Захід до Дня пам'яті Голодомору

Захід до Дня пам'яті Голодомору

Мета заходу:

Вшанувати пам’ять мільйонів невинних жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні, поглибити знання учнів про трагічні сторінки історії українського народу, виховувати патріотизм, людяність, співчуття та повагу до історичного минулого. Формувати усвідомлення цінності людського життя, значення національної пам’яті й відповідальності за збереження історичної правди.

Ведучий . Кожен народ має свої традиції, історію, пам'ять.

У пам'яті людській навіки залишиться 1933 рік — найстрашніший в історії рік — рік Голодомору. Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмисле своє минуле.

Не сьогодні це сказано:

Час народжувати і час помирати, 

Час руйнувати і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати, 

Час мовчати і час говорити.

Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.

  Ведучий. Пекельні цифри та слова 

              У серце б'ють, неначе молот. 

               Немов прокляття ожива

               Рік тридцять третій... 

               Голод... Голод...

У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили.

Ведучий. Трагедія 32—33 років — злочин вла­ди проти власного народу. За механізмом творення і страхіт­ливими наслідками його слід занести до книги трагічних дат в історії людства. В Україні штучний голод виморив від 8 до 11 млн. людей — точної кількості не визначено і сьогодні.

Ведуча. Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписа­но криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна.

Ведучий 1. Моторошний парадокс: вмирали на родючих чорно­земах, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшени­цею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини.

Ведуча 2. А Насправді в селян все забрала влада: всі фонди — продовольчий, фуражний, насіннєвий. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося ще в грудні 1931 року, тривало до ве­ресня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, умирав.

Ведуча 4.

Не нагодує Мати-Україна,

Не приголубить діточок своїх...

Яка ж бо перед Богом в нас провина?

Який ми сотворили гріх?

Учениця.

Це остання хлібина, остання...

Очі горем налиті вщерть.

Батько й діти не їли від рання,

Це остання хлібина, остання...

Після неї — голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломину,

Пильно дивиться дітвора.

— Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку —

Умирати вже вам пора...

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить,

Сиве око сліпе, незряче,

Але серце його козаче

 Б'ється рівно і хоче жить.

Стали кожному крихти в горлі,

Спазми в горлі. Немає слів.

 А під хатою — трупи чорні

Там, де саваном сніг білів. ^;

Ведучий. Голодомор 1932–1933 років — одна з найстрашніших трагедій українського народу. У селян примусово вилучали зерно та інші харчі, а цілі села опинялися без засобів до існування. Люди втрачали рідних, домівки й надію, але навіть у ті темні часи зберігали людяність, підтримували одне одного та прагнули вижити. Сьогодні ми згадуємо їхні долі, аби правда про трагедію жила в пам’яті наступних поколінь.

Учень / учениця. Вірш «Колосок пам’яті»

На чорнім полі — тиша і печаль,
І колосок схилився край дороги.
Народ пройшов крізь голод, біль і жаль,
Та не забув утрачені пороги.

Маленька свічка полум’ям горить,
Немов душа, що просить пам’ятати.
Нехай же правда у віках звучить,
Щоб більш нікому голоду не знати.

Ведуча 2. Хліб для української родини завжди був символом життя, праці та добробуту. Під час Голодомору навіть маленька скибочка могла стати останньою надією для цілої сім’ї. Тому сьогодні ми особливо гостро розуміємо, що не можна марнувати хліб і потрібно цінувати щоденну працю людей, які його вирощують. Пам’ять про минуле вчить нас бути уважними до чужого болю та допомагати тим, хто потребує підтримки.

Учениця / учень. Вірш «Свічка у вікні»

У вікні маленька свічка,
Тихо світить у пітьмі.
Це за тих, кого не стало,
За чиїсь дитячі дні.

Хай вогонь не згасне в серці,
Хай говорить тишина:
Пам’ять — наша сила й гідність,
Пам’ять — правда неземна.

Ведучий. Ми не можемо повернути загиблих, але можемо зберігати їхні імена в пам’яті, розповідати правду дітям і онукам, читати свідчення очевидців та шанувати родинні історії. Пам’ятати — означає не дозволяти байдужості перемогти. Нехай цей день спонукає кожного з нас бути милосерднішим, цінувати свободу й людське життя, берегти єдність і не допускати повторення подібних злочинів.

Усі учасники або ведучий. Вірш «Пам’ятаємо»

Ми пам’ятаємо мовчанням,
Запаленою у вікні свічею.
Ми пам’ятаємо крізь покоління,
Крізь біль, що не зникає із душею.

Нехай ніколи голод не приходить,
Нехай добро перемагає зло.
Хай пам’ять крізь роки народ проводить,
Щоб світло в кожній хаті берегло.

Ведучий. Забути таке неможливо. Щоб не стерлася пам'ять про уроки минулого, щоб не втратили майбутні по­коління того знання, яке характеризує націю українці, було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада.

Ведучий . На вшанування світлої пам'яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 роках оголошується хвилина скорботи. Хай ця хвилина для нас стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги, увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.

(Хвилина мовчання)

Ведуча. Тож запалімо поминальні свічі, поставимо їх у кожному вікні. Хай у кожній оселі, у кожній родині старий і малий схилить голову перед пам'яттю невинно убієнних голодом - геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.

Ведуча. Це - знак нашої пам'яті. Це -

святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це -

світло очищення задля нашого майбутнього.

Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди.

Ведучий. На цьому наш захід вшанування пам'яті жертвам голодомору оголошується закритим. Дякуємо за увагу.