Загадки до теми "Атмосфера"

Про матеріал
Дані загадки допоможуть учителеві створити мажорний настрій на уроці географії в 6 класі при вивченні теми "Атмосфера" а також формувати в учнів бажання пізнати багату та різноманітну творчість нашого народу, історію рідного краю. Використання загадок, як популярного жанру народної творчості, на уроках сприятиме поповненню словникового запасу учнів, розвиватиме уміння висловлювати свою думку, допоможуть відчути красу рідної мови.
Перегляд файлу

ТЕМА «АТМОСФЕРА»

 

Леся Вознюк

  1. Нерозлийвода із братом –

Виступаємо удвох.

Я йому підсвічу сцену,

Він співає: «ух» та «ох».

      (Блискавка і грім)

  1. Поясок ясний зіткала,

Небеса підперезала.

Після дощику з’явилась,

Різнобарвно заіскрилась.

      (Веселка)

  1. Тільки дощик прошумів

Над лужком, над лісом –

Хтось у небі рушничок

Вишитий повісив.

      (Веселка)

Леонід Куліш-Зіньків

  1. Дивувались довго ми –

Збудували міст громи.

Та по ньому я і ти

Не зумієм перейти.

Він далеко і високо,

Досягне його лиш око.

      (Веселка)

Леся Вознюк

  1. Хтось у лузі біля річки

Погубив барвисті стрічки.

Дощик вгледів, підібрав,

Небеса підперезав.

      (Веселка)

Володимир Верховень

  1. Хтось над річкою Оріль

Із дощем розбив таріль.

Дощик вилився у річку,

По собі залишив стрічку.

Стрічка грає-виграє.

Хто вгадає, що то є?

      (Веселка)

  1. Вийшла звідкись гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка;

А де з річки воду брала,

Там коромисло зламала.

      (Веселка)

 

 

Марія Пономаренко

  1. Без крил і двигуна летить,

Він може лиха наробить.

А може й порятунком стати,

Хмаринки дощові прогнати.

Легенько похитати віти.

Впізнали, хто це?

Справді, …     (Вітер)

 

  1. Літає часто він довкола,

Дерев чимало поламав,

Але ніхто, ніде й ніколи

Його не бачив, не тримав.

      (Вітер)

  1. Я берізку гойдну,

Я й тебе штовхну,

Налечу, засвищу,

Можу й куряву підняти.

Хто я? Можете вгадати?

      (Вітер)

  1. Летить коник, басує,

Полем-долом пустує,

Ніхто його не впіймає

І ніхто не загнуздає.

      (Вітер)

Леся Вознюк

  1. Хоч без крил, але літаю,

Вербі коси розплітаю.

Погойдаю в лісі гілку,

Заколишу в квітці бджілку.

Якщо добре розлютити,

Можу шкоди наробити.

      (Вітер)

  1. Що у тиші завмирає,

А на вітрі оживає?

Як махає він руками,

Йдуть до нього з клумаками.  (Вітряк)

 

Володимир Верховень

  1. Маю крила та не птах,

На семи стою вітрах.

То ж мене і кличе всяк

Не інакше, як …

      (Вітряк)

  1. В небі хмара пролітала,

Білий пух порозсипала.

      (Віхола)

Леся Вознюк

  1. Що за диво? –

Із хмаринки

Вниз спадають

Горошинки.

      (Град)

  1.  – Коли пішла я, Грицю, в сад,

То з неба падав … виноград.

  • Ти помилилась, – каже брат,
  • То, Галю падав з неба …

(Град)

Марія Пономаренко

  1. Налетів горох,

Застукав: трох, трох …

Посипались квасолини

На поля, долини,

Зелен-ліс, весняний сад.

Відгадали, що це? …

      (Град)

  1. Сидить дід із подушками

І стріляє галушками.

      (Град)

Леся Вознюк

  1. Біг кінь білобокий

Через Дунай глибокий.

Як упав – заіржав,

Увесь світ задрижав.

      (Грім)

Володимир Верховень

  1. Поміж хмарами на возі

Хтось порожні бочки возить.

А дорога кам’яниста –

Чути аж до краю міста!

      (Грім)

  1. Хто стріля вночі з гармати,

Не дає мені поспати?

Ляжу вдень і серед дня

Він стріля – не до спання.

Аж підстрибує весь дім!

Хто ж стріля з гармати?

      (Грім)

Леся Вознюк

  1. Жили братик і сестриця.

Люди бачили дівицю,

А про брата тільки чули.

Хто ж ці незнайомці були?

      (Грім і блискавка)

  1. Дивний гість прийшов на ганок,

Ще й замовив на сніданок

Темряви і трохи ночі.

Як поїв – розплющив очі.

      (День)

  1. Звечора вмирає,

Вранці оживає.

      (День)

  1. Вони схожі на обличчя.

Різниця вічна є у них:

Він завше всіх до праці кличе,

Вона до сну скликає всіх.

      (День і ніч)

  1. Як тріщить мороз надворі –

Стрічка в’ється стрімко вгору.

Як мороз відступить трішки,

То постелиться під ніжки.

       (Дим)

Марія Пономаренко

  1. Вилітає з груби джин,

Сивий, бородатий,

Мчить у небо хутко він.

Спробуй наздогнати!

      (Дим)

Володимир Верховень

  1. У річці купався,

У хмарці ховався, від блискавки-грому

Полинув додому.

На землю спустився –

На сто крапель розбився!

      (Дощ)

  1. Сонце вкрилося хмарками.

Хтось невидимий в імлі

Небо срібними нитками

Пришиває до землі.

      (Дощ)

 

  1. Він скрізь: у полі і в саду,

А в дім не попаде.

І я тоді лиш з дому йду,

Коли вже він не йде.

      (Дощ)

Марія Пономаренко

  1. Цілу ніч гуляє в полі

По широкому роздоллі.

Білі гори намете –

Спочивати в ліс іде.   (Завірюха)

Леся Вознюк

  1. І у місті, і у полі

Нагулялася доволі.

Не давала снігу спати,

Примусила танцювати.

      (Завірюха)

  1. На зимові віти

Сіли білі квіти.

      (Іній)

  1. В нас узимку білим цвітом

Сад зацвів, неначе літом.

      (Іній)

  1. Рано-вранці увесь світ

Вбрався в білий оксамит.

А як вітер нападе –

Оксамит цей пропаде.

      (Іній)

Марія Пономаренко

  1. Скрізь зима. – Та що це, сон?

Сад цвіте! – гука Антон.

  • Білий цвіт он на калині!..

Та ми знаєм що це …

(Іній)

Леся Вознюк

  1. Під тином, але не свині,

З горбочками, а не верблюди.

Катають всіх на спині,

Хоч самі не йдуть нікуди.

      (Кучугури)

Володимир Верховень

  1. Від землі і аж до даху

Уродилась черепаха.

Сів на неї зверху Юра.

Як же з’їхати без страху

З отакої черепахи?

Ох, висока …    (Кучугура)

 

  1. Що у бурю, хуртовину

Виростає без упину?

      (Кучугура)

Леся Вознюк

  1. Посеред зими, не літа,

На шибках розквітли квіти.

Хто ж той вправний садівник,

Що так дбає про квітник?

      (Мороз)

 

  1. Іноді лагідний,

Часом лютує.

Часто на вікнах

Його впізнаєм.

Сильним він стане –

Квіти малює,

Слабшає – сльози

Течуть ручаєм.

(Мороз)

  1. Що то, що то за маляр,

Неабиякий штукар?

Попід вікнами мандрує,

Сріблом шибки розмалює,

А минеться зима –

Глянь, – і маляра нема.

      (Мороз)

Володимир Верховень

  1. Узори вишиває

Без голки і без нитки.

Улітку спочиває,

А взимку – дуже рідко.

Шкода, що ті узори

На сонці тануть скоро!

      (Мороз)

  1. У синьому морі линуть човни,

Але веслярів не мають вони.

Їх вітер жене туди і сюди –

По синьому морю, що без води.

Угору поглянь – побачиш і сам,

Що море з човнами справді є там.

      (Небо і хмари)

  1. Блакитна хустина,

Жовтий клубок

По хустині качається,

Людям усміхається.

      (Небо і Сонце)

Валентин Струтинський

  1. Сіла дівчина спочити

На краю села,

Розчесала довгі коси,

Чорні мов смола.

В них засяяли Зорини.

Як же звати цю дівчину?

Он підказує нам сич:

  • Чорні коси чеше …    

(Ніч)

 

  1. Махнула птиця крилом,

Закрила півсвіту

Чорним рядном.

      (Ніч)

Леся Вознюк

  1. Тихо-тихо підкрадалась,

До сусіда приглядалась.

Він помітив гостю враз,

Посірів і зовсім згас.

      (Ніч і день)

  1. Куди ступиш – всюди маєш,

Хоч не бачиш – споживаєш.

      (Повітря)

  1. Завітав до тітки-ночі,

Позіхнув, розплющив очі.

Всіх скликає на сніданок,

Прокидайтеся, вже …

       (Ранок)

Марія Пономаренко

  1. Він найпершим прокидається,

Чепуриться, умивається,

Вийде з терема хутенько,

Привітає землю-неньку.

Є така в нього турбота –

Всіх підняти до роботи.

      (Ранок)

Леся Вознюк

  1. Вранці хтось в саду бродив

І намисто загубив.

Потім сонечко гуляло,

Намистинки всі зібрало.

      (Роса)

  1. Зоря-зоряниця, молода дівиця,

Гуляти ходила, сльозу зронила,

Місяць бачив – не підняв,

Сонце побачило – підняло.  

      (Роса)

  1. Ну й блискучі намистини

Біля нашої хатини!

Глянь, яка чудова кожна,

А збирати їх не можна!

Оля у саду гуляла,

Їх, мов ягоди, збирала,

Зазирнула до корзини –

Ні одної намистини.

      (Роса)

 

  1. Увечері спускається,

Вночі собі лежить,

А вранці піднімається

У сонячну блакить.

      (Роса)

  1. Йшла зоряниця, красна дівиця,

Через покоси, гублячи сльози.

Місяць дивився і засмутився,

Сонечко встало – слізки зібрало.

      (Роса)

  1. В лузі вдосвіта Галинка

Погубила намистинки.

Сонце встало – позбирало,

Та Галинці не віддало.

      (Роса)

  1. Торох-торох,

Розсипався горох.

Почало світати –

Нічого збирати.

      (Роса)

Володимир Верховень

  1. Гуси пір’я розгубили –

Все подвір’я стало біле,

А коли набив подушку –

Потекла вода з-під вушка.

      (Сніг)

  1. З голубого вулика

Вилетіли бджоли –

Білим вкрили вулиці,

І хати, і поле.

А на яблуні старій

Сів одразу цілий рій.

      (Сніг)

  1. Як до рук його беру,

Він мені кричить: – Помру!..

Як тримаю на вогні,

Він кричить ще дужче: – Ні!

І тікає за поріг

Не живе у хаті…

      (Сніг)

Леся Вознюк

  1. Біла баба мовчки йшла,

Величезний міх тягла,

Розв’язався в баби міх –

Полетів додолу …

      (Сніг)

 

  1. Як борошно, він білий-білий,

Здається, світ укрився цілий,

Все падає, все нароста,

На села сиплеться й міста,

На гори, на ліси, на ниви –

Пухнастий, легкий, блискотливий.

Лягає майже нам до ніг.

Із вати килим? Ні, це …

      (Сніг)

  1. Біле, як сорочка,

Пухнасте, як квочка,

Крил не має,

Скрізь літає.

Що то за птиця,

Що сонця боїться?

      (Сніг)

  1. В небі хмара пролітала,

Білий пух порозсипала.

Він на землю міцно ліг,

Називають його …

      (Сніг)

  1. Я падаю на ваші хати,

Я білий-білий, волохатий,

Я прилипаю вам до ніг

І називаюсь просто …

      (Сніг)

  1. Ішов – без доріг.

Де йшов – там ліг.

Лежав до весни,

Навесні побіг.

      (Сніг)

  1. І не борошно, а білий,

І не вата, а м’який,

І, як дзеркало, блискучий, –

Покриває гори-кручі,

Застеляє землю вкрай,

Щоб був кращий урожай.

Що це, друже? Відгадай.

      (Сніг)

  1. Що в повітрі скрізь носилось,

То чорніло, то біліло?

Впало й спало до пори,

Встало й збігло із гори.

      (Сніг)

Володимир Верховень

  1. На дерева і на шлях

З неба впала тьма комах.

Вітер їх жене із двору,

А вони – то вниз, то вгору.

Прилетить весною птах –

Та й не буде тих комах!

      (Сніжинки)

  1. Ніжна зірка біла-біла

На долоню теплу сіла.

А як сіла, то й розтала,

Голуба водичка стала.

      (Сніжинка)

  1. Зірка сніжно-біла

На рукав мені злетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води.

      (Сніжинка)

  1. Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й луг.

А як сонце припече –

Ми струмочком потечем.

      (Сніжинки)

  1. Коли усі квітки зів’яли,

На чорну землю ми упали –

Накрили килимом пухнастим,

А ще мереживом сріблястим.

Милуйтесь нами, любі діти,

Адже не гірші ми за квіти.

      (Сніжинки)

  1. З хмарки всі ми вилітаємо

І в танку легкім кружляємо.

Білим все стає довкола,

Білий ліс і біле поле.

Ми холодні, мов льодинки,

Називають нас …

      (Сніжинки)

  1. З хмари вилітають,

Падають, не тануть.

Вкрили килимом сліпучим,

Ліс і поле, навіть кручі.

Тут пролежать до весни.

Відгадали, хто вони?

      (Сніжинки)

Марія Пономаренко

  1. Влітку першим прокидається,

Із землицею вітається.

Ну, а взимку – не спішить,

Треба ж і йому спочить.

      (Сонце)

  1. В спеку песику і киці

Гриць приніс води з криниці.

Ті прибігли: ну й біда!

З миски зникла вся вода!

Хто це воду випив? Хто це?

Здогадались, дітки?..

      (Сонце)

  1. Голуба хустина,

Червоний клубок

По хустині качається,

Людям усміхається.

      (Сонце)

  1. Все від нього навкруги

Набирається снаги.

Тільки ранок настає,

Виглянь у віконце!

Всім воно життя дає,

Променисте …

      (Сонце)

Григорій Христич

  1. Ой котилось коло,

Коло – покотьоло,

Всіх ласкаво гріло,

Цілий день світило,

А під вечір коло

Дуже натомилось –

Спати покотилось

Ген за видноколо.

      (Сонце)

Марія Пономаренко

  1. Із-за лісу, з-за пралісу

Небо підняло завісу.

Звідти вийшла красна пава,

Пишна, гарна, величава,

День по небу походила,

Свої ніжки натрудила,

А тоді пішла до хати,

Свого брата погукати.

      (Сонце)

  1. Що то за очі: одне світить удень,

Друге – опівночі?

      (Сонце і Місяць)

  1. На ліси, поля, на лан

Густий стелиться …

      (Туман)

 

 

  1. Не дід, а сивий.

Не спить, а стелиться.

Вкриває землю й океан,

А зовуть його …

      (Туман)

Марія Пономаренко

  1. Заховав дідусь в мішок

Річку, поле і гайок.

Сонце із-за хмар пробилось,

Діду млосно враз зробилось.

Кинув долі той мішок,

Та й чкурнув собі в гайок.

      (Туман)

Леся Вознюк

  1. Йшов хлопчина через ліс,

Молоко в цеберку ніс.

Хлюпнув трішки молока,

Зникли поле, ліс, ріка.

      (Туман)

  1. Поскубують травичку

Білесеньки овечки

На тій горі високій,

Що звідси недалечко.

Вітрець тихенько свисне,

І в ту ж таки хвилину

Помчать собі овечки

На іншу полонину.

      (Хмари)

  1. З небокраю, з-за діброви

Вийшли кралі чорноброві,

Принесли водиці жбан,

Полили великий лан.

      (Хмари)

  1. Через крихітну шпарину

Пробереться у хатину.

Вмить тепла поцупить жменю,

Заховає у кишеню.

      (Холод)

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
17 липня 2023
Переглядів
1009
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку