Захист Вітчизни 10 клас (група дівчат)

Тема: Перев’язка ран. Засоби перев’язування ран. Пакет перев’язувальний індивідуальний, порядок користування. Поняття десмургії.

Мета:  повторити поняття «рани»  та їх особливості; розглянути засоби перев’язування ран; класифікацію пов’язок  за призначенням та загальні вимоги до накладання пов’язок при  пораненнях; формування практичних умінь і навичок накладання пов’язок на рани; освоїти поняття десмургії.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань

Основні методи та прийоми: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), наочні (ілюстрації)

Базові поняття та терміни: перев’язка ран, пакет перев’язувальний індивідуальний, десмургія.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Останні події в нашій державі свідчать про те, що навички ПМД актуальні для кожного громадянина України.

Як потрібно підходити до людини, яка лежить на дорозі?

► Вербальний контакт:  Ви мене чуєте? Вам потрібна допомога?

Якщо людина не відреагувала, їй допомогу надають в першу чергу.  Яка ПД?

► Звільнення проходження верхніх дихальних шляхів.

 Одна рука на лобі, друга – на підборідді, за прокинути голову –  забезпечити прохідність дихальних шляхів.

!!! Не запрокинув голову потерпілому – нічого не зробив для того, щоб спасти людину!!!

► 1-й прийом. Опустили голову і слухати дихання 10 сек. (Чому?)

► 2-й прийом. Тактильний контакт: шкірою відчуваємо рух повітря.

► 3-й прийом. Очима дивимося на грудну клітку(чи піднімається чи опускається).

► Виклик спеціалістів.

Звернення до оточуючих людей:

− У вас телефон є? Допоможете мені?

− Наберіть номер 103 і скажіть «людина без свідомості на дорозі, але дихання є і серце б’ється».

Для диспетчера ШД важливо, щоб ви якомога спокійно і чітко розповіли про ситуацію, не забули вказати адресу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Десмургією називається розділ хірургії, що вивчає види пов’язок, способи їх накладання й показання до застосування.

Пов’язкою називається пристрій для утримання хво­рої частини тіла в необхідному для лікування положенні або для утримання перев’язувального матеріалу.

Для пов’язок, які накладають на рани, як правило, використовують індивідуальний перев’язувальний пакет, який містить стерильну ватно-марлеву подушечку та бинт для її закріплення

Для перев'язування ран застосовують марлеві бинти, марлеві салфетки, вату, інколи хустинки, а якщо їх немає будь-який підручний матеріал: сорочку, хусточку, рушник, тощо. Речі ці не стерильні, але ними можна користуватися, якщо прогладити з обох боків гарячою праскою, потримати над вогнем.

При наданні допомоги потрібно дотримуватися таких правил: вимити руки з милом і, якщо можливо, протерти кисті рук спиртом; горілкою, кінчики пальців змастити йодом, підготувати матеріал для перев'язки, зняти або розрізати одяг, щоб відкрити рану, обтерти кров навколо рани, краї рани змазати йодом. Не можна промивати рану будь-яким розчином, тому що інфекція зі шкіри попадає в глибокі частини рани. Якщо рана забруднена землею, трісками, вугіллям, можна обережно чистою марлею зняти грязь.

На рану кладуть марлю (стерильну), потім вату, фіксують пов'язку бинтом. Пов'язка має бути накладена щільно, але не дуже туго, і закріплена так, щоб бинт не сповзав і не розмотувався. Витки бинта не повинні утворювати кишень, вони накладаються один на одний у вигляді черепиці, закриваючи половину ширини попереднього витка (крім другого оберта). Розкочуючи бинт, його головку потрібно тримати в правій руці, а лівою притримувати розгорнутий кінець. Таким чином, витки бинта спрямовують майже завжди зліва направо. На початку бинтування і в кінці його роблять закріплюючі витки бинта. При першому оберті бинта потрібно перегнути його кінець і прихопити другим обертом, який накладається на перший, тоді бинт буде закріпленим. Кінець бинта можна закріпити шпилькою або розірвати кінець бинта вздовж на дві стрічки і зав'язати їх. Бинтування виконують у напрямку знизу вгору і з середини назовні. При бинтуванні кінцівок роблять перегини

Для польових умов передбачені індивідуальні перев'язочні пакети першої допомоги. Пакет розривають, не порушуючи його стерильності. Вийнявши стерильний перев'язочний матеріал із паперу, його розгортають так, щоб не торкатися внутрішнього боку бинта і подушечок. Подушечками прикривають вхідний і вихідний отвори рани.

До типових пов'язок, які накладаються на різні області тіла за допомогою бинта, відносять такі.

І. При пораненнях голови.

1. Пов'язку на око накладають так: двома ходами бинта закріплюють його навколо лоба, потім із потилиці бинт ведуть під вухом, через око на лоб і знову повертаються до потилиці. Ходи бинта чергують. Пов'язку закріплюють навколо лоба і потилиці.

2. Пов'язку на вухо накладають, починаючи з двох ходів, які закріплюють пов'язку навколо шиї. Наступний хід роблять вгору через голову, починаючи його за здоровим вухом і закінчуючи проведенням через пошкоджене вухо. Далі бинт ведуть знову навколо шиї на потилицю, потім на лоб і навколо лоба і т. д.

3. На потилицю накладають (той, хто подає допомогу, стає ззаду пораненого) хрестовидну пов'язку. Спочатку бинт закріплюють навколо голови потім спускають з потилиці на шию і ведуть навколо шиї, потім піднімають бинт знову на потилицю і проводять навколо голови через лоб .

4. Для перев'язки ран в області підборіддя, губ, носа і потилично-тім'яної частини голови застосовують пращевидну пов'язку. Середину розрізаного на кінцях бинта накладають на рану, а роздвоєні кінці пращі відповідно зв'язують навколо голови, одна пара кінців має перехрестити іншу .

5. Пов'язку на тім'яну область накладають у вигляді чепчика. Від бинта відрізають шматок довжиною 50—70 см. Його накладають на тім'я, а кінці спускають спереду вух і дають держати потерпілому або помічнику. Потім бинт прив'язують до одного з кінців на рівні вуха і проводять через лоб на протилежний бік. Тут два рази обкручують навколо другого кінця стрічки вертаються через тім'я, ведуть косо, щоб накрити нову частину голови, і так роблять доти, доки не покриє весь череп. Кінці, які висять, зав'язують під підборіддям.

II. При пораненнях верхнього плечового поясу і верхніх кінцівок.

1. При пораненнях плечового суглоба, верхньої частини лопатки і верхньої третини плеча накладають колосовидну пов'язку. Стати потрібно збоку від пошкодженої кінцівки, той, хто бинтує, накладає два закріплюючих ходи навколо верхньої третини плеча, виводячи бинт із пахової ямки угору на плечовий суглоб. Продовжуючи бинтування, ведуть бинт косо донизу через спину під здорову руку, далі бинт проводять через груди на пошкоджений плечовий суглоб і навколо плеча. Ходи повторюють, перекриваючи попередній на половину ширини бинта доти, поки не буде забинтований повністю весь плечовий суглоб і надпліччя.

2. На плече накладають звичайну кругову пов'язку; бинт спрямовують знизу вгору. Об'єм плеча знизу угору збільшується, тому під час бинтування роблять перегини, що дає можливість щільно його накладати. Закінчують бинтування і закріплюють бинт унизу, на більш тонкій частині кінцівки.

3. На ліктьовий суглоб пов'язку накладають, зігнувши руку пораненого в суглобі під кутом 90°. Тип пов'язки — вісімкоподібна. Спочатку двома ходами закріплюють бинт навколо плеча, потім через суглоб косо ведуть бинт на передпліччя і закріплюють його навкруги двома обертами; потім бинт знову ведуть косо через суглоб на плече і т. д., чергуючи косі, які сходяться, і кругові ходи бинта.

4. На кисть також накладають пов'язку вісімкою: навколо зап'ястя закріплюють бинт, опускають його кінець до основи пальця і обводять через долоню навколо основи 2—5 пальців. Потім від основи 2-го пальця бинт ведуть косо через тил кисті, пересікають перший косий хід і т. д., повторюючи в тому ж порядку всі оберти бинта; закріплюють бинт навколо зап'ястя .

5. При бинтуванні пальця бинт ведуть з тильного боку кисті на поранений палець, залишаючи кінець бинта на рівні передпліччя. Довівши бинт до нігтьової фаланги, переходять на долонну поверхню пальця і ведуть бинт до основи пальців. Після цього бинтують палець навколо, а потім, закинувши бинт за залишений спочатку на рівні передпліччя довгий кінець, повторюють перші ходи уздовж пальця і т. д. Коли палець буде достатньо закритим, закріплюють навколо нього бинт круговими ходами в напрямку від нігтьової фаланги до основи пальця, де зв'язують бинт із залишеним вільним кінцем. За необхідності повторюючи ходи бинта через палець, переходять на інші пальці. При накладанні пов'язки на кілька пальців, їх забинтовують окремо.

6. Пов'язка при пораненні грудної клітки накладається за типом вісімко-подібної. Перші ходи бинта роблять навколо грудної клітки знизу угору, потім перехрещують по черзі передпліччя; щоб закріпити пов'язку. Останні ходи бинта знову направляють навколо грудної клітки .

7. Пов'язки на живіт накладаються за типом кругової. Бинт ведуть знизу вгору, перекриваючи наступним обертом попередній.

8. Пов'язка на нижні кінцівки накладається так само, як і на верхні, тобто при пораненні нижньої третини стегна застосовують колосоподібну пов'язку, в середній третині накладають спіральну пов'язку з перегинами, а вище — вісімкоподібну із закріпленням на поясі .

Пов'язка на колінний суглоб накладається так само, як на ліктьовий .

При накладанні пов'язки на стопу бинт закріплюють навколо нижньої третини гомілки круговими ходами, ведуть його косо по тилу стопи, огинають підошву і переводять на тил стопи, звідси піднімають косо угору на гомілку, знову закріплюють навколо гомілки і т. д. до повного закриття суглоба. Закінчують пов'язку на гомілці.

9. При пораненнях в області промежини зручно застосовувати так звану Т-подібну пов'язку. Зав'язують пояс навколо живота, а потім, прив'язавши кінці бинта до

пояса по середній лінії, ведуть бинт донизу, проводять його через промежину до поясу. Пов'язки на різні ділянки тіла накладають не тільки за допомогою бинта, а й косинки.

1. При ранах на голові кут косинки спускають із потилиці, а кінці її над вухами проводять наперед, перехрещують і повертають з протилежних боків. Зав'язують кінці косинки наверх кута (верхівки), який піднімають і завертають у вузол

2. Зручна косинка для пов'язки на лікоть. Одна сторона косинки лежить вздовж плеча, один кінець косинки обвиває плече, а другий — передпліччя. Кінці косинки проводять назустріч один одному і зав'язують.

3. На сідниці або на животі косинку накладають основою угору, а кутом, верхівкою, униз; зав'язавши кінці навколо тали, підводять до них верхівку і також прив'язують.

4. Дуже зручно застосовувати косинку для підвішування пошкодженої руки. Косинку підводять між грудьми і рукою, зігнутою в лікті, і притискують до тулуба. Верхівка косинки знаходиться біля ліктьового суглоба, а кінці перехрещують на передній поверхні грудей і зав'язують ззаду на шиї. Верхівкою косинки обгинають лікоть і закріплюють шпилькою до косинки . Зручно застосовувати косинку при пошкодженнях кисті та стопи

Переломом називають порушення цілісності кістки. Якщо перелом супроводжується порушенням шкіри або слизової оболонки, він називається відкритим, а без пошкодження зовнішніх покривів — закритим.

Ознаками перелому є різкий біль, особливо під час руху, припухлість, зміна форми і порушення функції органів. Під час руху іноді чути хруст кісток.

Перша допомога — з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це спричиняє різкий біль — одяг і взуття розрізають). За наявності рани накладають стерильну пов'язку. Після цього необхідно забезпечити повну нерухомість органів шляхом накладання шин. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що є поблизу (дошки, палки, парасолька, лижі, гілки). Для іммобілізації кінцівок необхідно фіксувати два суглоби, розміщені вище і нижче перелому. Щоб запобігти тиску на м'які тканини, на шину з боку, прилеглого до пошкодженої кінцівки, підкладають вату, м'які тканини або мох, траву, сіно та інші підручні матеріали.

Надання допомоги при переломах різних кісток має свої особливості.

При переломах стегна шини накладають із зовнішнього боку — від паху до п'ятки. Один помічник тримає потерпілого під пахви, а другий — за стопу, злегка витягуючи зламану ногу. Третій накладає шини. Шини закріплюють бинтами, рушничками, хусточками або косинками .

При переломах гомілки шини накладають від середини стегна до стопи. Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один за стегно, другий за стопу .

При переломі кісток стопи шина має бути трішки більшою, ніж довжина стопи. Закріплюють шину при положенні стопи відносно гомілки під прямим кутом; якщо стопа звисає, її положення не можна міняти.

При переломі фаланг пальців накладають шину довжиною від кінця пальця до променево-зап'ястного суглоба. Прибинтовують цю шину, починаючи з верхівки пальця до зап'ястя.

При переломі плечової кістки один помічник фіксує плече потерпілого, а другий потягує зламану руку за зігнутий ліктьовий суглоб (під прямим кутом). Шини можна накладати дві, трохи більші від довжини плеча, або одну, зовнішню, а роль другої шини виконує бокова поверхня грудної клітки, до якої разом із шиною прибинтовують зламану руку.

При переломі передпліччя руку потрібно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом, долоню повернути до тулуба. Одну шину накладають по розгинальній поверхні передпліччя від п'ясних кісток до середньої третини плеча із загином біля ліктьового суглоба, другу по згинальній поверхні передпліччя, від п'ясних кісток до ліктьового згину. Потім обидві шини прибинтовують і підвішують руку на косинку або на пояс При переломах ребер потерпілий відчуває сильний біль у місці перелому під час дихання, особливо під час глибокого вдиху. При рухах грудної клітини чути хруст від тертя кінців переламаних ребер. Потрібно накласти тугу кругову пов'язку на грудну клітину. Закріпивши навколо грудей рушник (у положенні глибокого вдиху, щоб дати потерпілому можливість дихати), туго прибинтовують його бинтом.

При переломі ключиці в пахову ямку з боку пошкодженої ключиці вкладають невеликий м'який валик, руку згинають у лікті, трохи відводять назад і щільно прибинтовують до грудної клітини.

При переломі хребта може бути травмований спинний мозок, що призведе до паралічу кінцівок і сечового міхура. Щоб не допустити ускладнень при переломах хребта і таза, потерпілого слід обережно покласти на ноші з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей і обережно транспортувати до лікувальної установи.

Непритомність. Симптоми: запаморочення, потемніння в очах, нудота, блювота, тимчасова втрата свідомості, різка блідість шкіри, слабий пульс, поверхневе дихання, холодний липкий піт.

Перша допомога:

— покласти потерпілого в горизонтальне положення з піднятими ногами;

— розстебнути стискаючий одяг на грудях і на животі;

— забезпечити доступ свіжого повітря;

— лице побризкати холодною водою;

— дати понюхати нашатирний спирт або оцет на ватці, потерти ними скроні.

Загальні правила накладання бинтових пов’язок

1.               Потерпілий обирає зручне для нього положення, щоб не створювати додаткового болю та страждання.
2.               Той, що накладає пов’язку, розташовується спереду, щоб спостерігати за виразом обличчя потерпілого, його загальним станом і самопочуттям.
3.               Частина тіла, на яку накладають пов’язку, повинна бути, наскільки це можливо, нерухомою і досяжною для правильного бинтування.
4.               Частині тіла, яка пов’язується, надається положення, в якому вона може довго перебувати і не викликати відчуття дискомфорту (наприклад, напівзігнута в лікті чи пальцях).
5.               Бинтування розпочинають декількома циркулярними (кільцевими) витками (турами), так званими закріплювальними витками, що фіксують початок бинта. Кільце розпочинають так, щоб один кінчик бинта трохи виступав з-під наступного витка, який накладається в тому ж напрямку. Підігнувши і накривши кінчик бинта наступним витком, його можна зафіксувати, що значно полегшить подальші маніпуляції. Закінчують пов’язку також кільцевими витками.
6.               Кінцівки бинтують знизу вгору (від периферії до центру), по можливості зліва направо (за годинниковою стрілкою). Розпочинати слід із найбільш вузького місця і поступово переходити до більш широкого.
7.               Головка бинта повинна вільно котитися, не відриваючись від частини тіла, яку бинтують (крім особливих випадків).
8.               Кожен виток бинта повинен прикривати половину або дві третини ширини попереднього (при накладанні спіральної пов’язки).
9.               Кінці бинта закріплюють (зав’язують або пришпилюють) на неушкодженій ділянці.
10.          Ширина бинта повинна дорівнювати або бути більшою діаметра частини кінцівки, яку пов’язують. Вузький бинт врізається в тіло, а широкий – ускладнює маніпуляцію.
11.          Пов’язка повинна бути гладкою, без складок і зморшок, вільно прилягати до тіла, не здавлювати. Тиснуча (туга) пов’язка кінцівки порушує її крово- і лімфообіг, що проявляється блідістю і ціанозом (синюшністю) шкіри нижче пов’язки, відчуттям отерплості або пульсуючого болю.

ІV. Узагальнення знань учнів

Практична частина

(Робота в групах або парах)

І група: накладання пов’язок на голову: потилицю або тім’ячко (пов’язка «чепець»).

ІІ група: накладання пов’язки на коліно.

ІІІ група: накладання пов’язки на долоню та пальці.

ІV група: накладання пов’язки лікоть.

V група: накладання пов’язок на голову: підборіддя (пращоподібна пов’язка).

V. Домашнє завдання

Вивчити конспект уроку, параграф        , сторінки

VІ. Підсумки уроку

Оцінюю діяльність учнів на уроці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Накладання пращоподібних пов’язок на голову, ніс і щелепу. Накладання підтримуючої пов’язки підвішуванням кінцівки.

Мета:  дати  поняття  про загальні  вимоги  щодо  накладання  покривних пов’язок -пращоподібної, та  пояснити  правила  накладання  давлючої бинтової  пов’язки; закріпити знання  учнів про  правила  асептики та  антисептики;  формувати  практичні  уміння  та  навички   накладання покривних пов’язок; виховувати  бережливе  відношення  до свого  та чужого здоров’я,  життя.

Учень повинен:

Уміти  накладати покривні  пов’язки:  бинтову,  косинкову, пращоподібну, пластирну та давлючу бинтову пов’язку.

Пояснити методи накладання пов’язок.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань

Основні методи та прийоми: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), наочні (ілюстрації)

Базові поняття та терміни: перев’язка ран, пращоподібна пов’язка, підтримуюча пов’язка

Хід уроку.

І. Організаційний  етап.

Доброго ранку, Україно моя.

Доброго ранку, рідна земля.

Доброго  ранку, дорогі вчителі

Доброго ранку, шановні учні мої.

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

На  минулому  уроці  ми  з  вами  розпочали  знайомство  з  наукою «десмургія»,  яка  є  самостійним розділом загальної хірургії. Головним її змістом є ( продовжте,  будь  ласка) мистецтво накладання пов'язок з метою лікування ушкоджень.

Тож  мені  хотілося  б  дізнатися,  як   саме  ви  оволоділи  розумінням  того,  які,   взагалі,  бувають  пов’язки.

Тож  почнемо  ми із того,  що  ви  самі  розкажете  ті  поняття,  та  правила, що  стосуються  саме  пов’язок. 

1. Вправа  «Я знаю, що…»

Фронтальна  бесіда.

Пов’язка – це…(асептичний  засіб  у  вигляді перев’язувального  матеріалу).

- З  яких  частин  складається  пов’язка?  (   із  внутрішньої,  як правило,  серветка  із  марлі,  що  має  прошарок  гігроскопічної  вати  для  вбирання крові  та зовнішньої  - бинт,  за  допомогою якого  серветка  закріплюється  на  рані.)

- З  якою  метою  застосовують  покривні  пов’язки? ( для  захисту  пошкоджень  на  шкірі.)

- Яке  призначення  давлючих  пов’язок? (  для  зупинки  кровотеч.)

- Для  чого  використовують  іммобілізуючі пов’язки? (  для  фіксації  тіла в  нерухомому  стані.)

- Наведіть  приклади  м'яких   пов’язок   (бинтові, косинкові, пращоподібні та   пластирні.)

- До  яких  пов’язок  належать  гіпсові  пов’язки ( твердіючі)  та  транспортні  шини ( тверді)

Враховуючи,  що  одне  із  основних  завдання   накладання м’яких   пов’язок – це забезпечити  зменшення  кількості мікроорганізмів,  які потрапили,  або   можуть  потрапити  у  рану, вважаю за необхідне,  повторити   з  вами   правила  асептики   та  антисептики.

2. Вправа « Продовжте  речення»

2.1. Антисептика – це…система  заходів,  спрямованих  на  зменшення  кількості  мікроорганізмів,  що  потрапили  у  рану.

2.2. Асептика – це… сукупність  заходів,  спрямованих  на  попередження  потрапляння мікроорганізмів  у рану.

2.3. Асептичними  заходами є: .застосування  стерильних  матеріалів   (бинти,  серветки, пропрасована  вологим  способом  тканина)

3. Вправа  «Знайди  помилку».

1) Антисептика  буває фізичною,  хімічною,  біологічною,  природною (механічною)

2) Поверхню рани  можна  промивати  пероксидом  гідрогену, спиртом ( не можна допускати  потрапляння спиртових  розчинів  у рану, оскільки  спирт вбиває живі клітини, що сприяє нагноєнню).

3) Тиснуча  або  давлюча  пов’язка  застосовується зазвичай після того, як кровотечу припинено яким-небудь іншим, більш швидким способом. Давлючу пов’язку накладають за допомогою бинта, серветок та тиснучого предмету.  В усіх випадках бинтом або хустинкою на рані туго фіксується стерильний перев’язочний матеріал. Якщо пов’язка просіклась кров’ю,  її слід поміняти.(не слід, а тільки підбинтувати зверху.)

3.4. Якщо  ваші  руки  стерильні можна  дослідити  рану пальцем і  видалити з її глибини  чужорідні  тіла.   (осколки, клапті  одягу.) (Не  можна  рану  досліджувати  пальцями,  це  зробить  лікар  за допомогою  спеціальних  інструментів)

ІІІ. Мотивація  навчальної діяльності.

На  кожному  нашому  уроці  ми говоримо  про  те,  як  можна  зберегти  людське  життя.

Людське життя... Неповторне, радісне й сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин.  Життя кожної людини - це стежина, устелена жовтогарячими чорнобривцями, стежина з червоними та чорними тонами, як у  пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»... Кожне життя можна порівняти   із   якоюсь  дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, а ввечері тихо складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.

Стежина життя. Це по ній кожен має пройти гідно. Тож  ж я сьогодні  запрошую вивчити  одну із тем, яка допоможе,  якщо  ви  навчитесь  робити  все  правильно,  іншій  людині  побачити  життя,  побачити  світ  ще  прекраснішим.  Прошу  записати  тему  нашого  уроку. Оголошення  завдань  уроку.

У вашому житті це мистецтво  може стати професією. І як не згадати медичних сестер, які у роки Великої  Вітчизняної війни своїми уміннями, в тому числі і вмінням накладати пов’язки, рятували мільйони людей!

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Методика накладання пращоподібної пов’язки.

Коли є незначні травми носа, лоба, підборіддя, користуються пращоподібними пов'язками, які складаються з вирізаного Х-подібно шматка тканини чи марлі. Під таку пов'язку обов'язково підкладають стерильну серветку. Специфічну хрестоподібну пов'язку використовують у випадках ураження очей. Бинтування починають із закріплюючого ходу бинта навколо голови. Далі бинт ведуть з потилиці під праве вухо і на праве око чи під ліве вухо і на ліве око. Потім ходи бинта чергують — один хід на око, другий — навколо голови. Пов'язка на обидва ока складається з однакових симетричних пов'язок, що накладаються на праве і ліве око

Праща являє собою смужку матерії (частіше марлі) довжиною 1,0-1,2м, шириною 10 – 15см, кінці якої поздовжньо розрізані з обох боків, не доходячи до середини.

У такої пов'язки є чотири кінця і середня частина, що призначена для прикриття ушкодженої ділянки поверх перев'язного матеріалу (пов'язка зручна для накладання на виступаючі частини – ніс, підборіддя, тім'яна ділянка, потилиця, а також на ділянку промежини).

•                   Пращоподібна пов'язка на ніс.

Методика накладання пов'язки:

•                   середину пращоподібної пов'язки кладуть на ніс у поперечному напрямку;
•                   верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав’язують на задній поверхні шиї;
•                   нижні кінці розташовують вище вушних раковин і зав’язують на потилиці.

•                   Пращоподібна пов'язка на підборіддя.

Методика накладання пов'язки:

•                   середину пращі укладають на підборіддя в поперечному напрямку до обличчя таким чином, що верхня частина середини пращі охоплює підборіддя, а нижня – підщелепну ділянку;
•                   верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав’язують на шиї;
•                   нижні кінці проводять над вушними раковинами і зав’язують на тім’яній ділянці.

•                   Пращоподібна пов'язка на потиличну ділянку.

Методика накладання пов'язки:

1.               середину пращі кладуть на потиличну ділянку;
2.               верхні кінці ведуть донизу і зав’язують у ділянці підборіддя;
3.               нижні кінці ведуть уперед догори і зав’язують на чолі вище надбрівних дуг.

•                   Пращоподібна пов'язка на тім'яну ділянку.

Методика накладання пов'язки:

1.                 середину пращі кладуть на тім'яну ділянку;
2.                 передні кінці ведуть донизу і назад і зав’язують на шиї нижче потиличного горба;
3.                 задні кінці ведуть донизу вперед і зав’язують у ділянці підборіддя.

•                   Пращоподібна пов'язка на промежину.

Методика накладання пов'язки:

1.                 шматок бинта зав’язують навколо тулуба у вигляді пояса;
2.                 середину пращі поміщають на промежину;
3.                 два передніх кінці прив'язують до пояса на деякій відстані один від одного;
4.                 два задніх кінці ідентичним способом закріплюють на поясі позаду.

Травми кистей рук, передпліччя і ліктьового суглоба зустрічаються досить часто як у спорті, так і в побуті. І в таких випадках для фіксації пошкодженої ділянки потрібно пов'язка, що підтримує при травмах рук. Пов'язка, що підтримує при травмах рук кінцівку, робить теплову та масажну дію, оскільки виготовляється, як правило, з еластичних тканин. Призначення підтримуючої пов'язки Фіксуючі пов'язки при травмах рук призначені для підтримки плечового пояса і верхньої кінцівки в наступних випадках: при травматичних ушкодженнях: як правило, це переломи, вивихи та розтягнення; в період реабілітації після гіпсової іммобілізації та операцій; при лікуванні запальних захворювань суглобів. Пов'язка, що підтримує пошкоджену руку при травмах, буває двох видів: саморобна і медична професійна. Саморобні (Косиночная), як правило, застосовуються для надання першої допомоги і виготовляються з підручного шматка матеріалу, наприклад: марля, бязь або полотно. Матеріал складається у вигляді трикутника, звідси і назва косинка. У такий пов'язки може бути різне призначення, оскільки вона може бути використана на будь-якій частині тіла. Купівельна або медична пов'язка замінює косинкову, коли потрібно більш естетичний вигляд або потрібно більш точне фіксування верхньої кінцівки. Зазвичай такі пов'язки мають спеціальні застібки-регулятори, які дозволяють індивідуально підібрати зручну довжину плечової стрічки і закріплювати пов'язку в потрібному положенні. Показання, при яких потрібне застосування фіксуючої пов'язки Підтримуюча пов'язка при травмах рук використовується як при наданні першої допомоги, безпосередньо після нещасного випадку, так і при наданні кваліфікованої лікарської допомоги, оскільки це зручний інструмент, що дозволяє мінімізувати роздратування пошкодженої ділянки рухами і захистити від повторного травмування. Показання, коли необхідна пов'язка, що підтримує при травмах рук кінцівку: для більш надійного і зручного підтримки руки в період реабілітації після розтягувань, переломів і оперативних хірургічних втручань; при невритах променевого і ліктьового нервів; для відновлення після травм кісток зап'ястя і порушень функцій зап'ястного відділу; при лікуванні артрозу і артритів лучезапястного суглоба в період загострення; для позбавлення від перевантажень і перевтоми рук при фізичних навантаженнях; для фіксації руки при нескладних переломах кісток передпліччя і в період утворення кісткової мозолі; для якнайшвидшого відновлення після травм і операцій плеча, кисті та передпліччя з метою запобігання набряку і зменшення запального процесу. Важливо звертати увагу на колір кінчиків пальців, так як при занадто тривалому носінні пов'язки може порушитися кровообіг. Тому при найменших ознаках зміни кольору рук, необхідно звернутися до лікаря. Пов'язка, що підтримує при травмах рук кінцівку, успішно справляється з утриманням кінцівок в нерухомому стані і захищає травмовану область. Однак варто пам'ятати, що цей спосіб лікування, як і будь-який, вимагає професійного спостереження.

V. Узагальнення та систематизація знань

Розв’язування  ситуативних  завдань. Експрес - опитування

Якщо  згодні  із твердженням  поставте «+»,  якщо  ні  «- ».

1. Біологічні антисептики – це  антибіотики. (+)

2. Призначення  давлючих  кровотеч… (для  зупинки  кровотеч.)

3. Іммобілізуючі пов’язки використовують для.. (  для  фіксації  тіла в  нерухомому  стані.)

4.Згорнута  частина бинта  називається…голівкою, а  вільний  кінець  - початком.

Які  пов’язки  накладають  при

5) рані  на  коліні; ( черепашачу  пов’язку).

6) рані на  щоці; (пластирні пов’язки.)

7) рані  на  підборідді; (пращоподібні  пов’язки.)

V. Підсумок  уроку.

Сьогодні  на  уроці  я    навчилася…,  зрозуміла…,  повторила…

VІ. Домашнє  завдання

Вивчити параграф          , сторінки               , замалювати схему в зошиті.

 

 

Тема: Тренування у наданні домедичної допомоги при пораненнях.

Мета:навчити учнів техніці накладання пов’язок, кровоспинного джгута та закрутки та транспортування потерпілого;виховувати в учнів  психологічну стійкість під час зупинки кровотечі та травматичній ампутації кінцівки.

Навчальні питання:

1. Техніка накладання кровоспинного джгута і закрутки на стегно.

2. Техніка стискання судин для зупинки кровотечі.

3. Техніка накладання пов’язок на різні частини тіла.

Метод проведення: показ, розповідь, тренування.

Навчально – матеріальне забезпечення:операційні картки,кровоспинний джгут,бинт, підручник ЗВ.

Хід уроку

 

№ з/п	Навчальне  питання	Час	Зміст навчального матеріалу	Дії викладача
І	Вступна частина	8хв   1хв. 1хв. 2хв. 4хв.	Шикування; Рапорт; Перевірка готовності о/с до заняття; Стройовий тренаж.	Приймаю рапорт, перевіряю готовність о/с до заняття, проводжу сторойовий тренаж вихід із строю, підхід до начальника та повернення до строю.
ІІ	Основна частина	32хв. 5хв.	Перевірка д/з Класифікація ран. Види кровотечі. Поняття про рану.       Актуалізація мислення учнів	Проводжу опитування д/з.  1 питання учні дають відповідь в усній формі, а 2 та 3 викликаю до дошки письмово.
1навчальне питання	Техніка накладання кровоспинного джгута і закрутки на стегно	9хв.	Зупинка кровотечі за допомогою джгута	Розповідаю та показую про техніку накладання кровоспинного джгута та закрутки, потім учні один на одному тренуються зупиняти кровотечу способами, які вивчають.
2навчальне питання	Техніка стискання судин для зупинки кровотечі.	9хв.	Точки натиснення найважливіших артерій:	За допомогою операційної картки розповідаю і показую учням точки натиснення найважливіших артерій для зупинки кровотечі. Задаю запитання для засвоєння вивченого матеріалу.
3навчальне питання	Техніка накладання пов’язок на різні частини тіла.	9хв.	Пов’язка на одне око праве (ліве) Взяти бинт в праву (ліву) руку. Коловим горизонтальним ходом з ліва на право (з права на ліво) через лоб закріпить бинт. Ззаду спустити на потилицю завести під вухо на стороні пораження косо через щоку і вверх, затуляючи ним око. Косий хід закріпити коловим. Потім знову зробить косий хід в гору попереднього косого, і так роблячи колові та косі тури, закрити око. Пов’язка на праве (ліве) вухо  Взяти бинт в праву ( ліву) руку.  Зробить колові ходи і на стороні ураження спустить все нижче і нижче.  Закріпить пов’язку коловим ходом. Пов’язка на ліктьовий суглоб.  Взяти бинт в руку .  Наложити два три колових хода, потім ходи бинта розположити більш косо.  Першим пальцем лівої руки притримати нижній край бинта, розкатать трохи його голівку і перегнути бинт по направленню до себе таким чином, що верхній край його стає нижнім і навпаки.  Зробить перегиб бинта на одній стороні і по одній лінії Пов’язка на колінний суглоб.  Взяти бинт в руку.  Кінцівку привести в полу зігнений стан.  Зробить коловий хід через найбільш висхідну частину наколінника.  Зробить схожі ходи з переду почергово нижче і вишче попереднього і ззаду, і покриваючи попередній хід. Пов’язка на плечовий суглоб Взяти бинт в руку. Провести бинт через здорову під пахвинну впадину по передній стороні грудної клітки. Потім перейти на плече, обійти його попередні зовнішню і задню поверхню. Вивести по заду в під пахвинну ямку, а із неї на спину, через передню і бокову поверхню плеча, де цей хід перехрещується з попереднім. Далі вести бинт по спині по направленню підпахвинної впадини здорової сторони. Звідси почать повторення першого ходу потім декілька вище повторить другий хід і так далі. „Восьмиподібна” пов’язка на груди Взяти бинт  в руки. Почати з колового ходу закріпити бинт навколо грудної клітини. Попередньої поверхні грудей бинт вести в гору в косому направленні з права на ліве надпліччя, через спину поперечно на праве надпліччя і спустить косо в ліво в підпахвинну впадину. Потім бинт вести поперечно через спину в праву підпахвинну впадину, звідси через ліве надпліччя, повторюючи другий і третій ходи. Пов’язку закріпить ходом навколо грудей.	За допомогою мультимедійного проектору, розповідаю та показую учням техніку накладання  пов’язок. Після вивчення матеріалу учні самостійно виконують накладання пов’язок на різні частини тіла.
ІІІ	Заключна частина	5хв.	Нагадування теми, мети та навчальних питань уроку. Визначення кращих учнів. Задати домашнє завдання(вивчити техніку накладання пов’язок та кровоспинного джгута).	Нагадую тему та мету уроку, навчальні питання. Визначаю кращих учнів класу. Задаю домашнє завдання

 

 

 

 

Тема: Тренування у наданні допомоги при переломах.

Мета: Ознайомити з причинами виникнення переломів, їх класифікацією, способами надання першої допомоги та транспортування потерпілих; навчити використовувати підручні матеріали при наданні першої медичної допомоги.

Тип уроку: Комбінований.

Учні мають знати:Вимоги та правила надання першої допомоги при переломах та транспортуванні потерпілих.

Учні повинні вміти:Правильно ввести знеболювальні ліки, іммобілізувати ушкоджений орган, та правильно транспортувати потерпілого.

Учні повинні засвоїти терміни і поняття:перелом, травматичний шок, іммобілізація.

Методи і форми проведення уроку:розповідь,самостійне опрацювання матеріалу, практичні вправи.

Обладнання і матеріали:підручник, набір плакатів, медична шина, кусок дошки, носильна лямка.

Міжпредметні зв’язки: біологія, основи здоров’я.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Оголошення теми, мети, порядку вивчення нового матеріалу.

Об’єднання учнів у пари на час вивчення нового матеріалу та закріплення нових знань і умінь.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Еврістична бесіда.

1.Який тип кровотечі найнебезпечніший, чому?

2. Як правильно накласти джгут при кровотечі? Чим його можна замінити?

3.Які правила та вимоги потрібно пам’ятати при накладанні пов’язки?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Переломи бувають:

Закриті - цілісність шкірного покриву не порушується.

Відкриті - у місцях перелому залишається рана.

Також розрізняють переломи зі зміщенням і без зміщення кісткових уламків. Найтяжчими є переломи, що супроводжуються опіками і радіаційним ураженням.

Переломи, що виникають внаслідок дії кулі або осколка снаряда, називаються вогнепальними. Для них характерно: розтрощення кісток на великі й дрібні осколки, розмічення м’яких тканин тіла в місцях перелому.

Основні ознаки переломів – біль, припухлість, синці, незвична рухомість у місцях перелому, кістковий хрускіт,порушення функцій кінцівок.

У тяжких випадках переломи та ускладнені вивихи супроводжуються шоком. Особливо часто розвивається шок при відкритих переломах з артеріальною кровотечею. Травматичний шок-це загрозливе для життя ускладнення важких уражень,що характеризується розладом діяльності центральної нервової системи,порушенням кровообігу, обміну речовин, інших важливих функцій організму.

2.Перша допомога при переломах.

Самостійна робота з підручником.

Опрацювати «Перша допомога при переломах та транспортування потерпілих» сторінка підручника          . Перша група  визначає  порядок дій під час надання першої допомоги при переломах; друга групам продемонструє накладання шини при переломі кісток передпліччя; третя група демонструє накладання шини при  переломі стегнової кістки; четверта група демонструє можливі способи перенесення потерпілих.

Можливий варіант порядку дій під час надання першої допомоги при переломах:

1.Ввести потерпілому знеболювальні ліки, які є в індивідуальній аптечці. Не торкаючись голки руками, укол роблять у м’які частини тіла.

2.Використаний шприц-тюбик приколоти до одягу потерпілого на груди;

3. Зупинити артеріальну кровотечу (при відкритому переломі);

4. Накласти на рану стерильну пов’язку ;

5. Використовуючи табельні або підручні засоби, іммобілізувати травмовану частину тіла (забезпечити нерухомість кісток у місці перелому);

6. Забезпечити потерпілому спокій;

7. Викликати швидку медичну допомогу або доставити потерпілого до медпункту. 

Загальні правила накладення шин:
1. Шину накладають так, щоб захопити два сусідніх суглоби (вище і нижче перелому). Якщо довжина шини недостатня, пов'язують між собою кілька шин.
2. Перед накладенням шину згинають за формою кінцівки.
3. При накладенні шини під неї накладають м'яку підстилку (вата, простирадло тощо), особливо в місцях кісткових виступів.
4. При переломі нижньої кінцівки шини накладають з 2-3 сторін.
5. При відкритих переломах не можна прикладати шину до місця, де виступає зламаний кінець кістки.

6. На всьому протязі шина прикріплюється до кінцівки широким бинтом щільно, рівномірно, але не дуже туго, щоб не порушився кровообіг.

Демонстрація  учнями накладання шини при переломах.

Демонстрація учнями перенесення потерпілого.

IV. Підсумок уроку

Яке значення мають отримані вами знання у повсякденному житті?

V. Домашнє завдання.

Опрацювати сторінки підручника         .

VІ. Підсумки уроку

Оцінюю діяльність учнів на уроці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема уроку. Контрольна робота №2 

 

Цілі уроку: узагальнити та скоригувати знання учнів з теми «Основи медичних знань та допомоги»; визначити рівень навчальних досягнень учнів з теми, розуміння учнями основних понять, уміння використовувати їх на практиці.

 

Тип уроку: контролю й коригування знань, умінь і навичок.

 

Форми роботи: письмова контрольна робота за варіантами.

 

Обладнання: роздаткові дидактичні картки (2 варіанти).

 

Базові поняття та терміни: перев’язка ран, засоби перев’язування ран, пакет перев’язувальний індивідуальний, десмургія, іммобілізуючи пов’язки, підтримуючі пов’язки, бинтові пов’язки, косинкові пов’язки, пращеподібні пов’язки, домедична допомога при пораненнях.

ХІД УРОКУ

1.                     Організація класу

Вітаюся. Відмічаю відсутніх. Перевіряю готовність учнів до уроку.

 

II. Письмова контрольна робота

Учитель розподіляє варіанти й нагадує учням зміст завдань, час виконання та ключові моменти оформлення відповідей і систему оцінювання:

• завдання 1, 2, 3, 4, 5, 6 — тестові, кожне завдання оцінюється в 0,5 бала, у сумі перші шість завдань дають 3 бали;

• завдання 7, 8, 9 оцінюються по 2 бали, разом за дев’ять правильно виконаних завдань — 9 балів;

• завдання 10 пропонується виконувати учням, які претендують на оцінку 12 балів, оцінюється в 3 бали.

Отже, максимальна оцінка за правильно виконану роботу становить 12 балів.

Час на виконання роботи — 40 хв.

 

ІІІ. Домашнє завдання

Повторити матеріал конспектів та підготувати міні повідомлення про види травм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Накладання іммобілізуючої шинної пов’язки шини Крамера на передпліччя , деревинної шини на стегно.

Мета: ознайомитись з способами надання першої допомоги та транспортування потерпілих при переломах; навчити використовувати підручні матеріали при наданні першої медичної допомоги- . накладання іммобілізуючої шинної пов’язки шини Крамера на передпліччя та деревинної шини на стегно.

Тип уроку: Комбінований.

Основні  терміни і поняття:Перелом, іммобілізація, шинна пов’язка, деревинна шина.

Методи і форми проведення уроку:розповідь,самостійне опрацювання матеріалу, практичні вправи.

Обладнання і матеріали:підручник, набір плакатів, медична шина, кусок дошки, носильна лямка.

Міжпредметні зв’язки: біологія, основи здоров’я.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Оголошення теми, мети, порядку вивчення нового матеріалу.

Об’єднання учнів у пари на час вивчення нового матеріалу та закріплення нових знань і умінь.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Еврістична бесіда.

1. Що таке перелом?
2. Які ознаки перелому?
3. Як надавати першу допомогу при переломі?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Правила накладання шин при переломах

Переломи виникають внаслідок різник рухів, ударів, падіння з висоти, інших причин. Переломи кісток бувають закритими і відкритими, без зміщення і зі зміщенням кісткових відламків. При закритих переломах не порушується цілісність шкірного покриву, при відкритих – у місцях перелому залишається рана. Найнебезпечніші відкриті переломи.

Розпізнають переломи із зміщенням і без зміщення кісткових уламків. Під час аварій, катастроф, землетрусів, ядерного ураження у потерпілого можуть бути численні переломи кісток. Найтяжчими є переломи, що супроводжуються опіками і радіаційним ураженням.

Переломи, що виникають внаслідок дії кулі або осколка снаряда, називаються вогнепальними. Вони характеризуються розтрощенням кісток на великі і дрібні осколки, розміжченням м’яких тканин тіла в місцях перелому і відриванням частин кінцівки. Основні ознаки переломів – біль, припухлість, синці, незвична рухомість у місцях перелому, порушення функції кінцівки. У тяжких випадках переломи супроводжуються шоком.

Перша допомога при переломах – здійснення в першу чергу тих заходів, від яких залежить збереження життя потерпілого, а саме: зупинка артеріальної кровотечі, попередження травматичного шоку, накладання стерильної пов’язки на рану, проведення імобілізації табельними чи підручними засобами.

При переломах ребер грудини клітку туго перев’язують, щоб обмежити рухи ребер при диханні. Переломи черепа і хребта дуже небезпечні. У таких випадках краще викликати швидку допомогу і не рухати потерпілого.

Прикмети. Різка біль, припухлість, кровопідтік, порушення руху в пошкодженій області, викривлення і вкорочення кінцівки, її рухомість поза суглобом. При прощупуванні місця перелому біль посилюється, і в цьому місці чується хруст. У випадку відкритого перелому з рани можуть стирчати відламки кістки.

Найголовніше при першій допомозі при вивихах і переломах – забезпечити нерухомість пошкоджених ділянок!

Перша допомога. Насамперед необхідно застосувати міри до зменшення болі і повного позбавлення руху (фіксації) кісткових відламків. Навіть незначне зміщення відламків може призвести до посилення болі, пошкодження судин і нервів.

Найпростіший метод фіксації: туго прибинтувати пошкоджену руку до тулуба, ногу – до здорової ноги.

Переломи у випадку правильно наданої першої допомоги заживають удвічі швидше.

Найбільш ефективний спосіб – накладення шин, спеціально для цього призначених або вже виготовлених з підручного матеріалу (дерев’яна планка, дошка, палка, лижа, зон і інші предмети). Шина повинна бути такої довжини, щоб захопити по крайній мірі два суглоби – вище і нижче місця перелому. Наприклад, при переломі гомілки шина повинна обов’язково щільно захоплювати гомілковостопний і колінний суглоби. При переломі крупних кісток (стегна, плечової кістки) необхідно фіксувати всі три суглоби кінцівки.

У випадку перелому стегна шина накладається від пахи і продовжується до стопи, дещо виступаючи за її край. Друга шина, більш коротка, накладається на внутрішню поверхню ноги від проміжності.

Перед накладанням шину слід обмотати бинтом, рушником, простирадлом і т.п. Шини прибинтовують по всій протяжності кінцівки. Зовнішня шина при переломі стегна, окрім того, прибинтовується у своїй верхній частині і до тулуба.

При переломах ребер для зменшення болі грудну клітку туго перев’язують бинтами, довгим рушником або простирадлом. Транспортують потерпілого в положення сидячи.

При переломах кісток тазу потерпілого варто покласти на тверду рівню поверхню зі зігнутими в колінах ногами, під коліна підкладають валик. Перед вкладанням область тазу у потерпілого туго бинтують. При транспортуванні потерпілого в лікувальний заклад ноги в колінах і в області гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв’язати.

При переломах шийного відділу хребта фіксують голову потерпілого, вкладеного на ноші, наступним чином: довкола голови і під підборіддям накладають пов’язку, кінці якої міцно прив’язують до ручок нош.

Голову можна також фіксувати, обклавши її мішочками (наприклад, поліетиленовими) з піском. Вкладати потерпілого на ноші повинні декілька чоловік, фіксуючи тіло в суворо горизонтальному положенні руками в області шиї, спини, тазу, гомілок і стоп.

Надаючи першу допомогу при переломі хребта, пам’ятайте: навіть невелике зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку і найважчих наслідків.

Пораненого з переломом грудного відділу хребта вкладають на спину на дошку, зняті двері, дерев’яний щит і т.п. і прив’язують. При відсутності таких засобів потерпілого акуратно вкладають на ноші і прив’язують його таким чином, щоб при транспортуванні тіло залишалося нерухомим.

Потерпілого можуть також переносити декілька чоловік на міцному простирадлі або одіялі, однак при цьому діяти потрібно синхронно, акуратно і дуже обережно. Категорично забороняється саджати потерпілого або ставити на ноги.

Якщо поранений знаходиться без свідомості, то його вкладають на живіт, підклавши під верхню частину грудної клітки і лоб валики (у випадку вдушення запавши язиком або блювотними масами).

В такому ж положенні транспортують потерпілого і при переломах поперекового відділу хребта.

При відкритому переломі спочатку оброблюється рана, накладається стерильна пов’язка, а потім вже приймаються міри по наданню повної нерухомості.

Переламану кінцівку не можна тягнути або повертати.

IV. Підсумок уроку

Яке значення мають отримані вами знання у повсякденному житті?

V. Домашнє завдання.

Опрацювати сторінки підручника         .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Способи та правила транспортування потерпілих при різноманітних ушкодженнях : перенесенням на руках, на плечах, на спині, з використанням носильних лямок і підручних засобів, на санітарних ношах.

Мета: дізнатись про способи транспортування потерпілих, практично їх засвоїти, виховувати патріотизм

Тип уроку: комбінований.

Учні повинні засвоїти терміни і поняття:перелом, ушкодження, іммобілізація, носильні лямки, санітарні ноші.

Методи і форми проведення уроку:розповідь,бесіда,самостійне опрацювання матеріалу, практичні вправи.

Обладнання і матеріали:підручник, набір плакатів, медична шина, кусок дошки, носильна лямка.

Міжпредметні зв’язки: біологія, основи здоров’я

Хід уроку

І. Організація класу.

Вітаюсь, перевіряю готовність учнів до уроку, відмічаю відсутніх.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Бесіда

1. Що ви розумієте під поняттям ушкодження?
2. Які види ушкоджень вам відомі?
3. Запропонуйте відомі способи транспортування потерпілих при різних видах ушкодження.
4. Пригадайте, чи траплялись випадки у вашому житті допомагати потерпілим пересуватись до місця надаання медичної допомоги?

ІІІ Вивчення нового матеріалу.

Транспортування — один із важливих елементів надання першої медичної допомоги.

Вибір способів і засобів транспортування залежить від конкретних умов, а саме:

стану постраждалого; характеру травми або захворювання; наявності спеціальних і підручних засобів евакуації та відстані транспортування.
Транспортування потерпілого можуть здійснювати один або кілька людей вручну або з використанням спеціальних пристосувань і підручних засобів. Коли немає підручних засобів і часу для їхнього виготовлення, одна людина може нести потерпілого на руках (а), спині (в) й плечі (б).
 

 

 

Рис. Транспортування потерпілого одною людиною

 

 

Рис Перенесення постраждалого “на замку “

Існує декілька способів перенесення постраждалого двома рятувальниками  При перенесенні “на замку” із трьох рук (а) вільна рука рятувальника захоплює плече другого для запобігання падіння постраждалого назад, а “на замку” із чотирьох рук (б) постраждалий тримається руками за шию рятувальників. У ряді випадків, за відсутності помічників, на короткі відстані заспосовується транспортування волоком (на брезенті), плащ-па-латці, за допомогою підручного засобу, за руки, за ноги, за одяг).

Для перенесення потерпілого в лікувальну установу або до транспортного засобу використовують стандартні медичні ноші  або їхню імпровізацію з підручних матеріалів

 Під час транспортування потерпілий повинен перебувати в положенні, що відповідає його травмі (захворюванню). Основними з них є наступні:

1. На спині — у випадках: струс головного мозку; травми передньої частини голови й обличчя; ушкодження хребта; переломи кісток тазу й нижніх кінцівок, шоковий стан;

Рис.  Носилки: а — штатні;

б – імпровізовані з жердин;

в – імпровізовані із одягу

травми органів черевної порожнини; травми грудей; гострі хірургічні захворювання (апендицит, провідна виразка, защемлена грижа); ампутація нижніх кінцівок з валиком під травмованою ногою.

2. На животі – у випадках:

травми спини, сідниць, тильної поверхні ніг;

травми потиличної частини голови;

крововтрата з валиком під грудьми й головою.

3.Сидячи – у випадках:травми ока, дихальних шляхів;

травми верхніх кінцівок;

 забиті місця, порізи, садна;

травми плечового поясу;

ампутована верхня кінцівка з піднятою вверх рукою.
4.У деяких випадках, наприклад, травми шиї — напівсидяче положення зі схиленою на груди головою.

У холодну пору року варто вжити заходів для попередження охолодження потерпілого. Особливо це стосується потерпілих, які знаходяться у несвідомому стані, з накладеними кровоспинними джгутами й із відмороженнями. При транспортуванні треба постійно стежити за диханням, пульсом і поводженням потерпілого й при необхідності надавати йому медичну допомогу.

ІV. Закріплення знань учнів

Відпрацювання правил транспортування.

V. Домашнє завдання.

Опрацювати сторінки підручника         ,підготувати повідомлення на одну з запропонованих тем.