
- Він найпершим прокидається,
Чепуриться, умивається,
Вийде з терема хутенько,
Привітає землю-неньку.
Є така в нього турбота –
Всіх підняти до роботи.
(Ранок)
Леся Вознюк
- Вранці хтось в саду бродив
І намисто загубив.
Потім сонечко гуляло,
Намистинки всі зібрало.
(Роса)
- Зоря-зоряниця, молода дівиця,
Гуляти ходила, сльозу зронила,
Місяць бачив – не підняв,
Сонце побачило – підняло.
(Роса)
- Ну й блискучі намистини
Біля нашої хатини!
Глянь, яка чудова кожна,
А збирати їх не можна!
Оля у саду гуляла,
Їх, мов ягоди, збирала,
Зазирнула до корзини –
Ні одної намистини.
(Роса)
- Увечері спускається,
Вночі собі лежить,
А вранці піднімається
У сонячну блакить.
(Роса)
- Йшла зоряниця, красна дівиця,
Через покоси, гублячи сльози.
Місяць дивився і засмутився,
Сонечко встало – слізки зібрало.
(Роса)
- В лузі вдосвіта Галинка
Погубила намистинки.
Сонце встало – позбирало,
Та Галинці не віддало.
(Роса)
- Торох-торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нічого збирати.
(Роса)
Володимир Верховень
- Гуси пір’я розгубили –
Все подвір’я стало біле,
А коли набив подушку –
Потекла вода з-під вушка.
(Сніг)
- З голубого вулика
Вилетіли бджоли –
Білим вкрили вулиці,
І хати, і поле.
А на яблуні старій
Сів одразу цілий рій.
(Сніг)
- Як до рук його беру,
Він мені кричить: – Помру!..
Як тримаю на вогні,
Він кричить ще дужче: – Ні!
І тікає за поріг
Не живе у хаті…
(Сніг)
Леся Вознюк
- Біла баба мовчки йшла,
Величезний міх тягла,
Розв’язався в баби міх –
Полетів додолу …
(Сніг)
- Як борошно, він білий-білий,
Здається, світ укрився цілий,
Все падає, все нароста,
На села сиплеться й міста,
На гори, на ліси, на ниви –
Пухнастий, легкий, блискотливий.
Лягає майже нам до ніг.
Із вати килим? Ні, це …
(Сніг)
- Біле, як сорочка,
Пухнасте, як квочка,
Крил не має,
Скрізь літає.
Що то за птиця,
Що сонця боїться?
(Сніг)
- В небі хмара пролітала,
Білий пух порозсипала.
Він на землю міцно ліг,
Називають його …
(Сніг)
- Я падаю на ваші хати,
Я білий-білий, волохатий,
Я прилипаю вам до ніг
І називаюсь просто …
(Сніг)
- Ішов – без доріг.
Де йшов – там ліг.
Лежав до весни,
Навесні побіг.
(Сніг)
- І не борошно, а білий,
І не вата, а м’який,
І, як дзеркало, блискучий, –
Покриває гори-кручі,
Застеляє землю вкрай,
Щоб був кращий урожай.
Що це, друже? Відгадай.
(Сніг)
- Що в повітрі скрізь носилось,
То чорніло, то біліло?
Впало й спало до пори,
Встало й збігло із гори.
(Сніг)
Володимир Верховень
- На дерева і на шлях
З неба впала тьма комах.
Вітер їх жене із двору,
А вони – то вниз, то вгору.
Прилетить весною птах –
Та й не буде тих комах!
(Сніжинки)
- Ніжна зірка біла-біла
На долоню теплу сіла.
А як сіла, то й розтала,
Голуба водичка стала.
(Сніжинка)
- Зірка сніжно-біла
На рукав мені злетіла.
Поки ніс її сюди,
Стала краплею води.
(Сніжинка)
- Взимку вкрили ми навкруг
Ліс, дорогу, поле й луг.
А як сонце припече –
Ми струмочком потечем.
(Сніжинки)
- Коли усі квітки зів’яли,
На чорну землю ми упали –
Накрили килимом пухнастим,
А ще мереживом сріблястим.
Милуйтесь нами, любі діти,
Адже не гірші ми за квіти.
(Сніжинки)
- З хмарки всі ми вилітаємо
І в танку легкім кружляємо.
Білим все стає довкола,
Білий ліс і біле поле.
Ми холодні, мов льодинки,
Називають нас …
(Сніжинки)
- З хмари вилітають,
Падають, не тануть.
Вкрили килимом сліпучим,
Ліс і поле, навіть кручі.
Тут пролежать до весни.
Відгадали, хто вони?
(Сніжинки)
Марія Пономаренко
- Влітку першим прокидається,
Із землицею вітається.
Ну, а взимку – не спішить,
Треба ж і йому спочить.
(Сонце)
- В спеку песику і киці
Гриць приніс води з криниці.
Ті прибігли: ну й біда!
З миски зникла вся вода!
Хто це воду випив? Хто це?
Здогадались, дітки?..
(Сонце)
- Голуба хустина,
Червоний клубок
По хустині качається,
Людям усміхається.
(Сонце)
- Все від нього навкруги
Набирається снаги.
Тільки ранок настає,
Виглянь у віконце!
Всім воно життя дає,
Променисте …
(Сонце)
Григорій Христич
- Ой котилось коло,
Коло – покотьоло,
Всіх ласкаво гріло,
Цілий день світило,
А під вечір коло
Дуже натомилось –
Спати покотилось
Ген за видноколо.
(Сонце)
Марія Пономаренко
- Із-за лісу, з-за пралісу
Небо підняло завісу.
Звідти вийшла красна пава,
Пишна, гарна, величава,
День по небу походила,
Свої ніжки натрудила,
А тоді пішла до хати,
Свого брата погукати.
(Сонце)
- Що то за очі: одне світить удень,
Друге – опівночі?
(Сонце і Місяць)
- На ліси, поля, на лан
Густий стелиться …
(Туман)
- Не дід, а сивий.
Не спить, а стелиться.
Вкриває землю й океан,
А зовуть його …
(Туман)
Марія Пономаренко
- Заховав дідусь в мішок
Річку, поле і гайок.
Сонце із-за хмар пробилось,
Діду млосно враз зробилось.
Кинув долі той мішок,
Та й чкурнув собі в гайок.
(Туман)
Леся Вознюк
- Йшов хлопчина через ліс,
Молоко в цеберку ніс.
Хлюпнув трішки молока,
Зникли поле, ліс, ріка.
(Туман)
- Поскубують травичку
Білесеньки овечки
На тій горі високій,
Що звідси недалечко.
Вітрець тихенько свисне,
І в ту ж таки хвилину
Помчать собі овечки
На іншу полонину.
(Хмари)
- З небокраю, з-за діброви
Вийшли кралі чорноброві,
Принесли водиці жбан,
Полили великий лан.
(Хмари)
- Через крихітну шпарину
Пробереться у хатину.
Вмить тепла поцупить жменю,
Заховає у кишеню.
(Холод)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку