Ці черви можуть жити при температурі за якої кипить вода.…а деякі види гинуть і розкладаються при кімнатній температурі, хоча добре себе почувають, вмерзаючи у лід. Серед них є жорстокі хижаки та кровопивці, скромні фільтратори та корисні ґрунтоїди. Серед кільчаків є й такі, які живуть у дуже забрудненій органічними речовинами воді та навіть у отруйній воді, насиченій вулканічними газами. Деякі з них схожі на яскраві квіти. Серед кільчастих червів є ті, які хрюкають, кидають світлові бомби, світяться, будують трубки, мають мідні щелепи, а ще їх їдять люди.
Походження та класифікаціяІснує теорія, що кільчаки походять від плоских червів. Викопних знахідок відомо небагато, але перші з них з’являються у кембрійському періоді. Найбільша кількість відомих видів кільчастих червів належить до класів Багатощетинкові черви та Пояскові черви (Малощетинкові черви та П’явки).
Лабораторне дослідження «Рух дощового черва». Регенерація. Для кільчаків характерне статеве та нестаеве (вегетативне) розмноження. Попри широко відому думку, регенерація не є видом розмноження дощового черв’яка, вони розмножуються виключно статевим шляхом. При розділенні на дві частини лише передня частина тіла відновлює хвостовий кінець, а задня не здатна відновити передню. Кроти часто відгризають головний кінець і запасають таким чином хробаків. При цьому черв не гине, але й не регенерує. Тому не можна розмножити дощового черв’яка перерізуванням його навпіл.
Черв “новорічна ялинка” відноситься до сидячих поліхет. Він мешкає серед колоній коралів у вапняковій трубці, яку будує сам. Тіло черва знаходиться у трубці, а його зябра, що нагадують кольорову ялинку виходять назовні. Ці зябра слугують для дихання, а також для захоплення дрібних органічних часточок, якими він харчується. Зябра мають різноманітний яскравий колір: жовтий, синій, оранжевий, білий, червоний, а також можуть бути різних кольорових гам. При небезпеці черв ховає їх у трубку.
Сидячі поліхети живуть у трубках, які захищають їх від зовнішніх чинників. Ці трубки можуть бути слизовими, з вкрапленнями піщинок та різноманітного сміття, а також можуть бути вапняковими. Пектінарія живе у чохлику зі склеєних піщинок. А от шкіра бради щільно зрослась з чохлом із склеєних піщинок.
Помпейский черв живе в екстремальних умовах на дні океану в гідротермальних джерелах - “чорних курильщиках”, що містять отруйний сірководень. Температура води там сягає +100 ° С, але завдяки білим трубкам, які будує ця поліхета температура поблизу тіла черва на 60° нижча. Живуть ці черви за рахунок симбіотичних бактерій, що мешкають у слизу на поверхні їх тіла. Також у гідротермальних джерелах поблизу Галапагоських остроів живуть черви рифтії. Рифтії сягають довжини 1,5 м і живуть у трубках, що досягають 3 м у довжину.
Піскожил мешкає у припливно-відпливній зоні морів у мулисто-піщаному ґрунті в U-подібних трубках, стінки яких укріплені слизом. Він харчується, пропускаючи через своє тіло ґрунт, після цього залишаються горбики викидів з перетравлених часточок. Ці донні черви є кормовою базою для багатьох промислових видів риб.
Під назвою палоло об’єднують 3 види бродячих поліхет, що використовують у їжу. Задні сегменти тіла у період розмноження відрізняються від передніх і саме в них утворюються статеві клітини. Щорічно в певну фазу місяця до поверхні води спливають у великій кількості відірвані задні частини тіла, заповнені статевими клітинами. Вони слугують цінною їжею для риб, птахів та людини. Їдять палоло сирими, вареними або засоленими. Дні масової появи палоло та їх збирання перетворюються в народне свято. Палоло
Австралійський пурпурний черв або «черв Боббіт» є одним з найлютіших донних хижаків. Він сидить у ґрунті на дні, виставивши передній кінець тіла з великими щелепами і чекає на здобич. Після того як жертва наближається, він хапає її та затягує у свою нірку. Полює він на риб, креветок, восьминогів та інших тварин.
“Зелений бомбардувальник” або плавальниця зеленобомбова має цікавий спосіб захисту, аналогічний тепловим ловушкам, що використовують у військовій авіації. Під час втечі черв відкидає спеціальні сферичні органи – “бомби”, які деякий час світяться зеленим світлом. Цей трюк відволікає хижака, що дає можливість втекти. До речі , ці “бомби” є видозміненими зябрами.
Нещодавно відкритий кальмарочерв живе у океані на глибині близько 3 км. Його 10 нюхових щупалець сягають довжини тіла близько 10 см. Харчується він “океанічним снігом ” – мертвими рештками, що падають на дно. А от черв-зомбі або кістковий черв мешкає на дні океану на скелетах китів, кістками яких і живиться. У їх організмі є бактерії, які допомагають перетравлювати їжу. Самці набагато менші за самок і живуть у її тілі як паразити. З часом вони перетворюються на придатки, які продукують чоловічі статеві клітини.
Пергаментний черв хетоптерус має досить дивну форму тіла. Він живе на дні морів у пергаментних трубках. Цей черв виділяє слиз, що світиться на поверхні його тіла. А його близький родич пугапорцинус, що живе у глибинах океанів і взагалі не схожий на черва. Його тіло заповнене газами, що дає йому змогу плавати у товщі води. Досі не відомо чи це доросла чи личинкова стадія.
Міріаніда здатна розмножуватись брунькуванням. На задньому кінці її тіла відростає нова особина, потім між ними виростає інша і так продовжується декілька раз. Таким чином, черв перетворюється у ланцюжок з нащадків, після чого вони один за одним відриваються і переходять до самостійного життя. До речі, всі особини у ланцюжку однієї статі або самці, або самки. Ці черви живуть серед губок.
Для деяких поліхет характерне бічне брунькування, коли молоді особини з’являються по бокам тіла. Це рамісіліс багатохвостий, що мешкає в середині губок. Розростаючись у тілі губки, цей черв нескінченно розгалужується як корені рослин. Поки що не зовсім зрозуміло які стосунки у цих червів з губками, паразитичні чи мутуалістичні, але відділити ці організми не пошкодивши їх, досить важко.
Peinaleopolynoe elvisi. Свою назву цей черв отримав від легенди музичної індустрії Елвіса Преслі. Вчених надихнуло забарвлення істоти – золотисто-рожеві кольори нагадали сценічні костюми рок-зірки, які він любив носити наприкінці своєї кар’єри. Шукає їжу на кістках китів, гнилій деревині.
Найбільшим кільчастим червом є австралійський булькаючий червяк, його довжина до 2-3 м при товщині 2-3 см. Він мешкає на обмеженій території Австралії (Південно-Західний Гіпсленд), де щорічно на його честь проводиться фестиваль “Кармаї”. Назва “булькаючий” або “хрюкаючий” походить від характерних звуків, що виникають у наслідок пересування цього хробака по тунелям у землі, заповненим водою та змащеним слизом. (Яке значення має змащення слизом та водою стінок тунелю?)Австралійський гігантський черв
Трубочник, добре відомий акваріумістам, як корм для рибок, мешкає на дні прісних водойм. Передній кінець їх тіла занурений у мул, яким вони і живляться. А задній кінець виставлений назовні для дихання. Рухаючи ним з боку в бік, трубочник може дихати у стоячих забруднених водоймах бідних на кисень.
В льодовиках Аляски мешкає льодяний черв. Оптимальна температура для його існування наближена до температури замерзання води. І вже при +10 він гине, а при кімнатній температурі розкладається. А ось пониження температури не вбиває його він лише впадає у стан заціпеніння, тому може вмерзати в лід без шкоди своєму здоров’ю. (Яке на вашу думку значення темного забарвлення цього виду червів?)Хижий черв хетогастер живе на тілі водних молюсків та харчується їх паразитами.
Чорний черв лумбрікулус є цікавим прикладом кільчаків, що розмножуються нестатево. Якщо торкнутися його тіла, він розпадається на 2-4 фрагменти, кожен з яких у подальшому регенерує у нову особину. Це розмноження отримало назву фрагментації. Ракові п’явки належать також до олігохет. На задньому боці тіла у них є присоска, схожа як у справжніх п’явок. Личинки цих червів харчуються водоростями на тілі рака, а дорослі п’ють кров.
Деякі види п’явок мають особливості локалізації на тілі жертви. Так, наприклад, тіранобделла, що має найбільші щелепи серед п’явок, присмоктується у носі та носоглотці, а також на слизовій оболонці ока, деякі види проникають у тіло тварин та людей. Вони можуть спричинити загибель жертви. Деякі п’явки мешкають у тропічних широтах на суходолі, у вологих лісах, де на рослинах очікують на своїх жертв, як тигровий ліч (тигрова гемадіспа).
Гігантська амазонська п’явка – найбільша у світі, її довжина 30-45 см. Цей вид вважався вимерлим допоки не був знову відкритий знову у 70-х рр. минулого століття у Південній Америці. У тіло жертви ця п’явка занурює свій хоботок довжиною до 15 см. Молоді п’явки харчуються на жабах, а дорослі відшукують крокодилів та анаконд, а також інших тварин, що заходять у воду. Також можуть нападати на людей. Декілька дорослих п’явок можуть убити корову. Багато п’явок є хижаками і не п’ють кров, а полюють на інших безхребетних як гігантська червона п’явка.