Заняття - тренінг з біології для учнів 9-11 класів "ВІЛ /СНІД : передбачити, уникнути, не захворіти."

Заняття –тренінг

«ВІЛ/СНІД:передбачити, уникнути,не захворіти»
 

Мета: актуалізувати  і поповнити базові знання про ВІЛ/СНІД ,усвідомлення зв’язку  між способом життя і ризиком  інфікуватися , розвивати вміння  уважно ставитися до свого здоров»я ,  виховувати ставлення до  здоров»я людини , як найвищої цінності.
 

Результати навчання:
Наприкінці заняття учні повинні вміти:

 Пояснити відмінність між ВІЛ і СНІД
 Оцінити різики інфікування у різних ситуаціях
 Назвати три стадії ВІЛ-інфекції та їх ознаки

 

Обладнання і матеріали:

 Папір ,олівці ,фломастери ,маркери ,ножиці ,скотч ,клей,компютерна підтримка 
Домашнє завдання:

 Скласти лист другу про хворобу ХХ сторіччя.

 
Орієнтований план тренінгу
 

Зворотній зв’язок , стартові завдання	10 хв
Слово вчителя	25 хв
Робота в групах	15 хв
Руханка	5 хв
Вправа « Оцінка ризику ВІЛ-інфікування»	20 хв
Закінчення тренінгу	10 хв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

І. Вступ
 1.    Оголошення теми уроку

Вчитель : сьогодні тема нашого уроку «ВІЛ/СНІД :
передбачити ,уникнути , не захворіти» Ця тема для вас не нова: пам’ятаєте  1 грудня весь світ відзначає День боротьби зі СНІДом.

 

    Скільки про СНІД не писали і не говорили, чомусь кожен з нас вважає, що ця хвороба існує деінде, тільки не поруч нас – не в моєму місті чи селі, не в моїй області, не в моїй країні.

Проте статистика річ уперта, а ми з вами маємо нині страшні цифри: кожен 100-й мешканець України – ВІЛ інфікований. За даними ООН, щороку СНІД – «чума ХХ століття » забирає життя 5 млн. осіб. Зараз на планеті біля 150 млн. інфікованих це тільки офіційна статистика.

Україна входить в пятірку у світі за темпами поширення цієї хвороби. Зараз за офіційною статистикою, ВІЛ, СНІД інфікованих в Україні біля 200 тис. осіб. Абсолютна більшість інфікованих ВІЛ особи віком 20 – 39 років. ВІЛ, як інші віруси, наприклад, грипу, герпесу, – дуже малий мікроорганізм, який не можна побачитиза допомогою звичайного мікроскопу.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 році у США. Протягом двох років було з’ясовано загальну картину хвороби, виявлено її збудника – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розроблено методи, за допомогою яких знаходять цей вірус в організмі людини, встановлено механізм негативної дії вірусу на організм. Офіційно ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французькими вченими на чолі з Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі (одночасно із американськими вченими з Національного Інституту Здоров’я на чолі з Робертом Галло). Термін СНІД застосовують до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції. Офіційні критерії ВІЛ/СНІДу розроблені Центром боротьби та попередження захворювань в Атланті (штат Джорджія), де проводяться спостереження за поширенням інфекції у Сполучених Штатах.

Віруси, в тому числі й ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус потрапляє в організм, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки – антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція (наприклад, коли аналіз крові показує наявність антитіл до ВІЛ, це означає, що людина інфікована ВІЛ). Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, протягом яких організм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові. В цей інкубаційний період (його називають “вікно”) сучасними методами дослідження неможливо виявити вірус в організмі, оскільки він ще не накопичився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ, рекомендується навіть за наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.                                                                                                                              Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати й почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторне захворювання або застуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе ніяк не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється, а вірус сильнішає.

Розвиток захворювання може відбуватися по двох варіантах. У першому варіанті вірус, що проникнув у клітину, відразу приступає до «переналагодження» всіх технологічних процесів, що протікають у ній, і приступає до інтенсивного виробництва собі подібних. При цьому витрачаються всі матеріальні і енергетичні ресурси клітини, що приводить до її загибелі.

При другому варіанті вірус може затаїтися і почати впливати на клітину тільки внаслідок впливу якихось поки остаточно не встановлених провокуючих факторів. Ця форма бессимптомно інфекції, що протікає, називається латентною.

                                    

Сьогодні ми з вами пригадаємо те ,що знаємо і поповнимо  свої знання новим матеріал.
 

2.    Очікування

Я попрошу вас написати на стікерочках свої очікування ,тобто те що ви очікуєте від тренінгу ,і прикріпити їх навколо контуру людини. Ви знаєте , що прикріплюємо по черзі і проговорюємо вголос.
 
 І Актуалізація опорних знань
 
 1. « Мозкова атака» (робота в парах) 

Завдання :
З’ясуйте значення  термінів  ВІЛ і СНІД і як вони розшифровуються.
  

ВІЛ

В – вірус( збудник захворювань )

І – Імунодефіциту ( відсутність імунної реакції організму )

Л – людини ( може бути тільки у людини )

СНІД

С – синдром – сукупність симптомів (ознак), що вказують на наявність якоїсь хвороби

Н – набутого – неприродного для організму, набутого в процесі життя                         ( не спадкового)

І – імунного – стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від хвороботворних організмів

Д – дефіциту – відсутність захисної реакції імуної системи на проникнення в організм шкідливих бактерій

 

ІІ. Ознайомлення з навчальним матеріалом

1. Презентація  учениці на тему: «СНІД: знати,щоб жити»(використано ІКТ)
 
ВІЛ/СНІД – хвороба відносна молода .Про неї ми почули наприкінці 80-х років минулого століття. Але якщо в 1988 році було лише 2 хворих на весь Радянський Союз , то в 2007 році у Вінницький області – 1432 людини. Цифри жахливі , але ще страшніше те ,що хвороба не вибирає за статевими ознаками або за кольором волосся , або за кольором очей. Хворіти можуть як дорослі ,так і діти . І ніхто не може сказати: « Ні! Мене це не стосується!» Ми всі ходимо під Богом. Дай Боже ,щоб він нас зберіг , але ми самі повинні знати як передається інфекція ,щоб уникати  контакту  з нею.
 Вірус ВІЛ є збудником і він є всіх виділеннях організму : сльозах , слині .поті , сечі. Але найбільша ,тобто найнебезпечніша концентрація його у  крові ,молоці матері і  виділеннях статевих органів.
  Віл-інфекція викликає глибоку поразку системи клітинного імунітету людини, що приводить до розвитку інфекційних захворювань і злоякісних новоутворень. Велика частина імунологічних порушень при Сніді виражається у виснаженні і загибелі Т-лімфоцитів. Вірус первинно може вражати не тільки Т-лімфоцити і макрофаги, але і клітини центральної нервової системи. У цьому випадку зараженою виявляється одна з 10-100 нервових клітин, тоді як у крові – лише одна з 10 000 клітин.

Останнім часом хвороба виявила характер світової епідемії. Вірус імунодефіциту можна виявити в слині, слизових виділеннях, крові, сечі і спермі зараженої людини. Хвороба розвивається при потрапленні інфекції в кров, може передаватися і статевим шляхом.

Тому науковці стверджують ,що відомо три шляхи інфікування ВІЛ-інфекцією. Це :

1.вертикальний (від матері до дитини, внутрішньоутробна передача ВІЛ плоду з током крові інфікованої матері або вже після народження через материнське молоко)  

                                                                                                                         2.  статевий ( при статевому контакті) Навіть при єдиному контакті можна інфікуватися ,тому такий контакт має бути тільки між дорослими людьми, які чітко уявляють наслідки таких дій. Ні за яких обставин це не може бути примусово, за порадами подруг .друзів ,заради моди.

3. через кров (при порушенні цілесності шкіри та проникнення інфікованої крові безпосередньо до кровоносної системи здорової людини, наприклад використання шприца чи голки із залишками крові).

               

   Інкубаційний період захворювання може тривати від 3-7 нед до 3-5 років і більше. Після проникнення в організм здорової людини вірус починає інтенсивно розмножуватися. Антитіла до ВІЛ можуть бути виявлені в крові людини вже через 4-8 неділь після зараження. У деяких хворих цей період затягується до року. Рівень антитіл до білкових субстанциій серцевини вірусу, а згодом і до білкового компонента його оболонки, починає швидко наростати. До цього процесу приєднується сероконверсія, тобто зниження концентрації антигену.

Якщо в крові залишилися тільки одні антитіла, а антиген не визначається, говорять про повну сероконверсію. Це період схованого плину інфекції. Зниження концентрації антитіл до білкових компонентів серцевини вірусу і підвищення рівня антигену в крові свідчать про несприятливий перебіг хвороби.

Наприкінці 4–5-ї нед після зараження ВІЛ у хворого розвивається комплекс симптомів, аналогічних ознакам інфекційного мононуклеозу: температура тіла підвищується до 38,5–39,5 °С, починається ангіна, відзначається збільшення печінки, селезінки і різних груп лімфатичних вузлів. «Мононуклеозоподобна» реакція триває від 3 до 100 днів. Температура тримається тривалий час і не знижується при лікуванні відповідними препаратами.

Може розвитися гострий енцефаліт з розладом зору і слуху, з’являються діарея, пітливість у нічний час, швидка стомлюваність. Найбільш характерною діагностичною ознакою захворювання є збільшення  ліктьових, пахвових і підщелепних лімфатичних вузлів. Порожнина рота при цьому залишається здоровою.

Вірус Віл-інфекції можна знищити ефіром, этанолом, кип’ятінням, ацетоном, гипохлоридом натрію, етиловим спиртом, 1%-вим лізолом, 5%-вим формаліном, 0,5%-вим гипохлоридом натрію, сумішшю спирту і ацетону (1:1). При кімнатній температурі вірус залишається активним у рідкому середовищі або у висушеному стані протягом  4–7 сут. При нагріванні до 57 °С вірус гине протягом 30 хв, а при кип’ятінні – протягом 5 хв.

Підозра на Віл-інфікування виникає при збільшенні більш ніж одного лімфатичного вузла в більш ніж однієї лимфогруппи (крім пахової), що не зникає більше 6 тижнів. При цьому відзначається помірна хворобливість лімфатичних вузлів. Вони звичайно зберігають свою рухливість, а їхній діаметр коливається від 0,5 до 3 див, помірковано хворобливі (або безболісні), не пов’язані із клітковиною, рухливі, розміром від 0,5 до 3 див у діаметрі. Лимфаденопатия при Сніді звичайно зберігається більше 3 мес і розглядається як перехідна форма Віл-інфекції.

Легенева форма Сніду розвивається в 50-80% Віл-інфікованних і проявляється інтерстиціальною пневмонією, викликаною пневмоцистою Corinii. Нерідко це захворювання виступає в сполученні із саркомою Калоші. Пневмонія протікає практично бессимптомно. Діагноз пневмонії встановлюють при рентгенологічному дослідженні, що виявляє слабку альвеолярно інтерстиціальную інфільтрацію.

Поразка шлунково-кишкового тракту при Сніді викликають найпростіші з роду криптококків, дріжжеподобні гриби роду Candida, цитомегаловірус, мікобактерії туберкульозу, сальмонелла. Основним клінічним симптомом захворювання є вялотекуща діарея, що не припиняється протягом декількох місяців і приводить до втрати маси тіла і зневоднення організму хворого. У хворих знижується маса тіла більш ніж на 10% (один з найбільш частих клінічних симптомів вираженого Сніду), розвиваються гастрит, кандидозний стоматіт, эзофагіт, а також інші хронічні інфекції (дизентерія). Шлунково-кишкова патологія нерідко ускладнюється геморрагиями, перфорацією, непрохідністю.

Церебральна форма Сніду звичайно проявляється у вигляді вторинної інфекції центральної нервової системи (менінгіт, абсцеси головного мозку, гострий енцефаліт, що прогресує, рідше – у вигляді пухлини головного мозку. Хворі скаржаться на підвищення температури тіла, головний біль, загальмованість. У них послабляється пам’ять, іноді розвивається слабоумство, з’являються локальні невралгічні симптоми.

Найбільш ранньою ознакою Віл-інфікування можуть стати поразки шкіри, які найчастіше проявляються у вигляді саркоми Калоші, що ставиться до групи пухлин кровоносних судин. Этиологія хвороби не з’ясована. Приблизно вона має вірусну природу (мегаловіруси, вірус Эпштейна-Бappa, вірус простого герпеса).

На шкірі хворих Снідом може активізуватися піогенна інфекція, що проявляється  стрептодермією.  У хворих Снідом також часто зустрічаються кропивниця (головним чином папулезная форма), облисіння (множинні осередкові поразки з вираженою тенденцією переходу в дифузійну форму), іхтіоз, тромбопеническая пурпуру, лейкоплакія і эозинофильный пустулезный фолликулит. У значній мірі ускладнюється плин псоріазу й екземи. Найбільш специфічними поразками шкіри є саркома Калоші і шанкриформная піодермія.

                

Діагноз «СНІД» установлюється на основі клінічних проявів і лабораторних даних і з великою ймовірністю підтверджується наявністю в осіб  30-55 років саркоми Калоші; лімфоми, этиологічно не пов’язаної з лімфогранулематозом і стійкої до проведеної хіміотерапії; пневмоцистит пневмонії; тривалої лихоманки неясної этиології; генералізованной лимфаденопатії неясного походження; хронічного діарейного синдрому, що зберігається більше 1-2 мес і є наслідком энтеробактеріоза, кокцидіозу, изоспоріоза, криптоспоридіоза; безпричинною втратою маси тіла хворого протягом місяця на 10% і більше; бронхіальним і легеневим кандидозом; виникненням ендогенних і екзогенних реінфекцій і суперінфекцій.

Антитіла до ВІЛ виявляються за допомогою серологічних методів діагностики: реакції іммуноферментного аналізу (ІФА), іммунофлюресценції, іммуноблоттінга і ін.                                                                                                                                                               Для виявлення вірусу застосовуються вірусологічні методи дослідження: посів крові або іншого матеріалу в культуру тканини, електронна мікроскопія, ланцюгова реакція (БЕНКЕТ) і ін. На практиці найчастіше прибігають до ІФА і іммуноблоттінгу, оскільки ці методи є найбільш доступними. При аналізі результатів реакції ІФА варто враховувати можливість неправдивих результатів, які можуть спостерігатися при ряді захворювань алергійного характеру, біохімічних зрушеннях в організмі, вагітності, алкоголізмі, пухлинах і ряді інших патологічних змін в організмі людини. За допомогою реакції іммуноблоттінга виявляються специфічні білки ВІЛ, виявлення повного набору яких підтверджує діагноз «СНІД».

Досить часто СНІД важко діагностувати, тому що у хворих можуть не проявлятися ніякі симптоми, крім набрякання пахвових, шийних або потиличних лімфатичних вузлів. У цьому випадку хвороба протікає в’яло, але через якийсь час наступає різке погіршення самопочуття і швидка смерть.

Це підступна невиліковна хвороба, яка не має характерних симптомів, але все-таки деякі з ознак даного захворювання можуть бути такими:

• Стійкий сухий кашель.
• Тривала, більше трьох місяців, лихоманка (підвищення температури) незрозумілої причини.
• Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).
• Різке зниження ваги.
• Тривала діарея.
• Часті головні болі, слабкість, зниження пам'яті і працездатності.
• Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білуватий наліт, виразки.
• Нез'ясовне зниження зору і сліпота.
• Пітливість вночі.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: якщо у вас з'явився якийсь симптом, описаний тут, це зовсім не означає, що у вас СНІД. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими захворюваннями, не пов'язаними з Віл-інфекцією, тому завжди потрібно пройти обстеження і з'ясувати причину недуги. У будь-якому випадку, розумним рішенням буде звернення до лікаря.

Вилікувати СНІД неможливо, тому він і є одним з найстрашніших захворювань у цей час. Рано або пізно захворювання обов’язково приведе до передчасної смерті. Але  ліки від СНІДУ розробляються.

     

 Україна посідає  перше місце в Європі по швидкості розповсюдження ВІЛ-інфекції.

В світі найнебезпечніший шлях – статевий . У нас в державі – через кров.
Давайте пригадаємо коли може бути контакт з кров»ю іншої людини.
Так, лікарня, перукарня, салон краси . Тому ми всі повинні вимагати ,щоб нам маніпуляції проводили або ж одноразовими інструментами , або ж ви повинні точно знати ,що їх дезинфікували.
Серед українців дуже багато ВІЛ-інфікованих серед наркоманів.
Чому на вашу думку? Так,одним шприцом користується багато людей. І ще : завжди уникайте можливості чіпати використані шприци. В голці шприца вірус зберігається більше трьох місяців. А вдруг , боронь Боже ,ви вкололися?!

                  

 Вірус імунодефіциту людини НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ через:

• спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;
• рукостискання;
• спільне користування “фонтанчиком” для питної води;
• посуд, їжу;
• домашніх тварин;
• туалети (унітази);
• чхання та кашель;
• контакти в громадському транспорті (наприклад, у години “пік”);
• обійми;
• монети та паперові гроші;
• постільну та натільну білизну, рушники, мило, мочалку;
• укуси комарів та інших комах;
• плавання в басейні;
• дверні ручки та спортивні снаряди;
• дружні поцілунки.

 2. Фронтальна бесіда
- Як ви думаєте ВІЛ і СНІД – це різні хвороби чи різні стадії?
Так ,ВІЛ переходить в СНІД.
3. Гра «Продовжи речення»

- Хвороба ВІЛ/СНІД має …

- Стадії хвороб….

1.    період «вікна»

2.    безсимптомний період

3.    стадія СНІД

                 

 

 
3. Робота в групах
 

 Вчитель: Я вам роздаю карточки із зображенням вікна ,
годинника ,будильника. Прошу вас об'єднатися в групи
Вікна займають стіл №1

      Годинники – стіл №2 ,

 Будильники – стіл №3
 (додаток №1)
 Завдання :У вас на столах є інформація про ці періоди. Прошу вас опрацювати матеріал і через 5 хвилин розповісти своїм однокласникам вже вивчену вами інформацію.

Презентація інформації
  

 4.    Вправа « Оцінка ризику ВІЛ-інфікування»

  Робота в групах

Завдання :  класифікувати ризик ситуацій зараження ВІЛ/СНІДом

 На карточках вказані ситуації (додаються) .
Правила :На столі знаходяться таблички  « Ризик високий» , «Ризик низький» , « Ризик відсутній»
Для виконання цієї вправи пригадайте все ,що ви чули про цю хворобу. Будьте уважні.
Кожен з вас читає ситуацію вголос і кладе карточку до таблички ,яка несе правильну відповідь.
Отже,починаємо.
 Ситуації:
 

1.    гратись у «кроваве братання»

 

2.    проколювати вуха однією голкою

 

3.    вживати ін»єкційні наркотики

 

4.    працювати у секс-бізнесі

 

5.    робити  зуби нестерильними інструментами

 

6.    робити перев»язку без рукавиць

 

7.    користуватись чужою битвою

 

8.    користуватись чужою зубною щіткою

 

9.    плавати в одному басейні

 

10. їсти те ,що приготував ВІЛ-інфікований

 

11. дружити з ВІЛ-інфікованими

 
    12. користуватися спільним посудом
 

13. обмінюватися одягом

 

14. бути покусаним комаром

 

15. жити в одній кімнаті з ВІЛ-інфікованим

 

16. сидіти за одною партою

 

17. користуватися спільним шкільним приладдям

 

18. їхати в одному транспортному засобі

 

19. робити уколи нестерильним  інструментом

 

20. торкатися кров'яних плям на предметах

 

21. дружній поцілунок

 

     22. користуватися спільним туалетом
 
Дякую. Ви бачити ,що не так багато ситуацій ,коли можна інфікуватися ,але їх потрібно уникати ,щоб не захворіти.
 

 ІІІ. Рефлексія
 

1. Підсумки заняття

 

Гра «Мікрофон»:

 

- ВІЛ і СНІД одна і таж хвороба?
- Які існують шляхи передачі інфекції?
- Які є стадії хвороби ?

-Профілактика ВІЛ/СНІДу

Закон України «Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення» гарантує громадянам високоякісну, кваліфіковану, анонімну та безкоштовну допомогу: консультації психолога, тестування на ВІЛ – інфекцію, передтестове та післятестове консультування, консультації інфекціоніста, огляд ВІЛ – інфікованих спеціалістами (генікологом, гірургом, терапевтом, дерматологовенерологом, невропатологом), надання стоматологічних послуг ВІЛ – інфікованим.

Поступає одне питання чому ні Уряд ні Президент, не робляд ніяких кроків адже це не пташиний грип не свинячий, від ВІЛ ліків немає. Навіть презирвативи в Україні коштують дорого. А у день памяті за ВІЛ інфікованими роздадуть по презирвативу і це все? Чому СНІД не обявлять епідемією він забирає набагото більше життів ніж грип. Напевно якби винайшли вакцину тодіб наша влада і оголосила епідемію. Адже підчас епідемії гроші легше відмити.

 

 

        

2.    Зворотній зв'язок. Вправа « Результативність очікування»

Ми на початку уроку навколо нашого хлопчика чіпляли свої очікування. Я прошу по черзі підійти до дошки і якщо ваші очікування справдилися то перенести своє сердечко  на  хлопчика.
 

3.    Домашнє завдання

Скласти Лист другу
 

4.    Завершення.

Прошу всіх встати і хором промовити: « НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ - ЖИТТЯ ЛЮДИНИ - БЕРЕЖЕМО  ЙОГО»  
 
                        
 

 

 

 Додаток№1
 

ПЕРІОД ВІКНА
 
 

Відбувається ВІЛ-інфікування
 
Більшість людей не помічають ,що інфіковані ,але дехто може на короткий час занедужати.
Хворі люди інфікують інших ,хоча обстеження  на ВІЛ-позитивну пробу може не виявити.
 
 

 

    Триває   2-12 тижнів може тривати до 6 місяців .
 
Тому лікарі рекомендують робити повторний аналіз
 
 

 БЕЗСИМПТОМНИЙ ПЕРІОД
 

 
Появляються у крові антитіла , які уможливлюють діагностування  ВІЛ-інфекції
Відсутні симптоми або поява деяких з них : втрата ваги , надмірна втома , пітливість ,пронос , температура довгий час ( до місяця ) тримається 37-37,5 .
Можливо , коли раптово піднімається температура до 40 і так же раптово падає .Ніяких ознак інших хвороб не має.
 
 
Триває від 6 місяців до 10 і більше років
 
 

 

СТАДІЯ СНІДУ
 

Виникнення загального імунодефіциту
 
На тлі загального імунодефіциту виникають різні інфекції ,або злоякісні пухлини ,що призводять до смерті.
Людина вмирає від того ,що організм не здатен боротися з хворобою . Хвороби виснажують організм.
 

Триває від 6 місяців до 12 і більше років
 

 

 

Наталя. Доброго ранку, життя! (Вінницька обл.)

Ти прекрасне завжди! 
Ти найкраще після пережитої ночі розпачу, болю та гірких одиноких сліз.
Ти дуже дороге і прекрасне, тому що проявилося в гарненькому усміхненому личку маленької кровиночки - рідної донечки. Життя прекрасне - бо донечка ЗДОРОВА...
Початок чи кінець. Я незаміжня, вагітна 24-річна жінка без стабільного заробітку та надійної підтримки сім'ї, вирішила народжувати. Незважаючи ні нащо я хотіла дитину, мого щастя не могло затьмарити нічого (я так думала), але...
Облік в жіночій консультації, аналізи, 4-ри місяці вагітності, обстеження на ВІЛ, його наявність в крові та Я - САМА. Це був кінець, була темрява, була ніч, яку я пережила тільки маючи надію, що це якась прикра помилка. То була найстрашніша ніч у моєму житті: передчуття лиха і надія на помилування. Як довго було чекати ранку, як страшно виходити на люди.
Засірів ранок... Я, зайшовши до храму і молячи Бога про помилування, обіцяючи йому все, що тільки може зробити людина заради спасіння, поїхала до Центру СНІДу.
Це не була помилка, але це не був і кінець. Лікарі розповіли мені, що якщо я буду пити ліки вчасно, гарно харчуватися, відповідально ставитися до виношування, народження і догляду за дитиною, то на 98% дитина народиться без ВІЛ.
І знову молитви, чекання, сльози, надія і віра...
Пологи. Що таке пережити пологи самотній ВІЛ- позитивній жінці? Страх, сором, невпевненість, біль і... огида від медперсоналу. До тебе бояться доторкнутися, заговорити, роблять вигляд, що не бачать твоїх сліз. Але, попри все, знайшлись добрі люди, які з професійною порядністю та людською добротою зробили все від них залежне, щоб моя донечка була здоровою. Щиро дякую працівникам Вінницького обласного відділення ВМ ЛЖВ, які завжди були зі мною у важку хвилину, підтримували мене, відвідували у пологовому будинку. Я зрозуміла, що я не сама. Я дякую їм щиро і молю Бога за них. Кожен свій день я буду згадувати їх з вдячністю.
В кінці кожної поганої історії має бути щасливе завершення. Я вже щаслива тим, що я живу, ходжу, дихаю і виховую свою донечку.
Тепер я точно знаю, що в темряві немає відповіді ні на одне питання. Поки темно - доти боляче. Треба вибиратися з чорної домовини, відкривати очі, треба впускати світло в своє серце і випускати всі почуття зі своєї душі. У кожен із важких днів знайдеться хтось, кого можна любити , а з любов'ю все змінюється на краще.
Дякую тобі, Боже, за моє життя, за добрих людей, яких я люблю та довіряю їм. Найбільше дякую за донечку, за те, що вона здорова.
Я пережила ніч, темрява в минулому і сьогодні, як і кожен свій день на Землі я скажу:
«Доброго ранку, життя! Ти прекрасне завжди!»

 

 

 

 

Елтону Джону не дозволили, а українці – не хочуть. В українському суспільстві надто багато упереджень, аби всиновлення дітей з ВІЛ стали поширеними. А тому дітям доводиться поневірятися по дитячих будинках до досягнення 18-річного віку. І навряд чи дарунок британської зірки Макіївському будинку дитини зможе радикально змінити гірку реальність – пише Кетрін Найт в британській Daily Mail.

Коли Елтон Джон не так давно побував в українському притулку для дітей, народжених від матерів з ВІЛ, його серце полонив хлопчик на ім’я Лев. Проте, як пише Кетрін Найт, таких, як він, у країні сотні, і їхні шанси на всиновлення там мізерні.

Новеньке, блискуче піаніно – воно височіє над пошарпаними, зате любленими іграшками, яких повно в обдертій ігровій у притулку, – не може не виділятися. Й недивно. Як повідомляє напис від дарувальника, його подарувала світова зірка. Там написано: «З любов’ю, Елтон Джон». За короткий час перебування в Макіївському будинку дитини (на півдні України) піаніно стало гордістю й радістю директора Віктора Гончарова та його працівників.

Без сумніву, піаніно – подарунок на прощання від 62-річного співака після візиту минулого місяця – зворушливий жест. Та на якийсь момент здалося, що головним у його візиті може стати інший альтруїстичний жест. Обходячи притулок, спеціальний будинок для дітей, народжених від матерів з ВІЛ, Елтон зустрівся з Левом, якому зараз 15 місяців і який «полонив його серце». Настільки, що він захотів усиновити дитину.

На жаль, цьому не судилося статися. І дня не минуло після від’їзду Елтона, як влада назвала його «занадто старим», а його цивільний союз із Девідом Фернішем – не визнала, наполягаючи, що майбутні усиновителі повинні бути одруженими у більш традиційному сенсі слова. Крім того, мати Лева все ще має батьківські права, тому співакові знадобився би її дозвіл.

Такі новини, мабуть, стали серйозним ударом для Елтона, якого Лев явно зачарував. Проте за привабливою картинкою, яку транслювали по всьому світі, криється набагато сумніша реальність. Таких Левів – в Україні сотні; це країна з одним із найвищих у Європі рівнем ураженості ВІЛ.

Додайте вживання наркотиків і незахищений секс – і матимете найшвидше зростання кількості хворих на ВІЛ/СНІД. За неофіційними підрахунками, їх 1,4% від 46-мільйонного населення. Дедалі більше з них – діти. Офіційна статистика називає число 2000, хоча сюди не ввійшли сотні інших, безпритульних: багатьох із них покинули після народження, а потім їх почала ігнорувати держава, якій легше заплющити очі на їхнє існування.

Найбільше це помітно в Донецьку, промисловому місті поблизу російського кордону, – найбільш ураженої ВІЛ частини країни. Минулого місяця тут побували Елтон і Девід Ферніш, чий СНІД-фонд пожертвував притулкам в Україні понад 1,4 млн. фунтів стерлінгів. У Донецьку діє один із трьох фінансованих із держави притулків для дітей матерів із ВІЛ; у Макіївці, де будинок дитини був відкритий в 2001-му, 80 сиріт віком до чотирьох років – серед них і Лев – живуть у напіврозваленій, збудованій у 1960-х будівлі.

Власне, лише 12 дітей – сироти у традиційному розумінні. Решта мають принаймні одного з батьків, який не може чи не хоче за ними доглядати, більшість мають родичів, але суті це не змінює. «Навіть якщо в дітей живі родичі, то вони ніколи не стануть доглядати за чиєюсь дитиною, особливо з ВІЛ, – каже Віктор. – В Україні немає реальної культури всиновлення і вже аж ніяк не дітей з ВІЛ. У людей величезні упередження».

Команда няньок і лікарів робить у Макіївці все можливе, проте грошей не вистачає, а ряди ліжок, на кожному з яких лежить маленьке тільце, промовляють самі за себе. Багатьом діткам нема й року. 49-тьом із 80 тутешніх мешканців – менше 18 місяців, а тільки в цьому віці можна підтвердити ВІЛ, оскільки доти антитіла матерів усе ще перебувають у крові дитини.

Серед них – десятитижнева Даша, яка спить у ліжечку, не знаючи про свій трагічний статус наймолодшої мешканки притулку. Вона потрапила сюди після народження, мати покинула її в лікарні, втікши після пологів. У сусідній кімнаті Лев, який так само не знає про короткочасну славу, що його спіткала, хихоче в манежі разом з однолітками. Елтон вибрав Лева, але той – лише один із багатьох дітей в однаковому становищі.

Лев потрапив сюди сім місяців тому, після того, як його в лікарні покинула мати з ВІЛ, що, як вважається, живе в Маріуполі, на півдні Донецької області. Вона намагалася за ним доглядати, проте відвізши його восьмимісячного до лікарні з інфекцією, не повернулася. Виявляється, Лев – не єдина в сім’ї дитина, його старший брат теж у притулку. Мати не навідує їх. Від батьківських прав вона не відмовилась, але й зацікавленості не проявляє. «Навряд чи вона веде правильний спосіб життя, а більше сказати не можемо, – каже Віктор. – Ми у процесі позбавлення її батьківських прав, але це складно».

Бо сувора реальність у тому, що навіть коли мати Лева таки підпише відмову від батьківських прав, його майбутнє все одно не дуже райдужне, особливо якщо в нього підтвердять ВІЛ. Неінфікованих дітей відправляють в інші притулки приблизно в чотирирічному віці, і там у них кращі шанси на всиновлення. А от ті, що мають вірус, приречені переїжджати з місця на місце й бути об’єктом бюрократичної тяганини, аж доки їм виповниться 18 і їх вважатимуть дорослими.

«Українці не хочуть дітей з ВІЛ. Іноземцям хоч і не заборонено їх усиновляти, та вони просто цього не роблять, – каже Віктор. – Ніколи ще іноземець у нас не усиновляв дитини. Діти мають переходити до інших притулків, проте на практиці це важко, оскільки потрібні треновані медсестри й системи, а людям не хочеться мати з тим до діла».

Так багато старших дітей з ВІЛ перекидають з однієї установи в іншу, а перспективи настільки незрозумілі, що дві няньки в Макіївці самі доглядають десятеро дітей.

Звісно, Лев, може виявитися «щасливчиком» і в нього через три місяці не виявлять ВІЛ. У такому разі його, скоріш за все, відправлять до сусіднього дитбудинку «Проліски», яким керує Ніна Борисенко. «Ці квіти люблять усі, так само як усі мають любити дітей», – каже вона.

Але їй надто добре відомо, що найчастіше так не буває. У її установі 65 дітей віком від 2 до 15 років, кожне з яких має власну трагічну історію. «Вони такі сумні, коли сюди потрапляють, – розповідає Ніна. – Усміхатися вони починають нескоро. У них нічого немає. Єдина власність у більшості – це те, у що вони одягнені».

Чи й того немає. Як-от у Наташі, яка потрапила сюди травмованою у вісім років, коли мати, біля якої вона спала, замерзла вночі на смерть. Чи сестри Ольга та Юлія, що поселилися в дитбудинку у віці трьох і п’яти років, коли згорів будинок їхньої матері-алкоголічки. «Юлія втекла, а Ольга врятувалася, бо була на горищі, до якого не дістався вогонь, – пригадує Ніна. – Ми зрозуміли, що вона жила там відтоді, як народилася. Вона ніколи не була надворі, а її м’язи були такі слабкі, що вона не могла ходити».

Дівчинку поклали в лікарню на сім місяців, вона була наляканою та боязкою, її потрібно було вчити ходити. Вона розплакалася від радощів, коли їй це нарешті вдалося без сторонньої допомоги у п’ятирічному віці. Тепер, коли сестрам уже 10 і 12 років, цій історії настав щасливий кінець: минулого року їх усиновила родина з Америки. За останні 12 місяців іноземці всиновили 16 дітей.

Можливо, на Лева чекає така сама щаслива доля, хоча це й малоймовірно; міністр у справах сім’ї та молоді Юрій Павленко зізнався, що в ідеальному світі спробував би возз’єднати Лева з його біологічною матір’ю. «Він не сирота, в дитини є мати і старший брат, тому за законом його не можна всиновлювати, – заявив він. – Я впевнений, що незабаром його сім’я возз’єднається. Давайте допоможемо матері віднайти сили, щоб знову повернути родину». Певна річ, наміри добрі, однак навряд чи його думку поділяє директор Макіївського будинку дитини.

А як щодо того, щоб Елтон таки забрав хлопчика? Перспективи малонадійні, хоча Павленко й трохи підбадьорив співака. «У нього є право й можливість запрошувати сім’ю цього хлопчика в гості, взяти їх під опіку й допомогти йому вирости гарною людиною», – заявив він.

Можна лише думати-гадати, як це має статися. Наразі Елтон навіть не впевнений, коли повернеться до України. Відповідаючи на запитання про наступний приїзд до України, він сказав, що не певен, буде це наступного року чи 2011-го. «Я приїду на спеціальний концерт, про який не можу поки що говорити, – зізнався він. – Проте я точно повернуся. Ми маємо зобов’язання перед людьми з ВІЛ/СНІД в Україні».

У Макіївському дитбудинку навряд чи щось від того зміниться. Віктор Гончаров удячний Елтонові за намагання трохи розвіяти упередження щодо дітей зі СНІД, та щодня він стикається з розпачливою дійсністю. Настав час для казки: діти збираються біля піаніно, а нянечка готується співати. Якийсь місяць тому дітей розважав сам Елтон.

«Він співав “Коло життя” [Circle of Life], – пригадує Віктор. – Усі діти геть принишкли, зачаровано слухаючи». Видовище, без сумніву, було захопливим. Та, як ми бачимо, аби змінити майбутнє цих дітей, знадобиться більше, ніж піаніно.